Ухвала суду № 40121220, 07.08.2014, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Махариненць Д.Є.

Суддя-доповідач:Кузьменко Л.В.

ПОСТАНОВА

іменем України

"07" серпня 2014 р. Справа № 2а-2474/08/1770

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Кузьменко Л.В.

суддів: Зарудяної Л.О.

Іваненко Т.В.,

при секретарі Зеліковій О.В. ,

за участю сторін:

позивача : ОСОБА_3

від відповідача: Береза І.Я., Курило С.В., представників за довіреностями,

від третьої особи: Гринчишин Л.В., представника за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "06" березня 2014 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Міндоходів у Львівській області третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Городоцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними дій,стягнення заробітної плати та моральної шкоди ,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2008 року ОСОБА_3 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової адміністрації у Львівській області, третя особа - Державна податкова інспекція у Городоцькому районі Львівської області, про стягнення заробітної плати за роботу в надурочний час та виплату середнього заробітку за весь час затримки виплати всіх належних сум звільненому працівникові по день фактичного розрахунку, стягнення моральної шкоди.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 04.02.2009 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2010 року, було зобов'язано відповідача - Державну податкову адміністрацію у Львівській області в установленому законодавчими актами порядку нарахувати та виплатити ОСОБА_3 грошові кошти, як доплату за надурочні роботи за період з 14 червня 2004 року по 21 березня 2005 року та середню заробітну плату за весь час затримки виплати всіх належних сум звільненому працівникові по день фактичного розрахунку.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.11.2013 року постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 04.02.2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2010 року скасовано, а справу за позовом ОСОБА_3 про стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В ході розгляду справи Рівненський окружний адміністративний суд в зв'язку з реорганізацією Державної податкової адміністрації у Львівській області здійснив заміну відповідача на Головне управління Міндоходів у Львівській області.

Позивач в ході розгляду справи судом першої інстанції неодноразово змінював позовні вимоги. Остаточно просить суд поновити строк звернення до адміністративного суду за позовними вимогами: про визнання дій Державної податкової адміністрації у Львівській області протиправними щодо заниження його грошового забезпечення за період з травня по листопад 2005 року; про визнання дії Державної податкової адміністрації у Львівській області протиправними щодо невиплати надбавки за роботу в нічний час за період з квітня по листопад 2005 року під час хвороби; про визнання дії Державної податкової адміністрації у Львівській області протиправними щодо заниження його одноразової грошової допомоги при звільненні; просить також: - визнати дії Державної податкової адміністрації у Львівській області протиправними щодо несвоєчасної виплати належних йому сум при звільненні з органів податкової міліції ДПА у Львівській області 14.11.2005 року; - визнати дії Державної податкової адміністрації у Львівській області протиправними щодо заниження його грошового забезпечення за період з травня по листопад 2005 року; - визнати дії Державної податкової адміністрації у Львівській області протиправними щодо невиплати надбавки за роботу в нічний час за період з квітня по листопад 2005 року під час хвороби; - визнати дії Державної податкової адміністрації у Львівській області протиправними щодо заниження його одноразової грошової допомоги при звільненні; - стягнути з Головного управління Міндоходів у Львівській області в його користь заборгованість по грошовому забезпеченню (зарплаті) в сумі 6 741,35 грн.; - стягнути з Головного управління Міндоходів у Львівській області в його користь компенсацію за невчасно виплачене грошове забезпечення (зарплату) в сумі 7 044,71 грн.; - стягнути з Головного управління Міндоходів у Львівській області в його користь моральну шкоду в сумі 20 000,00 грн.; - стягнути з Головного управління Міндоходів у Львівській області в його користь компенсацію за затримку розрахунку у розмірі його середнього заробітку з 15.11.2005 року по 15.02.2014 року в сумі 160 096,86 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що 14.11.2005 року наказом ДПА у Львівській області по особовому складу УПМ ДПА у Львівській області №701-О від 26.10.2005 р. його, ОСОБА_3, старшого інспектора чергової частини штабу міжрайонного головного відділу податкової міліції Городоцької МДПІ, звільнено з органів податкової міліції, із постановкою на військовий облік за п.64 „г" (через скорочення штатів).

