Ухвала суду № 40121234, 07.08.2014, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Гломб Ю.О.

Суддя-доповідач:Кузьменко Л.В.

УХВАЛА

іменем України

"07" серпня 2014 р. Справа № 817/1218/14

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Кузьменко Л.В.

суддів: Зарудяної Л.О.

Іваненко Т.В.,

при секретарі Зеліковій О.В. ,

за участю сторін:

від позивача: не з"явились,

від відповідача: Краська Г.Г. представника за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "16" травня 2014 р. у справі за позовом Приватного підприємства "Рівнеенергопотенціал" до Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Рівнеенергопотеціал" звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Рівному ГУ Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000052201 від 15.01.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ДПІ у м. Рівному було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства «Рівнеенергопотенціал» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаєморозрахунків із ФОП ОСОБА_4 за вересень - жовтень 2012 р. та березень 2013 р. За результатами перевірки ДПІ у м. Рівному було складено відповідний акт та прийнято податкове повідомлення-рішення №0000052201 від 15 січня 2014 р., яким позивачеві донараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 5866,88 грн.

Зокрема, в податковому повідомленні-рішенні та Акті перевірки, який став підставою для його прийняття, вказано на порушення позивачем норм чинного законодавства, а зокрема п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме ПП «Рівнеенергопотенціал» завищено податковий кредит за лютий 2013 по безтоварним операціям з ФОП ОСОБА_4 на загальну суму ПДВ 4693,50 грн.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 16 травня 2014 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівному ГУ Міндоходів у Рівненській області №0000052201 від 15.01.2014 року.

Відповідач не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу в якій з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати вказану постанову та ухвалити нову про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у м. Рівному, у період із 13.12.2013 року по 19.12.2013 року, було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства «Рівнеенергопотенціал» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаєморозрахунків із ФОП ОСОБА_4 (код за ЄДРПОУ НОМЕР_1) за період з 01.02.2013 р. по 28.02.2013 р. та з ФОП ОСОБА_5 (код за ЄДРПОУ НОМЕР_2) за вересень - жовтень 2012 р. та березень 2013 р.

За результатами перевірки ДПІ у м. Рівному було складено акт за № 937/17-16-22-01/37246002 від 26.12.2013р.

В акті перевірки контролюючий орган дійшов висновку про допущення позивачем порушення норм податкового законодавства, зокрема п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме ПП «Рівнеенергопотенціал» завищено податковий кредит за лютий 2013 по безтоварним операціям з ФОП ОСОБА_4 на загальну суму ПДВ 4693,50 грн.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000052201 від 15 січня 2014 р., яким позивачеві донараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 5866,88 грн. (в тому числі 4693,50 грн. основного зобов'язання та 1173,38 грн. штрафної санкції).

ПП «Рівнеенергопотенціал» оскаржувало дане податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку. Рішенням ГУ Міндоходів у Рівненській області №87/10/17-00-10-05-105/14 від 19.03.2014 р. та рішенням Міндоходів і зборів України №6612/6/99-99-1001-15 від 14.04.2014 року в задоволенні скарг позивача було відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно віднесено до податкового кредити суми ПДВ по операціях з придбання товарно-матеріальних цінностей у ФОП ОСОБА_4, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України).

Згідно із п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до вимог п. 201.4 ст.201 ПК України, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст.201 ПК України).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

Беручи до уваги наведені вище норми законодавства, необхідною умовою для віднесення до податкового кредиту сплачених платником у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем як умову для формування податкового кредиту. Тому аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Судом першої інстанції встановлено, що підставою не врахування наданих позивачем документів, слугував висновок відповідача про нікчемність та безтоварність угоди укладеної між ПП «Рівнеенергопотенціал» та ФОП ОСОБА_4

Зокрема, підставою для такого висновку відповідача щодо нікчемності та безтоварності вказаних угод, слугує акт перевірки іншого платника податків - контрагента позивача, за якими податковий орган дійшов до висновку про наявність у ФОП ОСОБА_4 можливих ознак фіктивної господарської діяльності.

Як наслідок, відповідачем не було враховано первинні бухгалтерські документи, які відповідно до вимог законів України, надавали право позивачеві на формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат. Внаслідок чого, податковий орган прийшов до висновків про здійснення операцій на підставі нікчемних правочинів, що порушують публічний порядок та направлені на незаконне заволодіння майном держави у вигляді несплати податку на додану вартість, внаслідок безпідставного формування податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, оскільки як стверджується матеріалами справи, вказана господарська операція є реальною, товарною, фактично виконаною, а придбаний товар повністю використаний у господарській діяльності позивача, що підтверджено належними первинними бухгалтерськими документами й іншими доказами.

Судом встановлено, що позивачем в ході проведення перевірки ревізорам надані оригінали видаткових та податкових накладних, які підтверджують проведення операцій між ПП «Рівнеенергопотенціал» та ФОП ОСОБА_4

Зокрема, між Позивачем та ФОП ОСОБА_4 було укладено Договір купівлі-продажу вугілля №20/02/13 від 20.02.2013 р., за яким ФОП ОСОБА_4 поставив для ПП «Рівнеенергопотенціал» товар (44,7 тон вугілля).

