Постанова № 40121150, 13.08.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний судП О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2014 р. справа №820/10516/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., при секретарі судового засідання Гумінській Л.М.,

за участі сторін:

представника позивача - ОСОБА_1,

представників відповідача - Датової В.Ф., Марченко І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_4, звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 30.04.2013 року № 0013811730.

У обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що визначене оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням грошове зобов'язання за платежем "земельний податок з фізичних осіб" нараховано податковим органом з порушенням вимог чинного законодавства, а саме податковим органом невірно зроблено розрахунок суми земельного податку з фізичних осіб.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, представником відповідача надано до суду заперечення на адміністративний позов, у яких, посилаючись на приписи ст. 120 Земельного кодексу України та п.287.2 ст. 287 Податкового кодексу України, відповідач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене відповідно до вимог чинного законодавства, а тому просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити адміністративний позов з підстав та мотивів, викладених в ньому.

Представники відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували, підтримали правову позицію, викладену у запереченнях на адміністративний позов, та просили суд у задоволенні позову відмовити. Заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

ОСОБА_4 має у спільній сумісній власності з ОСОБА_5 нежитлові приміщення в будівлі літ. «Б-1» загальною площею 100,3 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується витягом №34505371 про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 15.06.2012 року, копія якого наявна в матеріалах справи.

Основ'янською об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області винесено податкове повідомлення-рішення від 30.04.2013 року № 0013811730, яке направлено позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства.

Відповідно до п.1 ст.206 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-111, із змінами та доповненнями (далі - Земельний кодекс), використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка.

Згідно з пп. 14.1.72 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), земельний податок - це обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності (ст.270 ПК України).

Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 цього Кодексу (п.274.1 ст.274 ПК України). Відповідно п.285.1 ст.285 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Згідно з вимогами п.285.2 ст.285 ПК України базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Відповідно до п.286.1 ст.286 ПК України, центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.286.5 ст.286 ПК України, нарахування: фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення Податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу. У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому у нового власника виникло право власності. У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року орган державної податкової служби надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (п.287.5 ст.287 ПК України).

Згідно положень ст. ст. 269, 270, 271 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі. Об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності. Базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом: площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Відповідно до п.287.1 ст.287 цього Кодексу власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно (п.287.6 ст.287 ПК України).

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території (п.286.6 ст. 286 ПК України).

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Таким чином, з часу реєстрації права власності на нерухоме майно у позивача, як його власника, виник обов'язок зі сплати земельного податку за земельну ділянку, на якій розташований відповідний об'єкт нерухомості.

Суд зазначає, що матеріалами справи підтверджено, що грошове зобов'язання зі сплати земельного податку розраховано податковим органом за методикою розрахунку грошової оцінки окремої земельної ділянки для нарахування земельного податку фізичним особам, виходячи із площі нежитлових приміщень, що перебувають у власності позивача, а саме: 100,3 кв. м. та з урахуванням площі земельної ділянки, що використовується для обслуговування нежитлової будівлі - 184 кв. м. (відповідно до Акту №278 від 17.10.2012 року) із застосуванням відповідних коефіцієнтів.

Щодо посилань представника позивача на неправомірність обчислення розміру суми грошового зобов'язання зі сплати земельного податку з урахуванням площі земельної ділянки, визначеної Актом №278 від 17.10.2012 року, суд зазначає наступне.

Представником позивача у судовому засіданні 12.08.2014 року заявлено клопотання про зупинення провадження у справі, оскільки в Комінтернівському районному суді м. Харкова розглядається справа №641/9340/13-ц, розгляд якої, на думку позивача, може вплинути на вирішення даної справи, оскільки в рамках цивільної справи розглядатиметься питання щодо визнання Акту №278 від 17.10.2012 року незаконним.

З наявної в матеріалах справи копії ухвали про відкриття провадження у справі від 11.09.2013 року №641/9340/13-ц вбачається, що Харківська міська рада звернулась до ОСОБА_4 з позовом про стягнення збитків.

На запит суду представник позивача повідомив, що із позовними вимогами щодо оскарження Акту №278 від 17.10.2012 року позивач до суду не звертався, у справі №641/9340/13-ц зустрічні позовні вимоги не заявляв.

Протокольною ухвалою суду від 12.08.2014 року відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі з огляду на те, що вирішення справи із позовними вимогами про стягнення збитків не впливає на розгляд даної адміністративної справи.

Суд відхиляє доводи представника позивача щодо того, що у цивільній справі може бути визнано Акт №278 від 17.10.2012 року недійсним, приймаючи до уваги правову позицію Вищого адміністративного суду України, викладену у листі від 14.11.2012 №2379/12/13-12 щодо преюдиціальності судових рішень у розумінні ч.1 ст. 72 КАС України, відповідно до якої обставини, встановлені у іншій справі, не мають абсолютного характеру, а по-друге, правове значення таких обставин відрізняється від правового значення обставин, зазначених у ч.4 ст. 72 КАС України.

Позиція представника позивача є необґрунтованою також і з огляду на те, що до суду не надано доказів оскарження Акту №278 від 17.10.2012 року, на підставі якого податковим органом визначено площу земельної ділянки (під нежитловою будівлею та для її обслуговування).

З урахуванням положень чинного законодавства в сфері оподаткування земельних ділянок, суд приходить до висновку про те, що податковим органом правомірно донараховано грошове зобов'язання позивачу по земельному податку з фізичних осіб.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). За приписами ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАС України.

Суд зазначає, що дії Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області щодо винесення податкового повідомлення-рішення від 30.04.2013 року № 0013811730 вчинені на підставі, у порядку та у спосіб, що визначені законом, а тому є правомірними. Доказів, що свідчать про протилежне, до суду не надано.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 69-72, 86, 94, 128, 159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанову у повному обсязі виготовлено 13 серпня 2014 року.

Суддя Котеньов О.Г.