Рішення № 40105573, 05.08.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.08.2014 р. Справа № 914/1658/14

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Львівський холодокомбінат», м.Львів

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Дрогобицький молочний завод», м.Дрогобич Львівської області

про стягнення заборгованості в сумі 1896000,00грн.

Суддя Щигельська О.І.

при секретарі Зарицькій О.Р.

Представники:

від позивача: Дунас О.М. - представник за довіреністю

від відповідача: Подвірний О.М. - представник за довіреністю

Суть спору: позов заявлено Публічним акціонерним товариством «Львівський холодокомбінат» до Публічного акціонерного товариства «Дрогобицький молочний завод» про стягнення заборгованості в сумі 1896000,00грн.

Ухвалою суду від 14.05.2014р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 17.06.2014р. (суддя Деркач Ю.Б.).

Внаслідок повторного автоматизованого розподілу, проведеного у відповідності до ст.2-1 ГПК України, через неможливість здійснення правосуддя суддею Деркачем Ю.Б., справу передано на розгляд судді Щигельської О.І.

Ухвалою суду від 17.06.2014р. розгляд справи відкладено на 02.07.2014р. у зв'язку з неявкою сторін. В судовому засіданні 02.07.2014р. оголошено перерву до 16.07.2014р. для надання можливості сторонам виконати вимоги ухвали суду. Ухвалою суду від 16.07.2014р. розгляд справи відкладено на 31.07.2014р. у зв'язку з неявкою сторін. В судовому засіданні 31.07.2014р. оголошено перерву до 05.08.2014р.

Представник позивача в судове засідання 05.08.2014р. з'явився, долучив до матеріалів справи додаткові документи (вх.№33738/14 від 05.08.2014р.), позовні вимоги підтримав повністю з підстав, зазначених у позовній заяві та поясненнях (при супровідних листах вх.№33230/14 від 31.07.2014р. та вх.№33738/14 від 05.08.2014р.). Ствердив, зокрема, що між позивачем та відповідачем - ВАТ «Дрогобицький молочний завод» (після зміни найменування - ПАТ «Дрогобицький молочний завод») в січні 2008 року укладено договір, на виконання умов якого ПАТ «Львівський холодокомбінат» здійснено попередню оплату за товар, який відповідачем не поставлено. Зважаючи на те, що ПАТ «Дрогобицький молочний завод» суму попередньої оплати повернуто позивачу в березні 2009 року лише частково, останній звернувся до суду із позовною заявою про стягнення заборгованості в сумі 1896000,00грн. Просив позов задоволити.

Представник відповідача в судове засідання 05.08.2014р. з'явився, надав усні пояснення по суті спору, позов визнав повністю, про що подав відповідну заяву (при супровідному листі вх.№33222/14 від 31.07.2014р.).

Інших заяв чи клопотань до початку судового засідання сторонами не подано, вимоги ухвали суду від 16.07.2014р. сторонами по справі виконано частково.

У відповідності до ст.75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, в яких достатньо доказів для прийняття рішення по суті спору, у відповідності до ч.3 ст.4-3 ГПК України, судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, у зв'язку із чим передбачені у ст.77 ГПК України підстави для відкладення розгляду справи не вбачаються.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

Між Відкритим акціонерним товариством «Львівський холодокомбінат» (після зміни найменування Публічне акціонерне товариство «Львівський холодокомбінат»; позивач по справі, покупець за договором) та Відкритим акціонерним товариством «Дрогобицький молочний завод» (після зміни найменування Публічне акціонерне товариство «Дрогобицький молочний завод»; відповідач по справі, продавець за договором) укладено договір №02/08-ПТ від 09.01.2008р., за яким продавець зобов'язався продати та передати у власність покупцю молочні продукти, в подальшому іменоване товар, а покупець - прийняти та сплатити його вартість на умовах даного договору (п.1.1).

Як зазначено у позовній заяві, на виконання умов договору позивачем згідно платіжних доручень №4748 від 27.01.2009р. та №4845 від 27.02.2009р., перераховано на рахунок відповідача передоплату в сумі 476000,00грн. Згідно платіжного доручення №621 від 30.03.2009р. ПАТ «Дрогобицький молочний завод» повернуто позивачу попередню оплату в сумі 230000,00грн. Окрім того, на виконання умов додаткової угоди позивачем згідно платіжних доручень №5031 від 09.04.2009р., №5090 від 14.04.2009р., №5167 від 22.04.2009р., №5187 від 23.04.2009р., №5228 від 22.04.2009р., №5315 від 30.04.2009р., №5316 від 05.05.2009р., №5339 від 06.05.2009р., №5385 від 13.05.2009р., №615 від 31.07.2009р. перераховано на рахунок відповідача передоплату в сумі 1500000,00грн. та згідно платіжних доручень №111 від 26.06.2009р., №122 від 30.006.2009р. - 150000,00грн.

Стверджуючи, що ПАТ «Дрогобицький молочний завод», всупереч виконанню умов договору щодо строків, порядку та умов поставки, товару позивачу не постачав, чим, на думку останнього, порушив розділ ІІІ договору, ПАТ «Львівський холодокомбінат» звернулось до суду із позовною заявою про стягнення з відповідача 1896000,00грн. попередньої оплати за договором.