Судом першої інстанції встановлено, що за наслідками виконання умов договору ФОП ОСОБА_4 було виписано для ПП «Рівнеенергопотенціал» наступні первинні бухгалтерські документи:

видаткову накладну №2/0000016 від 28.02.2013 р. на передачу товару вартістю 28 161 грн., в т. ч. ПДВ 4 693,50 грн.;

податкову накладну №16 від 28.02.2013 р. на загальну суму 28 161 грн., в т. ч. ПДВ 4 693,50 грн.

Водночас, фактичне переміщення та доставка придбаного позивачем товару у ФОП ОСОБА_4, здійснена перевізником ПП «Інформаційно-консалтингова група», що підтверджується товарно-транспортною накладною №0000000222 від 28.02.2013 р.

При цьому, оплата за вказаним договором для ФОП ОСОБА_4 була здійснена позивачем, шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на розрахунковий рахунок названого контрагента, що підтверджується випискою з банку про рух коштів на рахунках позивача, платіжним дорученням №15/10 від 15.04.2013 р. та актом звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.2013 р.

Слід також зазначити, що обставини щодо фактичного отримання та подальшого використання позивачем придбаного у ФОП ОСОБА_4 товару (вугілля) у своїй господарській діяльності, підтверджується відповідними документами, що свідчать про його подальшу реалізацію.

Cуми податку на додану вартість за податковими накладними отриманими від ФОП ОСОБА_4, та за податковими накладними виписаними ПП «Рівнеенергопотенціал» при подальшій реалізації товару, було включено, як до складу податкового кредиту, так і до складу податкових зобов'язань, а самі накладні включені до реєстру виданих та отриманих податкових накладних, що є додатком до декларацій із ПДВ за лютий 2013 р.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що придбане у ФОП ОСОБА_4 вугілля є фактично поставленим позивачу, та використане позивачем безпосередньо у господарський діяльності, шляхом його подальшої реалізації, що відповідно до приписів Податкового кодексу України, дає право на віднесення сум ПДВ (сплачених у складі ціни послуги) до складу податкового кредиту.

Що стосується висновків податкового органу про те, що правочини позивача з ФОП ОСОБА_4 порушують публічний порядок та направлені на незаконне заволодіння майном держави у вигляді несплати податку на додану вартість внаслідок безпідставного формування податкового кредиту і валових витрат на підставі правочинів, що відображені у первинних документах лише для виду, без фактичного їх виконання, можуть мати місце лише при встановленні обставин щодо наявності вини та умислу у платника податку на незаконне заволодіння майном держави.

Вина та умисел на заволодіння майном держави юридичних осіб у вчиненні таких діянь може бути доведена не інакше, як через встановлення обвинувальним вироком суду обставин щодо наявності вини та названого умислу у фізичних осіб, котрі діяли, як уповноважені особи від імені названих вище юридичних осіб. Згідно ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні діяння яке містить ознаки злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. При цьому, вина особи не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідачем не надано суду доказів щодо наявності обвинувальних вироків судів, котрими встановлені обставини щодо наявності вини, умислу (направленого на незаконне заволодіння майном держави) у діях фізичних осіб, котрі діяли, як уповноважені особи від імені названих вище юридичних осіб.

Статтею 18 Закону України від 15 травня 2003 року N 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Під час укладення та виконання згаданих угод жодної інформації про можливу недобросовісність чи фіктивність ФОП ОСОБА_4 чи її контрагентів у позивача не було, оскільки наявні, на той час, записи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців не містили таких відомостей.

В акті перевірки податковий орган обґрунтовує наявність порушення у ПП «Рівнеенергопотенціал» іншим актом перевірки, а зокрема актом перевірки ФОП ОСОБА_4 №000101/17-12-17-02/НОМЕР_1 від 04.06.2013 р., який складений ДПІ у Рівненському районі Рівненської області.

При цьому, податковим органом не враховано, що ФОП ОСОБА_4 не погоджуючись, із висновками акту перевірки №000101/17-12-17-02/НОМЕР_1 від 04.06.2013 р., звернувся до суду із позовом про визнання дій податкового органу щодо зменшення сум податкових зобов'язань із ПДВ та відображення такого зменшення в базі даних ДПС неправомірними. За результатом розгляду позовної заяви, Рівненським окружним адміністративним судом було прийнято постанову №817/2459/13-а від 23.10.2013 р., залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2013 р. та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.01.2014 р., задоволено позовні вимоги, а також встановлено обставини, що свідчать про здійснення останнім господарських операцій в тому числі з позивачем без порушень вимог чинного законодавства. Вказане рішення суду набрало законної сили.

З огляду на вказані обставини колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції, дослідивши в судовому засіданні надані сторонами в справі докази, обґрунтовано задовольнив позовні вимоги, оскільки відповідач не довів правомірності прийнятих ним рішень, а позивач належними та допустимими доказами підтвердив обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому її потрібно залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "16" травня 2014 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Л.В. Кузьменко

судді: Л.О. Зарудяна

Т.В. Іваненко

Повний текст cудового рішення виготовлено "07" серпня 2014 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу: Приватне підприємство "Рівнеенергопотенціал" вул.Кн.Володимира,112 М,м.Рівне,33009

представник позивача Шевчук Віктор Сергійович АДРЕСА_1

3- відповідачу: Державна податкова інспекція у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області вул. Відінська,8,м.Рівне,33023

- ,