Постанова № 40113457, 15.07.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2014 р. Справа № 804/7186/14

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Горбалінського В.В.

при секретарі судового засідання - Решетнік А.М.

за участю:

позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Берелет І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання дій протиправним та стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

В провадження Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

1. Визнати протиправним: а) відсутність повідомлення про час та місце розгляду скарги; б) порушення його права на участь у розгляді скарги; в) відсутність відповіді на поставлене в скарзі питання; г) порушення його права на отримання письмової відповіді про результати розгляду скарги в місячний строк.

2. Зобов'язати відповідача розглянути скаргу від 25.02.2014 року і дати на неї відповідь відповідно до вимог Закону «Про звернення громадян».

3. Стягнути з відповідача моральну шкоду, завдану його протиправними діями при розгляді скарги, в розмірі 6000 грн.

4. Витребувати у відповідача копію відповіді з відміткою про отримання.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що ним 25.02.2014 року подано до відповідача скаргу щодо недоліків в організації прийому громадян у зв'язку з тим, що графік прийому громадян встановлено з порушенням Закону України «Про звернення громадян», а саме - в незручний час. В своїй скарзі позивач просив розглянути її за його участі та повідомити про час та місце її розгляду. Про те жодних повідомлень про розгляд скарги не надходило, окрім того відповідь на скаргу, яка датована 12.03.2014 року, було отримано лише в кінці квітня 2014 року, про що на екземплярі відповідача зробило відповідну відмітку. Оскільки, на думку позивача, відповідачем допущено порушення вимог Закону України «Про звернення громадян», це спричинило йому моральної шкоди, яка ним оцінюється в 6000 грн. та яку позивач просить стягнути з відповідача. Враховуючи те, що скарга від 25.02.2014 року не була розглянута по суті, позивач просить суд зобов'язати відповідача розглянути скаргу та дати на неї відповідь відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян».

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував та зазначив, що листом від 04.03.2014 року позивач повідомлявся про розгляд його скарги від 25.02.2014 року, який було призначено на 11.03.2014 року. Оскільки в призначений час заявник не прибув, відповідь на скаргу від 12.03.2014 року було передано до відділу документування та контролю для подальшого направлення заявнику. Таким чином відсутні підстави для задоволення позову, оскільки відповідач діяв відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян». Також не підлягає задоволенню вимога про стягнення моральної шкоди.

Суд, заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, та дослідивши письмові докази, встановив.

25.02.2014 року ОСОБА_1 подав до Головного управління юстиції у Дніпропетровській області скаргу, яка була зареєстрована за вхідним № Б-466. Вказана скарга стосується недоліків в організації прийому громадян у зв'язку з тим, що графік прийому громадян встановлено з порушенням Закону України «Про звернення громадян», а саме - в незручний час.

У відповідності до вимог Закону України «Про звернення громадян» позивач просив повідомити його про час та місце розгляду скарги, оскільки виявив бажання бути присутнім при її розгляді.

Листом від 12.03.2014 року № Б-466-02, отриманого позивачем 23.04.2014 року, що підтверджується відміткою на вказаному листі, йому було надано відповідь на подану ним 25.02.2014 року скаргу.

Згідно з пп. 1, 2 ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Статтею 1 Закону України «Про звернення громадян» (далі-Закон) передбачено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Абзацом 4 статті 3 Закону визначено, що скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

Відповідно до ст. 18 Закон передбачено, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; знайомитися з матеріалами перевірки; подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.

Окрім того, ст. 19 Закону визначається, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані, зокрема: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

Відповідно до ст. 20 Закону визначено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання.

В своїй скарзі від 25.02.2014 року позивач виявив бажання бути присутнім про її розгляду та клопотав про повідомлення його про час та місце її розгляду.

На підтвердження факту повідомлення позивач про дату, час та місце розгляду його скарги відповідачем надано лист від 04.03.2014 року № 02-50/1160, з якого вбачається, що розгляд скарги було призначено на 11.03.2014 року о 11 годині у приміщенні Головного управління юстиції у Дніпропетровській області. Однак в матеріалах справи відсутні докази того, що вказаний лист був надісланий заявнику.

Наказом Головного управління юстиції України у Дніпропетровській області від 05.11.2012 року № 1487/7 затверджено Інструкцію з діловодства в Головному управлінні юстиції у Дніпропетровській області.

Пунктом 35.1 вказаної Інструкції передбачено, що вихідна кореспонденція, у тому числі створена за допомогою ПК, обробляється й відправляється централізовано в день її одержання від структурних підрозділів або на наступний робочий день. Не допускається відправлення або передача кореспонденції без обліку у відповідних журналах вихідної кореспонденції.

В судовому засідання представником відповідача було зазначено, що лист від 04.03.2014 року, який зареєстровано за вихідним № 02-50/1160 було надіслано заявнику поштою, проте доказів на підтвердження цього до суду також не було надано.

Таким чином суд вважає, що відповідачем не вживались заходи щодо повідомлення позивача про час та місце розгляду скарги від 25.02.2014 року, що є порушенням ст. 18 Закону України «Про звернення громадян». Вказане призвело до порушення права позивача бути присутнім при розгляді скарги, оскільки про такий розгляд його не було повідомлено та скарга була розглянута без його участі.

Отже, суд вважає позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не запрошення позивача на розгляд його скарги від 25.02.2014 року та розгляд її без його участі обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Як зазначено представником відповідача, відповідь на скаргу від 12.03.2014 року № Б-466-02 була надіслана позивачеві поштою, простим поштовим відправленням, та у відповідача відсутні докази про отримання вказаного листа. На підтвердження факту надсилання відповіді до матеріалів справи долучено витяг з журналу вихідної кореспонденції за 19.03.2014 року.

Проте, долучені до матеріалів справи копії витягу з журналу відправки поштової кореспонденції від 19.03.2014 року, копія відповіді від 12.03.2014 року № Б-466-02 не можуть вважатись судом як належні доказ на підтвердження того, що відповідь на скаргу було надіслано протягом визначеного Законом строку, оскільки як встановлено в ході судового розгляду справи відповідь від 12.03.2014 року була отримана позивачем лише 23.04.2014 року, тобто після спливу місячного строку. Даний факт також не спростовується відповідачем, оскільки докази направлення та отримання позивачем відповіді у відповідача відсутні.

З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку що відповідачем було порушено місячний строк, передбачений для надання відповіді на скаргу, а факт реєстрації листа від 12.03.2014 року за № Б-466-02 не спростовує доводи позивач про те, що вказана відповідь на його адресу не надсилалась, оскільки належних доказів на підтвердження її надсилання та отримання заявником відповідачем не надано.

Таким чином суд вважає вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо порушення місячного строку при повідомленні його про результати розгляду поданої ним 25.02.2014 року скарги обґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню.

Щодо позовних вимог в яких позивач просить визнати протиправними дії відповідача стосовно відсутності відповіді на поставлене в скарзі питання та зобов'язання відповідача розглянути скаргу від 25.02.2014 року і дати на неї відповідь відповідно до вимог Закону «Про звернення громадян», суд вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено зі змісту скарги від 25.02.2014 року позивач скаржиться на невідповідність вимогам Закону України «Про звернення громадян» організації графіку прийому громадян та документів в органах державної виконавчої служби у Дніпропетровській області, посилаючись на те, що згідно встановленого графіку прийом громадян здійснюється кожного вівторка з 09-00 до 13-00 год. та кожного четверга з 14-00 до 18-00 год., приймання документів щодня з 09-00 до 12-00 год. Оскільки під час прийому у громадянина може виникнути необхідність подати до канцелярії додаткові документи, однак це неможливо зробити в четвер протягом всього прийому, а у вівторок з 12 до 13 год., через відмову канцелярії приймати документи в невстановлений час.

Статтею 22 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що керівники та інші посадові особи органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян зобов'язані проводити особистий прийом громадян. Прийом проводиться регулярно у встановлені дні та години, у зручний для громадян час, за місцем їх роботи і проживання. Графіки прийому доводяться до відома громадян. Порядок прийому громадян в органах державної влади, місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, об'єднаннях громадян визначається їх керівниками. Усі звернення громадян на особистому прийомі реєструються. Якщо вирішити порушені в усному зверненні питання безпосередньо на особистому прийомі неможливо, воно розглядається у тому ж порядку, що й письмове звернення. Про результати розгляду громадянину повідомляється письмово або усно, за бажанням громадянина.

В ході судового розгляду справи встановлено, що скарга позивача від 25.02.2014 року фактична була розглянута посадовими особами відповідача, що також підтверджується листом від 12.03.2014 року за № Б-466-02, який було отримано позивачем 23.04.2014 року. Таким чином у суду відсутні підстави для зобов'язання відповідача розглянути скаргу позивача від 25.02.2014 року.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 6000 грн., суд вважає її такою, що задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не надано відповідних доказів на її обґрунтування.

Відповідно до стаття 23 ЦК України, моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Пунктом 3 Постанови Пленум Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року № 4 встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Позивачем не зазначено та не доведено суду, в чому полягала ця шкода, та якими доказами це підтверджується, тому вимога стосовно відшкодування моральної шкоди не підлягає задоволенню.

За змістом частин 4, 5 ст. 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Суд дійшов висновку, що поданих позивачем доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 КАС України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 КАС України, полягає в наступному: суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У зв'язку з викладеним суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання дій протиправним та стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області щодо не запрошення ОСОБА_1 на розгляд його скарги від 25.02.2014 року.

Визнати протиправними дії Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Дніпропетровської області щодо розгляду скарги ОСОБА_1 від 25.02.2014 року без його присутності та порушення місячного строку при повідомленні ОСОБА_1 про результати розгляду його скарги від 25.02.2014 року.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Текст постанови у повному обсязі виготовлений 18.07.2014 року.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили станом на 18.07.2014 року Суддя З оригіналом згідно Помічник судді В.В. Горбалінський В.В. Горбалінський А.О. Кошля