Постанова № 40115390, 05.08.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2014 року Справа № 813/3734/14

14 год. 39 хв. Зал судових засідань №7

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Карп'як О.О. ,

при секретарі судового засідання Дорош Х.Р.,

за участю представників сторін:

від позивача - Байло І.С.

від відповідача - Кохан А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Синор» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, зобов'язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Синор» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 25.10.2013 року №0002352210/6387, №0002342210/6383, №0002382210/6381, №0002392210/6382, №0002402210/6375, №0002372210/6380, №0002362210/6379, від 04.02.2014 року №0000262201/1610 та №0000252201/1609.

29.05.2014 року позивач подав заяву про зміну позовних вимог, просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від рішень від 25.10.2013 року №0002352210/6387, №0002342210/6383, №0002382210/6381, №0002392210/6382, №0002402210/6375, №0002372210/6380, №0002362210/6379, від 04.02.2014 року №0000262201/1610, №0000252201/1609 та зобов'язати ДПІ у Залізничному районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області виключити з електронної бази даних «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» висновки, викладені в акті від 11.09.2013 року №537/22-10/33361757 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Синор» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 22.05.2013 року» та акті від 17.06.2013 року №2905/22-10/33361757 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Синор» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 22.05.2013 року» .

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення винесені в результаті дій ДПІ у Залізничному районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області по проведенню перевірки позивача, які в подальшому були визнані судом неправомірними, та на підставі наказів про проведення перевірки, які скасовані судом, тому вважають такі рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Зазначає, що при проведені перевірки відповідачем не було враховано всіх документів фінансово - господарської діяльності, тому така перевірка проводилась без дослідження документів, про що також ними зазначалось при оскарженні в адміністративному порядку актів перевірки. Вважає неправомірними дії податкового органу щодо винесення податкових повідомлень-рішень та включення до електронної бази даних «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» висновків, викладених в акті від 11.09.2013р. №537/22-10/33361757 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Синор» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011р. по 22.05.2013р.» та акті від 17.06.2013р. №2905/22-10/33361757 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Синор» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011р. по 22.05.2013р.».

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, наведених у позові та заяві про зміну позовних вимог, просить позов задоволити у повному обсязі.

Позиція відповідача викладена у письмових запереченнях на позов та поясненнях, обґрунтовується тим, що на момент проведення перевірки, які в подальшому були оформлені актами, позивачем не було представлено у повному обсязі документів, що пов'язані з предметом перевірки. Неодноразово податковим органом скеровувались листи про представлення документів до перевірки, однак листами було повідомлено про неможливість надання таких документів з огляду на їх відсутність та викрадення. Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України, платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Відтак, невиконання ліквідатором обов'язку щодо відновлення викрадених документів вказує на правомірність дій податкового органу щодо визначення податкових зобов'язань на підставі наявної інформації про господарську діяльність платника податку. Відтак, вважає, що дії податкового органу по винесенню податкових повідомлень-рішень повністю відповідають вимогам чинного законодавства, а відтак є правомірними.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, наведених у письмових запереченнях на позов, просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

Наказом ДПІ у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби України №439 від 22.05.2013р. було призначено проведення позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Синор» у відповідності до підпункту 78.1.7 пункту 78.1 ст. 78 ПК України, на підставі отриманих відомостей від державного реєстратора про внесення до ЄДР запису про внесення судового рішення про визнання юридичної особи банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Станом на день призначення перевірки ТзОВ «Синор» відповідно до постанови господарського суду Львівської області від 21.03.2013р. було визнано банкрутом та відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Босака О.Є.

В результаті перевірки відповідачем було складено акт «Про результати позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Синор» (код ЄДРПОУ 33361757) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 22.05.2013р.» від 17.06.2013р. №2905/22-10/33361757 (далі - акт перевірки від 17.06.2013 року).

Позивач, керуючись вимогами п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України, подав до ДПІ у Залізничному районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області заперечення від 29.07.2013 року б/н (вхідний ДПІ від 29.07.2013 року № 947/10 ДПІ від 29.07.2013р.) до акту перевірки від 17.06.2013 року № 2905/22-10/33361757. В даному запереченні позивач зазначав, що перевіряючими не було враховано всі документи фінансово-господарської діяльності в процесі перевірки та просив провести перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 22.05.2013 року з врахуванням наданих документів.

Відповідно до вимог пп. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, на підставі наказів ДПІ у Залізничному районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області № 130 від 13.08.2013 року «Про проведення позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Синор» та № 160 від 28.08.2013р. «Про продовження терміну проведення позапланової перевірки» відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Синор» (код ЄДРПОУ 33361757), в результаті якої складено акт від 11.09.2013 р. №537/22-10/33361757 «Про результати позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Синор» (код ЄДРПОУ 33361757) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011р. по 22.05.2013р.» (далі - акт від 11.09.2013 року).

Перевіркою встановлено порушення:

1. Підпункту 4.1.1, 4.1.2, 4.1.3, 4.1.4, 4.1.5, 4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97-ВР від 22.05.1997 року, із внесеними змінами та доповненнями, п.44.1, п.44.6 ст. 44 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого завищено скориговані валові доходи/доходи за період з 01.01.2011 року по 22.05.2013 року на загальну суму 1 147 476 501 грн., в тому числі в розрізі податкових періодів: 1 квартал 2011р. на 213 080 346,0 грн., 2 квартал 2011р. на 216 197 440 грн., 2-3 квартал 2011р. на 460 093 531 грн., 2-4 квартал 2011р. на 630 755 565 грн., 1 квартал 2012р. на 131 062 516 грн., 1 півріччя 2012р. на 303 640 590 грн.

підпункту 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97-ВР від 22.05.1997 року, із внесеними змінами та доповненнями, п. 44.1, п. 44.6 ст. 44 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого завищено скориговані валові витрати/витрати за період з 01.01.2011 року по 22.05.2013 року на загальну суму 1 170 191 886 грн., в тому числі: 1 квартал 2011р. на 214 709 869 грн., 2 квартал 2011р. на 223 358 103 грн., 2-3 квартал 2011р. на 475 909 582 грн., 2-4 квартал 2011р. на 645 433 639 грн., 1 квартали 2012р. на 130 435 409 грн., 1-2 квартали 2012р. на 310 048 378 грн.

підпункту 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97-ВР від 22.05.1997 року, із внесеними змінами та доповненнями, в результаті чого завищено амортизаційні відрахування в 1 кв. 2011 року на 1 412 775 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за період з 1 кв.2011 року по 22.05.2013 року на 4 004 839 грн., в тому числі: 1 кв.2011 року на 760 574 грн., 2 кв.2011 року на 1 646 952 грн., 2-3 кв.2011 року на 3 637 957 грн., 2-4 кв.2011 року на 3 375 957 грн., 1 кв.2012 року на суму (-131 692 грн.)

2. Підпункту 44.1, п.44.6 ст. 44 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого завищено податкові зобов'язання з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 року по 22.05.2013 року на загальну суму 177 802 007 грн., в тому числі по періодах: за січень 2011 р на суму 5 675 527 грн., за лютий 2011 р на суму 6 509 683 грн., за березень 2011 р на суму 7 924 833 грн., за квітень 2011 р на суму 9 618 097 грн., за травень 2011 р на суму 10 174 443 грн., за червень 2011 р на суму 11 693 711 грн., за липень 2011 р на суму 10 301 299 грн., за серпень 2011 р на суму 8 984 472 грн., за вересень 2011 р на суму 8 984 472 грн., за жовтень 2011 р на суму 4 705 881 грн., за листопад 2011 р на суму 13 399 778 грн., за грудень 2011 р на суму 6 911 935 грн., за січень 2012 р на суму 4 769 752 грн., за лютий 2012 р на 5 950 124 грн., за березень 2012 р на 10 710 163 грн., за квітень 2012 на 6 580 294 грн., за травень 2012 р на суму 8 019 051 грн., за червень 2012 р на суму 7 399 093 грн., за липень 2012 р на суму 9 734 962 грн., за серпень 2012 р на суму 5 766 590 грн., за вересень 2012 р на суму 5 913 895 грн., за жовтень 2012 р на суму 7253830 грн.

підпункту 44.1, п.44.6 ст. 44 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 року по 22.05.2013 року на загальну суму 254 636 790 грн., в тому числі по періодах: січень 2011 року на суму 9 639 001 грн., лютий 2011 року на суму 9 913 222 грн., березень 2011 року на 15 997 520 грн., квітень 2011 року на 15 767 451 грн., травень 2011 року на 13 731 614 грн., червень 2011 року на 16 006 799 грн., липень 2011 року на 17 398 487 грн., серпень 2011 року на 14 120 415 грн., вересень 2011 року на 13 422 586 грн., жовтень 2011 року на 10 556 493 грн., листопад 2011 року на 15 118 455 грн., грудень 2011 року на 8 716 473 грн., січень 2012 року на 5 491 624 грн., лютий 2012 року на 6 515 683 грн., березень 2012 року на 13 603 086 грн., квітень 2012 року на 8 616 396 грн., травень 2012 року на 9 061 339 грн., червень 2012 року на 7 414 158 грн., липень 2012 року на 9 968 027 грн., серпень 2012 року на 6 516 250 грн., вересень 2012 року на 5 852 309 грн., жовтень 2012 року на 21 209 402 грн.

що призвело до заниження податку на додану вартість за період з 01.01.2011 року по 22.05.2013 року на 61 980 930 грн., в тому числі: за рахунок заниження: січень 2011 року на суму 3 963 474 грн., лютий 2011 року на суму 3 403 539 грн., березень 2011 року на 8 072 687 грн., квітень 2011 року на 6 149 354 грн., травень 2011 року на 3 557 171 грн., червень 2011 року на 3 831 979 грн., липень 2011 року на 7 578 297 грн., серпень 2011 року на 5 135 943 грн., вересень 2011 року на 3 617 992 грн., жовтень 2011 року на 5 850 612 грн., листопад 2011 року на 1 718 677 грн., грудень 2011 року на 1 804 538 грн., січень 2012 року на 721 872 грн., лютий 2012 року на 565 559 грн., березень 2012 року на 2 892 923 грн., квітень 2012 року на 2 036 102 грн., травень 2012 року на 144 007 грн., червень 2012 року на 15 065 грн., липень 2012 року на 233 065 грн., серпень 2012 року на 749 660 грн., за рахунок завищення: вересень 2012 року на 61 586 грн.

3. Підпункту 44.1, п.44.6 ст. 44 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту (ряд.19 декларації) всього у сумі 13 955 572 грн., в тому числі за жовтень 2012 року в сумі 13 955 572 грн.

4. Підпункту 49.18.2, п.49.18.3 п. 49.18 ст. 49 розділу II Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI встановлено неподання декларації з податку на прибуток за 2012 рік по терміну до 01.03.2013 р та за 1 кв.2013 р по терміну до 10.05.2013 р.

5. Підпункту 49.18.2 п. 49.18 статті 49 розділу II, пп. 54.3.1 п. 54.3 статті 54 розділу ІІ та п. 250.2,п.250.9 ст. 250 розділу VІІІ Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755-VІ., встановлено неподання ТзОВ «Синор» податкової декларацій екологічного податку,що справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення за IV кв. 2012 року по терміну до 11.02.2013 р. та за 1 кв.2013 р по терміну до 10.05.2013р.

6.Підпункту 49.18.2 п. 49.18 статті 49 розділу, пп. 54.3.1 пункту 54.3 статті 54 розділу ІІ та п.328.2, п. 328.3 ст. 328 розділу ХVІ Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755-VІ Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755-VІ.встановлено неподання ТзОВ «Синор» Податкової декларації збору: за спеціальне використання поверхневих та підземних вод; за спеціальне використання води, яка входить виключно до складу напоїв; за спеціальне використання кар'єрної, шахтної, дренажної води (далі - Податкова Декларація) 2012 рік по терміну до 11.02.2013 р.

