Ухвала суду № 40113228, 08.08.2014, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 740/853/14 Провадження № 22-ц/795/1532/2014 Категорія -цивільнаГоловуючий у I інстанції - Олійник В. П. Доповідач - Лакіза Г. П.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 серпня 2014 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіЛакізи Г.П.,суддів:Скрипки А.А., Шевченка В.М., при секретарі:Позняк О.М., за участю:ОСОБА_5 і ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на судовий наказ Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 27 лютого 2014 року в справі за заявою Комунального підприємства „Житлово-експлуатаційна контора „Північна" про стягнення з ОСОБА_5 заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, -

в с т а н о в и в:

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати судовий наказ, виданий Ніжинським міськрайонним судом 27 лютого 2014 року про стягнення з нього заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг за період з 01 лютого 2011 року по 01 лютого 2014 року в сумі 1964 грн. 64 коп.

В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне дослідження доказів та їх оцінки.

Апелянт зазначає, що між сторонами вже декілька років існує спір з приводу невиконання позивачем своїх обов'язків щодо утримання будинку і прибудинкової території. Даний факт підтвержується його численними скаргами на адресу позивача. Зазначені обставини, на думку апелянта, є свідченням існуючого спору про право між сторонами та недоведеності існування боргу, що унеможливлює розгляд справи в наказному провадженні. Крім того, апелянт не погоджується з розміром стягнутої з нього заборгованості.

У поданих письмових запереченнях на апеляційну скаргу КП „ЖЕК „Північна" зазначає, що доводи апеляційної скарги про скасування судового наказу є необґрунтованими та не підтверджені жодними доказами.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_5 і ОСОБА_6, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

По справі встановлено, що 27 лютого 2014 року Ніжинським міськрайонним судом видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_5 заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг за період з 01 лютого 2011 року по 01 лютого 2014 року в сумі 1964 грн. 64 коп. (а.с.14).

16 червня 2014 року ОСОБА_5 звернувся до суду із заявою про скасування судового наказу від 27 лютого 2014 року (а.с.18).

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду від 24 червня 2014 року заяву ОСОБА_5 про скасування судового наказу залишено без задоволення (а.с.35).

Відповідно до ч.1-2 ст. 95 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 96 цього Кодексу.

Із заявою про видачу судового наказу може звернутись особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким за законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.

Відповідно до ч.3 ст.96 ЦПК України, судовий наказ може бути виданий у разі, коли заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.

За змістом статті 98, пункту 2 частини 3 статті 100, статті 103 ЦПК України до заяви про видачу судового наказу додаються оригінали або належним чином завірені копії документів, які підтверджують матеріально-правову вимогу заявника. На такі документи поширюються вимоги статей 58 і 59 ЦПК України щодо належності та допустимості доказів.

Згідно ст. 100 ЦПК України суддя відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу, у разі, якщо із заяви і поданих документів вбачається спір про право.

Відповідно до зазначеної норми закону та п.2 ч.8 ст.ст. 105-1 ЦПК України наявність спору про право є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, а на даній стадії для скасування судового наказу. Відповідно до п.9 Постанов Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ „Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження" № 14 від 23.12.2011 року наявність спору про право (пункт 2 частини третьої статті 100 ЦПК), яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов'язок перед заявником (кредитором); із доданих документів вбачається пропуск позовної давності. Така вимога може бути вирішена лише у позовному провадженні (частина третя статті 267 ЦК України).

У пункті 13 вищезазначеної Постанови Пленуму зазначено, що якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні, телекомунікаційні послуги, послуги телебачення та радіомовлення (пункт 3 частини першої статті 96 ЦПК), судовий наказ може бути видано за наявності відповідних договорів про надання таких послуг, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне надання та отримання таких послуг. Крім того, заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність розрахунків, а також застосування тарифів на відповідні послуги.

Відмовляючи в задоволені заяви про скасування судового наказу суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_5 не дано суду доказів, які б свідчили про повну або часткову необґрунтованість вимог стягувача, а тому підстави для скасування судового наказу відсутні.

Проте, в засіданні апеляційного суду ОСОБА_5 надав квитанції про оплату житлово-комунальних послуг за квітень, травень і вересень 2011 року, але ці проплати не відображені в розрахунку заборгованості, яка надавалася стягувачем до заяви про видачу судового наказу (а.с.6).

Вищенаведені обставини, свідчать про наявність спору, а заявлені стягувачем вимоги не є безспірними, тому вищевикладені обставини мають бути з'ясовані в судовому засіданні в порядку позовного провадження.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду скарги на судовий наказ апеляційний суд має право постановити ухвалу про скасування судового наказу та роз'яснити, що заявлені стягувачем вимоги можуть бути розглянуті в позовному провадженні з додержанням загальних правил щодо пред'явлення позову.

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що судовий наказ, виданий Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області 27 лютого 2014 року, підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - задовольнити.

Судовий наказ Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 27 лютого 2014 року - скасувати та роз'яснити, що заявлені стягувачем - Комунальним підприємством „Житлово-експлуатаційна контора „Північна" вимоги можуть бути розглянуті з додержанням загальних правил щодо пред'явлення позову.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:Судді: