Рішення № 40115960, 05.08.2014, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 30/25/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.08.2014 Справа № 908/1701/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжнафтопродуктгруп» (69005, м. Запоріжжя, бул. Центральний, 9-А)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (69124, АДРЕСА_1)

про стягнення 57053,27 грн.,

Суддя Кагітіна Л.П.

Відомості про представників сторін та учасників судового процесу:

від позивача - Мітєва А.Л., довіреність № б/н та б/д, дійсна до 31.12.2015 р.;

Гуліян Т.Г., довіреність б/н та б/д, дійсна до 31.12.2015 р.;

від відповідача - не з'явився (в судовому засіданні 13.06.2014 р. був особисто присутній ОСОБА_1, паспорт серія НОМЕР_2, виданий 18.04.2008 р.);

Товариство з обмеженою відповідальністю «Запоріжнафтопродуктгруп» звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 57053,27 заборгованості, в тому числі: 31802,51 грн. боргу за відшкодування вартості послуг по водопостачанню, водовідведенню, каналізації, телефонному зв'язку, вивозу твердих побутових відходів; 17073,02 грн. боргу по орендній платі та 8177,74 грн. пені.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на приписи ст.ст. 525, 526, 764 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та умови укладеного між сторонами договору оренди. При цьому вказує, що в супереч умовам договору, з липня 2013 року орендна плата та вартість комунальних послуг відповідачем не сплачувалася.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.05.2014 р. у справі №908/1701/14 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження № 30/25/14, розгляд справи призначено на 13.06.2014 р. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи по суті.

За клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

В судовому засіданні 13.06.2014 р. представник позивача в повному обсязі підтримав вимоги позовної заяви. Відповідач, який особисто представляв свої інтереси у судовому засіданні, письмовий відзив на позов та витребувані судом документи не надав, проти наявності заборгованості за договором суборенди не заперечив, проте, не у визначеній позивачем сумі. За доводами відповідача, ним у орендованому приміщення було проведено ремонтні роботи на значну суму, яка повинна бути відшкодована позивачем.

Ухвалою суду від 13.06.2014 р., на підставі ст. 69 ГПК України, строк розгляду справи продовжено за клопотанням позивача, яке було підтримане відповідачем, розгляд справи відкладено на 29.07.2014 р. Сторони було зобов'язано: позивача - надати письмові пояснення щодо розрахунку заявленої до стягнення суми, детальний розрахунок, окремо, по сумі заборгованості по оренді (за який період), по пені (з визначенням дати настання зобов'язання по оплаті, суми боргу, на яку нараховується, та підстав нарахування), по сумі заборгованості відшкодування комунальних послуг (з чого складається, докази понесення цих витрат, докази виставлення рахунків на оплату); документальні докази повного або часткового виконання грошового зобов'язання відповідачем у спірному періоді (платіжні документи, доручення, прибуткові касові ордери, банківські виписки, виписки з рахунків, довідки руху коштів по рахунках тощо); відповідача - надати довідку (або витяг) з Єдиного державного реєстру про включення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців України (з обов'язковим зазначенням місця реєстрації) станом на день розгляду справи; довідку обслуговуючого банку про найменування відкритих рахунків; нормативно та документально обґрунтований письмовий відзив на позовну заяву, заперечення до позову (в разі наявності), документи в обґрунтування відзиву, заперечень; документальні докази повного або часткового виконання грошового зобов'язання за договором (платіжні документи, доручення, прибуткові касові ордери, банківські виписки, виписки з рахунків, довідки руху коштів по рахунках тощо). Також сторони зобов'язано провести звірку взаємних розрахунків на час розгляду справи в суді, двосторонній акт звірки надати в судове засідання.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався до 05.08.2014 р. у зв'язку з нез'явленням представника відповідача у судове засідання та ненаданням ним витребуваних судом документів.

В судовому засіданні 05.08.2014 р. розгляд справи продовжено за відсутності представника відповідача.

Представники позивача до початку судового засідання надали письмову заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості по орендній платі в розмірі 17073,02 грн. та суму пені в розмірі 8177,74 грн.

Заява про зменшення позовних вимог подана позивачем відповідно до ст. 22 ГПК України, відповідає вимогам чинного законодавства, не суперечить правам і охоронюваним законом інтересам сторін, прийнята судом до розгляду та задоволена.

