Постанова № 40113777, 09.07.2014, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

09 липня 2014 р. Справа № 802/736/14-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Вергелеса Андрія Валерійовича,

за участю:

секретаря судового засідання: Федчук Тетяни Юріївни

представника позивача: Миколенка Р.Л.

представників відповідача: Мельниченка С.С., Козачка О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: приватного акціонерного товариства "Глуховецький гірничо-збагачувальний каоліновий комбінат"

до: Козятинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось приватне акціонерне товариство "Глуховецький гірничо-збагачувальний каоліновий комбінат" (далі - ПрАТ "Глуховецький гірничо-збагачувальний каоліновий комбінат", позивач) з адміністративним позовом до Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області (далі - Вінницька ОДПІ, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі висновків акту виїзної планової документальної перевірки ПрАТ "Глуховецький гірничо-збагачувальний каоліновий комбінат" № 63/22/32130182 від 04.10.2013р. з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011р. по 31.12.2012р., з податку на додану вартість за період з 01.06.2012р. по 31.12.2012р., Козятинською ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 07.11.2013р. № 0001082200, яким ПрАТ "Глуховецький гірничо-збагачувальний каоліновий комбінат" збільшено суму грошового зобов`язання по податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на 1499555 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 230381 грн., та № 0003212200, яким ПрАТ "Глуховецький гірничо-збагачувальний каоліновий комбінат" збільшено суму грошового зобов`язання по податку на додану вартість за основним платежем на 13716 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 6858 грн.

Позивач не погоджується з висновками податкового органу, викладеними у акті перевірки, а, відповідно, і з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, вважає їх протиправними та просить скасувати.

В подальшому, за результатами розгляду первинної скарги позивача, ГУ Міндоходів у Вінницькій області прийнято рішення, яким податкове повідомлення-рішення Козятинської ОДПІ № 0003212200 від 07.11.2013р. - залишено без змін та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001082200 від 07.11.2013р. в частині збільшення суми грошового зобов`язання по податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на 862579 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 111964 грн., а в іншій частині - залишено без змін.

19 травня 2014 року до суду надійшла заява ПрАТ "Глуховецький гірничо-збагачувальний каоліновий комбінат" про зміну позовних вимог (вих. № 68-14К від 15.05.2014р.), в якій позивач просив скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000372200 від 03.02.2014р., яким ПрАТ "Глуховецький гірничо-збагачувальний каоліновий комбінат" збільшено суму грошового зобов`язання по податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на 635976 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 87200 грн.

Враховуючи те, що за результатами розгляду первинної скарги ПрАТ "Глуховецький гірничо-збагачувальний каоліновий комбінат" ГУ Міндоходів у Вінницькій області прийняло рішення про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001082200 від 07.11.2013р. в частині збільшення суми грошового зобов`язання по податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на 862579 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 111964 грн., а в іншій частині - залишення без змін, на підставі якого, Козятинською ОДПІ 03.02.2014р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000372200 суд, оцінює дану заяву як заяву про зміну предмету позову та, керуючись ст. 137 КАС України, приймає її.

Представник позивача у судовому засіданні позов, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, підтримав та, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та пояснення, надані у судових засіданнях, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали з підстав, викладених у письмових запереченнях від 31.03.2014р. № 1168/10-11, в яких зазначено, що Козятинська ОДПІ, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення - рішення, діяла згідно із нормами чинного законодавства на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено судом, в період з 31.12.2013 року по 14.01.2014 року державними ревізорами-інспекторами Козятинської ОДПІ проведено планову виїзну документальну перевірку ПрАТ "Глуховецький гірничо-збагачувальний каоліновий комбінат" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011р. по 31.12.2012р., з податку на додану вартість за період з 01.06.2012р. по 31.12.2012р.

За результатами перевірки складено акт від 04.10.2013р. № 63/22/32130182 (надалі - акт перевірки).