Згідно з п.2.1 договору, товар передається покупцю за договірними цінами, визначеними протоколом до даного договору.

Договором, а саме п.3.5, визначено, що молоко постачається згідно графіка поставки, який узгоджується сторонами додатково. Графік поставки може коригуватися тільки за взаємною згодою сторін.

Відповідно до розділу ІV договору, покупець проводить розрахунки з продавцем шляхом перерахування фінансових коштів на розрахунковий рахунок у наступному порядку: - сума перераховується протягом 30 (тридцяти) календарних днів після отримання товару.

При винесенні рішення у даній справі суд керувався наступним:

зі змісту норми ч. 2 ст. 693 ЦК України, якою позивач керувався при поданні позову, про що зазначено ним у позовній заяві, вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцеві. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання одного з цих варіантів правової поведінки є правом тільки покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Так, ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст.174 ГК України, є господарський договір.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За умовами даного договору, відповідач взяв на себе зобов'язання поставити, а позивач - прийняти та оплатити молочні продукти (товар) у кількості, у строк та за ціною, обумовленими у протоколах до даного договору. При цьому, сума договору визначена сторонами у розмірі 10000000грн.

Даний договір за своєю правовою природою є договором поставки. Так, відповідно до ст.265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Спір у даній справі виник у зв'язку з невиконанням зобов'язань за вищевказаним договором.

У поданих позивачем письмових поясненнях (при супровідному листі вх.№33230/14 від 31.07.2014р.) зазначено, що від ВАТ «Дрогобицький молочний завод» надійшла письмова пропозиція про проведення передоплати за продукцію, обумовлену договором №02/08-ПТ від 09.01.2008р., яку прийнято ВАТ «Львівський холодокомбінат», про що свідчать сплати відповідних сум грошей на розрахункові рахунки відповідача, відтак, сторони договору обрали не укладати протокол визначення ціни до договору, оскільки попередня оплата здійснювалась конкретно визначеною сумою, на яку повинна була здійснюватись поставка обумовленої продукції.

Як встановлено під час розгляду даної справи, позивачем, в якості попередньої оплати товару, за період з 27 січня 2009 року по 31 липня 2009 року перераховано відповідачу 1896000,00грн., між тим, як стверджується позивачем, відповідач поставки товару не здійснив.

На думку суду, визначаючи чи є позов про стягнення з відповідача 1896000,00грн. в рахунок повернення попередньої оплати обгрунтованим, слід виходити з того, чи відповідач порушив зобов'язання і чи є підстава для застосування норм п.2 ст.693 ЦК України.

Так, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст.175 ГК України.

Відповідно до п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За умовами п.3.5 укладеного сторонами договору, молоко постачається згідно графіка поставки, який узгоджується сторонами додатково. Графік поставки може коригуватися тільки за взаємною згодою сторін.

Ухвалами суду від 14.05.2014 року та від 16.07.2014р. зобов»язано позивача подати суду графік поставки товару. Проте, такого графіку до матеріалів справи не долучено, представниками сторін в судовому засіданні підтверджено, що такий графік між сторонами не складався.

В силу п.2 ст.712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п.2 ст.693 ЦК України, покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати лише у разі, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк.

Таким чином, оскільки графік поставки товару між сторонами не складено, в листах, якими позивач просив відповідача здійснити поставку товару на певну суму строків поставки не зазначено, суд приходить до висновку про відсутність порушення зобов'язання щодо поставки товару відповідачем, так як строк виконання такого зобов'язання не настав. Такі висновки узгоджуються з позицією Верховного суду України, викладеною у постанові від 28.11.2011 р. (перегляд постанови ВГСУ від 09.06.2011 р. у справі №43/308-10).

Крім того слід вказати, що доказів відправки відповідачу листів з проханням здійснити поставку молока на певну суму за період з 21.01.2009р. по 31.07.2009р. суду не подано.

Слід також зазначити, що відповідно до п.9.1 договору №02/08-ПТ від 09.01.2008р., він вступає в силу з моменту його підписання і діє на протязі року. В той час як із долученого до позовної заяви додаткового договору, яким встановлено інші, аніж зазначено, строки дії договору, вбачається, що його укладено до договору позики №02/08-ПТ від 09.01.2008р.

Суд також звертає увагу, що у графі «Призначення платежу» платіжних доручень, на які посилається позивач як на підтвердження своєї правової позиції, зазначено, що здійснюється попередня оплата за молоко згідно договору №2/08пт від 09.01.2008р. та від 09.01.2009р. Договори із зазначеним номером та датою укладення до матеріалів справи також не долучено.

Окрім цього, суд звертає увагу на те, що згідно графи «Призначення платежу» платіжних доручень №111 від 26.06.2009р. та №122 від 30.06.2009р., на які посилається ПАТ «Львівський холодокомбінат» у позовній заяві, оплата здійснена за цукрову сироватку суху згідно накладної №21.631 від 06.04.2009р. та за молоко сухе, масло згідно приймального акту №651 від 06.05.2009р. відповідно, що спростовує твердження останнього про те, що поставка товару не здійснювалась.

Відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відтак витрати зі сплати судового збору слід покласти на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 116 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Строк і порядок оскарження рішення суду визначені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повне рішення складено 11.08.2014р.

Суддя Щигельська О.І.