Постанова № 40106627, 30.04.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2014 року Справа № 808/1426/14 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Сіпаки А.В.

при секретарі судового засідання Горбовій І.С.

за участю:

представників позивача Дєєвої Л.Є., Барського А.О.

представника відповідача Шахрай О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі адміністративну справу

за позовом фермерського господарства "СВАМ"

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про скасування податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Фермерського господарства "СВАМ" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0002192206 від 18.09.2013 р. та № 0000702212 від 28.11.2013р.

Представники позивача підтримали позовні вимоги і просять задовольнити їх у повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог зазначають, що 18.09.2013р. ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002192206, яким ФГ "СВАМ" визначено податкове зобов'язання, а саме:

- збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на загальну суму 107 363,25 грн., в т.ч. основного платежу 86 953.00 грн., штрафних (фінансових) санкцій - 20 410, 25грн. з податку на додану вартість.

28.11.2013р. ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000702212, відповідно якому ФГ "СВАМ" донараховано суму грошового зобов'язання у вигляді штрафу на суму 81637,00грн.

Цими податковими повідомленнями-рішеннями на підставі Акту перевірки № 1131/22.11-106/37020310 від 23.08.2013р. встановлені порушення Позивачем норм п.203.1 ст.203, пп.209.2 ст.209 Податкового кодексу України.

Позивач зазначив, що вищевказані податкові повідомлення-рішення є незаконними, оскільки суперечать чинному законодавству України, так як Акт перевірки складений з порушенням приписів Податкового Кодексу України, а також іншого законодавства України, яке регулює податкове законодавство, ґрунтується на вільному тлумаченні норм чинного законодавства Відповідачем та не враховують специфіку діяльності Позивача, який застосовує пільгову систему оподаткування ПДВ як сільськогосподарський товаровиробник на підставі норм ст.209 Податкового кодексу України, як спеціальної норми для сільгоспвиробників. У зв'язку з цим Позивач просить їх скасувати.

Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечив із підстав, викладених у письмових запереченнях. Просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши та оцінивши надані докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, з наступних підстав.

В Податковому повідомленні-рішенні № 0002192206 від 18.09.2013р. зазначені порушення п.203.1 ст.203, пп.209.2 ст.209 Податкового кодексу України, у зв'язку із чим нараховане грошове зобов'язання в розмірі 86953грн. Позивач вважає відсутніми зазначенні порушення, виходячи з наступного:

Так нормою пп.203.1 встановлено:

"Стаття 203. Порядок надання податкової декларації та строки розрахунків з бюджетом

203.1. Податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця."

Як зазначено Позивачем в адміністративному позові, що також підтверджується матеріалами справи, всі декларації з податку на додану вартість (як загальна, так і скорочена для спеціального режиму оподаткування) надавалися в контролюючі органи в повному обсязі та своєчасно, що підтверджується відмітками ДПІ та квитанціями 1, 2.

Всі копії податкових декларацій Позивачем надавались Відповідачеві під час проведення перевірки.

Таким чином, податкова звітність з податку на додану вартість за весь період перевірки надавалась до контролюючих органів своєчасно та повному обсязі, у зв'язку з чим Позивачем не було припущено порушень п. 203.1. Податкового кодексу України.

Відсутність зазначеного порушення також визнано Відповідачем, що підтверджується Листом ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя від 22.11.2013р. № 4903/10/08-28-22-12 (Додаток 7 до адміністративного позову).

З приводу порушення пп.209.2 Податкового кодексу України, який визначає:

"209.2. Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України."

На виконання вимог чинного податкового законодавства України, ФГ "СВАМ" був відкритий у ЗРУ ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" м. Запоріжжя р/р № 26044057000636. Позивачем надавались до перевірки банківські документи, що свідчать про відкриття зазначеного спецрахунку, але Відповідачем вони враховані не були.