В березні 2008 року позивач виявив, що бухгалтерія Городоцької МДПІ, порушуючи ст.116 КЗпП не виплатила йому всіх сум, що належать працівникові до виплати при звільненні, зокрема річний оклад за спеціальним званням (підполковник податкової міліції) згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 р. №393 відповідно до наказу ДПА у Львівській області №73-0 від 23.02.2006 р.; грошові кошти як оплату праці за щомісячні відпрацьовані надурочні години (понад 60 годин) з червня 2004 року по листопад 2005 року при добових нарядах чергової частини штабу міжрайонного головного відділу податкової міліції Городоцької МДПІ.

Позивач також зазначає, що 28.03.2008 р. він звернувся із заявою до начальника ДПІ у Городоцькому районі про зазначені порушення трудового законодавства і просив відповідно до ст.117 КЗпП виплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, оскільки невиплата належних вищевказаних сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП, відбулась з вини Городоцької МДПІ.

ДПІ у Городоцькому районі 01.04.2008 р. перерахувала на картковий рахунок позивача річний оклад за спеціальним званням (підполковник податкової міліції) в сумі 1560 грн. відповідно до п.10 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 р. №393 зазначеної в наказі ДПА у Львівській області по особовому складу УПМ ДПА у Львівській області № 70-О від 26.10.2005 р.

Поряд з цим ДПІ у Городоцькому районі в листі №4510/10/0501 від 01.04.2008 р. повідомила позивача, що невиплата належних сум відбулась з вини працівників податкової міліції - структурного підрозділу Державної податкової адміністрації у Львівській області.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 06 березня 2014 року адміністративний позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Суд першої інстанції поновив позивачу строк звернення до адміністративного суду за позовними вимогами: про визнання дій Державної податкової адміністрації у Львівській області протиправними щодо заниження грошового забезпечення позивачу ОСОБА_3 за період з травня по листопад 2005 року;

про визнання дій Державної податкової адміністрації у Львівській області протиправними щодо невиплати позивачу надбавки за роботу в нічний час за період з квітня по листопад 2005 року під час хвороби;

про визнання дії Державної податкової адміністрації у Львівській області протиправними щодо заниження позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні.

Суд першої інстанції визнав протиправними дії Державної податкової адміністрації у Львівській області щодо несвоєчасної виплати належних ОСОБА_3 сум при звільненні з органів податкової міліції ДПА у Львівській області 14.11.2005 року.

Визнав дії Державної податкової адміністрації у Львівській області протиправними щодо заниження грошового забезпечення ОСОБА_3 за період з травня по листопад 2005 року.

Визнав дії Державної податкової адміністрації у Львівській області протиправними щодо невиплати ОСОБА_3 надбавки за роботу в нічний час за період з квітня по листопад 2005 року під час хвороби.

Визнав дії Державної податкової адміністрації у Львівській області протиправними щодо заниження ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги при звільненні.

Суд стягнув з Головного управління Міндоходів у Львівській області (код ЄДРПОУ 38700743) на користь ОСОБА_3 заборгованість по грошовому забезпеченню (зарплаті) в сумі 6 741,35 грн.

Судом стягнуто з Головного управління Міндоходів у Львівській області на користь ОСОБА_3 компенсацію за невчасно виплачене грошове забезпечення (зарплату) в сумі 7 044,71грн.

Судом стягнуто з Головного управління Міндоходів у Львівській області на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в сумі 2000 грн.

