Рішення № 40110980, 07.08.2014, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07 серпня 2014 р. Справа № 902/945/14

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Державного підприємства "Одеська залізниця", м.Одеса

до: Управління праці та соціального захисту населення Томашпільської районної державної адміністрації, смт.Томашпіль, Вінницька область

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби у Вінницькій області, Головне фінансове управління Вінницької обласної державної адміністрації та Томашпільська районна рада

про стягнення 205 451,91 грн збитків

За участю секретаря судового засідання Кондратенко Т.І.

За участю представників:

позивача: Гамарець О.С., довіреність від 02.01.2014 р.

відповідача: Продан О.О., довіреність б/н від 31.05.2014 р.

Головне управління Державної казначейської служби у Вінницькій області: Боценко Д.І., довіреність № 15-37/3 від 08.01.2014 р..

В С Т А Н О В И В :

Державним підприємством "Одеська залізниця" подано позов до Управління праці та соціального захисту населення Томашпільської районної державної адміністрації про стягнення 283 583,50 грн збитків за перевезення протягом 2013 року пільгових категорій громадян залізничним транспортом.

Ухвалою суду від 03.07.2014 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/945/14 та призначено її до розгляду на 23.07.2014 р..

При порушенні провадження у справі суд з власної ініціативи залучив до участі в розгляді справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби у Вінницькій області, Головне фінансове управління Вінницької обласної державної адміністрації та Томашпільську районну раду.

18.07.2014 р. до суду надійшов відзив відповідача в якому останній просить в задоволенні позову відмовити з мотивів наведених у ньому.

Ухвалою від 23.07.2014 р. розгляд справи відкладено до 07.08.2014 р. в зв'язку необхідністю витребування додаткових доказів.

В судове засідання треті особи (Головне фінансове управління Вінницької обласної державної адміністрації та Томашпільська районна рада) не з'явились, причин неявки не повідомили, хоча про дату, час та місце судового засідання останні повідомлялись належним чином - ухвалою від 23.07.2014 р. та безпосередньо в судовому засіданні 23.07.2014 р. під розпис.

Неявка третіх осіб не перешкоджає розгляду справи по суті.

07.08.2014 р. до суду надійшло клопотання позивач про зменшення розміру позовних вимог відповідно до якого останній просить суд стягнути з відповідача 205 451,91 грн.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши клопотання позивача про зменшення розміру позовних вимог суд приймає його до розгляду, як таке, що не суперечить приписам ст.22 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

20.02.2013 р. між Управлінням праці та соціального захисту населення Томашпільського району Вінницької області (Управління) та Державним підприємством "Одеська залізниця" (Залізниця) укладено договір № 14 про розрахунки за надані послуги по перевезенню пільговогої категорії пасажирів, згідно п.1.1 якого останній регламентує взаємовідносини сторін щодо розрахунків за перевезення пасажирів пільгових категорій в пасажирському та приміському сполученнях Одеською залізницею (а.с.11-13, т.1).

Згідно п.2.1 Договору залізниця зобов'язується здійснювати перевезення пільгової категорії пасажирів в межах передбачених бюджетом асигнувань у загальних та плацкартних вагонах пасажирських та швидкісних поїздів. вагонах електро- та дизель-поїздів приміського сполучення за умови придбання пасажирами пільгової категорії безкоштовних проїзних документів (квитків), а також ветеранів війни у загальних та плацкартних вагонах пасажирських та швидких поїздів міждержавного сполучення з оплатою 50 % вартості квитків.

В свою чергу Управління зобов'язується, за рахунок асигнувань, передбачених у Державному бюджеті України на 2013 рік, та згідно кошторисних призначень по Управлінню праці та соціального захисту населення Томашпільського району Вінницької області по коду програмної класифікації видатків 170302 для забезпечення пільгового проїзду пасажирів пільгових категорій Залізницею по території України, по мірі надходження коштів з Державного бюджету, сплачувати кошти Залізниці за надані послуги по перевезенню пільгових категорій пасажирів на підставі рахунків, наданих Залізницею (п.2.2 Договору).

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що розрахунки проводяться за згодою сторін на підставі актів звіряння, підписаних усіма учасниками цих розрахунків, після надходження коштів з Державного бюджету на відшкодування збитків Залізниці, пов'язаних з перевезенням громадян пільгової категорії на підставі рахунків, складених Залізницею. Управління перераховує Залізниці суму відшкодування по пільговому перевезенню пасажирів по мірі надходження відповідних коштів - субвенції з Державного бюджету України.

За твердженням позивача Залізницею у 2013 році по станціям віднесеним до території Томашпільського району перевезено 87 691 пасажир пільгових категорій на загальну суму 1 273 653,98 грн, обсяг кошторисних призначень для здійснення компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян залізничним транспортом по Томашпільському районі на 2013 рік склав 467 248,00 грн, а Управління здійснило перерахування компенсаційних виплат лише на суму 183 664,50 грн, виходячи з чого його заборгованість становить 283 583,50 грн.

В підтвердження своїх тверджень та зазначеної суми заборгованості позивачем надано суду розрахунок суми збитків від 19.06.2014 р., облікові форми за січень - грудень 2013 року, розрахунки витрат на відшкодування збитків пов'язаних з наданням пільг перевезення залізничним транспортом за січень - грудень 2013 року, відомість звіту проїзду пільгових категорій пасажирів по областям та районам по ДН-1 з накопичуванням за 2013 рік, банківськи виписки, платіжні доручення, контрольну стрічку, довідку щодо руху коштів за 2013 - 2014 роки, повідомлення про вручення поштових відправлень тощо (а.с.14-16, 18-41, т.1).

Також судом при розгляді вказаної справи встановлено, що рішенням 13 сесії обласної Ради 6 скликання від 18.12.2012 р. № 476 в обласному бюджеті передбачено субвенцію з надання пільг з послуг зв'язку та інших передбачених законодавством пільг, в тому числі компенсації втрати частини доходів у зв'язку з відміною податку з власників транспортних засобів та відповідним збільшенням ставок акцизного податку з пального для фізичних осіб (крім пільг на одержання ліків, зубопротезування, оплату електроенергії, природного і скрапленого газу на побутові потреби, твердого та рідкого пічного побутового палива, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот) та компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян та затверджено її розподіл в розрізі районів та міст обласного значення в сумі 66 241 400,00 грн, в тому числі бюджету Томашпільського району передбачено 899 800,00 грн.

Рішенням 17 сесії обласної Ради 6 скликання від 11.07.2013 р. № 575 внесено зміни до вказаного вище рішення та спрямовано бюджету Томашпільського району передбачено субвенцію в розмірі 937 326,00 грн.

Наведена інформація відображена в листі ГФУ Вінницької ОДА від 21.07.2014 р. № 03-1-26.

В свою чергу відповідно до рішень Томашпільської районної ради 19 сесії 6 скликання № 275 від 25.12.2012 р., 24 сесії 6 скликання від 26.09.2013 р. № 378, 25 сесії 6 скликання від 24.12.2013 р. № 409 обсяг субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян по КФК 170302 "Компенсація за пільговий проїзд окремих категорій громадян залізничним транспортом" на 2013 рік становить 515 095,09 грн, що підтверджується наявними у справі витягами з рішень Томашпільської районної ради (лист з додатками від 16.07.2014 р. № 05-14-19/202), кошторисами, планами асигнувань, довідками до плану використання бюджетних коштів на 2013 рік, довідками про зміни до річного розпису бюджету на 2013 рік відповідача.

Також із матеріалів справи слідує, що станом на 01.01.2013 р. заборгованість Управління по перевезенню пільгових категорій громадян за 2012 рік склала 120 978,68 грн, які було погашено згідно плану асигнувань на 2013 рік протягом січня - квітня 2013 року, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями (починаючи з 14.01.2013 р. № 80 - закінчуючи 04.04.2013 р. № 527) в яких в графі "Призначення платежу" вказувалось "Субвенція на надання пільг пільговій категорії населення за проїзд залізницею згідно розрахунків за 2012 рік" .

Із залишку кошторисних призначень в сумі 394 116,41 (515 095,09 - 120 978,68) здійснено погашення заборгованості перед позивачем на суму 188 664,50 грн, що підтверджується наявним у справі платіжними дорученнями, банківськими виписками тощо.

Виходячи з наведеного станом на 01.01.2014 р. заборгованість Управління перед Залізницею за перевезення пільгових категорій громадян в 2013 році становить 205 451,91 грн (515 095,09 - 120 978,68 - 188 664,50), яка зареєстрована відповідачем в УДК в Томашпільському районі.

Як вказувалось вище, позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог в якій він просить стягнути з відповідача вказану вище суму - 205 451,91 грн.

Відсутність проведення розрахунку відповідачем в добровільному порядку спонукала позивача звернутись з позовом про стягнення заборгованості до суду.

Як вбачається із матеріалів справи предметом позову є стягнення компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян залізничним транспортом.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що ним на виконання приписів Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від наслідків Чорнобильської катастрофи", Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні", та інших законодавчих актів, а також договору від 20.02.2013 р. № 14 надано послуги по пільговому проїзду певних категорій громадян залізничним транспортом протягом 2013 року, у зв'язку з чим останній поніс витрати, які відповідач зобов'язаний відшкодувати.

Розглядаючи вказаний спір суд враховує наступні приписи законодавства.

Порядок компенсації витрат по пільгових перевезеннях визначено у Бюджетному кодексі України, Законі України "Про залізничний транспорт", Законі України "Про Державний бюджет України на 2013 рік", Положенні про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 р. № 117 "Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги" та постановою Кабінету Міністрів України від 04.02.2002 р. № 256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" (далі - Порядок), постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 р. № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій".

Відповідно до ч.5 ст.9 Закону України "Про залізничний транспорт" для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються залізницям за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.

Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та ін. визначені категорії громадян, що мають пільги на проїзд, на підставі документів, що посвідчують це право.

Обслуговуючи дану категорію громадян України, залізниця не має права відмовити їм з підстав відсутності належного фінансування для подальшого відшкодування залізницям витрат на перевезення пільговиків.

У рішенні Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 р. вказано, що з положень Конституції України та Бюджетного кодексу України вбачається, що закон про Державний бюджет України як правовий акт чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України, стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема, і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.

Відповідно до Бюджетного кодексу України:

- субвенції - міжбюджетні трансферти для використання на певну мету в порядку, визначеному тим органом, який прийняв рішення про надання субвенції (пункт 37 частини 1 статті 2);

- розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами (частина 5 статті 51);

- будь-які зобов'язання, взяті фізичними та юридичними особами за коштами Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України, не вважаються бюджетними зобов'язаннями. Витрати державного бюджету на покриття таких зобов'язань не можуть здійснюватися (частина 6 статті 51).

Згідно з п.п."б" п.4 ч.1 ст.89 та ст.102 Бюджетного кодексу України видатки місцевих бюджетів на державну програму соціального захисту, яка передбачає компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян, фінансуються за рахунок субвенцій з Державного бюджету України у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.п. 2-5, 8, 12 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі. Забороняється фінансування місцевих програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Державним казначейством згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов'язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій, допомоги та компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій. Фінансові органи районних держадміністрацій, на підставі актів звіряння, щомісяця готують реєстри нарахованих сум щодо компенсаційних виплат на пільговий проїзд окремих категорій громадян та направляють їх фінансовим органам обласних державних адміністрацій, які після отримання коштів субвенцій, надають органам Державного казначейства платіжні доручення щодо перерахування цих коштів на рахунки районних бюджетів. Отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються на рахунки постачальників відповідних соціальних послуг.

Погашення кредиторської заборгованості за зазначеними державними програмами соціального захисту населення, яка утворилась станом на початок року, провадиться позачергово.

Відповідно до наказу Державного казначейства України № 136 від 09.08.2004 р. "Про затвердження Порядку обліку зобов'язань розпорядників бюджетних коштів в органах Державного казначейства України" розпорядники бюджетних коштів протягом року повинні укладати договори (брати зобов'язання) та здійснювати видатки за загальним фондом кошторисів у межах бюджетних асигнувань, установлених Законом України про Державний бюджет України та рішенням відповідної ради про місцевий бюджет на відповідний рік, а за спеціальним фондом - у межах бюджетних асигнувань, установлених Законом України про Державний бюджет України або рішенням відповідної ради про місцевий бюджет на відповідний рік, але з урахуванням фактичних надходжень. Зобов'язання, узяті розпорядниками бюджетних коштів без відповідних бюджетних асигнувань, є не бюджетними зобов'язаннями і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Узяття таких зобов'язань є бюджетним правопорушенням.

Механізм розрахунку обсягів компенсаційних виплат залізницям за пільговий проїзд, який здійснюються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, а також субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на зазначені цілі, визначається "Порядком розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1359 від 16.12.2009 р.

Відповідно до п.9 даного Порядку, на підставі місячної станційної звітності залізниці складають облікову форму про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного або місцевих бюджетів, згідно з додатком.

Для компенсації недоотриманих коштів облікова форма складається окремо для органу виконавчої влади, який є головним розпорядником бюджетних коштів, передбачених на цю мету державним бюджетом, та органу виконавчої влади, який є головним розпорядником коштів, виділених місцевим бюджетом.

У п. 10 цього Порядку зазначено, що залізниці, не пізніше ніж 15 числа місяця наступного звітного періоду, подають відповідним головним розпорядникам коштів рахунок на суму, яка підлягає компенсації, та облікові форми.

Головні розпорядники коштів, передбачених на компенсаційні виплати, після надходження їх на власні рахунки у п'ятиденний строк перераховують зазначені кошти відповідній залізниці (п.11 Порядку).

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з ч.7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

З огляду на те, що загальний обсяг виплат з місцевих бюджетів на державну програму соціального захисту, яка передбачає компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян, не може перевищувати розміру затверджених субвенцій, для правильного вирішення спору у даній справі необхідним є встановлення того, чи передбачено у державному бюджеті на відповідний спірний період достатня кількість коштів на фінансування державних програм соціального захисту (п-п. "б" п. 4 ч. 1 ст. 89 БК України).

Із наявних у справі доказів судом встановлено, що загальна сума кошторисних призначень по КФК 170302 "Компенсація за пільговий проїзд окремих категорій громадян залізничним транспортом" на 2013 рік становить доведена на 2013 рік відповідачу 515 095,09 грн, з яких останній здійснив погашення заборгованості за 2012 рік в сумі 120 978,68 грн, а також провів погашення поточної заборгованості в сумі 188 664,50 грн, з врахуванням чого розмір боргу складає 205 451,91 грн.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст.33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду належних та допустимих доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення збитків в тому рахунку доказів проведення остаточних розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів тощо).

Враховуючи, що наявними в матеріалах справи доказами доведено ті обставини, що у державному бюджеті на спірний період було передбачена достатня кількість грошових коштів на фінансування державних програм соціального захисту; надано докази, що підтверджують факт перевезення позивачем осіб пільгових категорій; а також докази, що доводять виконання ним вимог, які передбачені Порядком розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгове перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, затвердженим постановою Кабінету міністрів України №1359 від 16.12.2009 р., суд дійшов висновку, що відповідач, який є боржником у зобов'язанні стосовно перерахування суми відшкодування за перевезення громадян пільгової категорії, що виникло із договору №14 від 20.02.2013 року, зобов'язаний виконати свій обов'язок, а тому позов судом задовольняється в сумі 205 451,91 грн.

При прийнятті судового рішення судом враховано правову позицію викладену в постанові Верховного Суду України від 26.12.2011 р. у справі № 3-138г11.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача в повному обсязі відповідно до ст.49 ГПК України.

Приймаючи рішення судом враховано п.3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в якому вказано, що у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством.

При розподілі судового збору, суд також враховує положення, яке міститься в п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" згідно якого сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

В даному випадку позивачу слід повернути 4 385,40 грн надмірно сплаченого судового збору виходячи з того, що ціна позову з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог становить 205 451,91 грн, розмір сплаченого судового збору повинен становити 4 109,04 грн., тоді як сплачено 8 494,44 грн (платіжне доручення № 1878 від 20.06.2014 р.).

Повертаючи судовий збір позивачу судом враховано положення п.5.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" відповідно до якого питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається:

- в ухвалі, якою здійснюється відмова у прийнятті або повернення заяви (скарги), за подання якої сплачується судовий збір, або

- в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті (при цьому в його мотивувальній частині наводяться підстави повернення сум судового збору згідно із Законом), або

- в ухвалі про повернення сум судового збору, винесеній як окремий процесуальний документ (зокрема, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини першої статті 88 ГПК).

В усіх наведених випадках за необхідності відповідний процесуальний документ виготовляється у двох примірниках (оригіналах), один з яких залишається у матеріалах справи, а інший надсилається особі, яка сплатила судовий збір до Державного бюджету України. Поданий заявником (скаржником) платіжний документ, що підтверджує сплату судового збору, при цьому повертається заявнику (скаржнику), а до матеріалів справи приєднується копія цього документа, яка виготовляється та засвідчується в порядку, передбаченому абзацом другим підпункту 2.5.13 пункту 2.5 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 р. № 28; про заміну зазначеного документа копією здійснюється відповідна відмітка в описі справи (абзац четвертий того ж підпункту названої Інструкції).

07.08.2014 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 87, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Управління праці та соціального захисту населенняТомашпільської райдержадміністрації, площа Ленінського комсомолу, 2, смт.Томашпіль Вінницька область, 24200 (ідентифікаційний код - 03191785) користь Державного підприємства "Одеська залізниця", вул.Пантелеймонівська, 19, м.Одеса, 65012 (ідентифікаційний код - 01071315) - 205 451 грн. 91 коп. - збитків, 4 109 грн 04 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.

3. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

4. Повернути Державному підприємству "Одеська залізниця", вул.Пантелеймонівська, 19, м.Одеса, 65012 (ідентифікаційний код - 01071315) судовий збір в розмірі 4 385 грн 40 коп., сплачений платіжним дорученням № 1878 від 20.06.2014 р.

5. Рішення надіслати позивачу (разом з оригіналом платіжного доручення № 1878 від 20.06.2014 р.), копію рішення надіслати третім особам згідно переліку рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 12 серпня 2014 р.

Суддя Банасько О.О.

віддрук. 4 прим.:

1 - до справи

2 - позивачу - вул. Пантелеймонівська, 19, м. Одеса, 65012.

3 - третій особі - Головне фінансове управління Вінницької обласної державної адміністрації, вул.Хмельницьке шосе, 7, м.Вінниця, 21036.

4 - третій особі - Томашпільській районній раді - площа Ленінського комсомолу, 4, смт.Томашпіль, Вінницька область, 24200.