Ухвала суду № 40115996, 25.07.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

11/775/78/2014(м)

0519/7919/2012

Головуючий 1-ї інстанції: Папаценко П.І.

Категорія: ст.286 ч.2 КК України Доповідач Топчій Т.В.

УХВАЛА

іменем У к р а ї н и

18 липня 2014 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого судді ТопчійТ.В суддів Шапара Ю.І., Рибака В.Й.

секретаря Чіпігі Н.В.

за участю прокурора Максименко Н.Г., Дойнова М.С.

захисника ОСОБА_1

представника цивільного відповідача ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі апеляції прокурора, який приймав участь при розгляді справи у суді першої інстанції, потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на вирок Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 03 липня 2013 року, яким

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Сєдове Новоазовського району Донецької області, громадянин України, не працюючий, маючий вищу освіту, раніше не судимий, розлучений, маючий на утриманні малолітню дитину ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3., мешкаючий за адресою: АДРЕСА_1,-

визнаний винним та засуджений за ст.286 ч.2 КК України до 5 років позбавлення волі, без позбавлення права керування транспортними засобами. У порядку, передбаченому ст.75,76 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням на 2 роки, зобов'язаний не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти інспекцію про зміну місця проживання та періодично з'являтись на реєстрацію.

Стягнуто з ОСОБА_6 витрати на стаціонарне лікування ОСОБА_8 - 3 827,80 грн. в дохід держави в особі відділення державного казначейства та 2068,50 грн. в дохід держави в особі управління охорони здоров'я Маріупольської міської ради.

Стягнуто з ОСОБА_6 витрати на стаціонарне лікування ОСОБА_4 - 4 826,50 грн. в дохід держави в особі управління охорони здоров'я Маріупольської міської ради.

Стягнуто з цивільного відповідача ПАТ «Страхове товариство «Іллічівське» на користь ОСОБА_8 моральну шкоду в сумі 5 000 грн., витрати на лікування у зв'язку з ушкодженням здоров'я у сумі 9 325,04 грн., а всього - 14 325,04 грн.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 грошову компенсацію моральної шкоди в сумі 15 000 грн.

Стягнуто з цивільного відповідача ПАТ «Страхове товариство «Іллічівське» на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в сумі 5 000 грн., витрати на лікування у зв'язку з ушкодженням здоров'я у сумі 6 241,20 грн., а всього - 11 241,20 грн.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 компенсацію моральної шкоди в сумі 9 000 грн., майновий шкода, пов'язана з пошкодженням майна на суму 2 699,80 грн., витрати на правову допомогу на суму 1 500 грн., а також витрати по доставці пошкоджених речей в експертну установу для дослідження в сумі 151,95грн., а всього - 13351,75 грн.

Стягнуто з цивільного відповідача ПАТ «Страхове товариство «Іллічівське» на користь ОСОБА_5 моральну шкоду в сумі 5 000 грн., витрати на лікування у зв'язку з ушкодженням здоров'я у сумі 6 916,53 грн, всього 11 916,53грн.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 грошову компенсацію моральної шкоди в сумі 5 000 грн., майнову шкоду, пов'язану з пошкодженням майна на суму 863 грн., витрати на правову допомогу в сумі 1 500 грн, а також витрати по доставці пошкоджених речей в експертну установу для дослідження в сумі 227,07 грн., а всього - 7590,07 грн.

Стягнуто з ОСОБА_6 судові витрати за проведення автотехнічної експертизи в дохід держави в сумі 911,74 грн.

3В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 03.07.2013 р. ОСОБА_6 визнаний винним і засуджений за вчинення злочину при наступних обставинах.

ОСОБА_6 10 листопада 2011 року приблизно о 03.00 годині ночі керував технічно справним мікроавтобусом «VOLKSWAGEN LT 35», реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить його батькові ОСОБА_6, і рухався по автодорозі «Київ - Харків - Довжанський» з боку м. Ізюм в напрямку м. Харкова. На 607 км + 880 метрів зазначеної автодороги на території Ізюмського району Харківської області водій ОСОБА_6 в порушення п.п. 1.5, 12.1 Правил дорожнього руху України проявив неуважність, не обрав безпечну швидкість руху і прийоми управління з урахуванням дорожньої обстановки, не забезпечив безпеку дорожнього руху, не впорався з керуванням, допустив занос автомобіля, з'їхав в лівий кювет по ходу свого руху і перекинувся.

В результаті дорожньо - транспортної пригоди пасажирам мікроавтобуса ОСОБА_8, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були заподіяні тяжкі та середньої тяжкості тілесні ушкодження, а саме: ОСОБА_8 отримала скальповану рану лівої скроневої ділянки забій та садна м'яких тканин голови, тулуба і кінцівок, струс головного мозку, перелом основи лобового відростка лівої виличної кістки з легким зміщенням, гостру посттравматичну сенсоневральну правобічну приглухуватість, посттравматичну диплопію лівого ока, часткове пошкодження переднього латерального меніска праворуч, посттравматичний правобічний гемартроз, які у своїй сукупності відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, а рубець у лівій лобно - скроневій області, який утворився на місці загоєння скальпірованої рани, розцінюється як незгладимий, і оскільки для її усунення необхідне хірургічне втручання, то визнається як спотворенням обличчя, і розцінюється як тяжке тілесне ушкодження;

ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості у вигляді набряку м'яких тканин в області поперекового відділу хребта, закритого компресійно - оскольчатого перелому тіла 12 - го грудного і 1 - го поперекового хребців, закритого перелому поперечного відростка справа 1 - го поперекового хребця зі зміщенням з 2-х сторін;

ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості у вигляді перелому лівої ключиці, гемартрозу лівого плечового суглоба.

Порушення вимог Правил дорожнього руху водієм ОСОБА_6 знаходяться в прямому причинному зв'язку з настанням зазначених наслідків.

У своїй апеляції прокурор, не оспорюючи доведеності вини засудженого, кваліфікацію його дій за кримінальним законом, а так само призначене покарання з випробуванням, вважає вирок у частині вирішення цивільного позову ОСОБА_8 незаконним.

Вказує, що враховуючи характер завданих потерпілій тілесних ушкоджень, тривалість і складність лікування, тривалість фізичного болю і страждань, отримання інвалідності, перенесений стрес, зміни укладу життя, необхідність подальшої реабілітації та пристосування до нових життєвих обставин, стягнення 15 000 грн. в рахунок відшкодування потерпілій моральної шкоди є несправедливим.

Вважає, що з урахуванням характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілої ОСОБА_8, ступеня вини ОСОБА_6, 75 000 грн. є таким розміром відшкодування моральної шкоди, який відповідає вказаним обставинам, вимогам розумності та справедливості, просить суд у цій частині постановити по справі новий вирок.

Потерпіла ОСОБА_8 подала апеляцію, в якій просить вирок у частині призначення ОСОБА_6 основного і додаткового покарань скасувати, визнати ОСОБА_6 винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України та призначити йому покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки.

У своїх доводах посилається на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування кримінального закону. Вказує, що в порушення вимог ст. 65, 75 КК України та постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», ст. 323, 334 КПК України, призначаючи покарання ОСОБА_6, суд дав перевагу даними про його особу і належним чином не врахував тяжкість вчиненого злочину, ставлення засудженого до вчиненого, який матеріальну шкоду в повному розмірі не відшкодував, не розкаявся та повністю вину не визнав.

Заперечує проти призначення ОСОБА_6 покарання без застосування додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами. Вказує, що суд у вироку припустився суперечностей у вступній та мотивувальній частині, вказавши що засуджений не працює, проте мотивував своє рішення тим, що робота водієм є єдиним джерелом доходів останнього та нерозривно пов'язана з необхідністю керування транспортними засобами.