Судом стягнуто з Головного управління Міндоходів у Львівській області на користь ОСОБА_3 компенсацію за затримку розрахунку у розмірі середнього заробітку за період з 15.11.2005 року по 15.02.2014 року в сумі 160 096 грн. 86 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

З постановою суду першої інстанції не погодився відповідач - Головне управління Міндоходів у Львівській області, подав апеляційну скаргу, в якій з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати вказану постанову та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

До апеляційної скарги приєдналась Городоцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Львівській області про що подала відповідну заяву.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, представників відповідача та третьої особи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши подані сторонами письмові докази, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як слідує з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції позивач ОСОБА_3 проходив службу в органах податкової міліції у званні підполковника податкової міліції на посаді інспектора з 14.06.04р. та на посаді старшого інспектора чергової частини штабу міжрайонного головного відділу податкової міліції Городоцької МДПІ з 15.11.04р.відповідно до наказу №598 від 26.11.2004 року. Наказом відповідача від 19 січня 2005 року №24-о (т.1 а.с.195) ОСОБА_3 увільнено з посади старшого інспектора чергової частини штабу міжрайонного головного відділу податкової міліції Городоцької МДПІ та призначено з 17 січня 2005 року на посаду інспектора чергової частини штабу міжрайонного головного відділу податкової міліції Городоцької МДПІ з посадовим окладом у 237 грн. на місяць та встановлено надбавки відповідно до п.1 наказу ДПА України №188-ф від 27.12.2002 року у розмірі 100 відсотків.

Наказом від 26.10.05р. за №701-0 позивач з 14 листопада 2005 року звільнений з органів податкової міліції з постановкою на військовий облік за п. 64 "г" (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Цим же наказом передбачено виплату ОСОБА_3 грошової допомоги відповідно до п.10 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року №393 та Указу Президента України від 23.06.2001р. №463/2001 по вислузі років 14 років 02 місяців 12 днів.

Наказом ДПА у Львівській області від 24.09.2009 року №383-о внесено зміни до наказу ДПА у Львівській області від 25.10.2005 року №701-о в частині дати звільнення позивача - з 23.11.2005 р.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем ДПА у Львівській області не у повному обсязі здійснено розрахунок із позивачем, а саме: не проведено виплату річного окладу за спеціальним званням (підполковник податкової міліції) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 р. №393 та наказу ДПА у Львівській області № 73-0 від 23.02.2006 р.; не здійснено оплату праці за щомісячні відпрацьовані надурочні години (понад 60 годин) з червня 2004 року по листопад 2005 року при добових нарядах чергової частини штабу міжрайонного головного відділу податкової міліції Городоцької МДПІ. А оскільки такі порушення позивачем були виявлені у березні 2008 року, суд першої інстанції виходив з того, що саме з цього моменту він дізнався про порушення його права та дійшов висновку про наявність підстав для поновлення ОСОБА_3 строку звернення до суду. Суд першої інстанції також дійшов висновку про наявність заборгованості перед позивачем з грошового забезпечення з огляду на не нарахування відповідачем надбавки за постановою КМУ №1592 від 31.12.1996р. та стягнув на користь позивача заборгованість по грошовому забезпеченню (зарплаті) в сумі 6 741,35 грн. Суд першої інстанції також стягнув з Головного управління Міндоходів у Львівській області на користь ОСОБА_3 компенсацію за невчасно виплачене грошове забезпечення (зарплату) в сумі 7 044,71грн., моральну шкоду в сумі 2000 грн. та компенсацію за затримку розрахунку у розмірі середнього заробітку за період з 15.11.2005 року по 15.02.2014 року в сумі 160 096 грн. 86 коп.

Колегія суддів не погоджується з позицією суду першої інстанції з огляду на таке.

Правовідносини, що виникли врегульовано частиною першою статті 24 Закону України від 04.12.1990 р. № 509-XII "Про державну податкову службу" (чинному на момент виникнення спірних правовідносин), якою передбачено, що особи начальницького складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ.

До таких законодавчих актів належать, зокрема, Закон України "Про міліцію" та Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 р. №114 .

