Ухвала суду № 40110989, 06.08.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/1795/14 Головуючий у 1-й інстанції: Харченко С. В. Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

06 серпня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Безименної Н. В.,

Гром Л. М.

при секретарі: Корінець Ю. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України справу за апеляційною скаргою відповідача - Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо ПДВПП» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільпо ПДВПП» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, в якому просило (з урахування заяви про збільшення позовних вимог) визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 17.09.2013 р № 100250000/2013/500237/2, від 04.11.2013 р. № 100250000/2013/500375/2 та від 18.11.2013 р. № 100250000/2013/500419/2 (а. с.152-154).

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 16 травня 2014 року позовні вимоги задоволено:

- визнано протиправними та скасовано рішення Київської регіональної митниці про коригування митної вартості товарів від 17.09.2013 р. № 100250000/2013/500237/2, від 04.11.2013 р. № 100250000/2013/500375/2 та від 18.11.2013 р. № 100250000/2013/500419/2.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти по справі нову постанову, якою у задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі, у зв?язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін.

Згідно з ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, у вересні - листопаді 2013 року на підставі контракту від 28.03.2013 р. № 333-S позивачем було заявлено до митного оформлення придбаний у компанії Quadrum Foods Sp.ZOO SK (Польща) товар - плоди сирі, морожені, без додання цукру та інших підсолоджувальних речовин (морожені вишня, чорна смородина, малина, полуниця) (а. с. 20-25).

Поставка товару здійснювалась на умовах FCA Morszkow (за правилами Інкотермс 2010 це означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом його передачі призначеному покупцем перевізнику у названому місці, а покупець зобов'язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару від названого місця).

З метою митного оформлення імпортованого товару 17.09.2013 р., 04.11.2013 р. та 18.11.2013 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільпо ПДВПП» (далі - ТОВ «Сільпо ПДВПП») подано до відповідача митні декларації (далі - МД) за № 100250000/2013/033130, № 100250000/2013/035548 та № 100250000/2013/036139 та товаросупровідні документи на товар.

Відповідно до вказаних декларацій, митна вартість товару заявлена позивачем до митного оформлення за першим методом - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

На підтвердження заявленої митної вартості товарів згідно МВ від 17.09.2013 р. № 100250000/2013/033130 позивачем подано митному органу такі документи: декларацію митної вартості, зовнішньоекономічний контракт від 28.03.2013 р. № 333-S, рахунок - фактуру (інвойс) від 11.09.2013 р. № 0126/13/DEX, пакувальний лист від 11.09.2013 р., довідку про декларування валютних цінностей від 18.07.2013 № 810, міжнародну товарно - транспортну накладну (CMR) від 12.09.2013 р. № 0126, договір про надання послуг з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні і транспортно - експедиційного обслуговування від 01.03.2013 р. № Л-01, довідку про транспортні витрати від 13.09.2013 р. № 333-17, рахунок - фактуру на оплату транспортно - експедиційних послуг від 17.09.2013 р. № 3649, резервну позицію від 26.07.2001р. № 915, сертифікат про походження товару від 12.09.2013 PL/MF/AK 0001821, сертифікат якості від 11.09.2013 р., інформацію про позитивне здійснення радіологічного, фітосанітарного і санітарно - епідеміологічного контролю, копію експортної декларації країни відправлення від 12.09.2013 р. № 13-ECS-A8101468.

На підтвердження заявленої митної вартості товарів згідно МД від 04.11.2013 р. № 100250000/2013/035548 позивачем подано митному органу документи за переліком, що зазначений у графі 44 МД, а саме: декларацію митної вартості, зовнішньоекономічний контракт від 28.03.2013 р. № 333-S, рахунок - фактуру (інвойс) від 30.10.2013 № 0157/13/DEX, пакувальний лист від 30.10.2013 р., комерційну пропозицію від 07.08.2013 р., прайс - лист виробника товару від 07.08.2013 р., довідку про декларування валютних цінностей від 18.07.2013 р. № 810, міжнародну товарно - транспортну накладну (CMR) від 12.09.2013 р. № 0157, договір про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом від 01.06.2013 р. № Л-25, довідку про транспортні витрати від 04.11.2013 р. № 333-20, рахунок - фактуру на оплату транспортних послуг від 04.11.2013 р. № ЛТ-0000007, резервну позицію від 26.07.2001 р. № 915, сертифікат про походження товару від 31.10.2013 р. PL/MF/AK 0002232, сертифікат якості від 30.10.2013 р., інформацію про позитивне здійснення радіологічного, фітосанітарного і санітарно - епідеміологічного контролю, копію експортної декларації країни відправлення від 31.10.2013 р. № 13-ECS-A81017874, виписки з бухгалтерської документації та з особового рахунку позивача.

Також, на підтвердження заявленої митної вартості товарів згідно МД від 18.11.2013 р. № 100250000/2013/036139 позивачем подано митному органу такі документи: декларацію митної вартості, зовнішньоекономічний контракт від 28.03.2013 № 333-S, рахунок - фактуру (інвойс) від 15.11.2013 р. № 0163/13/DEX, пакувальний лист від 15.11.2013 р., міжнародну товарно - транспортну накладну (CMR) від 15.11.2013 р. № 033122, договір про надання послуг з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні і транспортно - експедиційного обслуговування від 01.06.2013 № Л-15, довідку про транспортні витрати від 18.11.2013 р. № 333-23, резервну позицію від 26.07.2001 р. № 915, сертифікат про походження товару від 15.11.2013р. PL/MF/AK 0002274, сертифікат якості від 15.11.2013 р., інформацію про позитивне здійснення радіологічного, фітосанітарного і санітарно - епідеміологічного контролю.

Під час митного оформлення товару та визначення митної вартості товару, відповідач дійшов висновку про те, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються та є необхідним витребувати від позивача (декларанта) додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості товару.

В подальшому на вимогу митного органу за МД від 17.09.2013 р. № 100250000/2013/033130 ТОВ «Сільпо ПДВПП» надано такі додаткові документи: прайс - лист виробника товару від 07.08.2013 р., а також копію експортної декларації країни відправлення від 12.09.2013 р. № 13-ECS-A8101468, договір про надання послуг з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні і транспортно - експедиційного обслуговування від 01.03.2013 р. № Л-01, довідку про транспортні витрати від 13.09.2013 р. № 333-17, рахунок - фактуру на оплату транспортно - експедиційних послуг від 17.09.2013 р. № 3649 (ці документи, окрім прайс - листа виробника товару від 07.08.2013 р., подавались у складі основного переліку документів до МД та надані декларантом повторно).

Також, позивачем додатково до документів за МД від 04.11.2013 р. № 100250000/2013/035548 подано митному органу копію експортної декларації країни відправлення від 31.10.2013 р. № 13-ECS-A81017874, договір про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом від 01.06.2013 № Л-25, довідку про транспортні витрати від 04.11.2013 р. № 333-20, рахунок - фактуру на оплату транспортних послуг від 04.11.2013 р. № ЛТ-0000007, платіжний документ та виписку з особового рахунку позивача на підтвердження оплати транспортних послуг, виписку з бухгалтерської документації (ці документи подавались у складі основного переліку документів до МД та надані декларантом повторно).

За МД від 18.11.2013 р. № 100250000/2013/036139 позивачем подано митному органу такі додаткові документи: рахунок про оплату транспортно - експедиційних послуг від 18.11.2013 р. № KI-1146-13, комерційну пропозицію від 30.10.2013 р., прайс - лист виробника товару від 30.10.2013 р., виписку з бухгалтерської документації та копію експортної декларації країни відправлення від 15.11.2013 р. № 13PL446010E0139710.

Крім того, при поданні додаткових документів позивач проінформував митний орган про неможливість надання таких витребуваних документів як: висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини у зв`язку з їх відсутністю у позивача.

Також, ТОВ «Сільпо ПДВПП» звернуло увагу на те, що умовами укладеного між позивачем та компанією Quadrum Foods Sp.ZOO SK (Польща) зовнішньоекономічного контракту про поставку товару від 28.03.2013 р. № 333-S та додатками до нього передбачено, що 100 % оплата вартості товару згідно інвойсу здійснюється покупцем через 30 днів після навантаження товару, у зв`язку з чим подання банківських платіжних документів, які стосуються оцінюваного товару та підтверджують його вартість, є об`єктивно неможливим станом на день заявлення цього товару до митного оформлення.

За результатами розгляду поданих до митного оформлення документів, 17.09.2013 р., 04.11.2013 р. та 18.11.2013 р. відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості № 100250000/2013/500237/2, № 100250000/2013/500375/2 та № 100250000/2013/500419/2, якими здійснено коригування заявленої позивачем митної вартості товару (полуниці замороженої) у сторону збільшення та встановлено, що митна вартість імпортованої позивачем партії цього товару за МД від 17.09.2013 № 100250000/2013/033130 становить 52740,67 грн., за МД від 04.11.2013 № 100250000/2013/035548 - 53325,06 грн., за МД від 18.11.2013 № 100250000/2013/036139 - 132868,44 грн.

18.09.2013 р. , 05.11.2013 р. та 18.11.2013 р. позивач подав до Київської регіональної митниці нові митні декларації, в яких відкоригував митну вартість полуниці замороженої з урахуванням рішень митного органу щодо коригування митної вартості, сплатив до державного бюджету усі митні платежі, у тому числі й різницю між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом.

