Ухвала суду № 40117003, 11.08.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2014 р. Справа № 122758/11/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Ліщинського А.М.,

суддів: Затолочного В.С., Запотічного І.І.

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Сокальському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2011 року у справі за позовом Комунального підприємства «Сокальжитлокомунсервіс» до Державної податкової інспекції в Сокальському районі Львівської області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003451601 від 13.05.2011 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

20.05.2011 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003451601 від 13.05.2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є таким, що прийняте в порушення вимог чинного законодавства, оскільки відповідачем неправомірно визначено грошове зобов`язання, яке виникло понад 1095 днів, а тому підлягає списанню.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2011 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Сокальському районі Львівської області № 0003451601 від 13 травня 2011 року.

Відповідач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

В апеляційній скарзі покликається на те, що до платників податків за результатами перевірок за податкові періоди до 2011 року повинна застосовуватись відповідальність у порядку та розмірах передбачених Податковим кодексом України. Відповідно до п.126.1 ст.126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує самостійно визаченого грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Особи які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про місце та час розгляду справи, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з п.2 ч.1 ст. 197 КАС України.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що строк виконання грошового зобов'язання щодо сплати податку на додану вартість, задекларованого за червень 2007 року настав 30 липня 2007 року. Відтак, з цього моменту у податкового органу виникло право самостійно визначити суму штрафу і з цього дня визначається граничний 1095-тиденний строк, протягом якого податковий орган повинен визначити відповідне грошове зобов'язання. Однак упродовж цього строку податковий орган не застосував штрафу. Відтак, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Згідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Правильність вирішення справи відповідно до вимог ст.13 КАС України забезпечується системою: апеляційною та касаційною. Можливість апеляційного та касаційного оскарження судових рішень є принципом адміністративного судочинства, що спрямований на забезпечення прав осудності (законності та обґрунтованості) судових рішень.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що 13.05.2011 року ДПІ у Сокальському районі Львівської області було проведено невиїзну документальну перевірку щодо своєчасності сплати погоджених сум податкових зобов'язань по ПДВ за період 03.07.2007 року по 28.04.2011 року комунального підприємства «Сокальжитлокомунсервіс», про що складений відповідний Акт № 330/160/31963156 від 11 травня 2011 року.

Актом перевірки встановлено порушення п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України, яке полягає у несвоєчасній сплаті суми самостійно визначеного податкового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах).

На підставі зазначеного Акту ДПІ у Сокальському районі було видано податкове повідомлення рішення від 13.05.2011 року № 0003451601, яким визначено грошове зобов'язання щодо сплатити штрафу у розмірі 7301 грн. за затримку на 1368 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання.

В матеріалах справи наявні докази, які вказують, що позивач неодноразово, а саме 07.05.2009р., 12.03.2010р., 14.05.2010р., 10.02.2011р., 10.03.2011р. звертався до ДПІ у Сокальському районі про списання безнадійного податкового боргу з податку на додану вартість, стосовно якої минув термін позовної давності, в тому числі пеня, штрафні санкції. Доказів надання відповіді на ці звернення відповідач не надав.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. У ст. 68 передбачено, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до п. 14.1.39 ст. 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

З наведеного вбачається, що штрафна санкція є грошовим зобов'язанням.

Відповідно до п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України контролюючий орган має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або в судовому порядку.

Строк виконання грошового зобов'язання щодо сплати податку на додану вартість, задекларованого за червень 2007 року настав 30 липня 2007 року. Відтак, з цього моменту у податкового органу виникло право самостійно визначити суму штрафу і з цього дня визначається граничний 1095-тиденний строк, протягом якого податковий орган повинен визначити відповідне грошове зобов'язання. Однак упродовж цього строку податковий орган не застосував штрафу. Відтак, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання.

Відповідно до п.101.2.3. ст.101 Податкового кодексу України податковий борг стосовного якого минув строк давності, встановлений ст.101 Податкового кодексу України вважається безнадійним податковим боргом, у тому числі пеня та штрафні санкції нараховані за такий податковий борг підлягають списанню.

За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, оскільки вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм у оскаржуваному судовому рішенні належну правову оцінку.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160, 195, 197, 198 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Сокальському районі Львівської області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2011 року у справі №2а-5808/11/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів шляхом подання скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.М.Ліщинський

Судді В.С.Затолочний

І.І.Запотічний