Постанова № 40115413, 07.08.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 11/207

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 серпня 2014 року 14:50 № 826/10537/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., при секретарі судового засідання Легейді Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РМ-Інвест" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень від 14.07.2014 № 0007032207 та № 0007042207, за участі представників сторін:

представник позивача Москаленко О.В.;

представник відповідача Декань М.І.,

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 07 серпня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "РМ - Інвест" (далі - ТОВ "РМ - Інвест" або позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві або відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.07.2014 № 0007032207 та № 0007042207.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.07.2014 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/10537/14

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.07.2014 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 07.08.2014 року представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила суд задовольнити позов з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у запереченнях до адміністративного позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

ТОВ "РМ - Інвест" зареєстровано 14.07.1997 року Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією № 1071017000202387 (арк. 2 акту).

Місцезнаходження суб'єкта господарювання: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 19(арк. 2 акту).

Позивача взято на податковий облік в ДПІ у Голосіївському районі м. Києва 22.07.1997 року за № 378833 (Т. 1, арк. 26).

ТОВ "РМ - Інвест" є платником податку на додану вартість, відповідно до виданого свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість з 01.07.2012 року № 200046910, яке було анульоване, з 06.12.2012 року № 200086974, яке анульоване 28.01.2013 року, з 28.01.2013 № 200104525. Індивідуальний податковий номер позивача - 249301426558 (арк. 3 акту).

На підставі наказу ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві та направлення від 13.06.2014 № 1742/22-07 на підставі п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та постанови старшого слідчого з СВ ФР Ленінської ОДПІ у м. Луганську ГУ Міндоходів у Луганській області від 24.03.2014 про проведення позапланової перевірки проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ "РМ - Інвест" (код ЄДРПОУ 24930146) з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету ПДВ та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ "СК "Вардант Сервіс" (код ЄДРПОУ 38088338) за період з 01.01.2013 по 01.03.2014, за результатом якої складено акт перевірки від 26.06.2014 № 259/1-22-07-24930146 (Т. 1, арк. 30-53).

Відповідачем за результатами перевірки встановлені наступні порушення податкового законодавства:

- пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України занижено податок на прибуток на загальну суму 1 369 грн., в т. ч. за 2013 рік на суму 1 396 грн.;

- п. 198.6, ст. 198 ПК України, в результаті чого завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, (рядок 19 Декларації) на загальну суму 1 469 грн., в т.ч. за грудень 2013 р. на суму 1 469 грн., що призвело до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду рядок 24 Декларації на загальну суму 1 469 грн., в т.ч. за грудень 2013 р. на суму 1 469 грн.

На підставі акту від 26.06.2014 № 259/1-22-07-24930146 ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві винесені податкові повідомлення-рішення від 14.07.2014 року (Т. 1, арк. 54, 55):

- № 0007032207, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 1 745,00 грн. (за основним платежем - 1 396,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 349,00 грн.);

- № 0007042207, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 1 496,00 грн.

Позивач не погодився з податковими повідомленнями - рішеннями від 14.07.2014 № 0007032207 та № 0007042207, тому звернувся до суду.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення - рішення стала постанова старшого слідчого з СВ ФР Ленінської ОДПІ у м. Луганську ГУ Міндоходів у Луганській області від 24.03.2014 про проведення позапланової документальної перевірки (Т. 1, арк. 37).

Згідно даної постанови встановлено, що СВ ФР Ленінської ОДПІ у м. Луганську ГУ Міндоходів у Луганській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 32014130110000034 від 21.03.2014 за фактом здійснення фіктивного підприємництва шляхом реєстрації ТОВ "СК "Вардант Сервіс" (код ЄДРПОУ 38088338) з метою прикриття незаконної діяльності з ухиленням від сплати податків, відповідно до ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона).

Відповідно до пояснень директора та головного бухгалтера ТОВ "СК "Вардант Сервіс" - Бесполденного Г.Г. встановлено, що дана особа погодилась на прохання ОСОБА_4 зареєструвати на своє ім'я дане товариство за грошову винагороду без мети здійснення фінансово - господарської діяльності, а тому усі реєстраційні документи, довіреність та ще декілька документів одразу після підписання Бесполденним Г.Г. були передані ОСОБА_4

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про відмову у задоволенні позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV). Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в пункті 5 статті 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до статті 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Згідно частини 1 статті 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Визначення терміну "первинний документ" наведено у статті 1 Закону № 996-ХІV: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 статті 9 даного Закону встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Згідно пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а у разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Крім цього, відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому, відповідно до пункту 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Положеннями пункту 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Із системного аналізу положень цих норм законодавства України вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Відповідно до розділу 5 Наказу Міністерства доходів і зборів України від 13.11.2013 № 678 "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість" зазначено, що платники, які заповнили рядок 22 декларації 0110 та відповідно до статті 200 розділу V Кодексу мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та подають до декларації 0110 (Д3) (додаток 3).

Значення рядка 3 (Д3) (додаток 3) переноситься до рядка 23 декларації 0110 за поточний звітний (податковий) період. Залежно від обраного платником напряму повернення суми бюджетного відшкодування (на рахунок цього платника у банку або у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів) така сума вказується або в рядку 23.1, або у рядку 23.2, або частково розподіляється у рядках 23.1 та 23.2 податкової декларації 0110.

При цьому платники податку, які мають право на отримання бюджетного відшкодування та прийняли рішення про повернення суми бюджетного відшкодування на рахунок у банку (заповнено рядок 23.1 декларації 0110), подають до декларації 0110 (Д4) (додаток 4).

Залишок від'ємного значення (для декларації 0110 - після бюджетного відшкодування) включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 24 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду).

П. 200.2 ст. 200 ПК України встановлено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3. ст.200 ПК України).

Отже, від'ємне значення суми ПДВ виникає у разі, коли зобов'язання платника більше за податковий кредит, тобто платник податку надав більше послуг/придбав більше ТМЦ ніж продав протягом звітного (податкового) періоду.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, між ТОВ "РМ - Інвест" ТОВ ", в особі директора Бардаченка О.М. (Замовник) та ТОВ "СК "Вардант Сервіс", в особі директора Бесполденного Г.Г. (Виконавець) було укладено договір щодо проведення водолазного обстеження рибозахисного пристрою, встановленого на водозабірній споруді на предмет технічного стану та його ефективності з наданням замовнику письмового звіту від 26.11.2013 № 37-ВР (Т. 1, арк. 57).

Згідно даного договору, виконавець зобов'язується виконати роботи відповідного замовлення, а замовник - провести оплату виконаних робіт.

Відповідно до п. 1.2 договору, вартість виконаних робіт визначається в сумі відповідно до кошторису та актів виконаних робіт, а згідно п. 2.1 - договірна ціна складає 8 814,00 грн. в т.ч. ПДВ: 1 469,00 грн.

На підтвердження реальності господарських операцій за вище зазначеним договором позивачем надано до суду: копію локального кошторису, копію акта виконаних робіт, копію платіжного доручення з відміткою банка, копію податкової накладної (Т. 1, 58 - 62 арк. ).

Проте, позивачем не було надано письмового звіту щодо водолазного обстеження рибозахисного пристрою, встановленого на водозабірній споруді на предмет технічного стану та його ефективності, як це було передбачено договором від 26.11.2013 № 37-ВР.

Здійснюючи правовий аналіз обґрунтованості висновків податкового органу щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та контрагентами, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11 вбачається, що сама собою наявність окремих документів не є підставою для висновків про реальність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю не мали місце. Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Таким чином, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Позиція відповідача ґрунтується на постанові старшого слідчого з СВ ФР Ленінської ОДПІ у м. Луганську ГУ Міндоходів у Луганській області від 24.03.2014 про проведення позапланової документальної перевірки, згідно якої встановлено, фіктивність ТОВ "СК "Вардант Сервіс", оскільки, відповідно до пояснень директора та головного бухгалтера ТОВ "СК "Вардант Сервіс" - Бесполденного Г.Г. встановлено, що дана особа погодилась на прохання ОСОБА_4 зареєструвати на своє ім'я дане товариство за грошову винагороду без мети здійснення фінансово - господарської діяльності.

Суд зазначає, що договір між позивачем та ТОВ "СК "Вардант Сервіс" від 26.11.2013 № 37-ВР був підписаний Бесполденним Г.Г.

Проте, згідно пояснень Бесполденного Г.Г. випливає, що він жодної фінансово -господарської діяльності ТОВ "СК "Вардант Сервіс" не здійснював, а лише формально зареєструвався засновком даної юридичної особи за матеріальну винагороду.

Крім цього, надані позивачем первинні документи на підтвердження реальності господарської операції з контрагентом ТОВ "СК "Вардант Сервіс", згідно договору від 26.11.2013 № 37-ВР також підписані Бесполденним Г.Г., а локальний кошторис, в якому зазначені найменування робіт і витрат, взагалі містять лише два підписи невстановлених осіб.

Проте, позивачем не надано жодних доказів для встановлення повноважень у Бесполденного Г.Г. на підписання даних документів від імені ТОВ "СК "Вардант Сервіс".

З огляду на зазначене, податковий орган дійшов висновку про те, що взаємовідносини між ТОВ "РМ - Інвест" та ТОВ "СК "Вардант Сервіс" не спричиняють реального настання правових наслідків, укладені позивачем з ТОВ "СК "Вардант Сервіс" договір, податкові накладні та інші первинні документи не мають юридичної сили первинних документів, оскільки не відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положенню "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, що унеможливлює їх відображення в регістрах бухгалтерського та податкового обліку, у податковій звітності.

При цьому, згідно з позицією Верховного Суду України (справа № 21-421а11), первинні документи, підписані невстановленими особами, не можуть бути підставою для формування податкового кредиту.

Надані позивачем документи не дають можливості встановити реальність здійснених операцій та факт використання в господарській діяльності позивача, а лише фіксують господарські операцій з вищезазначеним контрагентом.

Наведені обставини та досліджені судом документальні докази в їх сукупності є достатніми для висновку про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентом не мали товарного характеру, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договором, а оформлені лише документально невстановленими особами, що, в свою чергу, призвело до встановлення податковим органом порушень формування позивачем податкового кредиту.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідні угоди не мали реального характеру, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог та є підставою для відмови в їх задоволенні.

Суд наголошує на тому, що реальність операцій позивачем суду не доведено.

Частиною 1 ст. 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи все вищевикладене у своїй сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ "РМ - Інвест" не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Відмовити у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "РМ - Інвест" повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "РМ - Інвест" решту суми судового збору у розмірі 1 644,30 грн. (одна тисяча шістсот сорок чотири грн. 30 коп.) на розрахунковий рахунок № 31218206784007 у ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.В. Клочкова