Ухвала суду № 40115099, 13.08.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 0552/3756/12 Номер провадження 22-ц/775/4396/2014

Головуючий в 1 інстанції Мащенко С.В.

Доповідач Пономарьова О.М.

Категорія 24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Пономарьової О.М.,

суддів Папоян В.В., Биліни Т.І.,

при секретарях Чекіній А.А., Степаненко В.Б.,

за участю

представників позивача Сандулєєвої Г.В., Чмірьової Л.С.,

відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» до ОСОБА_5 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію з апеляційними скаргами позивача Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» та відповідача ОСОБА_5 на рішення Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 16 жовтня 2013 року,-

в с т а н о в и в :

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 16 жовтня 2013 року частково задоволені позовні вимоги Публічного акціонерного товариства (далі ПАТ) «ДТЕК Донецькобленерго» та стягнуто солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» суму заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі 1 753,38 гривень. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» понесені ним та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 76,45 гривень. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» понесені ним та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 76,45 гривень. Стягнуто з ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» на користь ОСОБА_3 понесені ним та документально підтверджені судові витрати на правову допомогу в сумі 143,75 гривень.

З вказаним рішенням не погодились сторони та подали апеляційні скарги.

Позивач ПАТ «ДТЕК Донецькобленрерго», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в апеляційній скарзі просив змінити рішення суду та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі і стягнути з відповідачів 2 290 грн. 80 коп. та судові витрати у сумі 229 грн. 40 коп. Апелянт зазначає, що суд самостійно неправильно провів розрахунок заборгованості та помилково зазначив, що уточнення позовних вимог представником позивача зроблено із перевищенням повноважень.

Відповідач ОСОБА_5 в апеляційній сказі просить скасувати рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог. Апелянт зазначає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, оскільки регулярно сплачувала послуги позивача в розмірі, встановленому діючими тарифами, відповідно до показань приладу обліку, проте суд здійснив розрахунок заборгованості, не враховуючи спожиту електроенергію, а відповідно до певного проміжку часу. Невідповідність висновків обставинам справи призвело до неправильної оцінки судом досліджуваних доказів на неправильного вирішення справи. Суд вважав встановленими обставини, що мають значення для справи, при їх недоведеності, безпідставно послався на те, що споживачі не зверталися до позивача з актами-претензіями щодо неправильної роботи приладу обліку, в той час, як відповідачі посилались на недоведеність показань приладу обліку, які зазначав позивач.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представники позивача Сандулєєва Г.В. та Чмірьова Л.С. підтримали доводи апеляційної скарги позивача та просили її задовольнити, апеляційну скаргу ОСОБА_5 - відхилити.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримав доводи своєї апеляційної скарги та просив її задовольнити і відхилити апеляційну скаргу позивача.

Відповідач ОСОБА_5 про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, подала заяву про розгляд справи у її відсутність.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представників позивача та відповідача ОСОБА_3, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги підлягають відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції.

Перевіряючи справу в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд виходить з наступного.

Суд першої інстанції правильно виходив з того, що спірні правовідносини регулюються Законом України «Про електроенергетику» від 16 жовтня 1997 року, Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил користування електричною енергією для населення» № 1357 від 26 липня 1999 року, Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року та Цивільним кодексом України від 16 січня 2003 року.

Статтею 1 Закону України «Про електроенергетику» передбачено, що енергією визнається електрична чи теплова енергія, що виробляється на об'єктах електроенергетики і є товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу. Споживачами енергії є суб'єкти господарської діяльності та фізичні особи, що використовують енергію для власних потреб на підставі договору про її продаж та купівлю. Єнергопостачальниками визнаються учасники оптового ринку електричної енергії України, які купують електричну енергію на цьому ринку з метою продажу її споживачам або з метою її експорту.

Згідно з пунктами 19, 20 Правил користування електричною енергією для населення (далі ПКЕЕН) розрахунки населення за спожиту електричну енергію здійснюються за діючими тарифами (цінами) для населення на підставі показань приладів обліку. Розрахунковим періодом для встановлення розміру оплати спожитої електричної енергії є календарний місяць. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 10 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.

Пунктом 21 ПКЕЕН передбачено, що знімання показань приладів обліку провадиться споживачем щомісяця.

