Рішення № 40107966, 31.07.2014, Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/812/14-ц

Провадження № 2/352/629/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2014 року м. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого - судді Гургули В.Б.

секретаря Кожуховської О.І.

за участю: позивачки - ОСОБА_1

відповідачів: ОСОБА_2, ОСОБА_3

захисника: ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1, діючої в своїх інтересах та в інтересах свого малолітнього сина ОСОБА_5, до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди. Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що ОСОБА_2 05.11.2013 року о 13 год. 00 хв. в м. Івано-Франківську по вул. Сахарова, керуючи автомобілем марки «Міцубісі Ланцер», д.н.з. НОМЕР_1, який належить ОСОБА_3, порушив вимоги п. 2.3 (б), 12.1, 12.3 ПДР України, допустив наїзд на малолітнього пішохода - сина позивачки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в результаті чого останній отримав тілесні ушкодження та був доставлений з травмами в ОДКЛ м. Івано-Франківська. Відповідно до Постанови слідчого від 24.12.2013 р. порушене за даним фактом кримінальне провадження було закрито, встановлено наявність складу адміністративного правопорушення, оскільки відповідно до Висновку судово-медичної експертизи № 921 від 12.03.2013 р. у малолітнього ОСОБА_5 було встановлено легкі тілесні ушкодження, які викликали короткочасний розлад здоров'я, у вигляді закритої черепно-мозкової травми зі струсом головного мозку в потиличній ділянці справа, синці в ділянці задньо-бокової поверхні грудної клітки, живота, клубової ділянки зліва, садна в поперековій ділянці зліва. Відповідно до Постанови Тисменицького районного суду від 23.01.2014 р. ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП. В результаті ДТП та неправомірних дій відповідачів малолітній син позивачки отримав травми, його стан здоров'я потребував відновлення (фізичного та психологічного), вона зазнала значних душевних страждань, в її сім'ї порушились нормальні життєві зв'язки через неможливість продовження активного життя, а також стосунки з оточуючими людьми. Оскільки ОСОБА_3, будучи матір'ю ОСОБА_2 та власником автомобіля (джерела підвищеної небезпеки), знала про те, що на момент скоєння ДТП він не мав права керувати автомобілем, позивачка просила позов задовольнити та стягнути з відповідачів в солідарному порядку моральну шкоду в сумі 20000,0 грн. та судові витрати.

В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві. Пояснила, що з моменту ДТП до сьогоднішнього часу її життєвий устрій не прийшов до нормального стану, внаслідок того, що син став емоційно нестабільним, дратівливим, у нього болить голова, впав зір, мучить безсоння та страхи, впала успішність у школі, він не може зосередитись на навчанні, перебуває на обліку в невролога. Внаслідок цього вся сім'я змушена страждати. Крім цього, лікування в лікарні та вдома порушило її життєві зв'язки, оскільки вона змушена постійно перейматись станом здоров'я сина, перебувати поряд з ним, хвилюватись за його майбутнє. У зв'язку з ДТП вона була змушена витрати свою відпустку на перебування з сином в лікарні, потім лікувати його амбулаторно. Дитина почала відвідувати школи лише після закінчення зимових канікул. Додатково зазначила, що з часу заподіяння тілесних ушкоджень її синові, Відповідачі навіть не цікавились станом здоров'я її сина, оскільки вважали, що нічого страшного з дитиною не відбулось, та жодного разу не зверталися до неї з пропозицією хоча б якось відшкодувати завдану шкоду.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, просив відмовити в їх задоволенні. Пояснив, що не навмисно вчинив ДТП, наїзду на дитину не вчиняв, шкоди жодним вчином дитині не завдав, і від його дій негативних наслідків настити не могло, оскільки він встиг затормозити і не здійснити наїзду на дитину.

Відповідачка ОСОБА_3 проти задоволення позовних вимог заперечила, вважає, що позов безпідставний, їх діями жодної шкоди позивачці не завдано.

Представник відповідачки, адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні просила у задоволенні позову відмовити, вважає, що позов безпідставний, відповідачі жодної шкоди позивачці не завдали, оскільки наїзд на дитину не був здійснений, відповідач ОСОБА_2 встиг загальмувати, а травми отримані внаслідок падіння дитини.

