Рішення № 40107591, 04.08.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.08.2014 р. Справа № 914/2179/14

За позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Великі Мости Сокальського району Львівської області

до відповідача: Приватного підприємства «Агросоюз-Захід», м. Львів

про стягнення 29 237, 78 грн.

Суддя Манюк П.Т.

При секретарі Альховській І.Б.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2- представник

від відповідача: не з»явився

Зміст ст. 22 ГПК України представнику позивача роз'яснено.

Розглядається справа за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Агросоюз-Захід» про стягнення 29 237, 78 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.06.2014 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 21.07.2014 р.

Розгляд справи було відкладено з підстав викладених у відповідній ухвалі суду.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити з підстав зазначених у позовній заяві та усних пояснення.

Відповідач вимог суду, зазначених в ухвалах про порушення справи та про відкладення справи не виконав, витребуваних доказів не подав, явки свого представника в засідання суду не забезпечив, про причини невиконання вимог суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи судом, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, отриманим відповідачем 27.06.2014 р.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи в порядку ст. 75 ГПК України, суд встановив наступне:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася в господарський суд з позовом до Приватного підприємства «Агросоюз-Захід» про стягнення 29 237, 78 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що 06.03.2013 р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі - позивач, покупець) та Приватним підприємством «Агросоюз-Захід» (надалі - відповідач, продавець) було укладено договір купівлі-продажу № 06/03 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, відповідач зобов'язується систематично передавати у власність позивача м'ясосировину, походженням Україна, а позивач зобов'язується приймати та своєчасно здійснювати його оплату.

Пунктом 2.3 договору визначено, що розрахунок за замовлений позивачем товар за згодою сторін проводиться по передоплаті.

На виконання умов договору, 07.04.2014 р. позивач, після взаємного погодження з відповідачем про передоплату за товар, а саме за м'ясо в кількості 378, 33 кг, провів платіж в розмірі 18 160, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 52.

Згідно п.п. 4.2 та 4.3 договору, приймання кожної партії товару здійснюється представником позивача на складі відповідача. Відвантаження товару проводиться автомобільним транспортом за рахунок позивача.

08.04.2014 р., після проведення необхідної попередньої оплати за товар, позивач відправив на склад відповідача свій транспортний засіб для отримання товару.

Пунктом 4.5 договору передбачено, що факт приймання позивачем кожної партії товару по кількості оформляється видатковою накладною, підписаною представниками позивача та відповідача.

Проте, відповідач відмовився передати оплачений позивачем товар та завантажити його на транспортний засіб позивача, тому позивачем товар не був прийнятий, а відтак і не було оформлено видаткової накладної та інших необхідних документів, що засвідчують факт приймання - передачі товару.

10.04.2014 р. позивачем на адресу відповідача була направленна претензія щодо невиконання останнім своїх зобов»язань та повернення позивачу сплачених ним грошових коштів за неотриманий товар, яка була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Крім того, як зазначає у позовній заяві позивач, він співпрацює, зокрема, з Відділом освіти Сокальської райдержадміністрації, згідно договору купівлі-продажу від 27.01.2014 р. № 03-3/1, відповідно до умов якого позивач обов»язково, періодично поставляє Відділу освіти м»ясо.

Невиконання відповідачем своїх зобов»язань щодо передачі товару позивачу, привело до неможливості виконання останнім своїх зобов»язань перед замовниками. Результатами порушення умов договору, укладеного позивачем та Відділом освіти Сокальської райдержадміністрації є претензія від 15.04.2014 р. № 01-8/496, виставлена останнім за недотримання умов обов»язкової поставки, а в подальшому сплата позивачем, за невиконання умов цього договору, пені у розмірі 5% від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення.

Таким чином, за порушення відповідачем умов договору, позивач просить стягнути з нього на свою користь 18 160, 00 грн. попередньої оплати, 4 677, 52 грн. завданих збитків (упущеної вигоди), 5 000, 00 грн. моральної шкоди та відповідно до ст. 625 ЦК України 3% річних в розмірі 92, 54 грн. і інфляційні втрати в розмірі 1 307, 72 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково виходячи із наступних мотивів.