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що згідно табелів обліку і використання робочого часу та підрахунку заробітку за період з червня по грудень 2004 року та з січня 2005 року по листопад 2005 року позивачу не була нарахована та виплачена заробітна плата за надурочні роботи, та неправильно обраховано щомісячне грошове забезпечення.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 22 Закону України «Про міліцію» для працівників міліції встановлюється 41-годинний робочий тиждень. У необхідних випадках особи рядового і начальницького складу несуть службу понад встановлену тривалість робочого часу, а також у вихідні та святкові дні. Оплата праці в надурочний і нічний час, у вихідні та святкові дні провадиться відповідно до вимог законодавства.

Залучення працівників органів внутрішніх справ до надурочних робіт здійснювалось відповідно до Інструкції про порядок залучення працівників органів внутрішніх справ України до несення служби понад установлений законодавством робочий час, у дні щотижневого відпочинку та святкові дні і надання відповідних компенсацій, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17 грудня 1991 року №730, що діяла на час виникнення спірних правовідносин.

Крім того, згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок компенсації особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за службу понад установлений законодавством робочий час, а також у дні щотижневого відпочинку та святкові дні» від 14 вересня 1991 року №197 при залученні осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, які утримуються за рахунок коштів республіканського та місцевих бюджетів, а також коштів, що надходять за договорами від міністерств, відомств, підприємств, установ, організацій і громадян, до несення служби понад установлений законодавством робочий час оплата їхньої праці за цей час провадиться у розмірах, передбачених законодавством України про працю, з розрахунку посадового окладу й окладу за спеціальним званням. Служба осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у дні щотижневого відпочинку та святкові дні може компенсуватися за їхньою згодою наданням іншого дня відпочинку або в грошовій формі у подвійному розмірі.

Згідно з вказаною Інструкцією, особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ до несення служби понад установлений законодавством робочий час, у дні щотижневого відпочинку і святкові дні можуть залучатися тільки для виконання невідкладних завдань щодо боротьби зі злочинністю й охорони громадського порядку за особливих оперативних умов.

Такими завданнями є: участь у проведенні заходів з розкриття тяжких злочинів, розшуку особливо небезпечних злочинців, звільнення заручників, попередження та припинення масових безпорядків і групових дій, які порушують роботу транспорту, зв'язку, підприємств, установ і організацій, ліквідації наслідків стихійних лих, аварій, катастроф, епідемій або епізоотій, а також виконання інших невідкладних робіт, від терміновості виконання яких залежить нормальне функціонування органу внутрішніх справ.

За умовами пункту 3 Інструкції, підставами залучення працівників органів внутрішніх справ до надурочної служби чи служби у дні щотижневого відпочинку та святкові дні є: письмові накази (вказівки) керівників органів внутрішніх справ; графіки нарядів, чергувань, затверджені керівниками; для водіїв-співробітників - вказівки у подорожньому листі, зроблені начальником (командиром) органу (підрозділу) внутрішніх справ, у розпорядженні якого знаходиться даний автомобіль.

В наказі вказуються причини, що викликали необхідність залучення працівників до надурочної служби, служби у дні щотижневого відпочинку та святкові дні, перелік працівників, які залучаються до її виконання, тривалість служби. Як виняток, у невідкладних випадках керівники органів внутрішніх справ можуть давати вказівки про залучення працівників до роботи в надурочний час, дні щотижневого відпочинку та святкові дні і в усній формі з подальшим оформленням письмового наказу не пізніше трьох днів (пункт 4 Інструкції).

З матеріалів справи слідує, що позивач ніс службу відповідно до своїх службових обов'язків, для виконання невідкладних завдань за особливих оперативних умов не залучався, відповідних наказів відповідачем не видавалось, графіки нарядів - чергувань щодо залучення позивача до понаднормової служби відповідачем не затверджувались. Будь-яких доказів щодо цього позивачем суду не надано і судом першої та апеляційної інстанції в ході розгляду справи не добуто. Таким чином, в матеріалах справи відсутні будь-які підтвердження роботи позивача понаднормово.