Згідно висновків даного акту, перевіркою встановлено порушення ПрАТ "Глуховецький гірничо-збагачувальний каоліновий комбінат", зокрема:

- п. 1.10, п. 1.11 ст. 1, п.п. 5.2.1, п.п. 5.2.5 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п.п. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 14.1.206, п.п. 14.1.258 п. 14.1 ст. 14, п.п. 138.10.5, п.п. 138.10.6 п. 138.10 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п.п. 140.1.6 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток в період, що перевірявся, на загальну суму 1498555 грн., в тому числі: за 1 квартал 2011 року в сумі - 99064 грн., за 2 квартал 2011 року в сумі - 201795 грн., за 3 квартал 2011 року в сумі - 190434 грн., за 4 квартал 2011 року в сумі - 184799 грн., за 1 квартал 2012 року в сумі - 135830 грн., за 2 квартал 2012 року в сумі - 254825 грн., за 3 квартал 2012 року в сумі - 241535 грн., за 4 квартал 2012 року в сумі - 190273 грн.;

- п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України та наказу Міністерства фінансів України від 25.11.2011р. № 1492 "Про затвердження форм та Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість", в результаті чого підприємством занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет в сумі 13716 грн., в тому числі: за липень 2012 року - 13716 грн.

07 листопада 2013 року на підставі висновків акту перевірки Козятинською ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення:

№ 0001082200, яким ПрАТ "Глуховецький гірничо-збагачувальний каоліновий комбінат" збільшено суму грошового зобов`язання по податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на 1499555 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 230381 грн.;

№ 0003212200, яким ПрАТ "Глуховецький гірничо-збагачувальний каоліновий комбінат" збільшено суму грошового зобов`язання по податку на додану вартість за основним платежем на 13716 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 6858 грн.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями позивач оскаржив їх в адміністративному порядку, звернувшись до Головного управління Міндоходів у Вінницькій області із первинною скаргою (вих. № 259-13К від 20.11.2013р.).

В рамках розгляду первинної скарги, ГУ Міндоходів у Вінницькій області проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПрАТ "Глуховецький гірничо-збагачувальний каоліновий комбінат" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011р. по 31.12.2012р., з податку на додану вартість за період з 01.06.2012р. по 31.12.2012р., за результатами якої складено акт від 13.01.2014р. № 1/22/32130182.

Згідно висновків даного акту, перевіркою встановлено порушення ПрАТ "Глуховецький гірничо-збагачувальний каоліновий комбінат", зокрема:

- п. 1.10, п. 1.11 ст. 1, п.п. 5.2.1, п.п. 5.2.5 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п.п. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 14.1.206, п.п. 14.1.258 п. 14.1 ст. 14, п.п. 138.10.5, п.п. 138.10.6 п. 138.10 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п.п. 140.1.6 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу України, ст.ст. 220, 654, 793, п. 4 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток в період, що перевірявся, на загальну суму 635976 грн., в тому числі: за 1 квартал 2011 року в сумі - 49554 грн., за 2 квартал 2011 року в сумі - 47259 грн., за 3 квартал 2011 року в сумі - 47011 грн., за 4 квартал 2011 року в сумі - 143355 грн., за 1 квартал 2012 року в сумі - 87700 грн., за 2 квартал 2012 року в сумі - 87314 грн., за 3 квартал 2012 року в сумі - 86892 грн., за 4 квартал 2012 року в сумі - 86891 грн.

Після проведення перевірки, рішенням Головного управління Міндоходів у Вінницькій області від 16.01.2014р. № 650/10/10-02-11 про результати розгляду первинної скарги податкове повідомлення-рішення Козятинської ОДПІ № 0003212200 від 07.11.2013р. - залишено без змін та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001082200 від 07.11.2013р. в частині збільшення суми грошового зобов`язання по податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на 862579 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 111964 грн., а в іншій частині - залишено без змін.

В той же час, в зв`язку з частковим скасуванням рішення Козятинської ОДПІ № 0001082200 від 07.11.2013р. та з урахуванням висновку акту перевірки від 16.01.2014р. № 650/10/10-02-11, останньою 03.02.2014р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000372200, яким ПрАТ "Глуховецький гірничо-збагачувальний каоліновий комбінат" збільшено суму грошового зобов`язання по податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на 635976 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 87200 грн.

Визначаючись щодо заявленого позову суд виходив з наступного.

Так, зі змісту акту перевірки слідує, що згідно відображеного показника за період з 01.01.2011 р. по 31.03.2011р. у загальній сумі 5627506 грн., встановлено завищення задекларованих ПрАТ "Глуховецький гірничо-збагачувальний каоліновий комбінат" показників у рядку 04.1 Декларації "витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11" всього в сумі 183429 грн., а саме: на порушення вимог п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підприємством в 2011 році завищено витрати на придбання товарів у зв`язку з безпідставним включення до складу валових витрат орендної плати Фонду державного майна за цілісний майновий комплекс в сумі 183429 грн., в т.ч. за 1 квартал 2011 року в сумі - 183429 грн.

