Постанова № 40116938, 07.08.2014, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" серпня 2014 р. Справа № 809/2454/14

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Черепія П.М.

при секретарі Данилюк І.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Геник Г.І.,

від відповідача: не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Прикарпаття"

про стягнення заборгованості в сумі 48268,78 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

23.07.2014 року Коломийська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (надалі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Публічного акціонерного товариства "Прикарпаття" (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 48268,78 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що у відповідача, в порушення вимог підпункту 16.1.4. пункту 16.1. статті 16 Податкового кодексу України наявна заборгованість по податку на додану вартість за грудень 2013 року, за період лютий - травень 2014 року в сумі 18465,42 грн., та з плати за землю за грудень 2013 року, за період січень - травень 2014 року в розмірі 29803,36 грн. Внаслідок чого, загальна сума заборгованості становить 48268,78 грн., яку позивач і просить стягнути в судовому порядку.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав, наведених у позовній заяві. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, хоча був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулось на адресу суду, що свідчить про належність повідомлення відповідача, оскільки направлялось на адресу зазначену в ЄДРПОУ. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи не подав, причини неявки суду не повідомив. Наданим правом на подання заперечення проти позову не скористався.

З урахуванням наведеного, суд приходить висновку, що відповідач повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи. Наданим правом на подання заперечення проти позову не скористався. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи суду не подав.

Частиною 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи вищевикладене, а також наявність у матеріалах справи достатніх доказів, необхідних для вирішення справи по суті, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній доказів за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши докази, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Частиною 1 статті 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України (надалі - Кодекс) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до вимог статті 36 Кодексу, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно статті 38 Кодексу, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 15.1. статті 15 Кодексу визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Як встановлено в судовому засіданні, 20.04.1994 року відповідач зареєстрований як юридична особа, що підтверджується витягом з ЄДРПОУ. (а.с. 20 - 22).

Статтею 16.1.4. Кодексу передбачено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

З матеріалів справи вбачається, що 20.01.2014 року відповідачем подано до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2013 року та задекларовано суму податку на додану вартість в розмірі 8908,00 грн. (а.с. 6).

Окрім того, відповідач самостійно визначив податкове зобов'язання з податку на додану вартість за період лютий - травень 2014 року, подавши податкові декларації з податку на додану вартість за вказаний період, задекларувавши суму податку на додану вартість в загальному розмірі 9668,00 грн. (а.с. 7 - 14).

Пунктом 56.11 статті 56 Кодексу встановлено, що не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Таким чином, суд приходить висновку, що податкові зобов'язання відповідача, визначені ним у податковій декларації з податку на додану вартість, є узгодженими.

Стаття 57.1 Кодексу встановлює, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідач частково сплатив самостійно задекларовану ним суму в розмірі 110,58 грн., внаслідок чого загальна сума заборгованості з податку на додану вартість перед бюджетом становить 18465,42 грн., що підтверджується зворотнім боком облікової картки платника податків відповідача. (а.с. 18).

Окрім того, судом встановлено, що відповідач у відповідності до статті 269 Кодексу є платником земельного податку.

Відповідно пункту 269.1 статті 269 Кодексу, платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Згідно пункту 270.1 статті 270 цього Кодексу об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Відповідно до положень статті 287.1 Кодексу, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно пункту 49.1. статті 49 Кодексу, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Згідно підпункту 16.1.3 пункту 16.1 Кодексу, платники податків і зборів зобов'язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно пункту 288.7 статті 288 Кодексу, податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Статтею 285 даного Кодексу передбачено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Як встановлено в судовому засіданні, відповідач самостійно визначив податкове зобов'язання по орендній платі за землю за 2013 рік, подавши 13.02.2013 року податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності ) за 2013 рік, самостійно розрахувавши розмір вказаних зобов'язань на загальну суму 59847,32 грн. із щомічною сплатою 4987,28 грн. (а.с. 15).

11.02.2014 року відповідачем подано до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності ) за 2014 рік, самостійно розрахувавши розмір вказаних зобов'язань на загальну суму 59847,32 грн. із щомічною сплатою 4987,28 грн. (а.с. 16).

У відповідності до пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Проте, всупереч вимогам Кодексу, відповідачем не сплачено суму грошового зобов'язання з плати за землю за грудень 2013 року та за січень - травень 2014 року в розмірі 29803,36 грн.

Відповідно до статті 290 Кодексу, плата за землю зараховується до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України для плати за землю.

Згідно пункту 59.1 статті 59 Кодексу, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Як встановлено з матеріалів справи позивачем вжиті заходи щодо вручення відповідачу податкової вимоги форми "Ю" за № 380-25 від 24.04.2014 року на суму 8797,42 грн. (а.с. 17).

Підпунктом 14.1.156. пункту 14.1 статті 14 Кодексу визначено, що податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до підпункту 14.1.175. пункту 14.1. статті 14 Кодексу, податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Таким чином, податковий борг відповідача підтверджується податковими деклараціями з податку на додану вартість, податковими деклараціями з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), зворотнім боком облікової картки платника податків відповідача та іншими доказами, що містяться в матеріалах справи.

Доказів, які б свідчили про сплату податкового боргу відповідач суду не надав, доводи позивача не спростував.

Відповідно до підпункту 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Кодексу, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до вимог статті 87 Кодексу, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти та майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Враховуючи те, що станом на момент розгляду справи, податковий борг відповідачем не погашено, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення, шляхом стягнення з відповідача заборгованості в сумі 48268,78 грн. з розрахункових рахунків в банківських установах, обслуговуючих Публічне акціонерне товариство "Прикарпаття" та за рахунок готівки.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з розрахункових рахунків в банківських установах, обслуговуючих Публічне акціонерне товариство "Прикарпаття" (код ЄДРПОУ 02970197) та за рахунок готівки в дохід Державного бюджету України податковий борг в сумі 48268,78 грн. (сорок вісім тисяч двісті шістдесят вісім гривень сімдесят вісім копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Черепій П.М.

Постанова складена в повному обсязі 12.08.2014 року.