Рішення № 40106465, 05.08.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/6358/13-ц

Провадження № 22-ц/779/1495/2014

Категорія 30

Головуючий у 1 інстанції Хоростіль Р. В.

Суддя-доповідач Пнівчук О.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Пнівчук О.В.

суддів: Беркій О.Ю., Соколовського В.М.

секретаря Петріва Д.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про відшкодування матеріальних збитків, моральної шкоди та зобов'язання вчинити дії, за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк» на рішення Івано-Франківського міського суду від 16 травня 2014 року,-

в с т а н о в и л а :

У квітні 2013 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» про відшкодування матеріальних збитків, моральної шкоди та зобов'язання вчинити дії. Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що у березні 2010 року відповідач пред'явив до неї вимогу як до поручителя згідно договору поруки від 20.07.2007 року №131КК, яким забезпечено кредитний договір від 20.07.2007 року на ім'я ОСОБА_3, хоча жодних договорів вона не укладала.

У квітні 2010 року відповідач без будь-яких судових рішень списав з її зарплатної картки всі наявні на ній кошти, що змусило її звернутись до органів прокуратури та до суду з позовом про визнання недійсним договору поруки. В ході розслідування кримінальної справи проведено почеркознавчу експертизу та встановлено, що підпис від її імені на договорі поруки виконаний не нею, а іншою особою. Рішенням Івано-Франківського міського суду від 11.11.2011 року, яке набрало законної сили, договір поруки визнано недійсним та стягнуто з банку в користь позивача 1654,42 грн.

ОСОБА_2 зазначила, що не зважаючи на відсутність заборгованості перед банком все її рухоме і нерухоме майно з січня 2011 року по грудень 2012 року перебувало під арештом. Тривалі судові процеси у різних судових інстанціях морально і фізично виснажили позивачку. Внаслідок неправомірних дій банку вона змушена була відстоювати свої інтереси, затрачати час і кошти.

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_2 просила суд стягнути з відповідача матеріальну шкоду, а саме: 387 грн. витрат на папір, конверти, марки, поштові відправлення, витрати на ксерокопії, 10 000 грн. витрат на адвокатські послуги, 800 грн. недоотриманих відсотків при зберіганні на депозиті коштів в сумі 1654 грн. стягнутих з позивача та неповернутих за період з 29.04.2010 року по 27.07.2012 року.

Позивач також вказала, що неправомірними діями банку їй завдано моральної шкоди, яка полягає у суттєвих емоційних, нервових зрушеннях, що мали місце за час вирішення судових справ. Розмір моральної шкоди ОСОБА_2 оцінила в 30 000 грн., які просила суд стягнути з відповідача.

Крім того, ОСОБА_2 просила суд зобов'язати ПАТ КБ «ПриватБанк» видати їй довідку про відсутність у неї будь-якої заборгованості перед банком та відсутність зі сторони банку будь-яких претензій до неї.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 16 травня 2014 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 15 000 та витрати по оплаті судового збору у розмірі 243,60 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На рішення в частині відмови у відшкодуванні матеріальних збитків у сумі 13 510 грн. та відмови у зобов'язанні відповідача надати довідку про відсутність боргу і претензій - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу.

Апелянт вважає помилковим висновок суду про те, що питання відшкодування завданих збитків вирішуються судом при ухваленні кожного конкретного рішення в порядку ст.88 ЦПК України, оскільки дана стаття визначає порядок відшкодування виключно судових витрат, а не матеріальної шкоди, завданої незаконними діями. ОСОБА_2 вказала, що розпочинаючи судовий процес по визнанню недійсним договору поруки в 2010 році, вона не могла включити у позовні вимоги відшкодування завданих збитків, тому що не знала кінцевого рішення суду та фактичної тривалості судових процесів.

ОСОБА_2 також зазначила, що витрати на оплату послуг адвоката підтверджені квитанцією від 07.12.2012 року і в цілому склали 10 000 грн. Ці кошти були сплачені адвокату не лише за представлення її інтересів у судах різних інстанцій, але і за надання консультацій, однак суд не взяв дану обставину до уваги.

Апелянт вважає, що рішення суду в частині відмови у відшкодуванні матеріальних збитків у розмірі 13 510 грн. та зобов'язанні відповідача надати довідку є незаконним і необґрунтованим. З цих підстав ОСОБА_2 просить змінити оскаржуване рішення в цій частині та ухвалити нове про задоволенні її позовних вимог у повному обсязі.

ПАТ КБ «ПриватБанк» також подав апеляційну скаргу на рішення суду в частині стягнення на користь позивача моральної шкоди.

Апелянт вказав, що висновки суду про наявність вини відповідача у заподіянні позивачу моральної шкоди є необґрунтованими та не підтверджуються матеріалами справи. Визначаючи розмір моральної шкоди, суд не навів у рішенні відповідних мотивів. Фактично позивачем не були надані докази наявності моральних страждань, пов'язаних з встановленням факту недійсності договору поруки, зверненням банку до суду із позовом про стягнення з позивачки заборгованості за кредитним договором та наявності причинного зв'язку між вказаними обставинами та станом здоров'я позивачки.

Апелянт вважає, що вимоги ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди є недоведеними та задоволенню не підлягають. Тому просить скасувати рішення суду в цій частині та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні даної позовної вимоги. В решті рішення суду просить залишити без змін.

В судовому засіданні апеляційного суду апелянт ОСОБА_2 підтримала доводи поданої апеляційної скарги.

Представник ПАТ КБ «ПриватБанк» Длугош І.І. підтримав доводи апеляційної скарги банку.

Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягає до часткового задоволення, а в задоволенні скарги ОСОБА_2 слід відмовити з наступних підстав.

Постановляючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних збитків, суд першої інстанції правильно виходив із того, що понесені позивачкою витрати при розгляді інших цивільних справ повинні відшкодовуватись у відповідності до положень ст. 88 ЦПК України при вирішенні конкретних справ.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_2 просила стягнути на її користь витрати понесені з вини відповідача ПАТ КБ «ПриватБанк» в процесі розгляду справ про стягнення боргу за кредитним договором, визнання недійсним договору поруки, а саме кошти затрачені на придбання паперу, конвертів, марок, на копіювання документів та витрат по оплаті послуг адвоката, всього на загальну суму 13510 грн.

Відповідно до положень ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином, вирішення питання про стягнення понесених позивачкою витрат, пов»язаних з розглядом цивільних справ вирішується в порядку відшкодування судових витрат, а не відшкодування заподіяної з вини відповідача ППАТ КБ «ПриватБанк» матеріальної шкоди.

Посилання апелянта на те, що вона не могла включити у позовні вимоги відшкодування понесених нею витрат, оскільки не знала кінцевого рішення суду та фактичної тривалості судових процесів не дають підстав для висновку, що такі витрати підлягають стягненню як заподіяна відповідачем матеріальна шкода.

Не знайшли свого підтвердження також доводи позивача щодо понесених матеріальних збитків у вигляді недоотриманих відсотків при зберіганні на депозиті коштів, як такі що не підтверджені належними доказами.

Суд першої інстанції також дійшов обґрунтованого висновку про те, що не підлягає до задоволення позов в частині зобов»язання ПАТ КБ «Приватбанк» видати їй довідку про відсутність заборгованості перед банком, оскільки рішення суду про визнання недійсним договору поруки, вчиненого від імені ОСОБА_2 набрало законної сили та підлягає обов»язковому виконанню, а тому вимоги про видачу довідки за відсутності укладеного між сторонами договору є необґрунтованими.

Що стосується рішення суду в частині стягнення з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 моральної шкоди в розмірі 15000 грн., то висновок суду щодо визначення розміру моральної шкоди належним чином не обґрунтований, а тому рішення суду в цій частині підлягає зміні, виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до положень ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 20.07.2007 року не укладала із ПАТ КБ «ПриватБанк» договору поруки, укладений від її імені договір поруки підписано іншою особою у зв»язку з цим, за позовом ОСОБА_2 даний договір поруки визнано недійсним.

З врахуванням представлених позивачем доказів щодо перенесених нею моральних переживань, погіршення стану здоров»я, понесених немайнових втрат, часу та зусиль для відновлення порушеного прав та з врахуванням вимог розумності і справедливості, колегія суддів приходить до висновку, що на відшкодування заподіяної ОСОБА_2 моральної шкоди слід стягнути 3000 грн.

У зв»язку з наведеним, рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

В решті рішення суду слід залишити без зміни.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 313-314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 16 травня 2014 року від 16 травня 2014 року в частині стягнення з ПАТ КБ «Приватанк» на користь ОСОБА_2 моральної шкоди змінити та стягнути з ПАВТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 3000 грн. моральної шкоди.

В решті рішення суду залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Головуюча: Пнівчук О.В.

Судді: Беркій О.Ю.

Соколовський В.М.