Постанова № 40114057, 28.07.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2014 р. Справа № 804/7986/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЗахарчук Н. В. при секретаріКузнецов С.М. за участю: представників позивача представника відповідача Штифурко Ю.І., Годомський І.В. Задорожна А.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Петроенерджи 1" до Дніпропетровської митниці Міндоходів, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головне управління державної казначейської служби у Дніпропетровській області про скасування рішень,-

ВСТАНОВИВ:

05 червня 2014 року Приватне підприємство «Петроенерджи 1» (далі - позивач, ПП «Петроенерджи 1») звернулось до адміністративного суду з позовом до Дніпропетровської митниці Міндоходів (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головне управління державної казначейської служби у Дніпропетровській області, у якому просить суд скасувати рішення про коригування митної вартості товару №110080000/100082/1 від 26.05.2014 та №110080000/2014/100094/1 від 30.05.2014, картки відмови в прийнятті митної декларації №110080000/2014/00115 та №110080000/2014/00124; встановити митну вартість товарів на рівні 525 935,56 грн. як вказано у ВМД №110080000/2014/110929 від 13.05.2014 та 1 066 386, 20 грн. як вказано у ВМД №110080000/2014/112646 від 30.05.2014; повернути зарезервовану згідно п.7 ст. 55 Митного кодексу України суму на розрахунковий рахунок Приватного підприємства «Петроенерджи 1», а саме: 52 207, 36 грн. відповідно до ВМД №110080000/2014/112110 від 26.05.2014, 104 948, 19 грн. відповідно до ВМД №110080000/2014/112766 від 02.06.2014.

В обґрунтування позовних вимог позивач пояснив наступне.

Приватне підприємство «Петроенерджи 1» були отримані рішення про коригування митної вартості товарів №110080000/2014/100082/1 від 26.05.2014 та №110080000/2014/100094/1 від 30.05.2014, що ввозяться на територію України в кількості 156 т. загальною вартістю 135 954, 00 дол. США по ціні 871, 5 дол. США за 1 т., згідно контракту купівлі - продажу №011012 від 01.10.2012 року та специфікацій №144 від 01.04.2014 №148 від 01.05.2014.

В рішеннях про коригування відповідач встановив митну вартість товару у розмірі 1 300, 00 дол. США за тону, тобто загальна вартість 202 800, 00 дол. США. Митну вартість товару, що імпортувалась, скориговано із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості, метод визначення митної вартості - резервний.

В деклараціях №110080000/2014/112766 встановлений надлишок у розмірі 52 207, 36 грн. та відповідно - 104 948, 19 грн. Тобто загальна сума , яка підлягаю сплаті позивачем становить 157 155, 55 грн.

Позивач з оскаржуваними рішеннями про коригування митної вартості товарів не згоден та вважає їх такими, що порушують його законні права та інтереси.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити з викладених у ньому підстав.

Представник відповідача пред'явлені позовні вимоги не визнав, надав до суду письмові заперечення, в яких зазначив наступне.

Посадовою особою Дніпропетровської митниці Міндоходів відповідно до п.4.1. ст. 54 Митного кодексу України здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості.

В результаті такого контролю за митними деклараціями №110080000/2014/110929 від 26.05.2014 та №110080000/2014/112646 від 30.05.2014 встановлено, документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності.

Відповідач зазначає, що декларант не надав усіх додаткових документів, які зобов'язаний був надати. Таким чином, наявність в товаросупровідних документах розбіжностей, не дає можливості достовірно обрахувати всі складові митної вартості заявленого до митного оформлення товару.

У зв'язку з цим 26.05.2014 та 30.05.2014 року уповноваженою особою митниці прийняте Рішення про коригування митної вартості товарів № 110080000/2014/100082/1 та №110080000/2014/100094/1, де зазначається про неподання позивачем до митного оформлення документів, які підтверджують складові митної вартості у відповідності до вимог ч. 2-4 статті 53 Митного кодексу України. Вказується також, що метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, не може бути прийнятий у зв'язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені документально (документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності).

З огляду на викладене відповідач вважає, що діяв відповідно до вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши подані документи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, Приватне підприємство «Петроенерджи 1» 13.05.2014 та 30.05.2014 звернулося до Дніпропетровської митниці Міндохоів для митного оформлення товару «концентрат алюмінію: боксит».

Зазначений товар надійшов на адресу позивача на підставі зовнішньоекономічного контракту від 01.10.2012 №011012, укладеного між «Stell Commodity Trading AG» (Швейцарія) та ПП «Петроенерджи 1» та заявлений до митного оформлення шляхом подання митних декларацій № 110080000/2014/110929 від 13.05.2014 та №110080000/2014/112646 від 30.05.2014.

Митна вартість товару була заявлена позивачем за ціною договору (основний метод) відповідно до ст. 58 МКУ.

Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару позивачем були надані наступні документи:

- картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами від 03.10.2012 № 110/2012/0000834;

- залізничні накладні для внутрішнього сполучення;

- коносаменти;

- рахунок-фактура;

- пакувальний лист;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) від 01.10.2012 №011012;

- доповнення до контракту;

- сертифікати про походження товару.

Відповідно до Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року за митними органами зберігається право перевіряти інформацію імпортерів щодо визначення митної вартості, з точки зору її повноти і правильності (стаття 17 та додаток III, параграф 6 Угоди).

Відповідно до статті VII ГАТТ оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару або вартості аналогічного товару.

З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, митний орган, відповідно до ч. 5 ст. 54 МКУ має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 МКУ додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному ст. ст. 345 - 354 МКУ, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Статтею 54 МКУ передбачено, що контроль правильності визначення вантажної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 МКУ.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування.

Відповідно до ст. 337 МКУ, перевірка документів та відомостей, які подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій шляхом проведення:

- формато-логічного контролю;

- контролю співставлення;

- контролю із застосуванням системи управління ризиками та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Формато - логічний контроль - це автоматизована перевірка правильності заповнення даних митних декларацій та повернення результатів перевірки; перевірка митних декларацій та інших документів на достовірність та законність; здійснення статистичного, валютного контролю, контролю нарахованих митних платежів, контролю правильності 4 застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Контроль співставлення - це автоматизоване порівняння даних, які містяться в митних деклараціях або інших документах, поданих для митного контролю або митного оформлення, з даними, які містяться в електронних копіях митних декларацій та інших документах, що надходять з митних та правоохоронних органів суміжних держав; в уніфікованих електронних дозвільних документах, що надходять з інших державних органів, інших електронних документах, пов'язаних з перевіркою достовірності даних, що перевіряються.

Контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до ст. 33 Митного кодексу України, митні органи використовують інформаційні ресурси, що знаходяться у їх віданні, створені, оброблені та накопичені в інформаційних системах та складаються із відомостей, що містяться у документах, які надаються під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів, та інших документах.

Крім того, суд зазначає, що за результатами контролю із застосуванням системи управління ризиками було виявлено ризик можливого заниження митної вартості товару, що спричинило необхідність здійснити перевірку правильності її визначення, звернувши увагу на вартість ідентичних або подібних товарів.

Наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 № 1011 затверджено Класифікатор митних формальностей, що можуть бути визначені за результатами застосування системи управління ризиками.

Наказом Державної митної служби України від 13 липня 2012 року № 362 затверджено Методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України.

Якщо за результатами аналізу, виявлення та оцінки ризиків посадовою особою митного органу встановлено ризик заявления неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість, у тому числі невірне визначення митної вартості, або якщо за результатом розгляду поданих декларантом або уповноваженою ним особою документів, які підтверджують митну вартість товарів, встановлені підстави для запиту документів, перелік яких визначений частинами третьою та/або четвертою статті 53 Митного кодексу України.

При електронному декларуванні посадова особа за допомогою автоматизованої системи митного оформлення створює та надсилає декларанту або уповноваженій ним особі засвідчене електронним цифровим підписом електронне повідомлення про необхідність подання документів відповідно до частин третьої та/або четвертої статті 53 Кодексу для підтвердження митної вартості товарів із складанням їх переліку.

В судовому засіданні встановлено, що посадовою особою Дніпропетровської митниці Міндоходів відповідно до п.4.1. ст. 54 Митного кодексу України здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості.

В результаті такого контролю за митною декларацією №110080000/2014/110929 від 26.05.2014 встановлено, документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності, а саме:

- відповідно до контракту № 011012 від 01.10.2012 банківські реквізити підприємства STEEL COMMODITY TRADING AG - ABLV Bank, Riga, Latvia, однак інвойс № 14/8396 від 15.04.2014 містить реквізити Bank Kredit Suisse AG, Zurich, Switzerland.

- Проведено співставлення заявленої митної вартості товару (0.8633 Долл./кг) та наявної у митному органі інформації щодо схожих товарів (МД від 23.04.2014 №700200000/2014/1867, митна вартість - 1,3 Долл./кг)

За митною декларацією №110080000/2014/112646 від 30.05.2014 встановлено, документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності, а саме:

- пунктом 8.1 контракту №011012 від 01.10.2012 передбачено: «Товар поставляется автомобильным транспортом если иное не указано в приложениях к настоящему контракту.» Додаток №144 (специфікація №148) до контракту №011012 від 01.10.2012 не містить відомостей щодо виду транспорту, крім того п. 11 додатку встановлено: «Все остальные условия - в соответствии с вышеуказаным контрактом.» При цьому поданий до митного оформлення коносамент №MSCUXJ266589 від 22.03.2014 свідчить про поставку товару морським транспортом.

- Крім того, інвойс 14/8411 від 15.05.2014 має посилання на контракт №011012 від 01.10.2012, однак додаток №144 (специфікація №148) до контракту №011012 від 01.10.2012 встановлює вміст ТІ02 не більше 3,5 відсотків, але згідно до наданого до митного оформлення сертифікату якості від 20.03.2014 вміст ТЮ2 складає 3,78 відсотка.

- Проведено співставлення заявленої митної вартості товару (0,8715 Долл./кг) та наявної у митному органі інформації щодо схожих товарів (МД від 23.04.2014 №700200000/2014/1867, митна вартість - 1,3 Долл./кг).

Відповідно до вимог другої та третьої частини ст. 53 Митного кодексу України, під час проведення консультацій 13.05.2014 та 30.05.2014 митним органом направлено електронне повідомлення, яким було зобов'язано декларанта протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовленіспеціалізованими експертними організаціями.

Пунктом 6, ст.53 МКУ передбачено, що декларант , або уповноважена ним особа, за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару

Так, позивач листом від 19.05.2014 № 19-05-14 зазначив, що на його думку, виявлені розбіжності не впливають на визначення митної вартості товару та повідомив митницю про надання додаткових документів:

- додаткову угоду №4 від 05.02.2014 до контракту №011012;

- контракт №94/12 від 06.11.12;

- додаткову угоду №2 від 15.12.14 до контракту №94/12;

- специфікація №9 від 18.02.14 до контракту №94/12;

- інвойс№519 від 14.04.14;

- комерційна пропозиція №2023 від 20.02.14;

- лист №2080 від 16.05.14.

Також листом від 30.05.2014 № 30-05-14 позивач зазначив, що на його думку, виявлені розбіжності не впливають на визначення митної вартості товару та повідомив митницю про надання додаткових документів:

- контракт №94/12 від 06.11.12;

- додаткову угоду №2 від 15.12.14 до контракту №94/12;

- специфікація №9 від 18.02.14 до контракту №94/12;

- інвойс №521 від 28.04.14;

- комерційна пропозиція №2023 від 20.02.14;

- лист №2080 від 16.05.14.

Крім того, декларант зазначив, що на його думку, виявлені розбіжності не впливають на визначення митної вартості товару, а також повідомив митницю про неможливість надання додаткових документів.

В судовому засіданні було з'ясовано, що декларант не надав усіх додаткових документів, які зобов'язаний був надати, а тому наявність в товаросупровідних документах розбіжностей, не дає можливості достовірно обрахувати всі складові митної вартості заявленого до митного оформлення товару.

Відповідно до частини другої статті 52 МКУ декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У зв'язку з цим 26.05.2014 та 30.05.2014 року уповноваженою особою митниці прийняте Рішення про коригування митної вартості товарів № 110080000/2014/100082/1 та №110080000/2014/100094/1, де зазначається про неподання Позивачем до митного оформлення документів, які підтверджують складові митної вартості у відповідності до вимог ч. 2-4 статті 53 Митного кодексу України. Вказується також, що метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, не може бути прийнятий у зв'язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені документально (документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності).

Згідно з ч.1 ст. 55 МКУ рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до пункту другого частини шостої статті 54 МКУ митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до п. 7 ст. 55 МКУ, у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Так, товар випущено у вільний обіг за бажанням підприємства за МД № 110080000/2014/112110 від 26.05.2014 та № 110080000/2014/112766 від 02.06.2014 під фінансову гарантію декларанта зі сплатою податків і зборів до Держбюджету України.

Неможливість застосування першого методу обумовлена наявністю розбіжностей в наданих документах та ненаданням позивачем обґрунтувань таких розбіжностей:

1.Відповідно до контракту № 011012 від 01.10.2012 банківські реквізити підприємства STEEL COMMODITY TRADING AG - ABLV Bank, Riga, Latvia, однак інвойс № 14/8396 від 15.04.2014 містить реквізити Bank Kredit Suisse AG, Zurich, Switzerland.

2. Пунктом 8.1 контракту №011012 від 01.10.2012 передбачено: «Товар поставляется автомобильным транспортом если иное не указано в приложениях к настоящему контракту.» Додаток №144 (специфікація №148) до контракту №011012 від 01.10.2012 не містить відомостей щодо виду транспорту, крім того п. 11 додатку встановлено: «Все остальные условия - в соответствии с вышеуказаным контрактом». При цьому поданий до митного оформлення коносамент №MSCUXJ266589 від 22.03.2014 свідчить про поставку товару морським транспортом.

3. Відповідно до контракту від 01.10.2012 №011012 Продавцем товару є Steel Commodity Trading (Switzerland, Cham), а покупцем - ПП «Петроенерджи 1», м. Київ.

Товар надійшов від QUIGDAO HONEST REFRACTORIES CO.LTD (Китай) на адресу ТОВ «Металургійний завод «Дніпросталь» (адреса за МД - вул. Столетова, 21, за екологічною декларацією та інвойсом №519, 521 -вул. Винокурова, 4).

При затребуванні додаткових документів, зокрема договору із третьою особою, декларант надав договір між Steel Commodity Trading (Switzerland, Cham) та Intertrading Group (адреса за контрактом: Женева, Швейцарія Rue Saint Leger, 4, адреса у коносаменті: м. Дніпропетровськ вул. Дзержинського, 19/21, офіс,26).

Отже, суд зазначає, що жодного договору із QUIGDAO HONEST REFRACTORIES CO.LTD (Китай), який є виробником та відправником, до митниці не надійшло.

Таким чином, неможливо достовірно обрахувати усі складові митної вартості товару.

В сертифікатах походження вказані інші номери та дати інвойсів. У п.7.5. Контракту сертифікат походження визначений як один із документів, який Продавець обов'язково передає Покупцю у трьохденний строк. У поданих сертифікатах походження вказані інвойси від 11.03.2014 №Q1403111 та від 20.03.2014 №Т-В4Р012А, а до митного органу були подані інвойси відповідно від 15.04.2014 № 14/8396 та від 15.05.2014 №14/8411.

Отже, неможливо ідентифікувати поданий до митного органу товар.

Крім того, суд звертає увагу на те, що до прийняття оскаржуваного рішення позивач не надав митниці всі документи, що вимагались, а оскільки виявлені розбіжності усунені не були, то посадовою особою Дніпропетровської митниці Міндоходів було послідовно перейдено до другорядних методів визначення митної вартості.

Відповідно до ст. 59 МКУ, у разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 МКУ, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорт) яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Тому під час перевірки заявленої митної вартості товару та здійсненні митної оцінки виникла потреба у використанні різних джерел її обґрунтування та була необхідність застосування різних підходів до оцінки товарів.

Застосований митницею резервний метод визначення митної вартості (ст. 64 МКУ) базується на світовій практиці, згідно якої в рамках цього методу допускається розумна гнучкість в підходах до застосування попередніх методів визначення митної вартості.

Відповідно до ст. 64 МКУ у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (вАТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Аналогічні норми містяться в ст. 7 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року. Приміткою до статті 7 передбачено, що митні вартості, визначені згідно з положеннями статті 7, повинні настільки, наскільки можливо, ґрунтуватися на раніше визначених митних вартостях. Методи оцінювання, які мають використовуватися згідно зі статтею 6, повинні бути методами, викладеними в статтях 1 - 6, проте обґрунтована гнучкість у застосуванні таких методів відповідатиме цілям та положенням статті 7.

Одним з прикладів обґрунтованої гнучкості є: ідентичні товари - вимога про те, що ідентичні товари повинні експортуватися в той самий час чи приблизно в той час, як і товари, що оцінюються, може тлумачитися гнучко; ідентичні імпортні товари, вироблені в країні, іншій, ніж країна експорту товарів, що оцінюються, можуть бути основою для митного оцінювання; можуть використовуватися митні вартості ідентичних імпортних товарів, які вже визначені згідно з положеннями статей 5 і 6.

За результатами контролю співставлення відповідно до ст. 337 МКУ встановлено, що рівень заявленої декларантом митної вартості товару становить 0,8715 Долл./кг, а рівень митної вартості подібних товарів за вже оформленими митними деклараціями, що визнані митними органами та розраховані за ціною угоди становить 1,3 долл. США/кг (МД від 23.04.2014 №700200000/2014/1867).

З урахуванням викладеного, посадова особа митниці, відповідно до ст. 55 МКУ, прийняла рішення про коригування заявленої митної вартості товару від 26.05.2014 №110080000/2014/100082/1 та від 30.05.2014 №110080000/2014/100094/1, відповідно до якого митну вартість скориговано до 1,3 доларів США/кг на підставі наявних у митниці відомостей із застосуванням резервного методу відповідно до ст. 60 МКУ.

При цьому, посадовою особою Дніпропетровської митниці у графі 33 рішення про коригування заявленої митної вартості, відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів Україні від 24.05.2012 № 598, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за № 883/21195 зазначено причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Також посадовою особою митниці зазначено, про проведення консультацій з декларантом та про здійснення коригування митної вартості товару із застосуванням другорядного методу 2(ґ) відповідно до ст. 60 МКУ. З урахуванням наявної у митному органі інформації про вартість аналогічних товарів.

Таким чином, суд вважає, Рішення про коригування митної вартості товарів прийняті митницею відповідно до норм чинного законодавства.

У зв'язку з прийняттям митницею рішення про визначення митної вартості товару, за митною декларацією було відмовлено в митному оформленні та видані картки відмови №110080000/2014/00115 та №110080000/2014/00124.

Відповідно до ст. 256 МКУ, відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 264 МКУ, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.

Відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженим наказом Держмитслужби України від 20.07.2007 № 618, визначено процедуру повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, у тому числі у випадках, зазначених у статті 264, частині четвертій статті 284 Митного кодексу України та в міжнародних договорах України.

Для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Позивач до Дніпропетровської митниці із відповідною заявою не звертався, а отже норм, зазначених у цьому Порядку ним не дотримано.

Верховний Суд України в постанові від 17.12.13 у справі № 21-439а 13 зазначає про те, що питання контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, як і визначення методу її обчислення у встановленому законом порядку в разі виникнення обґрунтованого сумніву, відноситься до виключної компетенції митних органів. Тому суди, встановивши протиправність рішень митного органу про визначення митної вартості товару за тим чи іншим методом, не вправі підміняти митний орган, стягуючи з державного бюджету надмірно сплачену з такої вартості суму ПДВ, фактично визначаючи при цьому інший метод обчислення митної вартості.

Таким чином, суди, не можуть постановляти рішення щодо стягнення з державного бюджету на користь підприємства суми надмірно сплаченого ПДВ, тобто фактично визначати митну вартість ввезеного ним товару за першим методом, чим підміняють митний орган.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Вищого адміністративного суду України від 22.01.2013 К/9991/1320/12.

Відтак, задоволення позову в частині зобов'язання митниці здійснити митне оформлення вантажу за ціною контракту є формою втручання в дискреційні повноваження митних органів та виходять за межі завдань адміністративного судочинства.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що приймаючи Рішення про коригування митної вартості товару №110080000/100082/1 від 26.05.2014 та №110080000/2014/100094/1 від 30.05.2014, картки відмови в прийнятті митної декларації №110080000/2014/00115 та №110080000/2014/00124 посадові особи Дніпропетровської митниці Міндоходів діяли в межах, наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно ч.3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Враховуючи те, що під час звернення до адміністративного суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 1827, 00 грн., то з нього підлягає стягнення до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 4384,80 грн.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «Петроенерджи 1» до Дніпропетровської митниці Міндоходів, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головне управління державної казначейської служби у Дніпропетровській області про скасування рішень - відмовити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства «Петроенерджи 1» решту судового збору у розмірі 3045, 00 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 01 серпня 2014 року

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили станом на 01.08.2014 р. Суддя З оригіналом згідно Помічник судді Н.В. Захарчук Н.В. Захарчук В.В. Кухар