Судом першої інстанції встановлено, що ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» надавало відповідачам послуги з постачання електричної енергії, що свідчить про існування між ними договірних відносин.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з особовим рахунком № 33-12-62, сформованим позивачем за допомогою електронної форми обліку, споживач електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1, - за період з червня 2010 року по квітень 2012 року має заборгованість з її оплати у розмірі 2 058,87 гривень ( а.с. 7). Відповідальним наймачем квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_5, з якою з 27 серпня 2004 року мешкає брат ОСОБА_3 (а. с. 9).

Стягуючи з відповідачів на користь позивача заборгованість за спожиту електричну енергію в розмірі 1 753,38 грн., суд першої інстанції підставно виходив зі строку позовної давності, оскільки відповідачем ОСОБА_3 до ухвалення судом рішення у справі зроблено заяву про застосування позовної давності (а. с. 19).

Оскільки позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частина 2 статті 264 ЦК України), суд врахував, що ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 08 червня 2012 року судовий наказ від 27 квітня 2012 року за заявою ПАТ «Донецькобленерго» за вимогою про стягнення заборгованості за надані послуги енергопостачання з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 у сумі 2 058,87 гривень, а також витрат по сплаті судового збору в сумі 107,30 гривень скасовано (а. с. 5).

Проте позивач ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» звернувся до відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_3 з вимогами про стягнення заборгованості, яка виникла з 01 березня 2009 року, а тому суд дійшов правильного висновку, що строк позовної давності по частині вимог пропущений і підстав для його відновлення немає, і вимоги про стягнення заборгованості, що утворилася за період з березня 2009 року по квітень 2009 року у розмірі 13,52 гривень задоволенню не підлягають.

Крім того, стягуючи заборгованість за спожиту електроенергію за період з квітня 2009 року по березень 2013 року, суд першої інстанції підставно виходив з того, що надані позивачем розрахунки заборгованості містять розбіжності у остаточному розмірі, і обґрунтовано вважав вірною суму заборгованості - 2 058,87 гривень, яка визначена позивачем і на стягнення якої саме наполягав позивач при зверненні із позовом до суду.

Суд першої інстанції обґрунтовано не врахував збільшення позивачем позовних вимог станом на березень 2013 року з 2 058,87 гривень до 2 460,80 гривень, оскільки позивач ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» не надав суду доказів споживання відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_5 електричної енергії у період з квітня 2012 року по березень 2013 року, не зазначив обсягу такого споживання, тарифу, який необхідно застосовувати, а також вартості спожитої електричної енергії.

Суд першої інстанції дійшов підставного висновку про те, що зміна головним юрисконсультом позивача ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» ОСОБА_6 у жовтня 2013 року позовних вимог до суми 2 290,75 грн. не може бути врахована судом, оскільки з довіреності, виданої 22 січеня 2013 року Геннеральним директором товариства ОСОБА_7 строком на один рік, вбачається, що цей представник має обмеження своїх повноважень на ведення справи в суді в частині збільшення - зменшення розміру позовних вимог (а. с. 106).

При вирішенні спірних правовідносин суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги надані відповідачами ОСОБА_5 та ОСОБА_3 квитанції про оплату ними спожитої електричної енергії, а саме: у лютому 2009 року - 2,09 гривні та 42,09 гривні; у вересні 2009 року - 139,00 гривень; у лютому 2010 року - 162,97 гривні; у червні 2010 року - 250,00 гривень; у січні 2011 року - 440,00 гривень; у жовтні 2011 року - 320,00 гривень; у березні 2013 року - 148,51 гривень; у жовтні 2013 року - 113,20 гривень та 30,26 гривень, тобто загальна сума спожитої електричної енергії оплачена відповідачами складає 1 648,12 гривень (а. с. 21 - 23,101 - 103).

Також суд правильно зазначив, що надані відповідачами ОСОБА_5 та ОСОБА_3 квитанції про оплату електричної енергії за лютий 2009 року у розмірі 2,09 гривні та 42,09 гривні не підлягають врахуванню, оскільки розглядаються позовні вимоги з урахуванням строків позовної давності за період з квітня 2009 року по березень 2013 року, та не врахував проведених відповідачами оплат у вересні 2009 року, у лютому та червні 2010 року, у січні та жовтні 2011 року, оскільки з наданих позивачем розрахунків заборгованості вбачається, що розмір заборгованості визначений з урахуванням вищевказаних оплат.

З урахуванням викладеного, на підставі доказів, наданих сторонами, суд правильно визначив заборгованість відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_3 перед позивачем у розмірі 1 753,38 гривні, навівши в рішенні її розрахунок.

Доводи апеляційної скарги позивача висновки суду в цій частині не спростовують і апеляційний суд їй визнає необгрунтованими.

Доводи апеляційної скарги відповідача щодо відсутності заборгованості були предметом дослідження в судовому засіданні та мотиви висновків суду знайшли своє відображення в рішенні суду першої інстанції.

Суд першої інстанції критично оцінив наданий відповідачами до матеріалів справи лист від 20 січня 2012 року № 34/669 ВАТ «Донецькобленерго» з якого убачається, що станом на 13 грудня 2011 року відповідно до зафіксованих показань «0260» приладу обліку, заборгованість за спожиту електричну енергію у відповідачів відсутня, та переплата по їх особистому рахунку складає 224,88 гривні (а. с. 25), врахувавши при цьому суперечність відомостей, що містяться у цьому листі іншим доказам, дослідженим судом, а саме: розрахункам заборгованості та квитанціям з оплати відповідачами електричної енергії: і дійшов обгрунтованого висновку, що станом на 13 грудня 2011 року відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_3 мали заборгованість з оплати електричної енергії, оскільки надані ними квитанції про оплату підтверджують несвоєчасне та неповне виконання своїх зобов'язань з оплати наданих послуг.

Доводи апеляційної скарги відповідача щодо неправильних показань лічильника електричної енергії за період з 01 вересня 2009 року по 01 жовтня 2009 року та їх посилання на лист Першого заступника генерального директора ДП «Донецькій науково - виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» від 07 червня 2013 року та лист Заступника директора департаменту Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 25 червня 2013 року були перевірені судом першої інстанції та їм дана належна правова оцінка.

При цьому суд першої інстанції правильно виходив з того, що відповідно до положень пункту 21 ПКЕЕН знімання показань приладів обліку провадиться споживачем щомісяця.

У разі сумніву споживача у правильній роботі приладу обліку він може звернутися до енергопостачальника для проведення експертизи (пункт 16 ПКЕЕН).

Таким чином невідкладне повідомлення енергопостачальника про недоліки в роботі приладу обліку та виявлення в платіжному документі помилкових показань приладу обліку є одним з обов'язків споживача (пункти 29, 42 ПКЕЕН).

Суд правильно зазначив, що Правила користування електричною енергією для населення встановлюють окремий порядок дії споживача у разі порушення енергопостачальником умов договору, відповідно до якого споживач повинен викликати представника енергопостачальника для надання та підписання акта-претензії, за типовою формою (пункти 49-52), але відповідачі не надали суду доказів, які б свідчили про те, що ними були знятті інші, ніж зазначені позивачем показання приладу обліку електричної енергії, а в особовому рахунку 33-12-62 (а.с.69) за показання приладу обліку, в квітні 2009 року та травні 2009 року, з приводу яких виник спір, міститься підпис споживана ОСОБА_3, відомості про звернення до позивача з відповідними актами-претензіями; заявами про проведення експертизи, у зв'язку з недоліками роботи приладу обліку; та заявами про виявлення помилкових показань приладу обліку відсутні.

Суд також врахував, що відповідача у позасудовому або судовому порядку не оскаржували дій позивача щодо неправильного зняття показаній обліку електричної енергії, а висновки, що містяться у листах Першого заступника генерального директора ДП «Донецькій науково - виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» та листі Заступника директора департаменту Міністерства енергетики та вугільної промисловості, суд обгрунтолвано вважав, що не є підставою для скасування або визнання недійсними показань приладу обліку споживання електричної енергії, які були зафіксовані.

Вирішуючи питання про судові витрати, суд першої інстанції у відповідності до наданих сторонами доказів та вимог закону, розподілив підтверджені документально судові витрати та навів в рішенні обґрунтовані розрахунки зробленим висновкам.

Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені правовідносини, що склалися між сторонами і їм надана належна правова оцінка, в судовому рішенні повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Апеляційний суд визнає, що наведені в апеляційних скаргах позивача та відповідача доводи є необґрунтованими і не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Згідно із статтею 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції при розгляді справи вимог матеріального чи процесуального законів або неправильної оцінки досліджених по справі доказів, то підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційні скарги позивача Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» та відповідача ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 16 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: О.М. Пономарьова

Судді: В.В. Папоян

Т.І. Биліна