При цьому в акті перевірки зазначено, що підприємством віднесено до складу витрат на придбання товарів, робіт, послуг орендну плату Фонду державного майна за цілісний майновий комплекс в сумі 183429 грн. за відсутності належним чином оформленого договору оренди та первинних документів бухгалтерського та первинного обліку.

Також, проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.01.2011 р. по 31.03.2011р. у загальній сумі 5627506 грн., встановлено завищення задекларованих ПрАТ "Глуховецький гірничо-збагачувальний каоліновий комбінат" показників у рядку 04.13 Декларації "інші витрати, крім визначених у 04.1 - 04.12" всього в сумі 14787 грн., а саме на порушення вимог п. 1.10, п. 1.11 ст. 1, п.п. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підприємством в 2011 році до складу валових витрат віднесено сплату процентів за користування кредитом від Фонду державного майна в сумі 14787 грн., в т.ч. за 1 квартал 2011 року на суму 14787 грн.

При цьому в акті перевірки зазначено, що оскільки плата за користування кредитом від Фонду державного майна не підпадає під визначення процентів, то законодавчі підстави для віднесення вказаних сум до складу витрат відсутні.

В свою чергу, проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2012р. у загальній сумі 43594363 грн., встановлено завищення задекларованих ПрАТ "Глуховецький гірничо-збагачувальний каоліновий комбінат" показників у рядку 05.1 СВ Декларації "Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)" на загальну суму 759091 грн., а саме на порушення п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, підприємством віднесено до собівартості реалізованих товарів вартість оренди від Фонду державного майна цілісного майнового комплексу, що призвело до її завищення на загальну суму 759091 грн., в т.ч. за 2 квартал 2011 року на суму 190687 грн., за 3 квартал 2011 року на суму 189609 грн., за 4 квартал 2011 року на суму 378795 грн.

При цьому в акті перевірки зазначено, що в ході проведення перевірки не встановлено належним чином оформленого договору оренди цілісного майнового комплексу у Фонду державного майна та первинних документів бухгалтерського та податкового обліку.

Проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2012р. у загальній сумі 3962378 грн., встановлено завищення задекларованих ПрАТ "Глуховецький гірничо-збагачувальний каоліновий комбінат" показників у рядку 06.2 Декларації "Адміністративні витрати" на загальну суму 1832926 грн.

Так, на порушення п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, підприємством віднесено до складу адміністративних витрат вартість оренди від Фонду державного майна цілісного майнового комплексу, що призвело до їх завищення на загальну суму 1603224 грн., в т.ч. за 1 квартал 2012 року на 402835 грн., за 2 квартал 2012 року на 401471 грн., за 3 квартал 2012 року на 399459 грн., за 4 квартал 2012 року на 399459 грн.

При цьому в акті перевірки зазначено, що в ході проведення перевірки не встановлено належним чином оформленого договору оренди цілісного майнового комплексу у Фонду державного майна та первинного документів бухгалтерського та податкового обліку.

Крім того, на порушення п.п. 140.1.6 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу України, підприємством віднесено до складу адміністративних витрат вартість отриманих послуг зі страхування цілісного майнового комплексу, що призвело до їх завищення на загальну суму 229702 грн., в т.ч. за 4 квартал 2011 року на суму 229702 грн.

Також, проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2012р. в сумі 8490135 грн., встановлено завищення задекларованих ПрАТ "Глуховецький гірничо-збагачувальний каоліновий комбінат" показників у рядку 06.5 Декларації "Інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати" (додаток ІВ) на загальну суму 44361 грн., а саме на порушення п.п. 14.1.206, п.п. 14.1.258 п. 14.1 ст. 14, п.п. 138.10.6 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, підприємством до складу інших витрат віднесено сплату процентів за користування кредитом від Фонду державного майна в сумі 44361 грн., в т.ч. за 2 квартал 2011 року на суму 14787 грн., за 3 квартал 2011 року на суму 14787 грн., за 4 квартал 2011 року на суму 14787 грн.

При цьому в акті перевірки зазначено, що оскільки плата за користування кредитом від Фонду державного майна не підпадає під визначення процентів, то законодавчі підстави для віднесення вказаних сум до складу витрат відсутні.

За вказаних обставин, відповідач прийшов до висновку, що ПрАТ "Глуховецький гірничо-збагачувальний каоліновий комбінат" занижено податок на прибуток в період, що перевірявся, на загальну суму 635976 грн., в тому числі: за 1 квартал 2011 року в сумі - 49554 грн., за 2 квартал 2011 року в сумі - 47259 грн., за 3 квартал 2011 року в сумі - 47011 грн., за 4 квартал 2011 року в сумі - 143355 грн., за 1 квартал 2012 року в сумі - 87700 грн., за 2 квартал 2012 року в сумі - 87314 грн., за 3 квартал 2012 року в сумі - 86892 грн., за 4 квартал 2012 року в сумі - 86891 грн.

Однак, суд не погоджується з такими висновками відповідача з огляду на наступне.

Так, відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (тут і далі по тексту Закон в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно із п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування податку на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті;

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, до складу інших витрат включаються фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

При цьому, згідно із п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Проаналізувавши дані норми стає зрозумілим, що для включення сум до складу валових витрат є необхідність підтвердження таких відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Так, ЗАТ "Глуховецький гірничо-збагачувальний комбінат" (Орендар), правонаступником якого є ПрАТ "Глуховецький гірничо-збагачувальний каоліновий комбінат", 27.09.2002р. укладеного із Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій області (Орендодавець) договір оренди цілісного майнового комплексу № 155-2, згідно якого, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс державного підприємства "Глуховецький гірничо-збагачувальний комбінат", вартість якого становить 5898871,56 грн., у т.ч.: основні фонди залишковою вартість 5804731,59 грн. Згідно даного договору, орендна плата за перший місяць оренди - вересень 2012р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за вересень 2002р. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції на наступний місяць та перераховується до державного бюджету щокварталу не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним.

Вказаний договір оренди укладено строком на 5 років, що діє з 27.09.2002р. до 27.09.2007р.

Додатком № 3 до договору оренди від 27.09.2002р. № 155-02 складено акт приймання передавання державного майна цілісного майнового комплексу державного підприємства державного підприємства "Глуховецький гірничо-збагачувальний комбінат", що передається в оренду ЗАТ "Глуховецький гірничо-збагачувальний комбінат", правонаступником якого є ПрАТ "Глуховецький гірничо-збагачувальний каоліновий комбінат" з додатком про перелік майна, що передається в оренду.

В свою чергу, Додатком № 5 до договору оренди від 27.09.2002р. № 155-02 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій області (Регіональне відділення) та ЗАТ "Глуховецький гірничо-збагачувальний комбінат" (Позичальник) укладено кредитний договір від 27.09.2002р., зі змісту якого слідує, що Регіональне відділення передає Позичальнику в користування на умовах кредиту грошові кошти державного підприємства державного підприємства "Глуховецький гірничо-збагачувальний комбінат" у сумі 2610004,70 грн. для використання при здійсненні господарської діяльності Позичальника відповідно до умов, визначених цим Договором та Договором оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства "Глуховецький гірничо-збагачувальний комбінат" від 27.09.2002р. № 155-02 з оплатою відсотків до Державного бюджету України за ставкою рефінансування Національного банку України. При цьому, згідно умов даного договору, Позичальник зобов`язується використовувати грошову кошти, надані Регіональним відділенням, для здійснення господарської діяльності та своєчасно, до 12 числа за звітним кварталом місяця сплачувати нараховані відсотки до Державного бюджету України.

Вказаний кредитний договір вступає в силу одночасно з моменту підписання Договору оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства "Глуховецький гірничо-збагачувальний комбінат" та цього Договору і припиняє свою дію в разі розірвання або припинення дії Договору оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства "Глуховецький гірничо-збагачувальний комбінат" від 27.09.2002р. № 155-02.

28.12.2005р. між ПрАТ "Глуховецький гірничо-збагачувальний каоліновий комбінат" (Орендар) та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій області (Орендодавець) укладено додаткову угоду № 2 до договору оренди від 27.09.2002р. № 155-02 цілісного майнового комплексу державного підприємства державного підприємства "Глуховецький гірничо-збагачувальний комбінат", згідно якої, цей договір укладено строком на 13 років, що діє з 27.09.2002р. до 27.09.2015р.

В подальшому, між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій області та ПрАТ "Глуховецький гірничо-збагачувальний каоліновий комбінат" укладались додаткові угоди до Договору оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства "Глуховецький гірничо-збагачувальний комбінат" від 27.09.2002р. № 155-02, якими змінювався розмір орендної плати та строки її сплати.

На виконання вимог вказаних договору оренди та кредитного договору, ПрАТ "Глуховецький гірничо-збагачувальний каоліновий комбінат" сплачувало орендну плату та перераховувало проценти до Державного бюджету України, що підтверджується платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи (т. 2 а.с. 123-222).

В подальшому, сплачена сума орендної плати та перераховані проценти були відображена позивачем у показниках витрат, поданих ним Декларацій.

Тобто, в даному випадку, позивач, включаючи до валових витрат Декларацій витрати по сплаті орендної плати та перерахуванню процентів за користування кредитом, діяв відповідно до норм, чинного на момент виникнення спірних правовідносин Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Податкового кодексу України .

Одночасно, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідачем не ставиться під сумнів перерахунок позивачем до Державного бюджету України орендної плати та процентів за користування кредитом, в акті перевірки лише зазначається, що в ході проведення перевірки не встановлено належним чином оформленого договору оренди цілісного майнового комплексу у Фонду державного майна.

Такий висновок зроблено перевіряючими з огляду на те, що Договір оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства "Глуховецький гірничо-збагачувальний комбінат" від 27.09.2002р. № 155-02, в порушення норм Цивільного кодексу України не був нотаріально посвідчений, а тому вважається нікчемним.

З приводу вказаних тверджень перевіряючих варто зазначити наступне.

Так, Договір оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства "Глуховецький гірничо-збагачувальний комбінат" № 155-02 укладено 27.09.2002р. в момент дії Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963р. № 1540-VI

Нормами Цивільного кодексу Української РСР, чинного на момент укладання договору оренди, не передбачалось обов`язкове нотаріальне посвідчення договорів оренди, укладених строком на три роки і більше.

При цьому, Закон України «Про оренду державного та комунального майна», який є спеціальним Законом щодо укладення договорів оренди державного майна не містить вимоги щодо нотаріального оформлення угоди оренди цілісного майнового комплексу, в той час, як статтею 209 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

В свою чергу, статтею 228 Цивільного кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

В даному випадку, на думку суду, договір оренди цілісного майнового комплексу не порушує публічний порядок та не спрямований на порушення податкового законодавства, оскільки валові витрати підприємства формувались внаслідок реальних господарських операцій з врахуванням вимог договору та податкового законодавства.

Що стосується посилань відповідача на порушення позивачем вимог п.п. 140.1.6 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу України, а саме щодо протиправного віднесення до складу адміністративних витрат вартість отриманих послуг зі страхування цілісного майнового комплексу, що призвело до їх завищення на загальну суму 229702 грн., в т.ч. за 4 квартал 2011 року на суму 229702 грн., то в даному випадку варто зазначити наступне.

Відповідно до п.п. 138.8.5 п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення включаються до складу загальновиробничих витрат.

Так, ЗАТ "Глуховецький гірничо-збагачувальний комбінат" (Страхувальник), правонаступником якого є ПрАТ "Глуховецький гірничо-збагачувальний каоліновий комбінат", 16.12.2011р. укладеного із ПрАТ "Стахова компанія "ПЗУ України" (Страховик) договір страхування № 251.965236.0045, згідно якого, за умови оплати премії, Страховик погоджується надати Страхувальнику страхове покриття, за ушкодження застрахованого майна, а саме, будівель (споруд), вмісту споруд та запасів на складі, на загальну суму страхування 284745398,00 грн.

На виконання вимог вказаного договору та з метою отримання від Страховика, у разі ушкодження застрахованого майна, страхового покриття, ПрАТ "Глуховецький гірничо-збагачувальний каоліновий комбінат" перераховано на рахунок ПрАТ "Стахова компанія "ПЗУ України" страхову премію в розмірі 229702,83 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1600 від 21.12.2011р., яке містяться в матеріалах справи (т. 2 а.с. 107).

В подальшому, сплачена сума страхової премії була відображена позивачем у рядку 06.2 Декларації "Адміністративні витрати".