Що стосується тривалості робочого часу позивача як оперативного чергового чергової частини штабу міжрайонного головного відділу податкової міліції Городоцької МДПІ та оплати його праці в період червня 2004 року по березень 2005 року, то слід зазначити, що відповідач визнав факт перевищення норми робочого часу позивачем за окремі місяці цього періоду, здійснив перерахунок грошових коштів ОСОБА_3 за відпрацьовані понадурочні години за період з 14.06.2004 р. по 21.03.2005 року в сумі 826,46 грн. та середню заробітну плату за весь час затримки виплати належних сум звільненому працівникові по день фактичного розрахунку - по 09 жовтня 2010 року в сумі 18080,86 грн. з відрахуванням податків і зборів із заробітної плати. Відтак, усього позивачу нараховано 18907,32 грн., а з урахуванням утриманого ПДФО в сумі 2836,10 грн., відрахувань до Пенсійного фонду України в сумі 276,60 грн., внесків до Фонду загальнообов"язкового державного соціального страхування на випадок безробіття в сумі 82,98 грн. позивачу виплачено 18547,74 грн. Зазначену суму відповідач перерахував на особовий рахунок позивача 09.10.2010 року. Вказані обставини стверджуються матеріалами справи, відповідними розрахунками відповідача, наданими суду апеляційної інстанції. Доказів на спростування вказаних сум позивачем суду не наведено.

Крім того, як слідує з пояснень представників відповідача та третьої особи та наданих суду апеляційної інстанції письмових розрахунків відповідача та з урахуванням правових норм і роз"яснень, які містяться в п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" (далі - Постанова Пленуму), при визначенні середнього заробітку відповідач керувався пунктами 2, 4, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (із наступними змінами та доповненнями).

Вказаним Положенням передбачено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час (абзац третій пункту 2 Положення).

Якщо ж протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку, відповідно до якого в інших випадках, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу. Тобто, робітнику за дні перебування на лікарняному та у щорічних відпустках розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Що ж стосується посилань позивача на наявну у справі довідку ДПІ в Городоцькому районі за №8016/8/050 від 09.06.2008 року щодо обрахування розміру його середньої заробітної плати, то вона не може бути прийнята судом з огляду на те, що позивач впродовж березня - листопада 2005 року перебував у відпустках та на лікарняному, а середньоденне грошове забезпечення позивача у вказаній довідці обраховано на підставі особових рахунків позивача (з урахуванням виплати допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю та оплата щорічних та додаткових відпусток).

Щодо заниження грошового забезпечення ОСОБА_3 за період з травня по листопад 2005 року та стягнення заборгованості по грошовому забезпеченню (зарплаті) в сумі 6 741,35 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Зі змісту наказу відповідача від 19 січня 2005 року №24-о (т.1 а.с.195) слідує, що ОСОБА_3 увільнено з посади старшого інспектора чергової частини штабу міжрайонного головного відділу податкової міліції Городоцької МДПІ та призначено з 17 січня 2005 року на посаду інспектора чергової частини штабу міжрайонного головного відділу податкової міліції Городоцької МДПІ з посадовим окладом у 237 грн. на місяць та встановлено надбавки відповідно до п.1 наказу ДПА України №188-ф від 27.12.2002 року у розмірі 100 відсотків. Зі змісту наказу ДПА у Львівській області від 12.04.2005 року №193-о слідує, що підполковника податкової міліції ОСОБА_3 переведено на посаду старшого інспектора чергової частини штабу міжрайонного головного відділу податкової міліції Городоцької МДПІ з посадовим окладом 298 грн. на місяць та встановлено щомісячну надбавку згідно з п.1 Наказу ДПА України від 27.12.2002р. №188-Ф у розмірі 100 відсотків.

Первинним документом бухгалтерського обліку для нарахування грошового забезпечення за щомісячні відпрацьовані години є табель обліку робочого часу, який ведеться на підприємстві відповідно до наказу Державного комітету статистики України від 09.10.1995 р. №253.

