Рішення № 40111433, 12.08.2014, Франківський районний суд м. Львова

465/3046/14-ц

2/465/2180/14

ЗАОЧНЕ

РІШЕННЯ

Іменем України

12.08.2014 року Франківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого-судді Козюренка Р.С.

при секретарі- Потюк В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом Кредитної спілки «Львівська» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд -

в с т а н о в и в :

позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, у якому просить стягнути заборгованість за кредитним договором. Позов мотивує тим, що між КС «Львівська» та ОСОБА_1 05.01.2013 року укладено кредитний договір №2013-022 на суму 1261,56 гривень, строком до 05.01.2014 року та відсотками за користування кредитом у розмірі 65% річних. На виконання кредитного договору позивачем було видано кредит на вищевказану суму. Заборгованість відповідачів перед позивачем станом на 14.05.2014 року становить заборгованість по тілу кредиту в сумі 1039,25 гривень, заборгованість по відсотках в сумі 876,53 гривень, заборгованість по додаткових відсотках в сумі 687,28 гривень, 3% річних за прострочення виконання зобов'язання в сумі 36,48 гривень та упущеної вигоди в сумі 790,25 гривень, а всього 3429,78 гривень, які просить стягнути з відповідача в судовому порядку.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав заяву з клопотанням слухати справу у його відсутності, позов підтримує повністю, просить такий задовольнити та у разі неявки відповідача не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи. На підставі ст.169,224 ЦПК України суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), проти чого представник позивача не заперечив.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд приходить до переконання, що позов слід задовольнити частково.

Судом встановлено, що 05.01.2013 року між КС «Львівська» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2013-022 на суму 1261,56 гривень, строком до 05.01.2014 року та відсотками за користування кредитом у розмірі 65 відсотків річних.

Згідно умов кредитного договору №2013-022 від 05.01.2013 року, КС «Львівська» надав відповідачу ОСОБА_1 кредит в сумі 1261,56 гривень з терміном погашення до 05.01.2014 року.

Як вбачається з п.1.1 Кредитного договору, за користування Кредитом Позичальник сплачує Кредитору проценти у розмірі 65% проценти річних.

Згідно змісту п.3.1.1 кредитного договору кредитодавець має право збільшити відсоткову ставку за кредитом до 75% річних, якщо позичальник протермінував сплату кредиту та вимагати сплати додаткових відсотків за кожен день з розрахунку 0,15% річних від залишку по кредиту.

Відповідно до розрахунку заборгованості згідно кредитного договору №2013-022 від 05.01.2013 року заборгованість відповідача перед позивачем станом на 14.05.2014 року становить заборгованість по тілу кредиту в сумі 1039,25 гривень, заборгованість по відсотках в сумі 876,53 гривень, заборгованість по додаткових відсотках в сумі 687,28 гривень, а всього 2603,06 гривень. Між тим, заборгованість відповідача в частині стягнення 3% річних становить 36,47 гривень та 790,25 гривень упущеної вигоди, а всього 3429,78 гривень.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Крім того, згідно ст. 625 ЦК України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до вимог ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ немає для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до вимог ч.3 ст.10, ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З вищенаведеного, суд вважає, що оскільки відповідач добровільно не виконує у строк взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, а тому заборгованість у сумі 3429,78 гривень слід стягнути з відповідача.

З наведених міркувань та керуючись ст. ст. 4, 10, 11, 57, 60, 169, 209, 212, 215, 218, 224-225 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Кредитної спілки «Львівська» (МФО 380805, п/р №265041046 в ПТ «Райффайзен Банк Аваль», код ЄДРПОУ 20826788) станом на 14.05.2014 року заборгованість в розмірі 3429 гривень (три тисячі чотириста двадцять дев'ять) 78 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Кредитної спілки «Львівська» (МФО 380805, п/р №265041046 в ПТ «Райффайзен Банк Аваль», код ЄДРПОУ 20826788) 243,60 гривень судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

На заочне рішення суду може бути подано відповідачем заяву про його перегляд судом, що його ухвалив, протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення виготовлено в нарадчій кімнаті в єдиному примірнику.

Суддя Козюренко Р.С.