7.Підпункту 49.18.3 п.49.18 ст. 49, ст.285 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI встановлено неподання ТзОВ «Синор» податкових декларацій орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2012 рік по терміну до 01.02.2012 р. та за 2013 рік по терміну до 01.02.2013 р.

На підставі вищевказаних актів перевірки, ДПІ у Залізничному районі м. Львова було прийнято наступні податкові повідомлення-рішення від 25.10.2013 року:

- № 0002352210/6387, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 70231612,50 грн., з яких: за основним платежем 61980930,00 грн., за штрафними санкціями 8250682,50 грн.

- № 0002342210/6383 про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 13955572 грн.

- № 0002382210/6381, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 4 004 840,00 грн., з яких: за основним платежем 4 004 839,00 грн., за штрафними санкціями 1,00 грн.

- № 0002392210/6382 за платежем податок на прибуток на суму 170,00 грн., з яких: за основним платежем 0,00 грн., за штрафними санкціями 170,00грн.

- № 0002402210/6375, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем збір за спеціальне використання поверхневих та підземних вод на суму 170,00 грн., з яких: за основним платежем 0,00 грн., за штрафними санкціями 170,00 грн.

- № 0002372210/6380, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем екологічний податок, що справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення на суму 340,00 грн., з яких: за основним платежем 0,00 грн., за штрафними санкціями 340,00 грн.

- № 0002362210/6379 за платежем орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності на суму 340,00 грн., з яких: за основним платежем 0,00 грн., за штрафними санкціями 340,00 грн.

03 грудня 2013 року позивач подав до Головного управління Міндоходів у Львівській області скаргу на вищевказані податкові повідомлення-рішення в порядку апеляційного узгодження податкового зобов'язання.

Рішенням ГУ Міндоходів у Львівській області від 19 грудня 2013 року №19512/10/10-8005/1069 строк розгляду скарги продовжувався до 31.01.2014р. включно.

30 січня 2014 року ГУ Міндоходів у Львівській області прийнято рішення №227l/10/10/-8005/136, яким залишено без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області від 25.10.2013р. № 0002352210/6387, № 0002342210/6383, № 0002392210/6382, №0002402210/6375, № 0002372210/6380, №0002362210/6379, скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області від 25.10.2013р. №0002382210/6381 в частині 177 778,0 грн. основного платежу з податку на прибуток, а в іншій частині податкового повідомлення-рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова від 25.10.2013р. №0002382210/6381 залишено без змін, та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області від 25.10.2013р. №0002352210/6387, в частині 33 315,5 грн. штрафних (фінансових) санкцій по податку на додану вартість, а в іншій частині податкового повідомлення-рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області від 25.10.2013р. №0002352210/6387 залишено без змін, а скаргу ТзОВ «Синор» - без задоволення.

Дане рішення було отримане позивачем поштою 04 лютого 2014 року.

Крім цього, 04 лютого 2014 року позивачем отримано також поштою податкові повідомлення-рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області: №0000262201/1610 від 04.02.2014р., яким встановлено порушення п.44.1, 44.6 ПК України у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання ТзОВ «Синор» з податку на додану вартість у розмірі 61 980 930,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 8 217 367,00 грн., а всього на суму 70 198 297,00 грн. та №0000252201/1609 від 04.02.2014р., яким збільшено суму грошового зобов'язання ТзОВ «Синор» з податку на прибуток підприємств в розмірі 3 827 061,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1,00 грн., а всього на суму 3 827 062,00 грн.

07 лютого 2014 року позивач подав до Міністерства доходів і зборів України повторну скаргу на вищевказані податкові повідомлення-рішення в порядку апеляційного узгодження податкового зобов'язання, у якій просив скасувати рішення ГУ Міндоходів у Львівській області №227l/10/10/-8005/136 від 30.01.2014р. про результати розгляду скарги ТзОВ «Синор» в частині відмови в задоволенні вимог ТзОВ «Синор» та скасувати податкові повідомлення рішення від 25.10.2013р. №0002352210/6387, №0002342210/6383, №0002382210/6381 №0002392210/6382, №0002402210/6375, № 0002372210/6380, №0002362210/6379, та податкові повідомлення рішення від 04.02.2014р. №0000262201/1610 та №0000252201/1609. У своїй повторній скарзі позивач посилався на те, що при проведенні перевірки перевіряючими було враховано не всі документи, перевірка проводилася без дослідження документів, крім цього просив звернути увагу на те, що у рішенні ГУ Міндоходів у Львівській області №227l/10/10/-8005/136 від 30.01.2014р. вказано про залишення без змін податкового повідомлення-рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області від 25.10.2013р. №0002352210/6387, а також вказано водночас про скасування того ж самого податкового повідомлення-рішення №0002352210/6387 в частині 33 315,5 грн. штрафних (фінансових) санкцій по податку на додану вартість, з огляду на що залишається незрозумілим, чи дане податкове повідомлення-рішення залишається чинним чи частково скасованим.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 28.02.2014р. №3879/6/99-99-10-01-15 строк розгляду скарги продовжувався до 10.04.2014р. включно.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 07.03.2014р. №4423/6/99-99-10-01-15 призначено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Синор» з питань, що стали предметом оскарження, та доручено ГУ Міндоходів у Львівській області забезпечити її проведення і надати Міністерству доходів і зборів України результати перевірки разом з висновком ГУ Міндоходів у Львівській області. В результаті чого було складено акт «Про результати позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Синор» (код ЄДРПОУ 33361757) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011р. по 22.05.2013р.» №516/13-03-22-01-13/33361757 від 24.03.2014р. (далі - акт перевірки від 24.03.2014 року).