З матеріалів справи слідує, що за відпрацьований час в зазначений період позивачу виплачувалось грошове забезпечення: посадовий оклад, оклад за військове звання, відсоткова надбавка за вислугу років, доплата за роботу в нічний час у розмірі 35% посадового окладу та надбавка відповідно до Указу Президента України №575 за особливі умови роботи та інтенсивність праці в розмірі 100% грошового утримання.

Як слідує з матеріалів справи відповідно до наказів та табелів обліку робочого часу позивач з 22.03.2005 р. по 13.11.2005 р. перебував у відпустках та на лікарняних:

з 22.03.2005р. по 08.04.2005 р. на лікарняному,

з 09.04.2005р. по 21.05.2005р. у черговій відпустці,

з 22.05.2005 р. по 16.10.2005р. на лікарняному,

з 17.10.2005р. по 02.11.2005 р. у черговій відпустці,

з 03.11.2005р. по 13.11.2005 р. на лікарняному.

З огляду на те, що в період з 22.03.2005року по 13.11.2005 року позивач перебував у відпустках та хворів нарахування йому грошового забезпечення здійснювалось на підставі табелів обліку робочого часу, відтак вимога позивача щодо нарахування та виплати доплати за роботу в нічний час у розмірі 35% посадового окладу нічим не обґрунтована через відсутність виконання такої роботи.

Відповідно до підпункту 2 пункту 4 постанови КМУ № 1592 від 31.12.1996 р. керівним працівникам і спеціалістам, особам начальницького складу, які здійснюють контроль за справлянням податків та інших платежів, займаються оперативно-розшуковою роботою та розслідуванням кримінальних справ, організовують роботу з контролю надходження платежів до бюджетів та примусового їх стягнення, надбавки за особливі умови праці у розмірі 50 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за спеціальне звання або ранг державного службовця, а для осіб начальницького складу податкової міліції - у розмірі 50 відсотків окладу грошового утримання.

Як вбачається з матеріалів справи надбавка за п.4.2. постанови Кабінету Міністрів України №1592 від 31.12.1996 р. за особливі умови праці в розмірі 50% грошового утримання була встановлена позивачеві наказом ДПА у Львівській області від 01.09.2004 року №68-ф з 14 червня 2004 року і виплачувалась останньому відповідно до наявних у справі бухгалтерських документів до 17.01.2005 року, оскільки як слідує зі змісту наказу відповідача від 19 січня 2005 року №24-о та наказу №193-о від 12.04.2005 року така надбавка не була встановлена.

Колегія суддів зазначає, що як при проходженні служби так і при зверненні до суду позивач не оскаржує дій відповідача щодо не встановлення йому вказаної надбавки, відтак висновки суду першої інстанції щодо заниження грошового забезпечення позивача в період з квітня по листопад 2005 року з огляду на невиплату вказаної надбавки та невиплату доплат за роботу в нічний час з огляду на вищенаведене є безпідставними.

Також з цього приводу колегія суддів вважає за необхідне вказати на пропуск позивачем строку звернення до суду.

Згідно статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (редакція, яка діяла до 30 липня 2010 року) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до пункту 13 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2008 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» при розгляді спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби застосовуються строки звернення до суду, встановлені спеціальними законами. У разі коли ці закони зазначені питання не врегульовують, то з врахуванням необхідності субсидіарного застосування законів про працю суди повинні виходити із строків звернення до суду, визначених частиною першою статті 233 Кодексу законів про працю України. Тому громадянин може звернутися із заявою про вирішення спору в тримісячний строк із дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення з публічної служби - у місячний строк із дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Поновлення строку звернення до суду можливе лише на підставі клопотання позивача, відповідно до вимог статті 102 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів вважає, що перебуваючи на службі позивач знав або ж повинен був знати про видані відповідачем накази щодо його переміщення по службі та встановлення оплати його праці на відповідних посадах з виплатою передбачених діючим законодавством доплат та надбавок. Відтак, посилання позивача та суду першої інстанції на ту обставину, що останньому про порушення його прав стало відомо лише у березні 2008 року при зверненні до відповідача, на думку колегії суддів не заслуговують на увагу.