Тобто, в даному випадку, позивач, включаючи до адміністративних витрат витрати на страхування основних засобів, діяв відповідно до норм Податкового кодексу України .

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що оскільки висновки, викладені в акті перевірки від 13.01.2014р. № 1/22/32130182, якими встановлено заниження ПрАТ "Глуховецький гірничо-збагачувальний каоліновий комбінат" податку на прибуток в період, що перевірявся, на загальну суму 635976 грн., в тому числі: за 1 квартал 2011 року в сумі - 49554 грн., за 2 квартал 2011 року в сумі - 47259 грн., за 3 квартал 2011 року в сумі - 47011 грн., за 4 квартал 2011 року в сумі - 143355 грн., за 1 квартал 2012 року в сумі - 87700 грн., за 2 квартал 2012 року в сумі - 87314 грн., за 3 квартал 2012 року в сумі - 86892 грн., за 4 квартал 2012 року в сумі - 86891 грн., не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, а отже, і прийняте на його підставі податкове повідомлення-рішення № 0000372200 від 03.02.2014р. є протиправним та підлягає скасуванню.

Що стосується правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення від 07 листопада 2013 року № 0003212200, то в даному випадку варто зазначити наступне.

Так, податковим повідомленням-рішенням від 07.11.2013р. № 0003212200 ПрАТ "Глуховецький гірничо-збагачувальний каоліновий комбінат" збільшено суму грошового зобов`язання по податку на додану вартість на 13716 грн. та застосовано до нього штрафні (фінансові) санкції у розмірі 6858 грн.

Дане рішення прийнято відповідачем на підставі висновків акту перевірки акт № 63/22/32130182 від 04.10.2013р.

Згідно висновків даного акту, перевіркою встановлено порушення ПрАТ "Глуховецький гірничо-збагачувальний каоліновий комбінат" п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України та наказу Міністерства фінансів України від 25.11.2011р. № 1492 "Про затвердження форм та Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість", в результаті чого підприємством занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет в сумі 13716 грн., в тому числі: за липень 2012 року - 13716 грн., з урахуванням акту № 72/15/32130182 від 17.09.2012 року.

Зі змісту акту перевірки слідує, що за результатами камеральної перевірки декларації за 07.2012 року (акт № 72/15/32130182 від 17.09.2012 року) підприємству зменшено р. 21.1 на суму - 17773 грн., р. 21.2 на суму 6797 грн., донараховано ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 17504 грн., а також зменшено суму бюджетного відшкодування на 7066 грн. Даною перевіркою було враховано залишок від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, який зменшено згідно акту № 51/22/32130182 від 13.07.2012 року в сумі 20513 грн.

Однак, суд не погоджується з такими висновками відповідача з огляду на наступне.

Згідно з пунктами 200.1, 200.2, 200.3, 200.4 статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Так, актом про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість від 17.09.2012 року № 72/15/32130182 підтверджено значення рядка 24 в сумі 13716 грн. На суму, яка за результатами перевірки підпадала під розбіжності, позивачем подана уточнююча декларації з податку на додану вартість. Вказана сума розбіжності сплачена за рахунок переплати. А тому, перевіряючим за результатами перевірки знято суму яка підтверджена попереднім актом перевірки.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що оскільки висновки, викладені в акті перевірки від № 63/22/32130182 від 04.10.2013р., якими встановлено заниження ПрАТ "Глуховецький гірничо-збагачувальний каоліновий комбінат" суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет в сумі 13716 грн., в тому числі: за липень 2012 року - 13716 грн., не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, а отже, і прийняте, на його підставі податкове повідомлення-рішення від 07 листопада 2013 року № 0003212200 є протиправним та підлягає скасуванню.

При ухваленні рішення в даній адміністративній справі суд також керувався наступним.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

В той же час згідно ч. 2 ст. 71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

З обставин адміністративної справи, встановлених судом, вбачається, що відповідачем не доведено правомірність оскаржуваних рішень, відтак позовні вимоги знайшли своє підтвердження під час розгляду адміністративної справи.

Надаючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, суд виходив із того, що відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зауважує, що в ході судового розгляду справи позивачем доведено ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, в той час, як відповідач не довів правомірності прийнятих ним рішень.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Козятинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області від 07.11.2013 р. № 0003212200 та від 03.02.2014 р. № 0000372200.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Вергелес Андрій Валерійович