Рішення № 40107549, 07.08.2014, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07 серпня 2014 р. Справа № 902/954/14

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредмаш Сервіс", м.Кременчук Полтавська область

до: Дочірнього підприємства "Вінницький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м.Вінниця в особі відокремленого підрозділу - філії "Крижопільський райавтодор", смт.Крижопіль, Вінницька область

про стягнення 25 966 грн. 40 коп. заборгованості за договором № 25-У05-11 від 04.05.2011 р.

За участю секретаря судового засідання Кондратенко Т.І.

За участю представників:

позивача: Пузь Ю.А., довіреність № 3 від 18.07.2014 р.

відповідача: Марейчик С.С., довіреність № 146 від 16.04.2014 р.

В С Т А Н О В И В :

Товариством з обмеженою відповідальністю "Кредмаш Сервіс" подано позов до Дочірнього підприємства "Вінницький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі відокремленого підрозділу - філії "Крижопільський райавтодор" про стягнення 25 966 грн. 40 коп. заборгованості за договором № 25-У05-11 від 04.05.2011 р.

Ухвалою суду від 04.07.2014 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/954/14 та призначено її до розгляду на 24.07.2014 р..

21.07.2014 р. до суду надійшов відзив відповідача в якому останній позов не визнає та просить в його задоволенні відмовити з мотивів наведених у ньому.

В зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів розгляд справи відкладено до 06.08.2014 р.

В судовому засіданні 06.08.2014 р. судом оголошено перерву до 07.08.2014 р. з метою вивчення поданих сторонами доказів.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

04.05.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кредмаш сервіс" (Продавець) та філією "Крижопільський райавтодор" ДП "Вінницький облавтодор" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу № 25-У05-11, згідно п.1.1 якого Продавець зобов'язується відпустити Покупцеві ТМЦ в асортименті згідно заявки і виставлених рахунків до цього Договору, а Покупець - сплатити і прийняти товар (а.с.11-12, т.1).

Пунктом 2.1 Договору визначено, що ціна на товар, що постачається, вказується в Специфікаціях до цього Договору, що є його невід'ємною частиною на кожну партію окремо.

Оплата за товар здійснюється у вигляді 100 % передплати за безготівковим розрахунком, або за домовленістю сторін, згідно графіку вказаному у Специфікаціях до даного Договору (п.2.2 Договору).

05.05.2011 р. між сторонами підписано Специфікацію № 1 до Договору в якій сторони погодили найменування товару, кількість, одиницю виміру, ціну, умови та строки поставки, порядок оплати тощо (а.с.13, т.1).

Як вбачається з матеріалів справи позивач передав відповідачу товар за видатковими накладними від 09.06.2011 р. № КД-000264 та від 15.06.2011 р. № 000273, довіреністю № 359861 від 09.06.2011 р. на загальну суму 32 966,40 грн (а.с.14-18, т.1).

Порівнявши найменування товару, його кількість, ціну, вартість у видаткових накладних та Специфікації № 1 до Договору судом встановлено повне співпадіння по вказаним позиціям, що свідчить про поставку товару на умовах Договору від 04.05.2011 р. № 25-У05-11.

09.06.2011 р. відповідачем було сплачено за отриманий товар лише 7 000,00 грн, що підтверджується відповідною банківською випискою та довідкою банківської установи № 27-01-02/216 від 18.07.2014 р. наявними в матеріалах справи (а.с.25, т.1).

Таким чином борг відповідача становить 25 966,40 грн (32 966,40-7 000,00), розмір якого власне не заперечується сторонами, що випливає з обопільнопідписаного акту звірки взаємних розрахунків станом на 01.10.2013 р.

Так як, відповідач не здійснив розрахунків за отриманий Товар позивач 26.09.2013 р. звернувся з претензією № 2734 про погашення заборгованості (а.с.21, т.1).

За твердженням позивача відповіді на претензію він не отримав.

Непроведення відповідачем оплати за переданий позивачем товар слугувало підставою звернення останнього з даним позовом до суду.

На підставі встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

З моменту укладення сторонами договору № 25-У05-11 від 04.05.2011 р. між ними виникли зобов'язання, які мають правову природу договору поставки.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.632 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

В силу вимог ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, відтак, суд вважає, що позов в частині стягнення 25 966,40 грн основного боргу є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст.33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду належних та допустимих доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу в тому рахунку доказів проведення остаточних розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів тощо).

Заперечення відповідача наведені у його відзиві оцінюються судом критично, оскільки не спростовують правомірності та обгрунтованості заявленого позову.

Зокрема відповідач вказує, що договір від 04.05.2011 р. № 25-У05-11 з позивачем підписувався керівником філії без наявності у нього погодження юридичної особи та відповідної довіреності виходячи з чого вказаний договір є недійсним.

Окрім того відповідач вказує на відсутність юридичної сили відносно наданих позивачем видаткових накладних та довіреності, оскільки останні підписані не керівниками підприємств, а також остання не містить відомостей про одиницю виміру товару.

Відхиляючи заперечення відповідача суд виходив з наступних міркувань.

У відповідності до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписами ч.ч.1, 3 ст.92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Таким чином всі обмеження цивільної дієздатності представництва юридичної особи є чинними за умови, якщо юридична особа доведе, що третя особа знала або за всіма обставинами не могла не знати про встановлені обмеження. Третя особа має визнаватись такою, що знала чи за всіма обставинами не могла не знати про обмеження повноважень відповідного представника, коли будуть надані докази, які підтверджують, що третя особа під час вчинення оспорюваного правочину достеменно знала про відсутність у цього представника відповідних повноважень.

