Рішення № 40113536, 07.08.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14737/14 07.08.14

За позовомПершого заступника прокурора Південного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України та Військової частини 2269доПриватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Українські вертольоти"проприпинення договору та витребування майнаСуддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача 1:Щетинін Д.В.від позивача 2:Бобошко І.О.від відповідача:Мога М.В.від прокуратури:Грищенко М.А.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Перший заступник прокурора Південного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України та Військової частини 2269 звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Українські вертольоти" (надалі - "Авіакомпанія") про припинення договору та витребування майна.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю правових підстав у зв'язку із настанням форс-мажорних обставин для припинення договору №2/12-ФС оренди повітряного судна Мі-8МТ №94614 від 03.04.20012 р., укладеного між позивачем 2 та відповідачем, та зобов'язання останнього повернути наведений вертоліт позивачу 2.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.07.2014 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 31.07.2014 р.

31.07.2014 р. через канцелярію суду представником відповідача було подано відзив на позовну заяву за змістом якого в задоволенні позову просив відмовити, вказував на безпідставність ототожнення прокурором поняття припинення договору з припиненням зобов'язань, адже за змістом спірних правочинів виникнення форм-мажорних обставин може бути підставою саме для припинення зобов'язань сторін такого правочину, а не самого правочину. Також заперечуючи проти позову вказував на те, що за змістом спірних договорів обов'язок орендаря щодо повернення орендованого майна у зв'язку із настанням форс-мажорних обставин пов'язаний з відповідною вимогою орендодавця, якої останнім не заявлялося.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.07.2014 р. у зв'язку із неявкою представника позивача 2 розгляд справи відкладено до 07.08.2014 р.

06.08.2014 р. через канцелярію суду представником позивача 1 подано відзив на позовну заяву за змістом якого позову прокурора не підтримував та відмовлявся від нього, вказував на недоцільність припинення спірного правочину, а також на відсутність вимоги орендодавця про повернення спірного вертольоту орендарем, з існуванням якої положення договору передбачають обов'язок орендаря повернути орендований вертоліт.

06.08.2014 р. через канцелярію суду прокурором було подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Прокурор в судове засідання з'явився, підтримує подане клопотання та просить відкласти розгляд справи.

Представники позивачів та відповідачів в судове засідання з'явилися, проти відкладення розгляду справи заперечують.

Судом в задоволенні клопотання прокурора про відкладення розгляду справи, що мотивоване необхідністю часу для узгодження позиції Міністерства внутрішніх справ України щодо позовних вимог, відмовлено з огляду викладення останнім в повній мірі своєї позиції щодо позовних вимог прокурора у відзиві на позов, заяві про відмову від позову, які підтримані представником позивача 1 в судовому засіданні.

Прокурор позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх повністю.

Представники сторін проти позову заперечують, в його задоволенні просять відмовити повністю.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Стосовно заяв позивачів про відмову від позову суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Згідно із ч. 6 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України відмова позивача від позову, поданого прокурором в інтересах держави, не позбавляє прокурора права підтримувати позов і вимагати вирішення спору по суті.

За змістом абз. 5 п. 5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. №7 "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам" відмова прокурора від поданого ним позову не є обов'язковою для позивача, і так само відмова позивача від позову не є обов'язковою для прокурора, оскільки така відмова не означає вибуття позивача з процесу чи зміни його процесуального статусу. У відповідних випадках спір підлягає вирішенню по суті.

Враховуючи, що в даному випадку позов подано прокурором в інтересах держави в особі позивачів, то заяви про відмову від такого позову з огляду на не підтримання їх прокурором та викладені положення судом відхиляються.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.04.2012 р. між Військовою частиною 2269 (орендодавець) та Авіакомпанією (орендар) було укладено договір №2/12-ФС оренди повітряного судна Мі-8МТ №94914 (надалі - "Договір оренди") відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - вертоліт Мі-8МТ, заводський номер 94614.

Відповідно до п. 14.1 Договору оренди цей договір укладено строком на вісім років, і діє з 03.04.2012 р. до 03.04.2020 р. включно.

На виконання умов Договору оренди 03.05.2012 р. орендодавцем було передано, а орендарем прийнято в строкове платне користування вертоліт Мі-8МТ, заводський номер 94614, що підтверджується актом прийому-передачі вертольота від 03.05.2012 р.

Спір у справі виник у зв'язку із наявністю, на думку прокурора, підстав для припинення дії Договору оренди та зобов'язання відповідача повернути спірний вертоліт позивачу 2 у зв'язку із настанням форс-мажорних обставин.

Підставою для припинення спірного договору та повернення орендованого майна позивачу 2 прокурор визначає виникнення форс-мажорних обставин, які зумовлені особливим періодом в державі - проведення антитерористичної операції на території низки регіонів України, та вказує на положення п.п. 11.1, 11.6 Договору оренди.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.

По-перше, відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

За змістом ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

У відповідності до ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об'єкта оренди; ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем. Договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду, арбітражного суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Згідно із п.п. 14.6, 14.7 Договору оренди одностороння відмова від даного договору не допускається. Чинність цього договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; загибелі орендованого повітряного судна; достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду; банкрутства орендаря; ліквідації орендаря - юридичної особи.

З огляду на викладені положення вбачається, що як норми законодавства, так і положення спірного правочину не передбачають такої підстави для припинення дії Договору оренди як виникнення форс-мажорних обставин, в т.ч. пов'язаних з особливим періодом в державі, а відтак, посилання прокурора на існування правових підстав для припинення такого правочину з огляду на виникнення форс-мажорних обставин є необґрунтованим.

По-друге, відповідно до п. 11.1 Договору оренди сторони звільняються від виконання зобов'язань за цим договором, якщо це викликано форс-мажорними обставинами. Під такими обставинами розуміють: особливий період в державі, введений згідно з чинним законодавством.

Тобто, наведеним положенням встановлено таку підставу для зміни (звільнення від виконання) зобов'язань сторін за Договором оренди як настання особливого періоду в державі, введеного згідно з чинним законодавством.

Суд відзначає, що дійсно станом на сьогоднішній день з огляду на положення Указу виконуючого обов'язки Президента України від 14.04.2014 р. №405/2014, Законів України "Про затвердження Указу Президента України "Про часткову мобілізацію" від 17.03.2014 р. №1126-VII, від 06.05.2014 р. №1240-VII, Закону України "Про оборону" вбачається існування в державі особливого періоду.

При цьому, за змістом положення чинного законодавства України (в т.ч. положень ст. 11, 202, 509, 598-609, 627 Цивільного кодексу України) поняття правочину та зобов'язання є відмінними, оскільки останнє виникає в т.ч. з відповідного правочину, а тому поняття припинення зобов'язання не є тотожним поняттю припинення правочину.

Тобто, існування обставин з якими положення відповідного правочину передбачають зміну чи припинення відповідного зобов'язання не можуть бути підставами для зміни чи припинення такого правочину в цілому.

Отже, посилання прокурора на положення п. 11.1 Договору оренди як на правову підставу для припинення дії відповідного договору є безпідставними, оскільки останнім необґрунтовано ототожнюються поняття припинення зобов'язання та припинення правочину.

Крім того, зобов'язання орендодавця щодо передачі спірного вертольоту в оренду, саме про звільнення від виконання якого і йдеться мова в наведеного положенні спірного договору, виконано в повному обсязі, а підстави вважати, що такі положення стосуються зобов'язання орендаря із сплати орендних платежів за користування спірним вертольотом відсутні.

По-третє, відповідно до п. 11.6 Договору оренди у випадку настання форс-мажорних обставин відповідно до п. 11.1 цього договору на вимогу орендодавця орендар забезпечує повернення повітряного судна на базовий аеродром орендодавця або, за письмовим погодженням на інший аеродром чи регіон України, у справному стані із залишком ресурсу, який фактично має повітряне судно на момент повернення, в терміни, що визначені графіком повернення повітряного судна.

Тобто, наведеним положенням сторонами було узгоджено порядок повернення орендованого повітряного судна у випадку настання передбачених п. 11.1 Договору оренди обставин - особливий період в державі, введений згідно з чинним законодавством, який передбачає виникнення в силу положень ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України у орендаря (суборендаря) зобов'язання повернути орендоване майно у випадку пред'явлення орендодавцем відповідної вимоги.

Відтак, сторонами в розділі 11 Договору оренди було узгоджено дві умови за настанням яких у орендаря виникає обов'язок з повернення орендованого майна, а саме, існування особливого періоду в державі та наявність вимоги орендодавця повернути таке майно у зв'язку із існування особливого періоду в державі, за відсутності хоча б однієї із яких відсутні підстави для повернення орендарем в порядку, встановленим розділом 11 Договору оренди, орендованого вертольоту.

З огляду на положення Указу виконуючого обов'язки Президента України від 14.04.2014 р. №405/2014, Законів України "Про затвердження Указу Президента України "Про часткову мобілізацію" від 17.03.2014 р. №1126-VII, від 06.05.2014 р. №1240-VII, Закону України "Про оборону" вбачається існування в державі особливого періоду, однак доказів звернення позивача 2 до відповідача з вимогою повернути спірний вертоліт у зв'язку із настанням форс-мажорних обставин - настання особливого періоду в державі, введеного згідно з чинним законодавством, матеріали справи не містять.

Більш того, представниками позивачів у своїх усних пояснення та відзивах на позов прокурора було підтверджено відсутність такої вимоги та зазначено про недоцільність станом на сьогоднішній день повернення орендованого за спірними правочинами вертольоту військовій частині 2269, оскільки повернення такого повітряного судна не дасть можливості його використання з огляду на відсутність достатньої кількості екіпажів для виконання польотів у бойових умовах та пального, а також з огляду на те, що такий вертоліт залучено до виконання завдань у складі миротворчих місій Організації Об'єднаних Націй, а тому його вилучення призведе до значних фінансових втрат.

З огляду на викладене вбачається, що станом на сьогоднішній день відсутні необхідні умови з настанням яких положення розділу 11 Договору оренди (п.п. 11.1, 11.6) передбачають виникнення у відповідача обов'язку з повернення на користь позивача 2 орендованого майна.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, прокурором не доведено, а судом не встановлено існування правових підстав для припинення дії Договору оренди та зобов'язання відповідача повернути спірний вертоліт позивачу 2, оскільки відсутні докази існування однієї із необхідних умов застосування положень п.п. 11.1, 11.6 Договору оренди, а саме: звернення позивача 2 з відповідною вимогою до відповідача про повернення об'єкту оренди, що за поясненням позивачів зумовлено недоцільністю вилучення у орендаря станом на сьогоднішній день такого повітряного судна, про що листом Національної гвардії України від 05.08.2014 р. №3/25-2056 було повідомлено прокурора.

За таких обставин, в задоволенні позову прокурора з викладених у ньому підстав необхідно відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Першого заступника прокурора Південного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України та Військової частини 2269 відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення - 11.08.2014 р.

Суддя Р.В. Бойко