Вислухавши пояснення учасників процесу, вивчивши та дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 05.11.2013 року о 13 год. 00 хв. в м. Івано-Франківську по вул. Сахарова, керуючи транспортним засобом, автомобілем марки «Міцубісі Ланцер», д.н.з. НОМЕР_1, який належить ОСОБА_3, порушив вимоги п. 2.3 (б), 12.1, 12.3 ПДР України, а саме: не вибрав безпечну швидкість руху, не зреагував на зміну дорожньої обстановки, допустив наїзд на малолітнього пішохода -ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в результаті чого останній отримав тілесні ушкодження та був доставлений з травмами в ОДКЛ м. Івано-Франківська. 06.11.2013 р. за даним фактом до ЄРДР були внесені відомості про кримінальне провадження № 12013090010003177, яке 24.12.2013 р. було закрито на підставі Постави слідчого про закриття кримінального провадження, оскільки відповідно до Висновку судово-медичної експертизи № 921 від 12.03.2013 р. у малолітнього ОСОБА_5 було встановлено легкі тілесні ушкодження, які викликали короткочасний розлад здоров'я, у вигляді закритої черепно-мозкової травми зі струсом головного мозку в потиличній ділянці справа, синці в ділянці задньо-бокової поверхні грудної клітки, живота, клубової ділянки зліва, садна в поперековій ділянці зліва. Відповідно до Постанови Тисменицького районного суду від 23.01.2014 р. ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП.

Вищевказані факти не заперечуються сторонами по справі та підтверджуються документами, які містяться в матеріалах справи, а саме: копією виписки 12297/13 з медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_5 (а.с.8); копією медичної картки амбулаторного хворого ОСОБА_5 (а.с. 20-28), копією Постанови Тисменицького районного суду від 23.01.2014 р. (а.с. 10), копією Постанови про закриття кримінального провадження від 24.12.2013 р. (а.с. 11-14), Висновком судово-медичного експерта № 921 (а.с. 15).

Згідно долученої до матеріалів справи довідки від 27.03.2014 р., виданої Івано-Франківською дитячою поліклінікою, ОСОБА_5 знаходиться на диспансерному обліку в кабінеті невролога з діагнозом: закрита черепно-мозкова травма зі струсом головного мозку, посттравматичний головний біль (а.с.9). Крім того, в амбулаторній картці хворого ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, міститься інформація про відвідування останнім невропатолога, психолога та окуліста.

Копіями заяв на відпустку від 06.11.2013 р. та від 11.11.2013 р. і копіями наказів про надання відпустки від 06.11.2013 р. та від 11.11.2013 р., підтверджується, що позивачка була змушена перебувати у відпустці у зв'язку з необхідністю перебування з сином в лікарні (а.с. 16-19).

Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Частиною 1 ст. 1168 ЦК України передбачено, що моральна шкода завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Згідно ч.3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України (п.3,9) від 31.03.95 р. № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема, в моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Під час судового засідання встановлено, що в результаті дії джерела підвищеної небезпеки під керуванням відповідача ОСОБА_2, внаслідок вчинення ним ДТП, малолітньому ОСОБА_5 спричинена моральна шкода, яка полягає у фізичному болю та душевних стражданнях, які він зазнав у зв'язку з ушкодженням свого здоров'я, внаслідок отриманиї травм, відчув фізичний біль, переніс душевний стрес та психічне навантаження, став неспокійним, втратив нормальний сон, був позбавлений можливості вести звичний для нього спосіб життя. Сам по собі вже факт ушкодження здоровя є свідченням спричинення моральної шкоди.

Також суд вважає, що в результаті дії джерела підвищеної небезпеки під керуванням відповідача ОСОБА_2, позивачці ОСОБА_1 спричинена моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, які вона зазнала у звязку з протиправною поведінкою ОСОБА_2 щодо її малолітнього сина ОСОБА_5, який в результаті ДТП отримав фізичні та душевні страждання. Вона, як матір є законним представником дитини, виховує, забезпечує, створює для життя дитини необхідні умови. Тому, враховуючи тісні родинні взаємовідносини між сином та матір'ю, суд вважає, що відповідач, завдавши шкоди здоровю малолітньої дитини, завдав моральної шкоди і її матері, оскільки остання перенесла душевні страждання, хвилювалася за життя та здоров'я сина, за його душевний спокій та рівновагу, прикладала зусилля для нормалізації її душевного стану, зверталась до лікарняних установ, що спричинило життєві незручності та порушення звичного способу її життя, неможливість продовження активного громадського життя, душевні хвилюваннях за майбутній стан здоров'я сина; неможливості реалізувати її законне право на відпочинок, оскільки її відпустка була використана внаслідок необхідності перебування в лікарні з сином.

