Рішення № 40116078, 05.08.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6391/14 05.08.14

За позовом Приватного підприємства "Антіма"

до 1. Міністерства оборони України

2. Військової частини А-1361

про визнання зовнішньоекономічного контракту недійсним, проведення по недійсній угоді двосторонньої реституції, стягнення шкоди

Суддя Котков О.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: Удод В.А. (представник за довіреністю);

від відповідача-1: Горевалова С.С. (представник за довіреністю);

від відповідача-2: не з'явились.

В судовому засіданні 05 серпня 2014 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

08 квітня 2014 року до канцелярії Господарського суду міста Києва від Приватного підприємства "Антіма" (позивач) на розгляд суду надійшла позовна заява № 13/13-1П від 03.03.2014 року до Міністерства оборони України (відповідач-1) та Військової частини А-1361 (відповідач-2) в якій викладені позовні вимоги, щоб в судовому порядку:

- визнати зовнішньоекономічний контракт № 18/05, укладений 17.05.1998р. між ПП "Антіма" і Військовим складом № 3077 Міністерства оборони України на поставку рибопродукції недійсним;

- згідно до ст. 48 ЦК Української PCP провести по недійсній угоді двосторонню реституцію та стягнути з Міністерства оборони України на користь Приватного підприємства "Антіма" суму нанесеної шкоди у розмірі 280 525,00 грн.

Окрім того, разом з позовною заявою позивачем подано клопотання про відновлення пропущеного строку на подання позовної заяви ПП "Антіма" до Міністерства оборони України та В/ч А-1361 про визнання зовнішньоекономічного контракту № 18/05, укладеного 17.05.1998р. між ПП "Антіма" і Військовим складом № 3077 Міністерства оборони України на поставку рибопродукції недійсним.

Під час перебування справи на розгляді в суді позивач, користуючись передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України правами, 15.05.2014р. через канцелярію до суду подав заяву № 5/14-1 від 14.05.2014р. в якій Приватне підприємство "Антіма" просить суд:

- визнати зовнішньоекономічний контракт № 18/05, укладений 17.05.1998р. між ПП "Антіма" і Військовим складом № 3077 Міністерства оборони України на поставку рибопродукції недійсним;

- згідно до ст. 48 ЦК Української PCP провести по недійсній угоді двосторонню реституцію та стягнути з Міністерства оборони України на користь Приватного підприємства "Антіма" суму нанесеної шкоди у розмірі 1 097 823,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний договір не відповідає вимогам ч. 1 ст. 48 Цивільного кодексу РСР та п. 2 ст. 5 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», оскільки Військовий склад № 3077 не був юридичною особою, не мав права займатися зовнішньоекономічною діяльністю та укладати оскаржуваний зовнішньоекономічний контракт № 18/05, а відтак відповідний правочин підлягає визнанню недійсним в судовому порядку в силу закону. Також, з огляду на заявлені вимоги щодо визнання недійсним зовнішньоекономічного контракту № 18/05, укладеного 17.05.1998р. між ПП "Антіма" і Військовим складом № 3077 Міністерства оборони України на поставку рибопродукції недійсним, позивач просить суд провести по недійсній угоді двосторонню реституцію та стягнути з Міністерства оборони України на користь Приватного підприємства "Антіма" суму нанесеної шкоди у розмірі 1 097 823,00 грн.

Відповідач-1 надав до суду відзив на позовну заяву в якому проти позову, за викладених у відзиві підстав, заперечує та просить суд відмовити у позові повністю.

У своєму відзиві на позовну заяву відповідач-2 вказав, що заперечує проти позову в повному обсязі та просить суд в задоволенні позовних вимог повністю відмовити.

Так, відповідачі у відзивах зауважують на тому, що позивачем у встановленому порядку було прийнято виконання спірного контракту з боку відповідача-2, відповідно підстав для визнання контракту недійсним та проведення по ньому двосторонньої реституції немає.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.2014 року (суддя Котков О.В.) прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 910/6391/14, розгляд справи призначено на 15.05.2014 року.

В судовому засіданні 15 травня 2014 року, відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено перерву до 22 травня року на 11:50.

