Постанова № 40113344, 11.08.2014, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/4149/14

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2014 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Марина П.П.

за участю секретаря Борцової С.І.

за участю сторін:

від позивача: ОСОБА_1;

від відповідача: Хренкова М.Б. (за довіреністю);

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Південної митниці Міндоходів про визнання протиправною бездіяльність щодо не проведення розрахунків, зобов'язання виплатити середній заробіток за весь час затримки розрахунку та стягнення моральної шкоди у розмірі 50000,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Південної митниці Міндоходів про визнання протиправною бездіяльність щодо не проведення розрахунків, зобов'язання виплатити середній заробіток за весь час затримки розрахунку та стягнення моральної шкоди у розмірі 50000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем норм Кодексу законів про працю України, що полягло у не проведенні розрахунків з позивачем та не виконанні постанови Одеського окружного адміністративного суду від 02.03.2012 року по справі №2а/1570/9918/2011, відповідно до якої ОСОБА_1 поновлено на державній службі у митних органах на посаді заступника начальника відділу організації митного контролю та роботи митних посередників Південної митниці. Розрахунки з позивачем здійснені лише 15.04.2014 року, що є грубим порушенням вимог діючого законодавства України, оскільки Наказом Південної митниці від 06.06.2012 року №846-к «Про вступ на посаду» позивача поновлено на посаді за рішенням суду, але не проведено розрахунки за час вимушеного прогулу. В подальшому, 07.06.2012 року Наказом №852-к «Про звільнення ОСОБА_1» звільнено з займаної посади, однак відповідачем вчасно не виконано рішення суду, у зв'язку з чим ОСОБА_1 просить стягнути середній заробіток за час затримки виплат. Ситуація, пов'язана зі звільненням позивача, нанесла останньому моральну шкоду, що призвело до душевних та фізичних страждань, неможливості знайти гідну роботу, а у жовтні 2012 року ОСОБА_1 переніс мікроінсульт, тому позивач просить суд стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 50000,00 грн. Також, через невиплату позивачу середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, для нарахування пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» ОСОБА_1 був позбавлений можливості отримати складові заробітної плати за останні 24 календарні місяці роботи, в результаті чого останньому 15.06.2012 року призначено пенсію у розмірі 4368,22 грн., хоча на підставі перерахунку, здійсненого згідно довідки від 30.04.2014 року №140 про складові заробітної плати, виданої Південною митницею, розмір пенсії збільшився на 307,37 грн. у місяць, що з 15.06.2012 року по 11.05.2014 року складає 7028,53 грн. Тобто, через бездіяльність відповідача щодо не проведення розрахунків позивач позбавлений права скористатися розрахунком на отримання пенсії з врахуванням складових заробітної плати за останні 24 місяці, оскілки у зв'язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2014 року №122, для нарахування пенсії позивачу враховано складові заробітної плати за 60 календарних місяців, що призвело до зменшення нарахованої суми пенсії на 1100,90 грн. та складає 25173,91 грн. недорахованої суми пенсії за період з 15.06.2012 року по 11.05.2014 року, у зв'язку з чим позивач просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення розрахунків, зобов'язати Південну митницю Міндоходів виплатити середній заробіток за весь час затримки розрахунку та стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 50000,00 грн.

В судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, письмових поясненнях та наданих в судовому засіданні поясненнях.

Представник відповідача проти позову заперечувала та просила суд відмовити в його задоволенні, надала до суду письмові заперечення, вмотивовані тим, що ухвалою ВАСУ від 20.11.2012 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Південної митниці та зупинено виконання рішень суду першої та апеляційної інстанцій в частині стягнення з Південної митниці середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу поза межами місячного строку платежу. В подальшому, в період з листопада 2012 року по квітень 2014 року в Південної митниці Міндоходів була відсутня інформація з приводу розгляду Вищим адміністративним судом України касаційної скарги. 06.03.2014 року до Південної митниці надійшло звернення позивача щодо виконання рішень суду в частині виплати заробітної плати з долученням ухвали Вищого адміністративного суду України від 15.02.2013 року, після отримання якої відповідачу стало відомо про прийняте ВАСУ рішення та, у зв'язку з отриманою інформацією відповідачем направлено запит до Одеського окружного адміністративного суду, відповідь на який відповідачем отримано 06.05.2014 року копію ухвали ВАСУ від 15.02.2013 року, тому відповідач вважає, що рішення суду не виконано вчасно не з вини Південної митниці Міндоходів, а у зв'язку з не набранням ним законної сили та, в подальшому, зупиненням його виконання судом касаційної інстанції, таким чином вина відповідача у даних правовідносинах відсутня, а відносини щодо виплати присудженої судом суми стягнення заробітної плати регулюються Законом України «Про виконавче провадження» і ст.117 КЗпП України у такому випадку не застосовуються згідно висновку ухвали Верховного Суду України від 26.11.2008 року. Отже, з урахуванням відсутності вини відповідача та відсутності жодних обґрунтувань та належних доказів заподіяння моральної шкоди позивачу, позовні вимоги є не обґрунтованими та задоволенню не підлягають (а.с.56-58).

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши наявні в справі письмові докази, оцінивши їх за власним внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді справи, суд встановив наступні факти та обставини.

Судом встановлено, що постановою Одеського окружного адміністративного суду від 02.03.2012 року по справі №2а/1570/9918/2011 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено, визнано протиправним та скасовано наказ Державної митної служби України від 21.10.2011 року № 2322-к "Про припинення перебування на державній службі", поновлено ОСОБА_1 на державній службі у митних органах на посаді заступника начальника відділу організації митного контролю та роботи митних посередників Південної митниці з 21.10.2011 року, зобов'язано Південну митницю виплатити ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за час вимушеного прогулу з 21.10.2011 року по день поновлення на посаді, постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу організації митного контролю та роботи митних посередників Південної митниці та в частині стягнення з Південної митниці на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць допущено до негайного виконання (а.с.10-13).

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2012 року апеляційні скарги Державної митної служби України та Південної митниці залишено без задоволення та постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02.03.2012 року по справі №2а/1570/9918/2011 залишено без змін (а.с.14-16).

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02.03.2012 року по справі №2а/1570/9918/2011 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2012 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.11.2012 року відкрито касаційне провадження за скаргою Південної митниці на вищенаведені рішення суду у справі №2а/1570/9918/2011, задоволено клопотання Південної митниці про зупинення виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 02.03.2012 року та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2012 року у справі №2а/1570/9918/2011 та зупинено виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 02.03.2012 року та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2012 року у справі №2а/1570/9918/2011 в частині стягнення з Південної митниці на користь ОСОБА_1 середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу поза межами місячного строку платежу (а.с.60).

В подальшому, Наказом Державної митної служби України від 06.06.2012 року №1189-к «По особовому складу митних органів», на виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 02.03.2012 року по справі №2а/1570/9918/2011, скасовано наказ Державної митної служби України від 21.10.2011 року № 2322-к "Про припинення перебування на державній службі" та поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу організації митного контролю та роботи митних посередників Південної митниці з 21.10.2011 року (а.с.65).

Відповідно до Наказу від 06.06.2012 року №846-к «Про вступ на посаду» визначено ОСОБА_1 вважати таким, що приступив до виконання обов'язав за посадою заступника начальника відділу організації митного контролю та роботи митних посередників Південної митниці з 06.06.2012 року, наказано - відділу фінансів, бухгалтерського обліку та звітності виплачувати ОСОБА_1 надбавку за спеціальне звання «Радник митної служби 2 рангу» та посадовий оклад згідно зі штатним розписом митниці у розмірі 1501,00 грн. та відділу фінансів, бухгалтерського обліку та звітності та відділу правового забезпечення забезпечити проведення необхідних розрахунків відповідно до постанови Одеського окружного адміністративного суду від 02.03.2012 року по справі №2а/1570/9918/2011 (а.с.66).

Наказом Південної митниці від 07.06.2012 року №852-к «Про звільнення ОСОБА_1», відповідно до поданої особистої письмової заяви звільнено ОСОБА_1 07.06.2012 року із займаної посади заступника начальника відділу організації митного контролю та роботи митних посередників Південної митниці за власним бажанням у зв'язку з наявністю другої групи інвалідності та виходом на пенсію, відповідно до ст.38 КЗпП України, визначено відділу фінансів, бухгалтерського обліку та звітності Південної митниці провести розрахунки та виплати ОСОБА_1 відповідно до вимог чинного законодавства (а.с.67).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.02.2013 року касаційну скаргу Південної митниці залишено без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02.03.2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2012 року по справі №2а/1570/9918/2011 залишено без змін (а.с.17-19).

Судом встановлено, що 06.03.2014 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Південної митниці Міндоходів щодо виплати заборгованості по заробітній платі за час вимушеного прогулу з 22.10.2011 року по день поновлення на посаді - 06.06.2012 року (а.с.35).

20.03.2014 року, за результатами опрацювання заяви позивача, відповідачем прийнято рішення про її задоволення, про що ОСОБА_1 повідомлено відповідним листом (а.с.36).

Відповідно до Наказу Південної митниці Міндоходів від 11.04.2014 року №65-аг, на виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 02.03.2012 року по справі №2а/1570/9918/2011 визначено управлінню фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22.10.2011 року по дату поновлення на роботі у митних органах - 05.06.2012 року з вирахуванням податків та зборів, передбачених чинним законодавством та суми виплаченої допомоги по безробіттю (а.с.68).

15.04.2014 року на рахунок позивача, визначений у заяві, Південною митницею Міндоходів перераховано суму коштів нарахованого середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 22.10.2011 року по дату поновлення на роботі у митних органах - 05.06.2012 року з вирахуванням податків та зборів, передбачених чинним законодавством та суми виплаченої допомоги по безробіттю у розмірі 33780,35 грн. (а.с.30).

Кодекс законів про працю України визначає правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці.

Відповідно до ст.1, Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.

Статтею 116 Кодексу законів про працю України, передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Як вбачається з обставин справи, в даному випадку позивач звернувся з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з огляду на прийняття постанови Одеським окружним адміністративним судом від 02.03.2012 року по справі №2а/1570/9918/2011, якою відповідача зобов'язано виплатити позивачу заборгованість по заробітній платі за час вимушеного прогулу з 21.10.2011 року по день поновлення на посаді.

Тобто вказані кошти, на день звільнення позивача зі служби не були йому нараховані, а були визначені судом.

Судом встановлено, що відповідно до Наказу Південної митниці Міндоходів від 11.04.2014 року №65-аг, на виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 02.03.2012 року по справі №2а/1570/9918/2011 визначено управлінню фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22.10.2011 року по дату поновлення на роботі у митних органах - 05.06.2012 року з вирахуванням податків та зборів, передбачених чинним законодавством та суми виплаченої допомоги по безробіттю та 15.04.2014 року на рахунок позивача Південною митницею Міндоходів перераховано суму коштів нарахованого середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 22.10.2011 року по дату поновлення на роботі у митних органах - 05.06.2012 року з вирахуванням податків та зборів, передбачених чинним законодавством та суми виплаченої допомоги по безробіттю у розмірі 33780,35 грн.

Отже, оскільки ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.11.2012 року було зупинено виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 02.03.2012 року та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2012 року у справі №2а/1570/9918/2011 в частині стягнення з Південної митниці на користь ОСОБА_1 середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу поза межами місячного строку платежу, сума коштів нарахованого середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 22.10.2011 року по дату поновлення на роботі у митних органах - 05.06.2012 року з вирахуванням податків та зборів, передбачених чинним законодавством та суми виплаченої допомоги по безробіттю у розмірі 33780,35 грн. перерахована на користь позивача 15.04.2014 року, на підставі заяви ОСОБА_1.

За таких обставин та враховуючи, що суми, які не оспорювались відповідачем були виплачені позивачу в повному обсязі, його вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, в розумінні статті 117 Кодексу законів про працю України, є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Поряд з цим, слід звернути увагу на те, що відповідно до ухвали Верховного суду України №6-3633св08, після ухвалення рішення про стягнення заробітної плати й звернення його до виконання відносини щодо виплати присудженої судом суми регулюються Законом "Про виконавче провадження" і ст. 117 КЗпП у такому разі застосовуватися не може.

Судом встановлено, що жодних звернень позивача до Південної митниці Міндоходів у період з 15.02.2013 року по 06.03.2014 року щодо виконання рішення в частині виплати грошових коштів за час вимушеного прогулу не надходило, при цьому позивач також не звертався до органів Державної виконавчої служби щодо примусового виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 02.03.2012 року по справі №2а/1570/9918/2011 в частині стягнення заборгованості по заробітній платі за час вимушеного прогулу.

Також, суд зазначає, що право на компенсацію заробітку, втраченого за час виконання судового рішення про поновлення на роботі встановлено статтею 236 Кодексу законів про працю України, відповідно до якої у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Процедуру реалізації зазначеного права у рамках адміністративного судочинства встановлено статтею 267 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема частиною дев'ятою зазначеної статті, особа-позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.

Таку заяву може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідною постановою суду.

У разі відповідності заяви вказаним вище вимогам вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви. За наслідками розгляду такої заяви, як зазначено у частині 10 статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України, судом виноситься постанова, яка може бути оскаржена лише в апеляційному порядку, що виключає касаційний перегляд рішення з цього питання.

Як вбачається з позовної заяви позивачем заявлено, в тому числі, вимогу про стягнення моральної шкоди, а тому дана позовна заява розглянута як новий публічно-правовий спір.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги до Південної митниці Міндоходів про визнання протиправною бездіяльність щодо не проведення розрахунків не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного, не підлягають задоволенню і вимоги позивача щодо зобов'язання виплатити середній заробіток за весь час затримки розрахунку та стягнення моральної шкоди у розмірі 50000,00 грн.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.

З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення, дії чи бездіяльність державного органу, органу місцевого самоврядування повинні бути прийняті чи здійснені в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), відповідати вимогам діючого законодавства.

Згідно положень ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, проаналізувавши норми діючого законодавства, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 9, 11, 69-72, 86, 158-163, 167, 254 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Південної митниці Міндоходів про визнання протиправною бездіяльність щодо не проведення розрахунків, зобов'язання виплатити середній заробіток за весь час затримки розрахунку та стягнення моральної шкоди у розмірі 50000,00 грн. - відмовити повністю.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено та підписано суддею 11 серпня 2014 року.

Суддя П.П.Марин