Рішення № 40112153, 12.05.2014, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/8194/13-ц

Провадження № 2/204/475/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2014 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючої - судді Нізік О.В.

при секретарі - Таран К.В.

за участю: позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

відповідачки - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про стягнення боргу виниклого під час скоєння злочину, про стягнення матеріальної шкоди з суми боргу, індексу інфляції, відсотків, про стягнення моральної шкоди та витрат на правову допомогу, -

в с т а н о в и в:

05 листопада 2013 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом. В обґрунтування заявлених позовних вимог посилався на те, що 19.05.2010р. між ОСОБА_4 і ОСОБА_1 був укладений попередній договір про продаж квартири, яка розташована АДРЕСА_1, що належала на праві власності ОСОБА_4, ОСОБА_3 (1/6 частина квартири) та їхній сім'ї, яка дала свою згоду на продаж квартири, за що ОСОБА_4 отримав від позивача завдаток у розмірі 13 тисяч доларів США, еквівалент до гривні складав 103 909 грн. Про отримання грошей в якості завдатку ОСОБА_4, позивачу написав письмову розписку, згідно якої він був зобов'язаний протягом двох місяців підготувати документи з приводу продажу однокімнатної квартири розташованої по АДРЕСА_1, за 25 000 доларів США, еквівалент до гривні на той час складав 199 825 грн. позивачу, але в подальшому не виконав свого зобов'язання разом з ОСОБА_3 Продаж вказаної вище квартири ОСОБА_4 було погоджено і з ОСОБА_3, яка теж запевняла позивача ОСОБА_1 про дійсність даного наміру з приводу продажу квартири АДРЕСА_1, яка теж на той час була власником 1/6 її частини і просили надати час для підготовки документів на продаж квартири та завірила що інші співвласники перепони чинити не будуть і квартира буде продана тільки ОСОБА_1, чого в подальшому не відбулося. Тому, пройшов час, а договір купівлі продажу однокімнатної квартири по АДРЕСА_1 ОСОБА_4 на ОСОБА_1 через два місяці, згідно домовленості оформлено не було, квартира на останнього не переоформлена, що підтверджує навмисне, із корисливих спонукань, шляхом обману і зловживанням довірою позивача відповідачами було скоєно злочин, який закінчено з моменту відчуження вказаної вище квартири іншій особі і відмові в категоричній формі повертати йому гроші. Адже, з приводу наполягань ОСОБА_4 і запевнення ОСОБА_3, про належне виконання договору про купівлю продаж квартири АДРЕСА_1, позивачем в період з 18 липня 2010 року по 25 лютого 2011року включно було передано ОСОБА_4 через його маму ОСОБА_3, яка на цьому особисто наполягала додаткову грошову суму у розмірі 13 250 доларів США, еквівалент до гривні складає 108 053,75 грн. Факт передачі грошових коштів підтверджується наданою розпискою ОСОБА_4 від 25.02.11р., так, як ОСОБА_3 при свідках посилалася на свою неграмотність і писати розписку за отримані грошові кошти відмовлялася. 10.09.2011р. із листа КП ДМБТІ від 28.09.11р. позивачу стало відомо, що право власності на вказану вище квартиру оформляється за договором купівлі продажу на іншу особу - ОСОБА_5, яка вже повністю оформлена. Тому керуючись вимогами ст. 230 п. 2 ЦК України відповідачі ОСОБА_4 і ОСОБА_3, які отримали завдаток і застосували відносно позивача - ОСОБА_1 обман, зобов'язані відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі, тобто 26 000 доларів США, еквівалент до гривні складає 130 480 грн. із розрахунку 8,155 грн. за 1 долар США та моральну шкоду у розмірі 10 000 грн. (1167 ЦК України), що завдані у зв'язку з вчиненням цього злочину (правочину). В даному випадку відповідачами також було порушено вимоги ст. 570 і 571 ЦК України, де дане поняття завдатку і правові наслідки порушення або припинення зобов'язання, забезпеченого завдатком, а саме: сторона, винна у