Постанова № 401083, 05.02.2007, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

29.01.07р.

Справа № А37/371(38/399)-06

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Євро-Квант”, м.Кривий Ріг

до Центральної міжрайонної державної податкової інспекції м.Кривого Рогу

про скасування податкових повідомлень – рішень та накладення податкової застави

Суддя Кеся Н.Б.

Представники

Від позивача: Шершеневич Л.А. дов.№14-01 від 29.04.04р.

Від відповідача: Іонкін Д.Г. –дор. № 10492/10-100 від 05.05.2006 р.

На підставі ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина постанови.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Євро-Квант” (далі - позивач) звернулося з позовом до Центральної міжрайонної державної податкової інспекції м.Кривого Рогу (далі –відповідач) і просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 23.07.2004року №0004362340/0, від 05.10.2004року №0004362340/1, про накладення на позивача штрафних санкцій у сумі 12341,0грн. та списання з особистого рахунку, невірно розрахованої податковою інспекцією суми отриманого відшкодування з бюджету. Додатковими позовними вимогами 10.02.2005року позивач просить суд скасувати накладання податкової застави (арешту) на активи позивача відповідачем для відновлення первісного становища і притягнути до адміністративної відповідальності посадових осіб відповідача за фактом перевищення їх повноважень, яке призвело до порушення права власності позивача. Клопотанням від 23.01.2007року позивач відмовився від позовних вимог про притягнення до адміністративної відповідальності посадових осіб відповідача. Клопотанням від 29.01.2007року позивач додатково просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 15.11.2004року №0004362340/2/2.

Позовні вимоги ґрунтуються незгодою позивача з висновками відповідача про незаконне завищення та отримання бюджетного відшкодування, так як підприємство ніякого порушення законодавства та незаконного отримання податкового відшкодування за обставинами справи не було. Крім того, позивач посилається на те, що на його активи незаконно накладено податкову заставу.

Відповідач позов не визнав, посилаючись на те, що підприємство подавало податкову звітність в порушення встановленого порядку, що призвело до неправомірного виникнення бюджетної заборгованості з ПДВ та його частковому отриманню.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд

В с т а н о в и в :

Позивач 20.08.2002року отримав свідоцтво платника податку на додану вартість №04786851, видане ДПІ у Довгинцівському районі м.Кривого Рогу.

На підставі акту перевірки від 21.07.2004року №213/23/32097373 та результатів адміністративного оскарження Центральною міжрайонною державною податковою інспекцією м.Кривого Рогу видані податкові повідомлення-рішення від 23.07.2004року №0004362340/0, від 05.10.2004року №0004362340/1, якими зазначається про завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за січень 2003року на суму 49372,0грн., за березень 2003року –на 32019,0грн. і за квітень 2003року –на суму 3112,0грн. У зв’язку з тим, що заявлені до відшкодування з бюджету суми ПДВ на момент перевірки підприємства відшкодовані суму (будь-яким чином) в розмірі 24682,0грн., ТОВ „Євро-Квант” зобов’язано сплатити штрафні (фінансові) санкції в розмірі 12341,0грн.

За результатами розгляду апеляційної скарги позивача на вказані повідомлення-рішення на адресу ДПА України в Дніпропетровській області відповідачем видано податкове повідомлення-рішення від 15.11.2004року №0004362340/2/2, яким зазначається, що загальна сума завищення бюджетного відшкодування з ПДВ складає 84503,0грн., в тому числі за січень 2003року на суму 49372,0грн., за березень 2003року –на 32019,0грн. і за квітень 2003року –на суму 3112,0грн. Сума штрафних (фінансових) санкцій складає 12354,50грн.

Вказаним актом перевірки зазначається, що згідно з декларацією про ПДВ за січень ТОВ „Євро-Квант” сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню за особовим рахунком платника, має від’ємне значення та визначена платником у розмірі 49372,0грн., яка по бажанню платника зараховується в рахунок наступних платежів по ПДВ на 100%. Бюджетне відшкодування по ПДВ за січень 2003року товариством отримано частково в сумі 26587,0грн, в рахунок сплати ПДВ по деклараціях за лютий, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2003року.