Відповідно до статті ст. 526 ЦК України, 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як встановлено судом, 06.03.2013 р. між сторонами було укладено договір купівлі-продажу № 06/03, відповідно до якого відповідач зобов'язався систематично передавати у власність позивача м»ясосировину, а позивач зобов'язався приймати та своєчасно здійснювати його оплату.

На виконання умов договору, 07.04.2014 р. позивач, після взаємного погодження з відповідачем щодо передоплати за товар, а саме за м'ясо в кількості 378, 33 кг, провів платіж в розмірі 18 160, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 52.

08.04.2014 р., після проведення необхідної попередньої оплати за товар, позивач відправив на склад відповідача свій транспортний засіб для отримання товару, проте відповідач не передав оплачений позивачем товар, а відтак і не було оформлено видаткової накладної та інших необхідних документів, що засвідчують факт приймання - передачі товару.

Приписами ст. 693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

10.04.2014 р. позивачем на адресу відповідача була направленна претензія щодо невиконання останнім своїх зобов»язань та повернення позивачу сплачених ним грошових коштів за неотриманий товар, яка була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином, зважаючи на те, що відповідач своїх забов'язань щодо передачі позивачу оплаченого ним товару не виконав, тому позовні вимоги в частині повернення останньому попередньої оплати в розмірі 18 160, 00 грн. підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача завданих останнім збитків (упущеної вигоди) у розмірі 4 677, 52 грн., суд зазначає наступне.

Статтею 623 ЦК України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно із ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, які особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Крім того, умовами цивільно-правової відповідальності з відшкодування збитків є: протиправність поведінки, дії чи бездіяльності особи, шкідливий результат такої поведінки (збитки) та причиновий зв'язок між протиправною поведінкою і завданими збитками; вина особи, що заподіяла збитки. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Аналіз доданих до матеріалів справи доказів свідчить про наявність всіх елементів для притягнення відповідача до цивільно-правововї відповідальності, тому позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача завданих збитків (упущеної вигоди) в розмірі 4 677, 52 грн. є обґрунтованою, та такою що підлягає до задоволення.

Щодо позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 4 677, 52 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного суду від 25.05.2001 р. №5; від 27.02.2009 р. № 1, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Отже, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв»язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з»ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Таким чином, для настання цивільно-правової відповідальності відповідача за заподіяння моральної шкоди позивачеві необхідно встановити наявність усієї сукупності зазначених ознак складу цивільного правопорушення (протиправність діяння, факт заподіяння шкоди (у даному випадку - саме моральної), причинний зв'язок між протиправним діянням і шкодою, вина заподіювача шкоди), тоді як відсутність хоча б однієї з цих ознак виключає настання відповідальності.

Враховуючи, що позивачем не надано доказів завдання йому моральної шкоди, доказів наявності прямого причинного зв'язку між порушенням відповідачем зобов'язання та завданою моральною шкодою, а також не подано обґрунтований розрахунок суми моральної шкоди, тому суд вважає, що у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 4 677, 52 грн. слід відмовити.

Позивачем на підставі ст. 625 ЦК України було також нараховано відповідачу 3% річних в розмірі 92, 54 грн. та інфляційні втрати в розмірі 1 307, 72 грн. Відмовляючи в цій частині позовних вимог про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат, суд виходив з наступного.

Відповідно до п. 5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав. Оскільки спір виник через неправомірні дії відповідача, судовий збір покладаються на відповідача пропорційно до задоволених вимог. На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 ГПК України, суд ,- в и р і ш и в:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Агросоюз-Захід» (79015, м. Львів, вул. Героїв УПА, 73; 79040, м. Львів, вул. Д. Апостола, 14, код ЄДРПОУ 33252578) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) суму у розмірі 24 262, 58 грн. з них:

- 18 160, 00 грн. - заборгованості;

- 4 677, 52 грн. - завданих збитків (упущеної вигоди);

- 1 425, 06 грн. - судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Накази видати відповідно ст.116 ГПК України.

Повне рішення складено 11.08.2014 року.

Суддя Манюк П.Т.