Згідно рішення Міністерства доходів і зборів України про результати розгляду повторної скарги №5853/6/99/99-10-01-15 від 02.04.2014р., проведеною позаплановою перевіркою (акт №516/13-03-22-01-13/33361757 від 24.03.2014р.) підтверджено порушення вимог податкового законодавства згідно з висновками актів перевірок від 17.06.2013р. №2905/22-10/33361757 та від 11.09.2013р. №537/22-10/33361757, додатка до акту про зміни, з врахуванням рішення ГУ Міндоходів у Львівській області №227l/10/10/-8005/136 від 30.01.2014р., прийнятого за результатами розгляду первинної скарги ТзОВ «Синор» (ст. 5 рішення Міністерства доходів і зборів України про результати розгляду повторної скарги № 5853/6/99/99-10-01-15 від 02.04.2014р.). Враховуючи вищевикладене, Міністерство доходів і зборів України залишило без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області від 25.10.2013р. №0002352210/6387, №0002342210/6383, №0002382210/6381 №0002392210/6382, №0002402210/6375, № 0002372210/6380, №0002362210/6379 з урахуванням рішення, прийнятого за результатами розгляду первинної скарги (податкові повідомлення рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області від 04.02.2014р. №0000262201/1610 та №0000252201/1609), а скаргу - без задоволення.

Відповідно до п.75.1 ст.75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

Відповідно до п. 11.1 Порядку обліку платників податків і зборів, затв. Наказом Міністерства фінансів України №1588 від 09.12.2011р. з метою оподаткування під ліквідацією платника податків розуміється ліквідація платника податків як юридичної особи або зупинення державної реєстрації фізичної особи - підприємця, внаслідок якої відбувається закриття їх рахунків та/або втрата їх статусу як платника податків відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 11.2 вищевказаного порядку у зв'язку з припиненням платника податків органи державної податкової служби розпочинають та проводять процедури, передбачені цим розділом, у разі одержання хоча б одного з таких документів (відомостей):

заяви за ф. N 8-ОПП від платника податків, поданої згідно з пунктом 11.1 цього розділу; відомостей державного реєстратора про внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи; відомостей з Єдиного державного реєстру чи ЄДРПОУ, повідомлення органу державної реєстрації про закриття відокремленого підрозділу; судових рішень або відомостей з Єдиного державного реєстру, іншої інформації щодо прийняття судом рішень про порушення провадження у справі про банкрутство чи визнання банкрутом платника податків, порушення справи або прийняття рішення судом про припинення юридичної особи, визнання недійсною державної реєстрації чи установчих документів платника податків, зміну мети установи, реорганізацію платника податків.

Відповідно до п. 11.3 Порядку обліку платників податків і зборів, затв. Наказом Міністерства фінансів України №1588 від 09.12.2011р. у разі отримання документів згідно з пунктом 11.2 цього розділу та/або якщо розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків, органом державної податкової служби приймається рішення про проведення (не проведення за підставами, встановленими підпунктами 11.3.2 та 11.3.3 цього пункту) документальної позапланової перевірки платника податків, який перебуває на обліку в такому органі.

Призначається та розпочинається перевірка у такі строки:

- протягом десяти робочих днів з дати публікації повідомлення про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи, у разі ліквідації юридичної особи за рішенням засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу;

- протягом місяця після одержання того документа, що надійшов до органу державної податкової служби першим, в інших випадках.

Судом встановлено, що рішення учасників ТзОВ «Синор» про його припинення шляхом його ліквідації внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 21 листопада 2012 року.

На підставі наказу №439 від 22 травня 2013 р. «Про проведення позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Синор», №130 від 13.08.2013 року «Про проведення позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Синор» та №160 від 28.08.2013р. «Про продовження терміну проведення позапланової перевірки» Державною податковою інспекцією у Залізничному районі ГУ Міндоходів у Львівській області була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТзОВ «Синор» з питань дотримання вимог з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011р. по 22.05.2013р. Станом на час проведення даної перевірки ТзОВ «Синор» було визнано банкрутом та щодо нього було відкрито ліквідаційну процедуру відповідно до постанови господарського суду Львівської області від 21.03.2013р. у справі №914/571/13-г ТзОВ «Синор». Ліквідатором призначено арбітражного керуючого Босака Олега Євгеновича. Оголошення про визнання ТзОВ «Синор» банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури було опубліковано в газеті «Голос України» № 65(5565) від 04.04.2013р. Встановлено, що претензії кредиторів приймаються в місячний строк з дня публікації оголошення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом. Станом на момент призначення перевірки всі документально - обґрунтовані вимоги кредиторів боржника були розглянуті та включені до реєстру вимог кредиторів.

Як вбачається з матеріалів справи та акта перевірки від 17.06.2013 року, на підставі наказу №16 від 20.03.2012 року та направлень на перевірку, відповідачем вже було раніше призначено проведення планової виїзної перевірки ТОВ «Гал - Кат» (яке в подальшому було перейменовано у ТзОВ «Синор» - п.2.3 загальних положень акта перевірки від 17.06.2013 року) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року.

За результатами такої перевірки 02.04.2012 року працівниками відповідача складено акт про неможливість проведення планової виїзної перевірки №29/22-10 (том 21.а.с.184).

Як вбачається з акта перевірки від 17.06.2013 року (арк..6 акта - том.11 а.с.166), відповідачем також призначалось проведення таких перевірок позивача:

- 21.08.2012 року відповідачем видано наказ №531 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТзОВ «Гал - Кат» (яке в подальшому було перейменовано у ТзОВ «Синор») та виписано направлення №№617-623;

- 15.11.2012 року відповідачем видано наказ про проведення позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні взаємовідносин з контрагентами згідно переліку ,за результатами якої складено акт про неможливість проведення такої перевірки;

- 21.12.2012 року відповідачем видано наказ про проведення позапланової виїзної перевірки позивача терміном 10 робочих днів з 24.12.2012 року за період з 01.01.2011 року по 24.12.2012 року.

Після вказаних перевірок, відповідачем 22.05.2013 року повторно виноситься наказ №439 про проведення позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Синор» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 22.05.2013р.