Судом розглядаються позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжнафтопродуктгруп» про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 25250,76 грн. заборгованості за договором суборенди № 10 від 01.07.2013 р., в т.ч.: 17073,02 грн. боргу по орендній платі та 8177,74 грн. пені.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали доводи, викладені у позовній заяві та наданих суду додаткових поясненнях, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідач - вимоги суду, викладені в ухвалах від 21.05.2014 р., від 13.06.2014 р. та від 29.06.2014 р., щодо надання письмового відзиву та витребуваних судом документів не виконав, процесуальним правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до підпункту 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

В даному випадку, ухвали господарського суду направлялися судом на адресу відповідача: АДРЕСА_1, яка співпадає з місцезнаходженням відповідача, визначеним у ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Згідно наявного у матеріалах справи поштового повідомленням про вручення поштової кореспонденції, направлена на зазначену адресу ухвала про порушення провадження у справі була отримана повноважним представником відповідача. Також, у судовому засіданні 13.06.2014 р. відповідач був особисто присутній, отже, про розгляд даної справи був обізнаний.

Отже, про час та місце слухання даної справи відповідач був повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 75 ГПК України дозволяє суду розглянути спір за наявними у справі матеріалами, у випадку, якщо відзив на позов та витребувані судом документи не надані.

Оскільки про час та місце судового розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу без участі його представника за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 05.08.2014 р. справу розглянуто за наявними матеріалами в межах встановленого строку, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача (відповідача у судовому засіданні 13.06.2014 р.), суд

ВСТАНОВИВ:

01.06.2013 р. між ТОВ «Запоріжнафтопродуктгруп» (орендарем позивачем у справі) та ФОП ОСОБА_1 (суборендарем, відповідачем у справі) укладено договір суборенди (надалі - Договір), за умовами якого орендар зобов'язався передати, а суборендар прийняти в тимчасове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 214,2 кв.м., а також обладнання, іменоване надалі «орендований об'єкт», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. Вартість орендованого об'єкта становить 367698,28 грн., з ПДВ. Стан орендованого об'єкту на момент передачі в суборенду - задовільний, придатний до експлуатації згідно з договором. Мета суборенди - мийка автомобільного транспорту (п.п. 1.1, 1.2, 1.3 Договору).

За визначенням п. 2.1 Договору приймання-передача орендованого об'єкту здійснюється повноважними представниками сторін і оформлюється актом приймання-передачі, що є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору договір діє з 01 липня 2013 року по 30 червня 2014 року. Продовження строку дії договору оформлюється додатковими угодами.

Згідно з п. 4.1 Договору орендна плата складає 3000,00 грн. на місяць, з ПДВ. Орендна плата сплачується суборендарем в безготівковому порядку на поточний рахунок орендаря авансом, не пізніше п'ятого числа кожного місяця. Коефіцієнт індексу орендної плати дорівнює 1. Сторони дійшли згоди , що вказана договірна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін, є звичайною в розумінні п. 14.1.71 Податкового кодексу України.

За змістом п. 4.3 Договору (в редакції додаткової угоди від 04.09.2013 р.), сторонами передбачено, що крім внесення орендної суборендар відшкодовує вартість спожитої електроенергії, надані послуги по водопостачанню, водовідведенню, каналізації, телефонному зв'язку, вивозу твердих побутових відходів згідно з рахунками орендаря, протягом трьох банківських днів з дати їх виписки. Суборендар зобов'язаний не пізніше 30 числа поточного місяця внести попередню оплату за електроенергію, що буде спожита в наступному місяці у розмірі вартості електроенергії, спожитої у попередньому місяці, на підставі наданого орендарем рахунку.

Пунктом 6.1 Договору до обов'язків суборендаря віднесено, зокрема:

- використовувати орендований об'єкт відповідно до умов договору;

- кожного першого числа місяця отримувати в бухгалтерії орендаря рахунки для внесення платежів, своєчасно і в повному об'ємі вносити орендну плату та інші платежі, передбачені договором;

- неси всі витрати з безпечної експлуатації , за свій рахунок усувати несправності і поломки орендованого об'єкту;

- не здійснювати без письмової згоди орендаря перебудову, добудову і перепланування орендованого об'єкту;

- за свій рахунок здійснювати поточний ремонт орендованого об'єкту протягом строку дії договору.

Згідно з п. 7.3 Договору орендований об'єкт повинен бути повернутий орендарю в тому ж стані, в якому він був переданий у суборенду, з урахуванням нормального зносу. Всі поліпшення, проведені суборендарем за його рахунок і що стали невід'ємною частиною орендованого об'єкту, які не можуть бути відокремлені без пошкодження стелі, стін, підлоги, відшкодуванню орендарем не підлягають.

Пунктом 9.2 Договору передбачено, що за кожний день прострочення здійснення платежів суборендар сплачує пеню у розмірі 0,1 % від суми заборгованості.

Матеріали справи свідчать, що орендований об'єкт було передано суборендарю за актом приймання-передачі від 01.07.2013 р.

31.01.2014 р. було укладено додаткову угоду до Договору, згідно з якою сторони домовились достроково розірвати договір з 31.01.2014 р. На виконання додаткової угоди від 31.01.2014 р., орендований об'єкт з обладнанням було повернуто з оренди, про що сторонами було складено акт приймання-передачі від 31.01.2014 р.