Відповідно до ч.ч.1, 3, 4 ст.95 Цивільного кодексу України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії не є юридичними особами та наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.

Як вбачається з матеріалів справи договір поставки № 25-У05-11 від 04.05.2011 р. укладено між позивачем та Філією "Крижопільський райавтодор" ДП "Вінницький облавтодор" в особі начальника Мельника О.Я., що діє на підставі Положення.

Відповідно до Положення про Філію "Крижопільський райавтодор" ДП "Вінницький облавтодор" Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України", затвердженого наказом № 100 від 22.05.2002 р. директора ДП"Вінницький облавтодор", філія "Крижопільський райавтодор" створена як відособлений структурний підрозділ ДП "Вінницький" (п.1.1).

Філія є відособленим підрозділом Підприємства, не є юридичною особою, діє відповідно до чинного законодавства і цього Положення (п.3.1 Положення).

Філія здійснює свою діяльність на принципах внутрішнього господарського розрахунку, підпорядкованості та підзвітності органам управління Підприємства (п.3.2 Положення).

Згідно пункту 3.3 Положення філія може від імені і за дорученням директора підприємства укладати договори відповідно до предмета діяльності підприємства.

Згідно п.5.8 Положення контроль за діяльністю філії здійснюється шляхом надання Підприємству статистичної звітності та податкових декларацій.

Із наданої відповідачем довіреності від 02.02.2011 р. № 24 вбачається, що до останньої не внесено господарський договір з позивачем.

Зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що договір № 25-У05-11 від 04.05.2011 р. укладено начальником філії "Крижопільський райавтодор" з перевищенням повноважень.

Враховуючи наведені вище приписи ч.3 ст.92 та ч.3, ч.4 ст.95 Цивільного кодексу України та те, що договір № 25-У05-11 від 04.05.2011 р. укладався позивачем з філією, суд приходить до висновку, що позивач повинен був ознайомитись із Положенням філії та перевірити повноваження начальника філії на укладення зазначеного правочину (довіреність).

З огляду на вказане суд вважає, що ТОВ "Кредмаш Сервіс" під час укладення договору поставки № 25-У05-11 від 04.05.2011 р. за всіма обставинами не могло не знати про такі обмеження.

При цьому відповідно до статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Схвалення таких дій можливе у різних формах, зокрема шляхом подання відповідної заяви, мовчазною згодою, здійсненням дій, які свідчать про прийняття правочину.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи на виконання умов договору № 25-У05-11 від 04.05.2011 р. сторонами вчинялись протягом травня - червня 2011 року дії по передачі-прийняттю товару та його оплаті, продукція за договором одержана, про що свідчать специфікації на постачання товару, видаткові накладні, покупець частково розрахувався за одержану продукцію тощо.

Крім того в матеріалах справи наявні заповнені позивачем як платником податків податкових декларацій з ПДВ за червень 2011 року, які засвідчують облік оподатковуваних операцій з поставки товару за спірним договором.

При цьому акт Кременчуцької ОДПІ від 05.04.2013 р. № 3012/22.4-09/36618647 підтверджує відсутність розбіжностей з ДП "Вінницький облавтодор" за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р., що безумовно свідчить про вчинення позивачем конклюдентних дій з прийняття спірного договору до виконання, оскільки контролюючи діяльність своєї філії, ДП "Вінницький облавтодор", як юридична особа і платник податків, відобразила у податкових документах факт поставки товару за договором № 25-У05-11 від 04.05.2011 р.

Обов'язок включення показників відокремленого підрозділу до фінансової звітності підприємства визначено ч.5 ст.8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Доказів про відмову від прийняття товару, його повернення позивачу, здійснення коригування податкової звітності (сум ПДВ), тобто про відмову від прийняття спірного договору до виконання, ДП "Вінницький облавтодор" до матеріалів справи не долучено, про їх існування не зазначено.

Посилання відповідача на недійсність договору № 25-У05-11 від 04.05.2011 р. є юридично неспроможним виходячи із приписів ст.204 Цивільного кодексу України, яка встановлює презумпцію правомірності правочинів.

Доказів визнання недійсним договору № 25-У05-11 від 04.05.2011 р. на момент прийняття рішення матеріали справи не містять.

Заперечення відповідача щодо неналежності первинних бухгалтерських документів є хибними, позаяк надані позивачем видаткові накладні містять всі обов'язкові реквізити визначені ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції) тощо.

За таких обставин, суд дійшов висновку про повне задоволення позову.

При прийнятті рішення судом враховано положення п.1.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 12 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в якому наголошено, що коло повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відокремлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу. При цьому слід мати на увазі, що стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відокремлений підрозділ, і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації - юридичної особи, але в особі її відокремленого підрозділу, наприклад: "Стягнути з підприємства "А" в особі його відокремленого підрозділу - філії N 1 на користь організації "Б" в особі її Н-ської філії таку-то суму".

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача в повному обсязі відповідно до ст.49 ГПК України.

07.08.2014 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд-

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Вінницький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", вул.40-річчя Перемоги, буд.27, м.Вінниця, 21100 (ідентифікаційний код-32054743) в особі відокремленого підрозділу - філії "Крижопільський райавтодор", вул.Леніна, 40, смт.Крижопіль, Вінницька область, 24600 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредмаш сервіс", проїзд Галузевий, 20, м.Кременчук, Полтавська область, 39600 (ідентифікаційний код - 36618647) - 25 966 грн 40 коп. - боргу, 1 827 грн 00 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 12 серпня 2014 р.

Суддя Банасько О.О.

віддрук. 1 прим.:

1 - до справи.