Відповідно до грошового атестата позивача станом на день його звільнення останній одержував такі виплати:

посадовий оклад в розмірі 298 грн.,

оклад за військовим \спеціальним\ званням - 130 грн.,

надбавку за вислугу років в розмірі 30% - 128 грн.,

надбавку за особливі умови праці відповідно до ПКМУ №575 в розмірі 100% - 556,40 грн.

Відтак, з огляду на наведені вище обставини безпідставними є висновки суду першої інстанції щодо заниження відповідачем розміру місячного грошового забезпечення позивача, який на думку суду першої інстанції мав би становити 1617,14 грн.

Безпідставними також вважає колегія суддів і висновки суду першої інстанції щодо визнання протиправними дій Державної податкової адміністрації у Львівській області щодо несвоєчасної виплати належних ОСОБА_3 сум при звільненні з органів податкової міліції ДПА у Львівській області 14.11.2005 року та в частині стягнення з Головного управління Міндоходів у Львівській області на користь ОСОБА_3 компенсації за невчасно виплачене грошове забезпечення (зарплату) в сумі 7044,71 грн. з огляду на наступне.

Як зазначалось вище та слідує з копій табелів обліку робочого часу з 22.03.2005 по 13.11.2005 заявник перебував на лікарняних та у відпустках, а саме: з 22.03.2005 по 08.04.2005 - лікарняний; з 09.04.2005 по 21.05.2005 - чергова відпустка; з 22.05.2005 по 16.10.2005 - лікарняний; з 17.10.2005 по 02.11.2005 - чергова відпустка; з 03.11.2005 по 13.11.2005 - лікарняний.

Суд першої інстанції посилається на те, що виплата всіх належних позивачеві сум мала бути проведена 15.11.2005 року, однак ДПА у Львівській області провела розрахунок лише 01.12.2005 року, виплативши не всі суми, а саме: грошове забезпечення за 7 робочих днів з 15.11.2005 по 23.11.2005р.р.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем не були вчасно здані листки тимчасової непрацездатності, а саме - листок тимчасової втрати працездатності за період з 03.10.2005 року по 15.10.2005 року зданий позивачем в Городоцьку ДШ 30.11.05 (про що свідчить копія листка звільнення від службових обов'язків у зв"язку з тимчасовою непрацездатністю №4893, виданий 29.11.2005 року, (вх.№8063 від 30.11.05 Городоцької МДПІ).

Крім того, згідно листа Обласної клінічної лікарні від 24.09.09 №1291/0 - ОСОБА_3 знаходився на лікуванні в проктологічному відділенні Львівської обласної клінічної лікарні з 14.11.2005 р. по 22.11.2005 року. Видано листок непрацездатності серії ААГ №034650 з 14.11.05 по 22.11.2005. Однак, як вбачається із матеріалів справи, оригінал листка непрацездатності позивачем до фінансового відділу відповідача не було надано. Тому відсутні підстави для виплати грошового забезпечення за 7 робочих днів з 15.11.2005 по 23.11.2005р.р.

Доводи позивача щодо виплати коштів у зв'язку із зміною наказу №701-о від 25.10.2005 року відповідно до наказу №383-о від 24.09.2009р. колегія суддів не приймає до уваги, оскільки зі змісту наказу №383-о убачається, що підставою для його видання є копія листка непрацездатності серія ААГ №034650 від 22.11.2005, завірена Львівською обласною клінічною лікарнею, Довідка Львівської обласної клінічної лікарні від 24.09.09 №1291/а. Підставою ж для виплати грошового забезпечення в період перебування на лікарняному є виключно оригінал або дублікат листка непрацездатності.

Враховуючи зазначене, відсутні правові підстави для виплати коштів за період з 15.11.2005 по 23.11.2005, а також компенсації затримки у виплаті згаданих сум.

Щодо розміру грошової допомоги при звільненні колегія суддів зазначає наступне. Грошова допомога позивачу виплачена Городоцькою МДШ на підставі наказу ДПА у Львівській області №701-о від 26.10.05року відповідно до п.10 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 та указу Президента України від 23.06.2001р. №463/2001 по вислузі років 14 років 02 місяці 12 днів.

В розрахунок вказаної допомоги включено всі виплати, які зберігались за позивачем на день звільнення та з урахуванням того, що з березня місяця 2005 року по день звільнення ОСОБА_3 не працював з поважних причин - перебував на лікарняному і у відпустках, а саме:

- посадовий оклад - 298 грн.;

- оклад за спеціальне звання 130 грн.

- вислуга років в розмірі 30% -128.40 грн.;

- надбавка відповідно до Указу Президента №575 в розмірі 100%- 556.40 грн.

Розрахунок вищезгаданої допомоги відповідачем здійснено у відповідності до постанови КМУ №393. Враховуючи зазначене, сума грошової допомоги становить:

298+130+128,40+556,40=1112,80*50=556,40 грн. * 14 років=7789грн.60 коп.

Щодо виплати позивачу окладу за спеціальним званням, то слід зазначити, що відповідно до п. 11. Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 особам, звільненим із служби за віком, станом здоров'я чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів без права на пенсію, протягом одного року після звільнення із служби виплачується щомісячна грошова допомога у розмірі окладу за військовим (спеціальним) званням.

Щомісячна грошова допомога виплачується тим особам, що під час служби мали право на отримання окладу за військовим (спеціальним) званням.

Річний строк для виплати щомісячної грошової допомоги особам, зазначеним у абзаці першому цього пункту, обчислюється з дня звільнення їх із служби. Допомога виплачується з дня, що настає за датою, по яку особі нараховано грошове забезпечення при звільненні.

Як убачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами відповідачем така виплата проведена 01 квітня 2008 року, на рахунок позивача було перераховано 1560,00грн. (т.1 а.с.6), що відповідає змісту п.11 ПКУ від 17.07.1992р.№393. Крім того, вказані кошти не є виплатами, які в розумінні ч. 1 ст. 116 Кодексу законів про працю України виплачуються працівникові при звільненні, оскільки підстави і порядок їх виплати врегульовано спеціальними правовими нормами.

Щодо часткового задоволення позовних вимог про відшкодування позивачу моральної шкоди в розмірі 2000грн., суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Статтею 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Згідно з п.3 ч.2 цієї статті моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до частини другої статті 23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Отже, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Таким чином, оскільки вимога про стягнення моральної шкоди у даному випадку є похідною від решти позовних вимог, в задоволенні яких відмовлено, колегія суддів приходить до висновку про їх безпідставність та необхідність відмови в позові в цій частині, оскільки позивачем не доведено суду наявність моральної шкоди, її розміру та причинного зв'язку між діями відповідача та моральною шкодою.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Тобто, зі змісту наведеної правової норми випливає, що судовий захист прав, свобод та інтересів осіб є таким, що настає внаслідок встановленого судом факту їх порушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивач, у свою чергу, не надав суду обґрунтованих пояснень та допустимих доказів на підтвердження правомірності заявлених позовних вимог.

З огляду на вищевикладене суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Міндоходів у Львівській області задовольнити. Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "06" березня 2014 р. скасувати.

Прийняти нову постанову. В задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Л.В. Кузьменко

судді: Л.О. Зарудяна

Т.В. Іваненко

Повний текст cудового рішення виготовлено "11" серпня 2014 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу: ОСОБА_3 АДРЕСА_1,33024

3- відповідачу: Головне управління Міндоходів у Львівській області вул. Стрийська,35,м.Львів,79003

4-третій особі: Городоцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Львівській області - м-н Гайдамаків,24,м.Городок,Городоцький район, Львівська область,81500,