На підставі зазначеного, що позивач у грудні 2013 р. скористався визначеним ч. 8 ст. 55 Митного кодексу України (далі - МК України) правом на подання до митного органу додаткових документів для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів за МД від 17.09.2013 р. № 100250000/2013/033130 та МД від 04.11.2013 р. № 100250000/2013/035548, серед яких: копія додаткової угоди № 1 до контракту від 28.03.2013 р. № 333-S, копії платіжних доручень від 27.09.2013 р. № 261, 13.11.2013 р. № 441, виписки з банківських рахунків та бухгалтерської документації, що свідчать про оплату позивачем товару згідно інвойсів від 11.09.2013 р. № 0126/13/DEX, 30.10.2013 р. № 0157/13/DEX та на умовах післяоплати, що визначені вказаним контрактом; копії заявки на перевезення вантажів автомобільним транспортом, акту здачі - прийняття робіт (надання послуг), платіжного доручення та виписки з банківських рахунків та бухгалтерської документації на підтвердження факту понесення ним транспортних витрат у сумі, що включена до заявленої митної вартості товарів.

Даючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції вірно виходив з наступного.

Відповідно до ст. 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з вимогами ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Частиною 2 вказаної вище статті МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції), а відповідно до ч. 3 зазначеної статті МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Методом визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), закріплено в ст. 58 МК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів визначений ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.

Крім того, частиною 3 вищезазначеної статті передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у ч. 2 вказаної статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною 5 статті 53 МК України встановлено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Як визначено у ч. 3 ст. 54 МК, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст. 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини 7 статті 55 МК України, у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Частиною 8 статтею 55 МК України встановлено, що протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

Як вбачається з матеріалів справи, вимоги митниці щодо надання додаткових документів, передбачених ч. 3 ст. 53 МК України, виконанні позивачем не в повному обсязі.

Проте, митний орган не надав жодних належних та допустимих доказів того, що подані позивачем документи за основним переліком містять розбіжності чи наявні ознаки їх підробки або документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни.

Апеляційний суд критично відноситься до твердження митного органу про порушення декларантом вимог митного законодавства з огляду на невизначення ним витрат на пакування товару - полуниці замороженої, в якості складової митної вартості, у зв`язку з відсутністю цих витрат у ціні, що була фактично сплачена за товар, виходячи з наступного.

Зокрема, відповідно до зовнішньоекономічного контракту від 28.03.2013 р. № 333-S ціна товару включає в себе як вартість продукції так і тару разом термоусадочною упаковкою, а умови поставки FCA Інкотермс, що використовувались сторонами правочину, передбачають зобов`язання продавця забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення, за власний рахунок.

Також, судом першої інстанції встановлено, що документи, які були подані позивачем на підтвердження витрат на транспортування у складі основних документів, містять усі реквізити, необхідні для надання їм юридичної сили і доказовості приналежності послуг автомобільного перевезення до імпортованих позивачем товарів, а визначена вартість перевезення вантажу автомобільним транспортом відповідає числовому значенню заявлених позивачем витрат на перевезення в якості складової митної вартості товару.

Частиною 3 статті 53 МК України передбачено, що банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, подаються декларантом у складі основних документів виключно у разі, якщо рахунок сплачено.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутність банківських платіжних документів з об`єктивних причин, тобто у разі несплати покупцем коштів за товари, жодним чином не утворює підстав, що декларантом не підтверджено числове значення складових митної вартості товарів чи відомості щодо ціни, яка підлягає сплаті за ці товари, за умови подання ним інших передбачених цією нормою документів.

Крім того, суд апеляційної інстанції не бере до уваги той факт, що відповідно до автоматизованої системи аналізу та управління ризиками подібний товар (заморожена полуниця) у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована позивачем, з наступних підстав.

Зокрема, торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Таким чином, проаналізувавши норми законодавства України та фактичні обставини справи, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність відмови митного органу у визнанні задекларованої позивачем митної вартості товару за основним методом та застосуванні резервного методу при визначенні митної вартості товару, у зв`язку з чим рішення Київської регіональної митниці про коригування митної вартості товарів від 17.09.2013 р. № 100250000/2013/500237/2, 04.11.2013 р. № 100250000/2013/500375/2 та 18.11.2013 р. № 100250000/2013/500419/2 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 199, 200, 205, 206, КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу відповідача - Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 травня 2014 року - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 травня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів, відповідно до вимог ст. 212 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Л.В.Бєлова

Судді: Н. В. Безименна,

Л. М. Гром

.

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: Безименна Н.В.

Гром Л.М.