Постанова № 40121161, 07.08.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2014 року 810/3002/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Лисенко В.І.,

за участю секретаря судового засідання Глазун Т.О.,

представника позивача - Уразгільдєєва Т.Н.,

представника відповідача - Литвина В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «В-Лог»

до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «В-Лог» з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.12.2014 № 0011761502, яким позивачу нараховане грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 15321642,00 грн. (10214428,00 грн. - основне зобов'язання, 5107214,00 грн. - штрафні санкції).

В основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення покладено висновок податкового органу про невірне відображення позивачем у податковій звітності операції з продажу основного засобу (майнового комплексу), що призвело до заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 10214428,15 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки податкового органу безпідставними, оскільки ним правильно та на законних підставах визначено податкові зобов'язання з ПДВ, які виникли у товариства після продажу основного засобу (майнового комплексу). Цей факт підтверджуються документально, господарська операція належним чином відображена у податковому обліку і податковій звітності. Позивач вважає висновки податкового органу неправомірними, а тому просив оскаржуване рішення скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував з мотивів, викладених у письмових запереченнях. Просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представників сторін та свідка, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

У листопаді-грудні 2013 року посадовими особами відповідача проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства за липень 2013 року, за результатами якої складено Акт від 13.12.2013 № 355/10-06-15-09/34901857.

Під час перевірки встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 15.07.2013, укладеного між ТОВ «В-Лог» та ТОВ «Ленд-Лог», позивачем у липні 2013 року здійснено продаж основного засобу (майнового комплексу) за ціною 50000000,00 грн. (включаючи ПДВ 8333333,33 грн.).

Також встановлено, що балансова вартість майнового комплексу на момент продажу становила 92738807,42 грн.

На думку податкового органу, при декларуванні сум податкових зобов'язань з ПДВ, самостійно нарахованих позивачем за результатом наведеної господарської операції, товариством допущено помилку, а саме: всупереч положенням пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу віднесено до зобов'язань суму лише суму ПДВ у складі отриманих від покупця коштів (8333333,33 грн.), а не суму ПДВ у складі балансової вартості основного засобу.

Враховуючи наведене, податковий орган дійшов висновку про заниження позивачем податкового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість на суму 10214428,15 грн.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.12.2014 № 0011761502, яким позивачу нараховане грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 15321642,00 грн. (10214428,00 грн. - основне зобов'язання, 5107214,00 - штрафні санкції).

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Аналіз викладеної норми чинного законодавства свідчить про те, що для визначення власних податкових зобов'язань з ПДВ при реалізації товарів платники податків повинні керуватись насамперед ціною договору. При цьому, така ціна повинна бути не нижче рівня звичайних цін, визначених статтею 39 Податкового кодексу.

Як пояснив під час судового розгляду представник позивача, зазначений майновий комплекс будувався позивачем протягом шести років. Товариство понесло великі витрати на будівництво та планувало повернути витрачені кошти шляхом здавання комплексу в оренду.

04 грудня 2012 товариство отримало Свідоцтво про право власності на нерухоме майно на вказаний об'єкт, а сам комплекс було введено в експлуатацію.

Проте, оскільки повністю зайняти приміщення орендарями не вдавалось, керівництвом товариства було прийнято рішення про продаж майнового комплексу з метою повернення хоча б частини інвестованих коштів.

З метою визначення ринкової вартості об'єкту продажу, позивачем було замовлено Звіт про оцінку майна (вказаного логістичного комплексу) (а.с.12), відповідно до якого станом на 15.04.2013 загальна вартість об'єкта нерухомості складає 41416713,00 грн. (без ПДВ). При розрахунку вартості майна оцінювачем було використано порівняльний підхід (відповідає положенням статті 39 Податкового кодексу щодо визначення звичайних цін).

У подальшому, у липні 2013 року позивачем за 50000000,00 грн. продано вказаний майновий комплекс ТОВ «Ленд-Лог».

За наслідком наведеної операції позивачем віднесено до власних зобов'язань з ПДВ суму податку на додану вартість у складі ціни реалізованого комплексу у розмірі 8333333,33 грн.

Як убачається з Акта перевірки від 13.12.2013 № 355/10-06-15-09/34901857, податковий орган вважає, що оскільки балансова вартість проданого позивачем комплексу на момент реалізації складала 92738807,42 грн., то товариство після продажу основного засобу зобов'язано було додатково нарахувати ПДВ на залишкову вартість комплексу (92738807,42 грн. - 50000000,00 грн. = 4273807,42 грн., у т.ч. ПДВ 10214428,00 грн.).

Водночас, суд звертає увагу, що чинним законодавством взагалі не передбачено обов'язку платників податків при реалізації майна за ціною нижче балансової вартості відносити до податкових зобов'язань суму ПДВ у складі частини балансової вартості, що переважає ціну продажу.

Чинним законодавством визначено лише обов'язок платників податку у випадках продажу майна нижче балансової вартості відносити до витрат різницю коштів між ціною продажу товару та його балансовою вартістю (стаття 146 Податкового кодексу).

Тобто, в даному випадку податковий орган невірно ототожнює порядок оподаткування податком на прибуток з порядком оподаткування ПДВ та невірно тлумачить норми статті 188 Податкового кодексу, що призвело до помилкових висновків про заниження позивачем податкового зобов'язання з ПДВ.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 24.12.2014 № 0011761502 прийняте відповідачем безпідставно та підлягає скасуванню

Згідно із частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, таким чином, судові витрати підлягають стягненню з Державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області від 24.12.2014 № 0011761502.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «В-Лог» сплачений судовий збір у розмірі 488 (чотириста вісімдесят вісім) гривень 08 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лисенко В.І.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 11 серпня 2014 р.