порушенні зобов'язання, має відшкодувати другій стороні збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір (вартість) завдатку, якщо інше не встановлено договором, а саме на 13 000 доларів США, загальна сума склала 26 000 доларів США. Стосовно грошової суми переданої позивачем з 18 липня 2010 року по 25 лютого 2011 року включно ОСОБА_4 через його маму ОСОБА_3 додатково у розмірі 13 250 доларів США, еквівалент до гривні складає 108 053,75 грн. оформлену, в подальшому, як договір позики бо іншого змісту розписку ОСОБА_4 писати не хотів і стверджував, що взяті ним зобов'язання з продажу квартири на його ім'я виконає в повному обсязі, що підтверджується виданою розпискою від 25.02.11р. тому суть написання її в даний час не важливий, чому він повірив. В зв'язку з відмовою відповідачів своєчасно повернути отримані від мене гроші як, завдаток за придбання мною у відповідачів їхньої однокімнатної квартири розташованої та другу частину грошей по досягнутій між сторонами угодою повного розрахунку за неї у сумі 25000 доларів США, а оформлені частково відповідачами як борг, гроші кошти позивачу у зазначеній сумі і у визначений розписками термін до 01.04.2011р. не були повернуті, квартира позивачу відповідачами не була продана, документи на позивача з цього приводу не були навмисно і свідомо переоформлені. Гроші позивачу в цей час теж терміново були потрібні для своїх потреб, і лікування від тривалої хвороби, а потім раптовою смертю мого рідного брата, похованням якого він займався. Загальна сума матеріального боргу складає 39 250 доларів США, еквівалент до гривні складає 320083,75 грн. Грошових коштів отриманих у позивача за квартиру до даного часу відповідачі так і не повернули, чим додатково завдали моральну шкоду, яку позивачем оцінено в розмірі 10 000 грн. На неодноразові звернення позивача до відповідачів з цього приводу вони належним чином не реагують, гроші не повертають, навпаки намагаються повністю уникнути повернення грошових коштів та уникнути від відповідальності за скоєний злочин відносно позивача, чим завдають останньому певні тривалі моральні страждання та понесення незапланованих матеріальних витрат на правову допомогу і проведених консультації, підготовки запитів, цивільного позову надання правової допомоги адвокатом ОСОБА_6 та фахівцем в галузі права ОСОБА_2 у розмірі 4700грн. Дані витрати на правову допомогу підлягають відшкодуванню згідно до вимог ет. 12 та 84 ЦПК та 1166 ЦК України у сумі 3000 грн. На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 28, 29, 190 ч. 3 і 4 КК України, ст. 230 п.2, 319, 358, 570, 571, 599, 635, 639, 655, 656 і 657 625, 1046, 1047, 1049, 1050, 1167 Цивільного кодексу України, ст. З, 19, 22, 41, 55, 68 Конституції України, ст. ст. З, 4, 5, 12, 84, 88, 57-66, 109, 118-129, 130, 136, 137, 151-153, 212-215 Цивільно-процесуального кодексу України, Закону України «Про судовий збір», просив: Стягнути із відповідачів, які скоїли навмисний злочин відносно позивача, на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду з суми боргу у розмірі 39 250 доларів США, еквівалент до гривні 320 083,75 грн., % інфляції -14723,53 грн. за час прострочення зобов'язання; Прострочені % від суми позики -70 312,80грн. за час прострочення зобов'язання; моральну шкоду в розмірі 10 000 грн., витрати на правову допомогу в сумі 4700 грн.; Загальна сума заборгованості, що підлягає стягненню складає - 419 820,08 грн. 30 квітня 2014 року позивач уточнив заявлені позовні вимоги та просив стягнути з відповідачів на його користь суму заборгованості виходячи з розрахунку за період з 01.04.2011 року по 30.04.2014 року у сумі 620 966 грн. 34 коп. з яких: 467875 грн. - основний борг, 22990 грн.04 коп. - індекс інфляції, 1156401, 62 грн. -проценти, витрати на правову допомогу 4700 грн. 00 коп. і моральну шкоду у сумі 10000 грн. (а. с. 1-5, 54, 55).

У судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги визнала частково, пояснила, що брав у борг гроші син ОСОБА_4, вона не брала від позивача гроші. Зазначила, що заявлена сума до стягнення значно перевищує суму яку брав у борг син. Також пояснила, що борг сина перед позивачем сплачує перераховуючи певні кошти на картку позивача.

У судове засідання відповідач ОСОБА_4 не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, причину неявки суду не сповістив. Справа розглянута в порядку ст. 169 ЦПК України.

Заслухавши пояснення сторін, показання свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, дослідивши матеріали цивільної справи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Як встановлено у судовому засіданні, 19 травня 2010 року ОСОБА_1 надав ОСОБА_4 позику у розмірі 13000,00 доларів США, що підтверджується власноруч написаною відповідачем ОСОБА_4 розпискою від 19 травня 2010 року (а. с. 7). Згідно до умов зазначених у Розписці ОСОБА_4 зобов'язується продати квартиру за 25000 доларів США (а. с. 7).

Відповідно до розписки ОСОБА_4 від 25.02.2011 року (а. с. 8) відповідач отримав від позивача ще 13250 доларів США та загалом сума займу коштів склала 26250 доларів США, які він отримав від ОСОБА_1 та зобов'язався вказану суму повернути до 01.04.2011 року та в якості застави зазначив належну йому частину квартири АДРЕСА_1.

Судом встановлено, що суму за першою розпискою від 19 травня 2010 року ОСОБА_4 вказав повторно у розписці від 25.02.2011 року, таким чином вимога позивача щодо стягнення основного боргу у сумі 39250 доларів США є необґрунтованою, надуманою та не підтвердженою жодним доказом.

Слід зазначити, що до теперішнього часу відповідач ОСОБА_4 кошти не повернув.

На численні вимоги позивача повернути суму боргу Відповідач не реагує.

Позивач як на підставу заявлених вимог посилається на норми діючого законодавства що передбачають стягнення суми боргу у якості авансу та за договором позики, тому слід зазначити наступне.

Є безпідставним посилання позивача щодо виникнення боргу під час скоєння злочину, оскільки дане твердження не обґрунтоване доказами.

Відповідно до ст.635 ЦК України, попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір у майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім д договором. Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором.

Згідно частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися завдатком. Між тим, частина 1, статті 570 ЦК України визначає, що завдатком визнається лише та грошова сума, або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.

Таким чином, вбачається, що завдатком можуть забезпечуватися лише зобов'язання, які виникають з договору і якщо договором передбачена виплата однією зі сторін завдатку, то договір вважається укладеним лише після виконання відповідною стороною своїх зобов'язань.

Натомість, з матеріалів справи вбачається, що договір купівлі-продажу квартири між сторонами не укладався, а тому відповідно передані позивачем відповідачу кошти в сумі 26250 доларів США не є завдатком.

У ч. 2 ст. 570 ЦК України, встановлено презумпцію авансу, якщо в правочині не визначено, що така сума є завдатком. Тобто якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів не є завдатком, вона вважається авансом.

На відміну від завдатку, аванс - це лише спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції, а виконує функцію попередньої оплати, а тому у даному випадку з відповідача підлягає стягнення сума авансу без штрафних санкцій.

Законом не передбачено, що якщо аванс був переданий і зобов`язання не виконано, то він залишається у сторони, яка його отримала.

З вищезазначених підстав позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Розглядаючи вимоги позивача з підстав стягнення боргу за договором позики, суд виходить з наступного.

Так, згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язання довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.

Окрім того, відповідно до ст. ст. 626, 1046, 1047 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Згідно до вимог ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 625 ЦК України відповідач не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У відповідності зі статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений законом термін, одностороння відмова від виконання зобов'язань і одностороння зміна умов договору не допускається.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 не є належним відповідачем у справі, оскільки розписки не писала, гроші не отримувала, що підтвердили у судовому засіданні допитані свідки. Зокрема свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, які кожен окремо пояснили, що дійсно до них виходила ОСОБА_3 коли вони приїжджали до дому до ОСОБА_4 за боргом разом з позивачем, однак жоден з них не бачив передачі грошей ОСОБА_3 та жоден з них не був присутнім при підписанні розписки чи то взагалі складанні розписки саме ОСОБА_3

Суд критично ставиться до пояснень свідків у судовому засіданні, оскільки заявлені позивачем та допитані судом свідки не надали пояснень на підтвердження чи спростування заявлених позовних вимог. Здебільшого пояснення свідків суд розцінює як спростування заявлених вимог до відповідача ОСОБА_3

Таким чином, заявлені вимоги позивача до ОСОБА_3 є безпідставними необґрунтованими та не доведеними належними доказами, та такими що задоволенню не підлягають.

Проте, вимоги позивача про стягнення суми основного боргу за розпискою з ОСОБА_4 підлягають задоволенню, оскільки дана вимога є правомірною, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_4 на користь позивача суму основного боргу у розмірі у розмірі 312 375 грн. 00 коп., що еквівалентно 26 250 доларів США відповідно до курсу долару до гривні визначеному на офіційному сайті Національного Банку України станом на 02.08.2010 року, оскільки курс валюти стягується та визначається на час отримання позики, відповідно до Постанови ВССУ від 30 березня 2012 року № 5.

Також, згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що розпискою написаною відповідачем ОСОБА_4 не встановлено розмір процентів, тому дана вимога позивача не підлягає задоволенню.

Однак враховуючи, що позивач просить стягнути індекс інфляції не заявляючи при цьому відшкодування трьох процентів річних, суд на підставі ст. 11 ЦПК України, а також перевіривши надані позивачем розрахунки, суд вважає за необхідне частково задовольнити заявлену вимогу та стягнути з відповідача на користь позивача індекс інфляції від простроченої суми заборгованості за період з серпня 2010 року по квітень 2014 року (включно) у сумі 17 955 грн. 00 коп. (13000,00 доларів США х 7,8927 (курс станом на 02.08.2010 рік) = 102605 грн. 10 коп. х 117,5% (ін.ін.) : 100 = 120560,99 грн. - 102605,10 грн. = 17955,89грн.) та за період з травня 2011 року по квітень 2014 року (включно) у сумі 6226 грн. 87 коп. (13250,00 доларів США х 7,9653 (курс станом на 04 травня 2011 рік) = 105540,23 грн. х 105,9% (ін.ін.) : 100 = 111767,10 грн. - 105540,23 грн. = 6226,87 грн.).

Для відшкодування моральної шкоди за правилами ст. 1166 та 1167 ЦК України необхідно довести такі факти: неправомірність поведінки особи, наявність шкоди, наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, наявність вини завдавача шкоди. Таким чином лише наявність всіх вищезазначених умов є підставою для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди. Суд приймає до уваги ті обставини, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (п. 5 постанови № 4 Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).

Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Наявність моральної шкоди доводиться потерпілим, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв'язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації.

Оскільки, викладені позивачем обставини частково знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, переконливих доказів на спростування позиції позивача відповідачами суду не надано, суд вважає за необхідне стягнути вимогу про стягнення моральної шкоди задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_4 на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди суму у розмірі 2000 грн. 00 коп.

Статтею 212 ЦПК України, передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Виходячи з вищенаведених обставин справи, а також діючого матеріального закону, з урахуванням загальних засад цивільного судочинства відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково. Суд вважає за необхідне, стягнути з Стягнути з ОСОБА_4 (паспорт серії НОМЕР_1 виданий Красногвардійським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області 03.12.2009 року) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, суму основного боргу у розмірі 312 375 грн. 00 коп., індекс інфляції від простроченої суми заборгованості за період з серпня 2010 року по квітень 2014 року (включно) у сумі 17 955 грн. 00 коп. та за період з травня 2011 року по квітень 2014 року (включно) у сумі 6226 грн. 87 коп., в рахунок відшкодування моральної шкоди - 2000 грн. 00 коп., а всього 338557 грн. 76коп.

У відповідності до ст. ст. 81, 86, 88, 89 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Таким чином, оскільки позивачем при зверненні до суду не було сплачено судовий збір, суд вважає за необхідне враховуючи результат розгляду справи та на підставі ст. 88 ЦПК України стягнути з ОСОБА_4 (паспорт серії НОМЕР_1 виданий Красногвардійським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області 03.12.2009 року) на користь держави судовий збір у сумі 3385 грн. 57 коп.

Вимога позивача про стягнення з відповідачів витрат на правову допомогу відповідно ч. 1 ст. 84 ЦПК України не підлягає задоволенню.

В решті заявлених позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити за недоведеністю та не підтвердженням належними доказами.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 15, 16, 27, 31, 131, 80-89, 169, 174, 209, 212, 214-216, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про стягнення боргу виниклого під час скоєння злочину, про стягнення матеріальної шкоди з суми боргу, індексу інфляції, відсотків, про стягнення моральної шкоди та витрат на правову допомогу - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 (паспорт серії НОМЕР_1 виданий Красногвардійським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області 03.12.2009 року) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, суму основного боргу у розмірі 312 375 грн. 00 коп., індекс інфляції від простроченої суми заборгованості за період з серпня 2010 року по квітень 2014 року (включно) у сумі 17 955 грн. 00 коп. та за період з травня 2011 року по квітень 2014 року (включно) у сумі 6226 грн. 87 коп., в рахунок відшкодування моральної шкоди - 2000 грн. 00 коп., а всього 338557 грн. 76коп.

Стягнути з ОСОБА_4 (паспорт серії НОМЕР_1 виданий Красногвардійським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області 03.12.2009 року) на користь держави судовий збір у сумі 3385 грн. 57 коп.

В решті заявлених позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення суду.

Суддя О. В. Нізік