Відповідно до ст. 1187 ЦК України, транспортний засіб є джерелом підвищеної небезпеки.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах. Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що власником транспортного засобу - автомобілю марки «Міцубісі Ланцер», д.н.з. НОМЕР_1, є матір ОСОБА_2 - ОСОБА_3. Даний факт вона ствердила під час судового засідання. Як вбачається з Постанови про закриття кримінального провадження від 24.12.2013 р., яка не була оскаржена ОСОБА_2, час вчинення ДТП він не мав права керувати транспортним засобом. Оскільки ОСОБА_3, будучи власником транспортного засобу та матір'ю ОСОБА_2, не могла не знати про відсутність в нього права керування транспортними засобами, то вона зобов'язана спільно з ним відшкодовувати завдану моральну шкоду.

Визначаючи розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивачки ОСОБА_1 та її сина, суд відповідно до ст. 23 ЦК України враховує характер правопорушення: дорожня-транспортна пригода за участю водія і пішохода, по зрівнянню з водієм пішохід є найменш захищеним, і, в першу чергу, на водія покладається обов'язок забезпечити дотримання правил безпеки руху, слідкувати за дорожньою обстановкою і своєчасно приймати відповідні заходи у разі її зміни; те, що потерпілий є малолітньою (на момент ДТП йому майже виповнилось 11 років) і найменш захищеною по зрівнянню з повнолітніми особами, в результаті ДТП піддане небезпеки життя та здоров'я людини, які є найголовнішими людськими цінностями, глибину та тривалість фізичних та душевних страждань ОСОБА_5, погіршення його здібностей та позбавлення можливості їх реалізації, а саме те, що з урахуванням дитячої психіки, яка в такому віці є нестійкою і найбільш піддається впливу негативних факторів, дитина відчула сильний фізичний біль, перенесла стрес за своє життя, сильні душевні хвилювання, стала неспокійною, вимушена була лікуватися, була позбавлена можливості вести звичний спосіб життя, відвідувати школу, навчатися. Якщо фізичний стан здоровя дитини був поновлений, то до теперішнього часу дитина продовжує відчувати душевні страждання лякається переходити дорогу, відчуває у зв'язку з цим напругу, переживання.

Крім того, при визначенні розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивачки суд враховує те, що правопорушення було вчинене відповідачем відносно малолітньої дитини позивачки ОСОБА_1, яка є найменш захищеною порівняно з повнолітніми особами, підданя небезпеці життя та здоров'я дитини, які є найголовнішими людськими цінностями, глибину та тривалість душевних страждань позивачки, яка, як матір, відчула сильні душевні страждання з приводу пошкодження здоров'я своєї малолітньої дитини, вимушена була забезпечувати лікування дитини, приймати заходи для відновлення її психічного стану, у зв'язку з чим була позбавлена можливості вести звичний спосіб життя і докладати додаткові зусилля для його організації.

Враховуючи вищенаведене, суд, не заперечуючи глибини душевних страждань позивачки та її сина, вважає, що будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною їх дійсним стражданням, а тому має суто умовний характер. Тому з урахуванням суті позовних вимог, обсягу спричинених позивачці та її сину моральних страждань, враховуючи вимоги розумності та справедливості, суд вважає, що з відповідачів слід стягнути в солідарному порядку на користь позивачки 10000,0 грн. заподіяної моральної шкоди.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, з відповідачів на користь позивачки слід стягнути, пропорційно до задоволених вимог, сплачений нею судовий збір.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1, 3, 118-120 ЦПК України, ч. 2 ст. 23, ст. 1167, 1168, 1187 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України (п.3,9) № 4 від 31.03.95 р. „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах свого малолітнього сина ОСОБА_5, до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути в солідарному порядку із ОСОБА_2, жителя АДРЕСА_1, та ОСОБА_3, жительки АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1, жительки АДРЕСА_2, 10 000 (десять тисяч) гривень в рахунок заподіяної моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2, жителя АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1, жительки АДРЕСА_2, 60,90 грн. (шістдесят гривень 90 копійок) в рахунок повернення сплаченого судового збору.

Стягнути з ОСОБА_3, жительки АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1, жительки АДРЕСА_2, 60,90 грн. (шістдесят гривень 90 копійок) в рахунок повернення сплаченого судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів до апеляційного суду Івано-Франківської області через Тисменицький районний суд після проголошення рішення суду, або отримання копії повного рішення.

Головуючий Гургула В.Б.