Відповідач не надав жодних актів чи довідок, за наслідками проведення попередніх перевірок за наказами від 21.08.2012 року, 15.11.2012 року та 21.12.2012 року.

Слід зазначити, що чинний Податковий кодекс України передбачає лише одну підставу для здійснення такої повторної перевірки. Так, згідно з пп. 78.1.12 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо органом державної податкової служби вищого рівня в порядку контролю за діями або бездіяльністю посадових осіб органу державної податкової служби нижчого рівня здійснено перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або матеріалів документальної перевірки, проведеної контролюючим органом нижчого рівня, і виявлено невідповідність висновків акта перевірки вимогам законодавства або неповне з'ясування під час перевірки питань, що повинні бути з'ясовані під час перевірки для винесення об'єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства, контроль за дотримання яким покладено на органи державної податкової служби.

Одночасно необхідно зазначити, що чинним на сьогодні нормативним актом, у якому передбачено проведення повторної перевірки є Указ Президента України «Про деякі заходи з регулювання підприємницької діяльності» від 23.07.1998 №817/98, відповідно до п.4 якого, вищестоящий контролюючий орган може за власною ініціативою перевірити достовірність висновків нижчестоящого контролюючого органу шляхом перевірки документів обов'язкової звітності суб'єкта підприємницької діяльності або висновків акта перевірки, складеного нижчестоящим контролюючим органом. Вищестоящий контролюючий орган вправі прийняти рішення щодо повторної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб контролюючого органу, які проводили планову або позапланову перевірку зазначеного суб'єкта, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу. Державна податкова адміністрація України вправі прийняти рішення про проведення повторної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності у разі, коли таке рішення оформляється наказом за підписом її Голови.

Відсутність цих документів означає, що повторна перевірка незаконна.

Аналізуючи наведені обставини та приписи податкового законодавства, суд прийшов до висновку, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів наявності законних підстав для повторного проведення у червні 2013 року позапланової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року, а твердження останнього про правомірність його дій не підтверджені жодними належними доказами.

Судом встановлено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 25.10.2013р. №0002352210/6387, №0002342210/6383, №0002382210/6381 №0002392210/6382, №0002402210/6375, № 0002372210/6380, №0002362210/6379, та податкові повідомлення рішення від 04.02.2014р. №0000262201/1610 та №0000252201/1609 були винесені в межах позапланової виїзної перевірки, яка проводилася на підставі наказів ДПІ у Залізничному районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області №439 від 22.05.2013 року «Про проведення позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Синор», №130 від 13.08.2013 року «Про проведення позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Синор», №160 від 28.08.2013р. «Про продовження терміну проведення позапланової перевірки».

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2014р. у справі № 5181/14/876 визнано протиправними дії ДПІ у Залізничному районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області щодо незабезпечення дотримання місячного строку призначення та початку проведення позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Синор» у зв'язку з порушенням провадження у справі про визнання банкрутом платника податків, передбаченого п. 11.3 Порядку обліку платників податків і зборів, затв. Наказом Міністерства фінансів №1588 від 09.12.2011р. (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно з ч.1 ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до п.44.3. ПК України, у разі ліквідації платника податків документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, за період діяльності платника податків не менш як 1095 днів, що передували даті ліквідації платника податків, в установленому законодавством порядку передаються до архіву.

Відповідно до п.44.4. ПК України, якщо документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, пов'язані з предметом перевірки, проведенням процедури адміністративного оскарження прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення або судового розгляду, такі документи повинні зберігатися до закінчення перевірки та передбаченого законом строку оскарження прийнятих за її результатами рішень та/або вирішення справи судом, але не менше строків, передбачених пунктом 44.3 цієї статті.

Як свідчать докази у справі, в порушення пп. 11.2.2 п. 11.2, п.11.3 р. 11 Наказу № 1588 у вищенаведені терміни податковим органом щодо позивача позапланову перевірку не було проведено, оскільки її було призначено тільки 22.05.2013р., що суперечить приписам чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини. Суд зазначає, що термін заявлення вимог кредиторів позивача сплинув 04.05.2013 року. Але, органами Державної податкової служби кредиторські вимоги у встановлений строк заявлені не були. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Стаття 8 КАС передбачає, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Його застосування відбувається з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У рішенні Конституційного Суду від 2.11.2004 №15-рп/2004 зазначено, що «верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність…». Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-ІУ від 23.02.2006 р. зі змінами та доповненнями рішення Європейського суду з прав людини є джерелом права в Україні та мають застосовуватись судами при розгляді справ. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» зазначено, що «…від таких (державних) органів очікують дій, що відповідають принципу верховенства права. Заявник піддав гострій критиці думку… про те, що він повинен був заощадити кошти, передбачаючи розгляд… справи. Це, на його думку, означало б, що він мав передбачати порушення закону державними службовцями як норму їхньої поведінки». Таким чином, від державних органів очікують дій, що відповідають принципу верховенства права, оскільки особа не може заздалегідь передбачати порушення закону державними службовцями як норму їхньої поведінки. Тобто платник податків в першу чергу сподівається і має законне право очікувати законності, чесності і сумлінності при виконанні своїх службових обов'язків від будь-якої посадової особи, або державного службовця. Водночас, платник податків не повинен заздалегідь прогнозувати і передбачати можливість неправомірної бездіяльності відповідача, як норму поведінки останнього, що суперечить не тільки Конституції України(ст.ст. ч. 2 ст. 19, ч. 1 ст. 68), а й відповідним положенням преамбули Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка також ґрунтується на принципі верховенства права, який відповідно до ст. 8 Конституції України визнається і застосовується в Україні.

При проведенні заходів, пов'язаних з припиненням платника податків, органи державної податкової служби організовують та планують їх таким чином, щоб вимоги щодо сплати платежів, контроль за справлянням яких здійснюють органи державної податкової служби, були сформовані і отримані особою, відповідальною за погашення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків, не пізніше строку, визначеного для заявлення кредиторами своїх вимог (п.11.2.2 Порядку обліку платників податків та зборів, який затверджено наказом Міністерства фінансів України № 1588 від 09.12.2011 року).

Відповідно до п.44.5. ПК України, у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу. У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

Відповідно до ст.32 Закону України "Про Національний архівний фонд та архівні установи", підприємства, установи та організації, засновані на приватній формі власності, мають право створювати архівні підрозділи для постійного або тимчасового зберігання документів, що не належать державі, територіальним громадам, передавати документи Національного архівного фонду на зберігання до державних та інших архівних установ. У разі ліквідації юридичних осіб ліквідаційні комісії зобов'язані забезпечити збереженість їх архівних документів і за погодженням із центральним органом виконавчої влади у сфері архівної справи і діловодства або уповноваженою ним архівною установою визначити місце подальшого зберігання архівних документів цих юридичних осіб (усіх первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, бухгалтерської звітності та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів) за період 1095 днів, що передують даті останньої господарської операції, - протягом трьох років з дня здачі в архів; документів про нарахування та виплату заробітної плати найманим працівникам - протягом 70 років.

В актах перевірки зазначено, що позивач повідомляв податковий орган про неможливість подання документів до перевірки у зв'язку з втратою та відсутністю у ліквідатора, про що також вказано у постанові Господарського суду Львівської області від 21.03.2013 року у справі №914/571/13-г (том.11 а.с.168, том 1 ка.с.118).

Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом в межах проведення кожної перевірки не виносились накази про перенесення проведення перевірки для надання можливості позивачу відновити такі документи на 90 днів.

Вказані обставини свідчать про порушення відповідачем при проведенні перевірки п.1.2.6 Наказ Державної податкової служби України від 31.10.2012 № 948 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків" та п.44.5 ПК України.

Щодо встановлених податковим органом порушень позивачем вимог податкового законодавства слід зазначити наступне.

Як вбачається з акта перевірки, висновки ґрунтуються на відсутності у платника податків первинних документів фінансово - господарської діяльності підприємства, які б підтвердили фактичне здійснення фінансово - господарських операцій ТзОВ «Синор» (отримання товарів, робіт, послуг) від підприємств - постачальників та їх використання в господарський діяльності підприємства (том 11 а.с 169,176, 183)

Відповідно до п.4.1. ст..44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених абзацом першим цього пункту.

Відповідно до абзацу 11 ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» «первинний документ-документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення». Згідно ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо-безпосередньо після її закінчення.

Під час перевірки податковими органами не було враховано подані позивачем наступні первинні документи, які містили відомості про господарські операції та підтверджували її здійснення: видаткові накладні, податкові накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні(ТТН), довідки про транспортні витрати, вантажно-митні декларації, інвойси, СМР, сертифікати походження товарів, копії господарських договорів, акти надання послуг, акти здачі-приймання робіт по переробці давальницької сировини.

Дані документи підтверджують факти здійснення господарських операцій, обґрунтовують формування податкового кредиту, податкового зобов'язання та нарахування податку на прибуток.

Видаткова накладна є первинним документом бухгалтерського обліку. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні документи є лише підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, які фіксують факти здійснення господарських операцій, тобто факт здійснення операції передачі певного товару від постачальника до покупця.

Відповідно до чинного законодавства України ввізна вантажна митна декларація - це заява, що містить відомості про товари та інші предмети і транспортні засоби, які ввозяться на митну територію України, мету їх ввезення з-за меж митного кордону України або про зміну режиму для таких товарів та інших предметів і транспортних засобів, а також інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування митних платежів.

Вантажна митна декларація (ВМД) є уніфікованим документом, сформованим відповідно до міжнародних стандартів аналогічних документів інших країн.

ВМД містить точні дані про мету переміщення через митний кордон товарів та інших предметів, про самі товари та інші предмети, про відправника, отримувача та декларанта вантажу, спосіб і порядок переміщення вантажів, умови поставки, спосіб розрахунків. Вносяться інші відомості, необхідні для митного оформлення, в тому числі і про нарахування митних та інших обов'язкових платежів.

Державною митною службою України в листі №16/1-763 від 22.05.06р. надано офіційне роз'яснення стосовно терміну «інвойс (invoice)» (рахунок-фактура) - це документ, який в обов'язковому порядку супроводжує товари, які переміщуються через митний кордон України. Рахунок-фактура повинен містити інформацію щодо відправника та отримувача (найменування, адреси та банківські реквізити), дані про товари (найменування, вартість за одиницю, кількість, загальну вартість платежу), умови поставки товару. Зазначений документ використовується для здійснення взаєморозрахунків сторін - контрагентів угоди та є одним з основних документів для визначення митної вартості переміщуваних товарів.

За допомогою інвойсів та рахунків на оплату, наявних у матеріалах справи, у бухгалтерському та податковому обліках відображається вартість товару та є підтвердженням разом з іншими первинними документами є підтвердженням для включення витрат підприємства, пов'язаних із здійсненням власної господарської діяльності.

Відповідно до норм Закону України «Про автомобільний транспорт» та Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 р. №363, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. за №128/2568, товарно-транспортні накладні (ТТН) є обов'язковим документом, що повинен оформлюватися при перевезенні вантажів автомобільним транспортом. Відповідно до пункту 11.1 Правил ТТН та дорожні листи є основними документами на перевезення вантажів, ТТН - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Міжнародна автомобільна накладна (CMR) є товарно-транспортною накладною, яка застосовується при міжнародних вантажних автомобільних перевезеннях. Цей документ використовується країнами, що приєдналися до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів. Україна є такою країною відповідно до Закону України від 1 серпня 2006 року N 57-V «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2006, N 39, ст.341 ).

Згідно зі ст. 4 Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, яка і є міжнародним перевізним документом, що відображає шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Відповідно до ст. 5 глави III Конвенції міжнародну автомобільну накладну (CMR) складають у трьох оригінальних примірниках. Їх підписують вантажовідправник і перевізник. Причому ці підписи можуть бути надруковані або замінені печатками відправника і транспортера, якщо це допускається законодавством країни, в якій складено накладну. Перший примірник накладної передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій зберігається транспортером. У деяких країнах існує ще один примірник, призначений для тарифного контролю.

У випадку коли вантаж повинен бути перевезений декількома автомобілями, або в одному автомобілі перевозять вантажі різного виду, кількість накладних повинна відповідати кількості транспортних одиниць або кількості видів вантажу. Це правило діє і у випадку, якщо перевозять декілька партій однакового вантажу.

Отже, такий екземпляр міжнародної автомобільної накладної (CMR), що залишився у підприємства - отримувача товару, є (разом з іншими документами) первинним документом, що підтверджує факт перевезення товару. Цей документ поряд з іншими первинними документами (регістрами бухгалтерського обліку тощо) є підтвердженням для включення витрат підприємства, пов'язаних із здійсненням власної господарської діяльності, до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.

Також позивачем подано копії сертифікатів походження - документ встановленої форми, який підтверджує, що товар, який експортується, вироблений повністю або підданий достатній обробці в Україні.

Оформлення сертифікатів походження виконується на підставі Закону України «Про торгово-промислові палати» і Постанови Кабінету Міністрів України «Про визнання торгово-промислової палати уповноваженим органом з видачі сертифікатів походження товарів" № 255 від 25.02.03. Форма сертифікату залежить від природи і призначення товарів для експорту (коди ТН ЗЕД), країни імпорту, а також умов міждержавних торгових угод.

Ст. 283 Митного Кодексу України від 11.07.2002 № 92-IV - сертифікат про походження товару повинен однозначно свідчити про те, що зазначений товар походить з відповідної країни, і має містити відповідні реквізити.

Відповідно до п..201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 201.12 ст.201 ПК України у разі ввезення товарів на митну територію України, документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

Відповідно до ч2.п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів /послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації Єдиному реєстрі податкових накладних.

Тобто, усі податкові накладні , які реєструвалися позивачем у Єдиному реєстрі податкових накладних були у вільному доступі для податкових органів та їх аналізу.

Станом на дату проведення перевірки та повторної перевірок податковими органами не встановлено порушень реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пункт 198.2. даної статті передбачає, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. даної статті передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями).

Під час перевірки податковими органами також не було враховано подані позивачем документи податкового обліку - оборотно-сальдові відомості по рахунку 361, обороти по рахунках 20, 23, 36, 70, 311, 661, 685, 6851, 6852, 643, 311, 36, 661, 311.

Відповідно до ч.3 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Відповідно до ч.4 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Відповідно до ч.5 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Окрім того, відповідачем не взято до уваги роздруківки руху грошових коштів по рахунках позивач, з вказівкою призначення платежу, дати, номеру платіжного доручення, коду ЄДРПОУ та назви контрагентів за період з 01 січня 2011 року по 26 листопада 2012 року, як і вони отримали, згідно рішення суду про розкриття банківської таємниці (том 12 а.с.157-158). При наявності руху коштів з банку, з розшифровкою платежів та контрагентів, та наявністю в них первинних документів можна дослідити товарність здійснених господарських операцій.

Відповідачем також не враховано подані позивачем під час перевірки копії банківських виписок.

Державна податкова служба України в узагальнюючій податковій консультації про використання банківських виписок як первинних документів зазначила, що порядок надання банком послуг з розрахунково-касового обслуговування повинен бути визначений при укладенні договору про надання таких послуг. Виписки з особових рахунків клієнтів, які є регістрами аналітичного обліку, містять записи про операції, здійснені протягом операційного дня, і є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відправлення клієнту. Порядок, періодичність роздрукування та форма надання виписок (у паперовій або електронній формі) з особових рахунків клієнтів визначаються договором банківського рахунку.

Таким чином, виписка з особового рахунку клієнта банку може використовуватися в якості документа, що підтверджує суму витрат на оплату банківських послуг з розрахунково-касового обслуговування, за умови зазначення в ній інформації про надання банком таких послуг, сум операцій і заповнення обов'язкових реквізитів (наказ від 05.07.2012р. №583).

Одним із способів перевірки інформації по діях платника податків є проведення органом державної податкової служби зустрічної звірки.

Відповідно до п. 73.5. ст. 73.5. Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), з метою отримання податкової інформації контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Проте, ДПІ у Залізничному районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області не проведено жодної зустрічної звірки з контрагентами ТОВ "Синор" для з'ясування реальності господарських відносин та повноти відображення в обліку платника податків. Пояснення представника відповідача стосовно не надсилання ними запитів щодо проведення зустрічних звірок з контрагентами з підстав того, що реальність операцій не була предметом перевірки не береться судом до уваги, оскільки в акті перевірки від 17.06.2013 року в кожному з розділів вказується те, що висновки ґрунтуються на відсутності у платника податків первинних документів фінансово - господарської діяльності підприємства, які б підтвердили фактичне здійснення фінансово - господарських операцій ТзОВ «Синор» (отримання товарів, робіт, послуг) від підприємств - постачальників та їх використання в господарський діяльності підприємства (том 11 а.с. 169,176, 183), відтак реальність господарських операцій теж досліджувалась податковим органом при проведенні перевірки.

Попри вищезазначене не, відповідачем у атах перевірки жодного разу не досліджувались господарські операції, не описано жодної з них.

Відповідно до положень КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатні та беззаперечні докази в обгрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, та не довів правомірність дій та прийнятих рішень.

Враховуючи вищенаведене, оскільки оскаржувані рішення були винесені на підставі перевірки, визнаної при судовому розгляді незаконно здійсненою, тому зібрані данні, інформація чи факти в результаті незаконно проведеної перевірки з викладенням їх в акті, не можуть вважатися належними та допустимими доказами порушення позивачем податкового законодавства, у зв'язку з чим такі податкові повідомлення-рішення позбавлені доказового обґрунтування і не відповідають законності його прийняття.

