Ухвала суду № 40109953, 11.08.2014, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/22454/13-ц Провадження № 22-ц/772/2386/2014Головуючий в суді першої інстанції:Вохмінова О. С.Категорія: 24Доповідач: Сопрун В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" серпня 2014 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі :

головуючого: Сопруна В.В.,

суддів: Шемети Т.М., Марчук В.С.,

при секретарі: Кирилюк Л.М.,

за участю: представника позивача Клімішиної О.М., відповідача ОСОБА_3, -

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію,-

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24 червня 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

В вересні 2013 року КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго" звернулось в суд з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію, в подальшому уточнювали позовні вимоги мотивуючи тим, що відповідачі є власниками квартири АДРЕСА_1, яка забезпечується центральним теплопостачанням, але в зв`язку з тим, що відповідачі вчасно не розраховувались за надані послуги, за період з серпня 2010 року по серпень 2013 року виник борг в сумі 5603,98 грн., крім цього, за весь час прострочення сплати платежів, відповідачам нараховані інфляційні - 828,73 грн. та 3% річних від суми боргу - 752,67 грн. Просили позов задовольнити стягнути з відповідачів солідарно суму боргу в розмірі 7185,38 грн. та судові витрати.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 24 червня 2014 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь КП Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" суму основного боргу за спожиті послуги з централізованого теплопостачання з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних за період з серпня 2010 року по серпень 2013 року в розмірі 7 185 (сім тисяч сто вісімдесят п`ять) грн. 38 коп. вирішено питання щодо стягнення судових витрат.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_3, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24 червня 2014 року скасувати та постановити нове рішення про відмову у задоволені позову.

Колегія суддів, заслухавши осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, прийшла до висновку, що остання задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішенням, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що що згідно свідоцтва про право власності на житло, виданого 25.02.1993 року Вінницькою міською радою (а.с. 66), а також свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 12.05.2004 року (а.с. 67), відповідач ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є співвласниками квартири АДРЕСА_1.

За даною адресою ОСОБА_3 зареєстрований з 1988 року (а.с. 11, 50), відповідач ОСОБА_4 зареєстрована і проживає в АДРЕСА_2 (а.с.80).

Квартира забезпечується послугами централізованого опалення і гарячою водопостачання, які надає КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго" відповідно до Правил надання послуг населенню з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ від 21.07.2005 року та Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 року.

Згідно ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної і гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутриання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувались ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов`язань.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням.

Як вбачається з матеріалів справи, КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго" надає послуги з централізованого теплопостачання, однак відповідачами, не оплачуються такі послуги, що порушує права відповідача.

Відповідно до розрахунків (а.с.87-88) сума боргу за за період з серпня 2010 року по серпень 2013 року становить 7185,38 грн., з яких: борг за спожиті послуги централізованого теплопостачання - 5603,98 грн., інфляційні - 828,73 грн., 3% річних - 752,67 грн. (а.с.87-88).

Враховуючи вище викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки правовідносини, які склались між сторонами, є грошовим зобов`язанням, в якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, а тому судом правомірно стягнуто борг за спожиті послуги централізованого теплопостачання, з інфляційними та 3% річних, що передбачено ст..625 ЦК України.

Відповідно до ст..308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції повно з'ясовано фактичні обставини справи, дано належну оцінку зібраним доказам. Рішення суду відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для його скасування немає.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 безпідставні, необґрунтовані і висновків суду не спростовують.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313- 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24 червня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: підпис Сопрун В.В.

Судді: підписи Шемета Т.М.

Марчук В.С.

З оригіналом вірно: Сопрун В.В.