Ухвала суду № 40112752, 06.08.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

06 серпня 2014 року м. Київ К/800/42958/14

Суддя Вищого адміністративного суду України Черпак Ю.К., розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 травня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України, Кабінету Міністрів України, Державної виконавчої служби України, Державної казначейської служби України Міністерства юстиції України про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12 травня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2014 року, позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Державної виконавчої служби України та Міністерства юстиції України щодо невиконання стосовно ОСОБА_1 рішення Європейського суду з прав людини від 24 жовтня 2013 року у справі "Нечепоренко та інші проти України" (заява № 72631/10 та 249 інших заявників) у встановлений цим судовим рішенням тримісячний строк. Зобов'язано Державну виконавчу службу України та Міністерство юстиції України виконати стосовно ОСОБА_1 рішення Європейського суду з прав людини від 24 жовтня 2013 року у справі "Нечепоренко та інші проти України" у повному обсязі. Зобов'язано Державну виконавчу службу України та Міністерство юстиції України у місячний строк з моменту набрання цим рішенням законної сили подати звіт про виконання даного судового рішення. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Судами встановлено, що 24 жовтня 2013 року Європейським судом з прав людини прийнято остаточне рішення у справі "Нечепоренко та інші проти України" (заява № 72631/10 та 249 інших заявників), серед яких є і заява ОСОБА_1 (№ 44587/12), яким зобов'язав державу Україна протягом трьох місяців з дня ухвалення рішення, зокрема виконати постанову Московського районного суду м. Харкова від 11 травня 2011 року, відповідно до якої Управління Пенсійного фонду України у Московському районі м. Харкова повинно здійснити з 9 травня 2011 року підвищення розміру державної пенсії ОСОБА_1, виходячи із розміру 8 мінімальних пенсій за віком згідно з частиною четвертою статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" на 12% та пенсії за шкоду здоров'ю згідно зі статтею 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а саме із розміру 75% мінімальної пенсії за віком. Як зазначено у резолютивній частині рішення Європейського суду, Україна повинна виконати постанову Московського районного суду м. Харкова від 11 травня 2011 року та виплатити позивачу у якості справедливої сатисфакції еквівалент 2000 євро у тримісячний термін.

На час розгляду справи судами попередніх інстанцій рішення Європейського суду з прав людини у справі "Нечепоренко та інші проти України" від 24.10.2013 відносно ОСОБА_1 не виконано.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з обов'язку держави виконувати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України, що врегульовані Законом України "Про виконання Рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Судами встановлено, що державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України після відкриття виконавчого провадження 21 листопада 2013 року не вжито усіх заходів, необхідних для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Департаментом планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Міністерства юстиції України, після отримання копії постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 21 листопада 2013 року, заяви та банківських реквізитів стягувача, а також вимоги № 676/16 державного виконавця про проведення в строк до 24 січня 2014 року дій, спрямованих на виконання рішення Європейського суду з прав людини, не вчинено дії встановлених чинним законодавством та заходів щодо його виконання.

Доводи позивача про порушення його прав та законних інтересів Урядовим уповноваженим у справах Європейського суду з прав людини, Державним казначейством України, Кабінетом Міністрів України, Пенсійним фондом України не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, а тому суди попередніх інстанцій відмовили у задоволенні позову до них.

Щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Державного бюджету України 873358,84 грн у якості відшкодування позивачу недоплаченої суми пенсії за період з 9 травня 2011 року по 30 квітня 2014 року, то суди суди першої та апеляційної інстанцій відмовили в їх задоволенні, оскільки Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 24 жовтня 2013 року зобов'язав державу Україна виконати постанову Московського районного суду м. Харкова від 11 травня 2011 року за позовом ОСОБА_1, щодо підвищення розміру пенсії з виплатою недоотриманих сум і дане рішення знаходиться на виконанні у відділі примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України.

Крім того, судами встановлено, що з доказів у справі не вбачається, що внаслідок дій відповідачів позивачу заподіяно моральну шкоду.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на те, що суди попередніх інстанцій встановивши протиправну бездіяльність державних органів повинні були надати йому справедливу сатисфакцію на підставі статті 56 Конституції України та усталеної практики Суду у вигляді відшкодування моральної шкоди, порушення ними норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення в частині відмови в задоволенні позову та ухвалити нове рішення в цій частині, яким задовольнити всі позовні вимоги.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 213 КАС України касаційна скарга має містити обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає порушення норм матеріального чи процесуального права та як вони вплинули на правильність вирішення справи.

Відповідно до положень пункту 5 частини п'ятої статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не навів підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального або процесуального права.

Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 травня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України, Кабінету Міністрів України, Державної виконавчої служби України, Державної казначейської служби України Міністерства юстиції України про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ю.К. Черпак