Фактів порушення щодо правильності визначення товариством від’ємного значення об’єкта оподаткування у січні 2003року акт перевірки не містить та підтверджується податковими накладними, копії яких маються в матеріалах справи.

У зв’язку з тим, що підприємством в порушення п/п.1.2 п.1 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість”, затвердженого наказом ДПА України від 30.09.1997року №166, замість скороченої податкової декларації подано декларацію загальної форми, відповідачем зменшено задекларовану позивачем суму відшкодування ПДВ з бюджету за січень 2003року на 49372,0грн. За фактом часткового використання суми відшкодування суми податку з бюджету шляхом погашення податкових зобов’язань з ПДВ наступних податкових періодів відповідачем застосовані штрафні санкції на суму: за податковим повідомленнями - рішеннями від 23.07.2004року №0004362340/0 та від 05.10.2004року №0004362340/1 - в розмірі 12341,0грн., а за податковим повідомленням-рішенням від 15.11.2004року №0004362340/2/2 сума штрафних (фінансових) санкцій складає 12354,50грн.

Також за актом спірної перевірки зазначається про аналогічні порушення за березень та квітень 2003року та зменшено суми бюджетного відшкодування ПДВ відповідно на 32019,0грн. та 3112,0грн.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що у січні, березні та квітні 2003року позивачем було задекларовано до відшкодування з бюджету податок на додану вартість на загальну суму 84503,0грн. Сума податкових зобов’язань за вказані в акті перевірки наступні податкові періоди: лютий, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2003року –складає 24168,0грн. Наведеним фактам не відповідає твердження в акті перевірки та в матеріалах адміністративного оскарження про часткове отримання суми бюджетного відшкодування на суму 26587,0грн. У зв’язку з цим нарахування фінансових санкцій (50% від суми відшкодованої суми податку з бюджету) зроблено передусім арифметично неправильно.

Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з таких підстав.

Статтею 2 Закону України „Про податок на додану вартість” (в редакції, яка діяла в спірний період) визначений повний і вичерпний перелік платників податку на додану вартість, тобто осіб, зобов'язаних здійснювати утримання і внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем. Зокрема, суб'єкт підприємницької діяльності, вважається платником податку на додану вартість, якщо він протягом якого-небудь періоду за останні дванадцять календарних місяців досяг об'єму оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п.9.3 ст.9 Закону України "Про податок на додану вартість” особи, що підпадають під визначення платників податку згідно зі статтею 2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як платники податку в органі державної податкової служби за місцем їх знаходження. Якщо особа, що не підпадає під визначення пункту 2.1 як платник податку, у зв'язку з обсягами оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) меншими, ніж 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, вважає за доцільне зареєструватись як платник податку, така реєстрація здійснюється за її заявою.

За обставинами справи позивач добровільно зареєструвався в якості платника ПДВ, хоча обсяг оподатковуваних операцій останнього не досяг встановленого Законом розміру для такої реєстрації.

Зареєстрований як платник податку на додану вартість, у тому числі добровільно, платник повинен дотримуватися вимог Закону України „Про податок на додану вартість” щодо ведення податкового обліку сум податку, сплаченого постачальникам у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), та сум податку, отриманого від покупців в зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг). Такі особи зобов'язані нараховувати податок на додану вартість, видавати покупцям податкові накладні відповідно та щомісячно представляти в податковий орган податкову декларацію по скороченій формі відповідно до Порядку заповнення і представлення податкової декларації по податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 року N 166.

Відповідно до п.14 Указу Президента України від 7 серпня 1998 року N 857/98 „Про деякі зміни в оподаткуванні” (чинного в спірний період) встановлено, якщо, починаючи з податкового періоду, протягом якого проведено добровільну реєстрацію, і до податкового періоду, в якому досягається зазначений обсяг оподатковуваних операцій, різниця між загальною сумою податкових зобов'язань звітного періоду та сумою податкового кредиту такого платника податку має від'ємне значення, сума податку на додану вартість зараховується у зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів. Якщо протягом такого строку суми від'ємного значення податку залишаються не погашеними сумами податкових зобов'язань, вони враховуються під час визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, або суми бюджетного відшкодування за наслідками податкового періоду, в якому були досягнуті зазначені обсяги оподатковуваних операцій.

З аналізу наведених норм вбачається, що в період з моменту добровільної реєстрації до податкового періоду, в якому досягається визначений Законом обсяг оподатковуваних операцій, платник ПДВ не повинен сплачувати податок в Державний бюджет України та не має права на відшкодування суми податку з бюджету. Проте, в цей період від’ємне значення податку, зокрема, зменшує податкові зобов’язання наступних податкових періодів протягом періоду добровільної реєстрації платника ПДВ.

Таким чином, слід зазначити, що позивач в порушення встановленого порядку декларування подавав податкові декларації з ПДВ загальної форми, в якій декларував суму від’ємного значення податку як суму, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

За нормами п.7.7.3 п.7.7. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” (в редакції, яка діяла в спірний період) підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

У зв’язку з цим спірне податкове повідомлення-рішення від 15.11.2004року №0004362340/2/2 підлягає скасуванню в частині зменшення суми бюджетного відшкодування у повному обсязі, оскільки в спірний період: січень, березень та квітень 2003року позивач не мав права на бюджетне відшкодування.

Щодо застосування до позивача штрафних санкцій на суму 12354,50грн. суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в цій частині з таких підстав.

Правовою підставою для застосування спірних санкцій в спірний період є п.17 Указу Президента України 7 серпня 1998 року N 857/98 „Про деякі зміни в оподаткуванні”, яким встановлено, що у разі коли за наслідками перевірки виявляється факт завищення суми бюджетного відшкодування, заявленого в податковій декларації, сума такого завищення вважається сумою податкового зобов'язання, прихованою від оподаткування. Якщо внаслідок такого завищення отримано бюджетне відшкодування, платник податку визнається таким, що ухиляється від оподаткування, і до нього застосовуються санкції відповідно до законодавства.

Як свідчать матеріали справи, за оперативним обліком сплати ПДВ, який ведеться відповідачем, за позивачем рахувалися суми переплати ПДВ, за рахунок якої зменшувалися податкові зобов’язання позивача в період добровільної реєстрації його як платника ПДВ. Однак, позивач не звертався із заявою про перерахування суми податку і не отримував коштів з Державного бюджету. В той же час, порядок ведення податкового обліку за скороченою податковою декларацією передбачає використання суми від’ємного значення ПДВ шляхом зменшення суми податку на додану вартість в подальших податкових періодах.

Наведене означає, що в будь-якому випадку, за обставинам справи, дії позивача не призвели до негативних наслідків для бюджету, позивач не може вважатися таким, що ухиляється від оподаткування, тому застосування до нього фінансових санкцій суд визнає необґрунтованим.

В частині податкових повідомлень-рішень від 23.07.2004року №0004362340/0, від 05.10.2004року №0004362340/1, суд відмовляє в позові, оскільки в силу норм п/п.6.4.1 п.6.4 ст.6 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” вони вважаються відкликаними.

Позовні вимоги про скасування накладення податкової застави не узгоджуються з нормами Закону Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, яким передбачено інші засоби захисту порушеного права при реєстрації податкової застави. У зв’язку з цим суд відмовляє в цій частині позову.

Керуючись ст.ст. 94,158-163, 254, п.п.3,6 Розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ :

Позов задовольнити частково.

Скасувати частково податкове повідомлення-рішення Центральної міжрайонної державної податкової інспекції м.Кривого Рогу від 15.11.2004року №0004362340/2/2 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 12354,50грн.

В решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена у строки та порядку, передбачені ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Б.КЕСЯ

Постанову оформлено у повному обсязі 02.02.2007року