Як вказує позивач, в порушення умов договору відповідач не сплатив суму орендної плати, розмір заборгованості по орендній платі складає 17073,02 грн. та пеня у розмірі 8177,74 грн.

Позовні вимоги про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 25250,76 грн. заборгованості за договором суборенди № 10 від 01.07.2013 р., в т.ч.: 17073,02 грн. боргу по орендній платі та 8177,74 грн. пені, є предметом судового розгляду у даній справі.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представників позивача (відповідача у судому засіданні 13.06.2014 р.), суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини... Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.

Пунктом 1 статті 193 Господарського Кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься в ст. 526 Цивільного кодексу України.

За своєю правовою природою Договір, за яким між позивачем і відповідачем склалися господарські правовідносини, є договором найму.

Згідно з ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з приписами п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, пунктом 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Однак, орендна плата відповідачем в обумовлений укладеним ним з позивачем Договором розмірі та строку не внесена, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за Договором.

Як вже зазначалося вище, за умовами укладеного між сторонами договору передбачено: п. 6.1 Договору, зокрема, своєчасне внесення орендних платежів.

Згідно із здійсненим позивачем у відповідності до умов Договору розрахунком, станом на 06.01.2014 р. заборгованість відповідача по оренді складає 17073,02 грн., що відповідачем у судовому засіданні 13.06.2014 р. не заперечувалося.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу по оренді в розмірі 17073,02 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім зазначеної вимоги, в зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті орендної плати, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 8177,74 грн. пені.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 611 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Так, ст. 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4 ст. 231 ГК України встановлено: у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Також, частиною 6 статті 231 ГК України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Аналогічні положення містяться в ст.ст. 549-551, 611 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» (далі - Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

При цьому, статтею 3 вищезгаданого Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В свою чергу, п. 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Яке вже зазначалося вище, в даному випадку сторони в п. 9.2 Договору передбачили, що за кожний день прострочення здійснення платежів суборендар сплачує пеню у розмірі 0,1% від суми заборгованості.

Так, частиною 2 ст. 551 ЦК України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановленої законом, може бути збільшений у договорі.

Разом з тим, правило названої норми, що допускає збільшення договором розміру неустойки, встановленої законом, є загальним. Воно не виключає застосування спеціальних правил законів, хоч би вони були прийняті до введення в дію нового Цивільного кодексу України. Наведене стосується Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", яким розмір пені за прострочення виконання грошових зобов'язань, що може встановлюватись договором, обмежено подвійною обліковою ставкою НБУ на день прострочення.

Отже, яким б способом не визначався у договорі розмір неустойки (пені), він не може перевищувати той розмір, який встановлений законом як граничний.

Зважаючи на вищенаведене, суд визнає вимогу позивача про стягнення пені обґрунтованою, проте, вважає необхідним розмір пені, яка підлягає стягненню, обмежити подвійною обліковою ставкою, оскільки законом встановлений граничний розмір пені за прострочення платежу - не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня (від суми простроченого платежу, включаючи ПДВ та інші податки) і у більшому розмірі вона не може бути стягнута.

Перевіривши правильність розрахунку пені за заявлений позивачем період (з 06.07.2013 р. по 10.04.2014 р.), за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство" з урахуванням вимог ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", суд знаходить підстави для її часткового задоволення - в сумі 1207,20 грн.

За таких обставин, позовні вимоги задовольняються частково.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Статтями 42, 43 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Статтею 22 ГПК України встановлено загальний обов'язок сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідач не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст. 33 ГПК України, не надав до суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання зобов'язань за договором суборенди № 10 від 01.07.2013 р. щодо сплати орендної плати.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме: в сумі 17073,02 грн. основного боргу та 1207,20 грн. пені. В іншій частині позовних вимог суд відмовляє з огляду на їх необґрунтованість.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК витрати зі сплати суми судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача суми 1322,65 грн. судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 45, 22, 33, 34, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ТОВ «Запоріжнафтопродуктгруп» (м. Запоріжжя) до ФОП ОСОБА_1 (м.Запоріжжя) задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (69124, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1, розрахункові рахунки в установах банку не відомі) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжнафтопродуктгруп» (69005, м. Запоріжжя, бул. Центральний, 9-А,; код ЄДРПОУ 37221323, розрахункові рахунки в установах банку не відомі) 17073 (сімнадцять тисяч сімдесят три) грн. 02 коп. основного боргу, 1207 (одна тисяча двісті сім) грн. 20 коп. пені та 1322 (одна тисяча триста двадцять дві) грн. 65 коп. витрат зі сплати судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Л.П. Кагітіна

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлене у повному обсязі та підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 08.08.2014 р.