Розпорядженням від 22.05.2014р. Голови Господарського суду міста Києва передано справу № 910/6391/14 для розгляду судді Пригуновій А.Б., у зв'язку із перебуванням судді Коткова О.В у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 22.05.2014 року справу № 910/6391/14 прийнято до провадження судді Пригунової А.Б., розгляд справи призначено на 12.06.2014 року.

Розпорядженням від 23.05.2014р. В.о. Голови Господарського суду міста Києва передано справу № 910/6391/14 для розгляду судді Коткову О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 23.05.2014 року справу № 910/6391/14 прийнято до провадження судді Коткова О.В. та ухвалено розглядати справу в судовому засіданні призначеному на 12.06.2014 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2014 року розгляд справи, у зв'язку із нез'явленням представників відповідача-2 в судове засідання відкладено до 10.07.2014 року.

В судовому засіданні 10 липня 2014 року, відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено перерву до 17 липня 2014 року.

Розпорядженням від 17.07.2014р. Голови Господарського суду міста Києва передано справу № 910/6391/14 для розгляду судді Цюкало Ю.В., у зв'язку із перебуванням судді Коткова О.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 17.07.2014 року справу № 910/6391/14 прийнято до провадження судді Цюкало Ю.В., розгляд справи призначено на 05.08.2014 року о 14:40.

Розпорядженням від 05.08.2014р. Голови Господарського суду міста Києва передано справу № 910/6391/14 для розгляду судді Коткову О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2014 року справа № 910/6391/14 прийнята до провадження, судом ухвалено розглядати вказану справу в судовому засіданні призначеному на 05.08.2014р. о 14:40.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

25 квітня та 13 травня 2014 року через канцелярію до суду від відповідача-2 та відповідача-1 відповідно надійшли клопотання про припинення провадження у справі в задоволенні яких судом, з підстав їх необґрунтованості в аспекті вимог ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, зокрема з огляду на недоведеність тверджень щодо однорідності підстав та предмету у спорах по справі № 08/151-10 та справі № 910/6391/14, було відмовлено.

У відповідності до п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, суд, -

ВСТАНОВИВ:

17 травня 1998 року між позивачем (далі - Продавець) та Військовим складом № 3077, правонаступником якого є відповідач-2 (по тексту - Покупець) було укладено контракт № 18/05 (копія контракту в справі, надалі - Контракт або Договір) згідно п. 1.1. якого Продавець продає, а Покупець купує сардинеллу свіжоморожену у кількості 161 тонн.

За умовами Договору Продавцем було поставлено Військовому складу № 3077 160020 кг свіжомороженої риби вартістю 740 доларів США за 1 тонну, всього на суму 118414,8 доларів США по інвойсу № 2146650, за яку Покупцем проведено відповідну оплату.

Судом встановлено, що Військовий склад № 3077 під час укладання спірного зовнішньоекономічного контракту не був зареєстрований в МЗЕЗТ України, як суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності, та взагалі не був юридичною особою у розумінні ст. 23 ЦК УРСР (не був внесений до ЄДРПОУ), що слідує з листа № 1225 від 15.10.2003р. та підтверджується довідкою Міноборони України від 23.06.98р. № 368 про його включення до ЕДРПОУ, Контракт підписано лише однією особою - начальником Військового складу № 3077 Гранем А.А. (копії документів в справі).

Статтею 568 ЦК УРСР (в редакції чинній на час підписання спірної угоди) форма угоди, що укладається за кордоном, підпорядковується законові місця її укладення. Проте угода не може бути визнана недійсною внаслідок недодержання форми, якщо додержано вимог законодавства Союзу РСР і цього Кодексу. Форма зовнішньоторговельних угод, які укладаються радянськими організаціями, і порядок їх підписання, незалежно від місця укладення цих угод, визначаються законодавством Союзу РСР. Форма угод з приводу будівель, які знаходяться в Українській РСР, підпорядковується законодавству Союзу РСР і Української РСР.

Згідно приписів статті 45 ЦК УРСР (в редакції чинній на час підписання спірної угоди) недодержання форми угоди, якої вимагає закон, тягне за собою недійсність угоди лише в разі, якщо такий наслідок прямо зазначено в законі. Недодержання форми зовнішньоторговельних угод і порядку їх підписання (стаття 568 цього Кодексу) тягне за собою недійсність угоди.