Потерпіла ОСОБА_8 не погодилася з розміром відшкодування моральної шкоди 15 000 грн., стягнутої судом на її користь. Вважає, що з урахуванням характеру правопорушення, глибини її фізичних та душевних страждань, погіршення її здібностей, ступеня вини ОСОБА_6, 75 000 грн. є достатнім та справедливим розміром відшкодування,

Потерпілий ОСОБА_9 подав апеляцію, в якій просить вирок у частині вирішення цивільного позову про відшкодування моральної шкоди змінити, стягнути з ОСОБА_6 на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 200 000 грн., а також змінити вирок у частині призначеного ОСОБА_6 покарання, призначивши йому більш суворе покарання, відповідне до тяжкості злочину та особі засудженого. У своїх доводах посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого.

Вказує, що в порушення норм матеріального права, п. 9 постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» суд, зменшуючи розмір суми моральної шкоди, визнав розумною і справедливою явно занижену суму - 9 000 грн.. При цьому суд не врахував характер перенесеного їм психологічного стресу, проходження стаціонарного лікування, тривалості фізичного болю, серйозні порушення здоров'я і у зв'язку з цим звичного укладу життя, а також характер правопорушення і ступінь вини ОСОБА_6, який не вжив ніяких заходів щодо відшкодування йому майнової та моральної шкоди.

Так само вважає, що покарання, призначене ОСОБА_6, є м'яким, не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого, який в скоєнні злочину не розкаявся, в судові засідання не з'являвся, порушував обраний судом запобіжний захід.

Аналогічну за своїм змістом апеляцію подала ОСОБА_5 В ній потерпіла просить змінити вирок у частині вирішення цивільного позову про відшкодування моральної шкоди та стягнути з ОСОБА_6 в її користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 150 000 грн. Також просить змінити вирок у частині призначеного ОСОБА_6 покарання, призначивши йому більш суворе покарання, яке б відповідало тяжкості злочину та особі засудженого.

Під час апеляційного розгляду засуджений ОСОБА_6 заявив клопотання про застосування до нього Закону України «Про амністію в 2014 році» через те, що на його утриманні знаходиться неповнолітня донька ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3.

Заслухавши доповідача, засудженого та його захисника які підтримали клопотання засудженого про застосування ЗУ «Про амністію в 2014 році», прокурора та представника цивільного відповідача, які на заперечували проти клопотання засудженого, вивчивши матеріали справи та апеляційні доводи, колегія суддів вважає, що апеляції учасників процесу не підлягають задоволенню, клопотання засудженого про застосування до нього Закону України «Про амністію в 2014 році» підлягає задоволенню з наступних підстав.

Виходячи зі змісту ст. 1 ч.1 п. в) Закону України «Про амністію в 2014 році» від 19.04.14 р., підлягають звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань не пов'язаних з позбавленням волі, засуджених за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими та за злочини вчинені з необережності, які не особливо тяжкими згідно ст. 12 КК України, особи не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років або дітей інвалідів.

Згідно матеріалів справи засуджений ОСОБА_6 має дитину ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 (а/с - 114 т.2), відносно якої він не позбавлений батьківських прав (а/с - 342 т.3). Обставин які б перешкоджали застосуванню стосовно ОСОБА_6 Закону України ст.8 «Про амністію у 2014 році», матеріали справи на містять.

Керуючись ст. 365,366 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги прокурора, який приймав участь при розгляді справи у суді першої інстанції, потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 - залишити без задоволення.

Вирок Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 03 липня 2013 року постановлений стосовно ОСОБА_6 - залишити без зміни.

Звільнити ОСОБА_6 від відбування основного та додаткового покарання, призначеного вироком Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 03 липня 2013 року, на підставі ст. 1 ч.1 п. в) Закону України «Про амністію в 2014 році».

Судді: