Постанова № 40115407, 24.07.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2215/41/2012

Головуючий у 1-й інстанції: Бондарчук Л.А.

Суддя-доповідач: Загороднюк А.Г.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючий суддя: Загороднюк А.Г.

судді: Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 30 січня 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління соціального захисту населення виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання дій неправомірними та зобов'язання хдійснити певні дії.

Постановою суду першої інстанції в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задоволити позов.

Суд апеляційної інстанції, відповідно до положень статтей 197, 183-2 КАС України, проводить розгляд справи в порядку письмового провадження, при цьому згідно частини 6 статті 12, частини 1 статті 41 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Відповідно до частини 1 статті 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задоволити, а постанову суду першої інстанції - скасувати, з наступних підстав.

З матеріалів справи встановлено, що позивач є матір'ю малолітньої дитини, що підтверджується копією свідоцтва про народження, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану та отримує допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі 130 грн. на місяць.

Посилаючись на положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням", відповідно до якого, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом, позивач звернулася до відповідача із заявою про здійснення перерахунку та виплати допомоги.

Отримавши відповідь-відмову у перерахунку допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, позивач звернулася до суду із даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову позивача щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачці зазначену допомогу відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням", суд першої інстанції не визнав доводи позовної заяви правомірними, та такими, що не підлягають до задоволення.

Визначаючись відносно правомірності висновків суду першої інстанції, зважаючи на обставини справи та норми законодавства, які регулювали спірні правовідносини на момент їх існування, суд апеляційної інстанції вважає такі висновки не вірними, та такими, що зроблені не у відповідності до вимог законодавства.

Статтею 46 Конституції України громадянам гарантовано право на соціальний захист, що включає, зокрема, право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

До 1 січня 2008 року - дати набрання чинності Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" -правовідносини щодо виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку регулювалися Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", дія якого поширювалася на осіб, не застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 13) та Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", який поширював свою дію на застрахованих у зазначеній системі осіб.

Розмір допомоги також визначався цими законами. Зокрема, статтею 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" було передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пунктами 23, 25 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" були внесені відповідні зміни до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням". Зокрема, змінами до статті 13 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" його дію поширено на застрахованих осіб, а із Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" було виключено статті 40-44.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнано неконституційними низку положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", в тому числі й пункт 25 розділу II цього Закону щодо виключення статей 40-44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням".

Пунктом 2 розділу ІІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" було передбачено, що розділ II цього Закону діє до 31 грудня 2008 року.

Таким чином, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення № 10-рп/2008 відновили свою дію вищезазначені положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", а з 1 січня 2009 року - статті 13, 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми".

Водночас частиною третьою статті 45 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" від 27 квітня 2010 року № 2154-VIбуло визначено, що допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми (далі -Порядок) був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 саме на виконання Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (пункт 1 Порядку). Новий акт Уряду на виконання статті 45 Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" не приймався.

За змістом пункту 17 цього Порядку право на виплату допомоги мають особи, зазначені в статті 13 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", яка на час виникнення спірних відносин поширювала свою дію щодо виплати допомоги лише на незастрахованих осіб.

Розміри і порядок виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" на виконання статті 45 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" Кабінет Міністрів України не визначав.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного суду України від 25.12.2012 року по адміністративні справі №21-410а12.

Таким чином, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення дійшов до помилкового висновку про те, що позивач має право на отримання допомоги на дитину до досягнення нею трьохрічного віку, відповідно до статті 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, зумовленим народженням і похованням".

Таким чином, враховуючи положення частини 2 статті 99 КАС України, право позивача на отримання виплатити допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку підлягає захисту за період з 17.12.2010 року, оскільки позов подано до суду 17.06.2011 року.

В силу пункту 3 частини 1 статті 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Враховуючи викладене, беручи до уваги положення статті 195 КАС України, яким суду апеляційної інстанції надано право перегляду рішень суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 183-2, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України , суд, -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 30 січня 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління соціального захисту населення виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради про стягнення заборгованості, - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії управління соціального захисту населення виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради щодо відмови ОСОБА_2 здійснення перерахунку та виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Зобов'язати управління соціального захисту населення виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_2 недоотриману суму допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у відповідності до статті 43 "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" за період з 22 липня 2011 року по 21 грудня 2011 року з урахуванням проведених виплат.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції є остаточним та оскарженню не підлягає.

Головуючий Загороднюк А.Г.

Судді Драчук Т. О.

Полотнянко Ю.П.