Оскільки призначення і проведення позапланової виїзної перевірки здійснені всупереч нормам чинного законодавства, проведені на підставі висновків такої перевірки донарахування податків та застосування штрафних санкцій, визначені податковими повідомленнями-рішеннями є неправомірним.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області виключити з електронної бази даних «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» висновки, викладені в акті від 11.09.2013р. №537/22-10/33361757 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТзОВ «СИНОР» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011р. по 22.05.2013р.» та акті від 17.06.2013р. №2905/22-10/33361757 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТзОВ «СИНОР» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011р. по 22.05.2013р.», суд вважає, що вона підлягає до задоволення частково, виходячи з наступного:

Відповідно до ч. 74.1 ст.74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби.

Відповідно до ст. 74 ПК України податкова інформація є власністю держави і може використовуватись лише для визначених Податковим кодексом цілей.

Відповідно до ч. 61.1 ст. 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Щодо податкової інформації по платниках ПДВ, то остання розміщується в базі даних "Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України", що є способом податкового контролю, та введена в дію ДПА України з метою проведення перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість, в якій по податковим періодам відображаються показники податкового кредиту та податкових зобов'язань платників податків у розрізі контрагентів на підставі поданої платниками податків податкової звітності з ПДВ, тобто податкових декларації з податку на додану вартість з додатками №5. Прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Водночас, обов'язок платника податків подати декларацію з ПДВ узгоджується з обов'язком податкового органу прийняти таку декларацію та, при відсутності зауважень до її оформлення, відобразити показники цієї декларації у відповідних базах податкової звітності, а показники податкового кредиту та податкових зобов'язань конкретного платника податків, які відображаються в Базі співставлення, формуються на підставі показників поданих таким платником податків податкових декларацій з ПДВ із додатком №5, і повинні їм відповідати.

Податок на додану вартість за своєю економічною суттю відноситься до непрямих податків, тобто його сума включається у вартість товарів, що поставляються продавцем. Одна операція з продажу товару викликає відповідні податкові наслідки у обох сторін такої операції, які є платниками ПДВ, - у продавця - податкові зобов'язання, у покупця - податковий кредит. Тобто, якщо у продавця товару податкові зобов'язання рівні нулю, то і покупця товару податковий кредит більший бути не може. За таких обставин, у разі зміни в базі "Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" податкового зобов'язання з ПДВ у платника податку, автоматично виникає питання щодо зміни податкового кредиту і у контрагента - постачальника. "Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" є одним із різновидів податкового контролю.

Відповідно до п. 56.18 ст. 56 КАС України з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити у суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до п. 56.19 ст. 56 ПК України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Таким чином, висновок щодо правильності (або недостовірності) задекларованих платником даних податкового обліку як підстави для внесення змін до вказаної бази даних може бути зроблений податковим органом після визначення платникові податкових зобов'язань та їх узгодження у встановленому законом порядку. Самостійна зміна відповідачем в Деталізованій базі співставлення показників податкового кредиту та податкових зобов'язань без зміни цих показників самим Позивачем шляхом подання уточнюючих декларацій (розрахунків), порушує його права та інтереси, оскільки за дотриманням критерію добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України, наведене також виключає можливість застосування до платника негативних правових наслідків (зокрема, у вигляді вилучення з електронної бази даних задекларованих ним показників) до моменту донарахування платникові податкового зобов'язання в порядку ст. 54 ПК України та його узгодження.

Оскільки листом від 04.08.2014 року №11651/13-03-22-01-07/918 та витягу з електронної бази даних (том 21 а.с.200) відповідач повідомив, що у електронній базі даних «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» було відображено лише висновки, викладені в акті від17.06.2013 року №2905/22-10/33361756, відтак такі вимоги позивача підлягають до задоволення в частині зобов'язання Державну податкову інспекцію у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області виключити з електронної бази даних «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» висновки, викладені в акті від 17.06.2013р. №2905/22-10/33361757 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Синор» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011р. по 22.05.2013р.». У задоволенні іншої частини позовних вимог щодо зобов'язання виключити з електронної бази даних «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» висновки, викладені в акті від 11.09.2013 року - слід відмовити, оскільки така інформація згідно поданих відповідачем пояснень не була відображена.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах ВАС України від 13.02.2013 року №К/9991/74156/12, від 06 березня 2013 року № К/9991/51926/12.

У відповідності до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному та об'єктивному дослідженні.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимоги позивача ґрунтуються на законі та підлягають до задоволення в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 25.10.2013 року №0002352210/6387, №0002342210/6383, №0002382210/6381, №0002392210/6382, №0002402210/6375, №0002372210/6380, №0002362210/6379, від 04.02.2014 року №0000262201/1610, №0000252201/160 та зобов'язання Державну податкову інспекцію у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області виключити з електронної бази даних «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» висновки, викладені в акті від 17.06.2013р. №2905/22-10/33361757 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Синор» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011р. по 22.05.2013р.». У задоволенні іншої частини позовних вимог слід відмовити .

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст. 94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України на користь ТзОВ «Синор» 4908,54 судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 71, 86, 87, 94, 158, 160, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задоволити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області від 25.10.2013 р. №0002352210/6387.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області від 25.10.2013 р. №0002342210/6383.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області від 25.10.2013 р. №0002382210/6381.

5. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області від 25.10.2013 р. №0002392210/6382.

6. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області від 25.10.2013 р. №0002402210/6375.

7. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області від 25.10.2013 р. №0002372210/6380.

8. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області від 25.10.2013 р. №0002362210/6379.

9. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області від 04.02.2014р. №0000262201/1610.

10. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області від 04.02.2014р. №0000252201/1609.

11. Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області виключити з електронної бази даних «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» висновки, викладені в акті від 17.06.2013р. №2905/22-10/33361757 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТзОВ "Синор" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011р. по 22.05.2013р.»

12. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

13. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Синор» (ЄДРПОУ 33361757, адреса: Львівська область, Пустомитівський район, с. Годовиця) 4908,54 грн. сплаченого судового збору.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлений і підписаний 13.08.2014 року.

Суддя Карп'як Оксана Орестівна