Крім того, до перевірки надавались банківські первинні документи, які були досліджені судом, що свідчать про своєчасне перерахування сум зобов'язань на спецрахунок. Дані документи спростовують твердження Відповідача про наявність у Позивача заборгованості із сплати податку до держбюджету на суму 86 953. 00 грн.

На думку Відповідача, зобов'язання на суму 86 953. 00 грн. на дату перевірки не сплачено до відповідного бюджету (на спецрахунок). З чим неможливо погодитися, так як всі суми сплачені на спец рахунок, що підтверджено банківськими первинними документами.

Таким чином, перерахування зобов'язань проведено в повному обсязі у в визначені законодавством терміни, що свідчить про відсутність порушень норм пп.209.2 Податкового кодексу України.

Згідно норм п. 209.2 ПКУ сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) сільськогосподарським підприємством відповідно до податкової декларації за операціями з постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах (крім підакцизних товарів, за винятком виноматеріалів за кодами згідно з УКТЗЕД 2204 29 і 2204 30, які поставляються підприємствами первинного виноробства), тобто різниця між сумою податкового зобов'язання за звітний (податковий) період та сумою податкового кредиту за такий період перераховується сільськогосподарським підприємством з поточного рахунка на спеціальний рахунок у строки, встановлені статтею 203 Кодексу для перерахування суми податку на додану вартість до державного бюджету.

Таким чином, заниження податкового зобов'язання відсутнє, оскільки сплату податку на додану вартість Позивачем проведено в повному обсязі.

Виходячи з вищевикладеного Позивачем було виконано всі норми, встановлені п. 203.1 ст.203, пп.209.2 ст.209 Податкового кодексу України.

Згідно листа ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області № 4903/10/08-28-22-12 від 22.11.2013р. Позивача було повідомлено про внесення змін (Додаток 7 до адміністративного позову) до переліку порушень, в якому додатково зазначено про порушення п.198.6 ст.198 ПКУ з відповідними змінами в висновках та в Податковому повідомленні-рішенні № 0002192206 від 18.09.2013р. що спростовується наступним:

Так на сторінці 7 Акту визначається, що:

"....не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу."

Однак, як було встановлено в ході судового розгляду справи, до перевірки надавались всі податкові накладні, які підтверджують як податкове зобов'язання, так і податковий кредит з відповідними реєстрами. Зауважень як до повноти, так і по оформленню цих податкових накладних та задекларованих податкових зобов'язань та податкового кредиту в деклараціях (загальних та скорочених) перевіряючими не надавалось. Як не надано і переліку ненаданих до перевірки податкових накладних.

Таким чином порушення Позивачем норм п. 198.6 ст. 198 за травень-серпень 2011р.відсутні.

В ході перевірки Відповідачем не взято до уваги, що показники на суму: травень 2011р. - 175 685.00 грн. (фактично згідно декларації 175 665.00 грн.), червень 2011р. - 183725грн., липень 2011р. - 178409грн., серпень 2011р. - 169667грн.; не є податковим кредитом, а є показниками р. ІІІ декларацій (скорочених) з податку на додану вартість.

Позиція Відповідача, що всі ці показники слід сумувати і відповідно, визначивши всього суму 706 341. 00 грн. враховувати її як не підтверджену податковими накладними не відповідає приписам законодавства.

Так як первинний показник в сумі 175 665.00 грн. за травень 2011р. утворився впродовж 2010р.-2011р. за наслідками господарської діяльності і його перенесено з загальної декларації за квітень 2011р. в сумі 175 665. 00 грн. до ряд. 12.4 скороченої декларації.

В наступному показники стали наслідком обігу за відповідні місяці 2011р. Копії декларацій за спірний період - травень-серпень 2011р. надано суду (додатки 8-12 до адміністративного позову).

Із співставлення показників перевірки та декларацій вбачається, що при фактичному визнанні Відповідачем від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 137 974. 00 грн., в наступному він не приймає цього показника до уваги та виводить показники до сплати в розмірах, які не відповідають показникам декларацій з урахуванням визнаного від'ємного значення станом на 01.05.2011р. в розмірі 137 974. 00 грн. та 37 691.00 грн. за травень 2011р.

Як свідчать надані суду декларації, в червні-серпні 2011р. мала місце позитивна різниця між показниками податкового зобов'язання та податкового кредиту в наступних розмірах (р. 14 декларації): Червень - 5 316.00 грн., Липень - 8 742.00 грн., Серпень -54 241.00 грн.

Отримані позитивні значення з урахуванням вхідного від'ємного значення зменшують його показник і згідно норм п.209.3 Податкового кодексу України не підлягають бюджетному відшкодуванню та зараховуються до складу податкового кредиту наступного звітного періоду. Позивачем дійсно здійснювалось перераховування цих позитивних показників на спец рахунок, однак дані дії не призводять до заниження податкового зобов'язання. При цьому, з урахуванням не прийняття Відповідачем вхідного показника з податку на додану вартість в сумі 175 665. 00 грн. можуть мати місце наступні показники скороченої декларації:

період ПЗ ПК Р.14 Р.15

Травень 2011 4232 13417 9185

Червень 2011 17844 12528 5316

З урахуванням р.15

за травень 3869

Липень 2011 25857 17115 8742

З урахуванням р.15

за червень 4873

Серпень 2011 57408 3167 54241

Загалом до сплати 4873+54241=59114

Фактично сплачено 88684 (показники табл..2)

Таким чином, Позивач фактично здійснив переплату в розмірі 29 570. 00 грн. без врахування від'ємного значення в сумі 175 665. 00 грн. по ряд. 12.4. декларації При цьому Відповідачем помилково не враховано, що цей показник по рядку 12.4 декларації (скороченої) був перенесено із загальної декларації за квітень місяць 2011р., зауваження по якій у Відповідача відсутні.

Перенесення показника від'ємного значення в розмірі 175 665.00 грн в ряд. 12 декларації "Коригування податкового кредиту" з віднесенням до ряд. 12.4, а не 12.2 як Відповідачем було рекомендовано Позивачеві в Листі від 16.01.2012р. № 201/10/31-113, не впливає на показник ряд. 13 по податковому кредиту та показники р.III декларації за травень 2011р.

Як свідчать показники наданої Позивачем в таблиці 3 адміністративного позову інформації за період липень 2010р. по травень 2011р., розбіжностей показників перевірки та ФГ "СВАМ" не має (Акт перевірки стор.8-9).

В той же час всі показники податкового кредиту та зобов'язань за цей період підтверджено податковими накладними. Зауважень по показнику рядку 12.4 з місяця в місяць у Відповідача також не має. І тільки при переході з загальної системи оподаткування ПДВ на спецрежим, а відповідно перенесенням з загальної декларації показника бюджетного відшкодування до ряд.12.4 скороченої декларації, Відповідач не приймає цю суму, що не відповідає фактичної наявності податкових накладних, які сформували податковий кредит з урахуванням показників за березень - червень 2010р. та прийнятті Відповідачем. Таким чином, відсутнє порушення Позивачем норм п. 198.6 Податкового кодексу України.

Щодо нарахування Відповідачем штрафних(фінансових) санкцій в розмірі 20 410,25 грн. на підставі норм п.123.1 та п.123.2 ст.123 ПКУ, слід зазначити наступне:

За штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 20 410,25 грн. Відповідачем надано розрахунок з посиланням на норми п.123.1 Податкового кодексу України. Застосування зазначеної норми являється неправомірним, оскільки вона стосується виключно випадків самостійного нарахування контролюючим органом сум податкових зобов'язань. Згідно норм 14.1.156 Податкового кодексу України: "податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків…повинен сплатити до відповідного бюджету, в порядку та строки, визначені податковим законодавством."

Однак, надані Позивачем до перевірки банківські документи свідчать, що ФГ "СВАМ" сплачувало на спецрахунок відповідну суму грошових коштів із свого основного рахунку. Строки сплати не було пропущено і як свідчать показники нарахування зобов'язання по перевірці, вони здійснювались в аналогічних сумах.

Таким чином, Позивачем не було допущено порушення норм п.14.1.156 Податкового кодексу України, а відповідно, донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість та штрафних санкцій являється неправомірним.

З приводу нарахування Відповідачем штрафних(фінансових) санкцій на підставі норм п.123.1 та п.123.2 ст.123 Податкового кодексу України в розмірі 81 637грн., слід зазначити наступне:

Відповідачем, в порушення норм п.2.4. "Порядку направлення органами Державної податкової служби податкових повідомлень-рішень" затвердженого Наказом № 1236 від 28.11.2012р., взагалі не надано розрахунку цього показника. Тобто цей показник не обґрунтовано у встановлений законом спосіб. В рішенні по донарахуванню цієї штрафної санкції вказано порушення п. 123.2 ст. 123. Податкового кодексу України

Визначення показника донарахування на підставі норм п.123.2 ПКУ в сумі 81 637.00 грн. є неправомірним так як, насамперед, не обґрунтовано розрахунком і дане посилання не відповідає дійсності так як згідно норм пп.123.2

"123.2. Використання платником податків (посадовими особами платника податків) сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору (обов'язкового платежу) додатково до штрафів, передбачених пунктом 123.1 цієї статті, - тягне за собою стягнення до бюджету суми податків, зборів (обов'язкових платежів), що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги. Сплата штрафу не звільняє таких осіб від відповідальності за умисне ухилення від оподаткування."

Виходячи з висновків Відповідача, порушення Позивача складається з того, що ним було перераховано кошти, але їх було використано не за призначенням. Між тим, за наявності факту перерахування коштів, застосування штрафних санкцій неможливо.

Помилковість висновків Відповідача підтверджується тим, що Позивач і перерахував кошти на спец рахунок і використав їх відповідно до призначення - на підставі п.209.2 ст.209 Податкового кодексу України - для виробничих цілей:

"209.2. Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України."

Слід визначити, що Акт перевірки не містить обґрунтування наявності зазначеного порушення - відсутній аналіз показників руху грошових коштів (надходження та використання) по спеціальному рахунку № 26044057000636 для визначення порушень норм пп.209.2

Надані Позивачем до перевірки банківські виписки по спец рахунку свідчать про те, що перераховані кошти використано тільки на виробничі цілі - сплата за водопостачання, виробничі матеріали, зокрема насіння. Відсутність розрахунку штрафних санкцій не дає можливості визначити з яких показників визначена штрафна санкція.

Системний аналіз чинного податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що застосування штрафних санкцій, відповідно п. 123.2 Податкового кодексу України як при застосуванні податкової пільги в даному випадку не може бути застосовано оскільки ФГ "СВАМ" не користується пільгами з податку на додану вартість.

Твердження Відповідача, що спеціальний режим оподаткування ПДВ є пільговим, не відповідає нормам Податкового кодексу України, оскільки пільговими являються операції , які звільнені від оподаткування і їх вичерпний перелік визначено в ст. 197 Податкового кодексу України. Позивач по справі не здійснював таких операцій, а здійснені операції по поставкам сільськогосподарської продукції оподатковуються за ставкою 20% , яка визначена як загальна на підставі п.193.1 Податкового кодексу України з урахуванням норм п.10 Перехідних положень ПКУ (підрозділ 2).

З огляду на викладене, позовні вимоги ФГ "СВАМ" підлягають задоволенню, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення Відповідача підлягають скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 94, 158-163, 186 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкові повідомлення-рішення, винесені Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області № 0002192206 від 18.09.2013 та № 0000702212 від 28.11.2013.

Стягнути з Державного бюджету на користь Фермерського господарства "СВАМ" (ЄДРПОУ 370020310) суму судового збору в розмірі 378,01 грн. (триста сімдесят вісім гривень одну копійку).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя А.В. Сіпака