Відповідно ч. 2 ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (в редакції чинній на час підписання спірної угоди) зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається у письмовій формі, якщо інше не встановлено законом або міжнародним договором Української РСР. У разі, якщо зовнішньоекономічний договір (контракт) підписується фізичною особою, потрібен тільки підпис цієї особи. Від імені суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності зовнішньоекономічний договір (контракт) підписують дві особи: особа, яка мас таке право згідно з посадою відповідно до установчих документів, та особа, яку уповноважено довіреністю, виданою за підписом керівника суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності одноособово, якщо установчі документи не передбачають інше.

Відповідно до ч. 5 ст. 6 цього Закону зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визнано недійсним у судовому або арбітражному порядку, якщо він не відповідає вимогам законів Української РСР або міжнародних договорів Української РСР.

Рішенням Конституційного Суду України від 26 листопада 1998 року № 16-рп/98 (справа № 1-17/98) у справі за конституційним зверненням Відкритого акціонерного товариства "Лубнифарм" щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 6 Закону Української РСР «Про зовнішньоекономічну діяльності» і статті 154 ЦК УРСР (справа про порядок підписання зовнішньоекономічних договорів), роз'яснено, що встановлений ч. 2 ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» порядок підписання зовнішньоекономічного договору (контракту) за яким від імені суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності зовнішньоекономічний договір (контракт) підписують дві особи, є обов'язковим для будь-якого зовнішньоекономічного договору (контракту), що укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України, крім випадків, коли таким суб'єктом є фізична особа. Цей порядок підписання зовнішньоекономічного договору (контракту) має бути дотриманий незалежно від того, укладається договір шляхом складення одного документа чи кількох документів, можливість чого передбачена ч. 2 ст. 154 ЦК УРСР. Від імені суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України, що є юридичними, особами, зовнішньоекономічний договір (контракт) підписує особа, яка має таке право згідно з посадою відповідно до установчих документів даного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності, та особа, яку уповноважено на це довіреністю, виданою за підписом керівника суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності одноособове чи в іншому порядку, передбаченому установчими документами, або особа, яку уповноважено на це установчими документами безпосередньо.

Як свідчать матеріали справи, з боку Покупця Контракт був підписаний начальником Військового складу № 3077 Граня А. А.

Згідно положень ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як встановлено судом, рішенням Господарського суду Харківської області від 19.11.2003р. у справі № 40/342-03 за позовом ПП «Антіма» до УДК в Харківській області та Військової частини № А-1361 про стягнення коштів позовні вимоги задоволено частково (копія рішення міститься в справі).

У відповідному судовому рішенні судом зазначені факти в частині того, що Військова частина № А-1361 є правонаступником Військового складу № 3077. Окрім того, суд встановив та в рішенні також вказав про обставини поставки позивачем на користь Військового складу № 3077 160020 кг свіжомороженої риби вартістю 740 доларів США за 1 тонну, всього на суму 118414,8 доларів США.

Таким чином, встановленими у рішенні господарського суду є факти, в тому числі, щодо виконання позивачем укладеного між ним та Військовим складом № 3077 умов Контракту в частині поставки товару останньому.

Суд також відмічає, що рішенням Арбітражного суду Харківської області від 19 листопада 1998р. у справі № 10237/3-05 встановлено факт перерахування відповідачем-2 позивачу суми коштів, еквівалентної 63 405,10 доларів США, та визначено залишок заборгованості за поставлений товар в сумі 188 624,89 грн., який (факт) в силу вимог ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України не підлягає доведенню.

Відповідно до пункту 7 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України до позовів про визнання заперечуваного правочину недійсним, право на пред'явлення якого виникло до 1 січня 2004 року, застосовується позовна давність, встановлена для відповідних позовів законодавством, що діяло раніше.

За правилами статті 71 ЦК УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

У відповідності до статті 76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Винятки з цього правила, а також підстави зупинення і перериву перебігу строків позовної давності встановлюються законодавством Союзу РСР і статтями 78 і 79 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач, будучи стороною Контракту, повинен був дізнатися про порушення своїх прав в момент його підписання/укладення.

Позивач, укладаючи Контракт, мав реальну змогу або можливість дізнатися про будь-які порушення свого права, дослідити документи контрагента за Договором - Військового складу 3077 на відповідність їх вимогам чинного законодавства, в тому числі, щодо статусу та повноважень особи, з якою укладався Контракт, а також щодо права займатися зовнішньоекономічною діяльністю. При цьому, суд вважає за необхідне вказати про те, що позивачем не доведено про наявність будь-яких об'єктивних перешкод, які б перешкоджали отриманню певної інформації про порушення його права. Окрім того, суд приймає до уваги обставини виконання з боку Продавця умов про поставку товару за укладеним з Покупцем Контрактом.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Положеннями статті 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, суд зазначає, що саме в момент укладення спірного контракту, враховуючи загальновідомі та опубліковані положення Закону Української РСР «Про зовнішньоекономічну діяльності», ЦК УРСР та інших нормативно-правові акти, позивач міг і мав реальну змогу, тобто повинен був дізнатися про порушення свого права при укладенні Контракту.

Статтею 83 ЦК УРСР встановлено, що позовна давність не поширюється: на вимоги, що випливають з порушення особистих немайнових прав, крім випадків, передбачених законом; на вимоги державних організацій про повернення державного майна з незаконного володіння колгоспів та інших кооперативних та інших громадських організацій або громадян; на вимоги вкладників про видачу вкладів, внесених у державні трудові ощадні каси і в Державний банк СРСР; у випадках, встановлюваних законодавством Союзу РСР, і на інші вимоги. Позивачем не доведено, що на вимоги ПП "Антіма" не поширюється загальний строк позовної давності в аспекті ст. 83 ЦК УРСР.

Згідно ст. 80 ЦК УРСР закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові. Останнє положення дублюється і у статті 267 Цивільного кодексу України.

Позивач до матеріалів позовної заяви долучив клопотання про поновлення строків позовної давності в якому визнав факт пропуску строку позовної давності та просив його поновити з поважних причин, а також зауважив на обставинах переривання такого строку.

Оскільки законодавство не передбачає переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права у разі пред'явлення відповідної заяви, вивчивши всі фактичні обставини справи, оцінивши докази, суд вважає, що порушене право ПП "Антіма" не підлягає захисту, так як наведені позивачем причини не свідчать про неможливість своєчасного пред'явлення позову, позивачем не надано переконливих доказів щодо наявності поважних причин пропуску строку, встановленого ч. 1 ст. 71 ЦК УРСР, а викладені заявником факти щодо переривання строку позовної давності не спростовують викладені вище обставини.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З урахуванням обставин можливості позивачем дізнатися про будь-які порушення свого права, щодо дослідження документів контрагента за Договором - Військового складу 3077, зокрема про статус та повноваження особи, з якою укладався Контракт, а також щодо права іншою стороною Контракту займатися зовнішньоекономічною діяльністю, з огляду на те, що необґрунтованими є викладені позивачем у клопотанні про відновлення пропущеного строку на подання позовної заяви обставини щодо поновлення пропущеного строку поважними, зважаючи на обставини наступного виконання умов Контракту його сторонами, що, по суті, свідчить про схвалення правочину з боку Продавця та Покупця з настанням відповідних правових наслідків у правовідносинах за Контрактом, необґрунтованими, в силу ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, є вимоги про визнання недійсним Контракту за викладених позивачем в позові № 13/13-1П від 03.03.2014 року підстав.

Також суд вказує, що зважаючи на необґрунтованість позовних вимог в частині визнання спірного контракту недійсним, недоведеними є заявлені позивачем похідні вимоги про проведення двосторонньої реституції.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні клопотання про відновлення пропущеного строку на подання позовної заяви ПП "Антіма" до Міністерства оборони України та В/ч А-1361 про визнання зовнішньоекономічного контракту № 18/05, укладеного 17.05.1998р. між ПП "Антіма" і Військовим складом № 3077 Міністерства оборони України на поставку рибопродукції недійсним - відмовити.

В позові відмовити повністю.

Копію даного рішення направити відповідачу-2 по справі № 910/6391/14.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 08.08.2014р.

Суддя О.В. Котков