Рішення № 40107610, 06.08.2014, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" серпня 2014 р.Справа № 916/2355/14

Господарський суд Одеської області у складі :

судді Никифорчука М.І.

при секретареві Ніколаєві П.В.

за участю представників сторін :

від позивача: Осадчук О.С. за довіреністю від 04.06.2014 р.;

від відповідача: Оксенчук С.С. за довіреністю від 08.01.2014 р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/2355/14:

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРКО ЛТД";

До відповідача: Військової частини А 2238;

про стягнення 46841,72 грн., -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю „МАРКО ЛТД" (далі - Позивач) звернулось до Військової частини А 2238 (далі - Відповідач) із позовом про стягнення 46841,72 грн. посилаючись на наступне.

11 травня 2012 р. між сторонами у справі укладено договір № 5 на загальну суму 44 985,60 грн.

Згідно п. 4.1 Договору розрахунки проводяться шляхом оплати наданих послуг Замовнику після підписання сторонами акту виконаних робіт.

Відповідно до акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0001155 від 03.12.2012 р. Виконавець (Позивач) надав Замовнику ( Відповідачеві) послуги на загальну суму 44 985,60 грн.

Термін сплати за вказаним актом настав 17.01.2013 р. Проте відповідач надані послуги не сплатив, чим порушив вимоги як договору так і приписів ст. ст. 526 ЦК України. На вказану суму боргу відповідачеві нараховані 3% річних в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України які складають 1856 грн. 12 коп.

На підставі викладеного позивач просить позов задовольнити.

Відповідач позов фактично визнав, про що надав відзив на позов, у якому зазначає, що військова частина ще 19 липня 2012 року надіслала до Головного управління Державної казначейської служби платіжні документи щодо перерахування вказаних сум позивачеві. Причини неперерахування відповідачеві не відомі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, вислухавши представників сторін, проаналізувавши приписи законодавства, що регулюють правовідносини по даному спору, господарський суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст.. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинно виконуватись відповідно до умов договору, вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а в разі відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. У відповідності до ст. 629 зазначеного кодексу Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку.

Як випливає із матеріалів справи, приведені позивачем обставини справи цілком підтверджуються наданими ним доказами: вказаним договором, актами здачі - приймання виконаних робіт, розрахунком сум стягнення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми 3 % річних суд вважає його правильним і тому приймає до уваги.

Таким чином вказані суми підлягають стягненню з відповідача в порядку ст. 525. 526 ЦК України.

Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст.32,33,43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „МАРКО ЛТД" - задовольнити повністю.

Стягнути з військової частини А 2238 (65026, м. Одеса, вул. Приморська, 26, код ЄДРПОУ 22993734) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „МАРКО ЛТД " (65014, м. Одеса, вул. Канатна, 42, к 501, код ЄДРПОУ 30284125): суму основного боргу у розмірі 44 985 (сорок чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят п'ять) грн. 60 коп., 3 % річних в сумі 1856 (одна тисяча вісімсот п'ятдесят шість) грн. 12 коп. та судовий збір в сумі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн.

Повний текст рішення складено та підписано 11.08.2014р.

Суддя Никифорчук М.І.