Рішення № 40105522, 04.08.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.08.2014 р. Справа № 914/1979/14

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ЛАН», м.Тернопіль

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Мисливське господарство «Надбужжя», с.Сасів Золочівського району Львівської області

про стягнення 79366,92грн.

Суддя Щигельська О.І.

при секретарі Зарицькій О.Р.

Представники:

від позивача: Житкевич Т.М.- представник за довіреністю

від відповідача: Думич Н.Б. - представник за довіреністю

Суть спору: позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія ЛАН», м.Тернопіль до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мисливське господарство «Надбужжя», с.Сасів Золочівського району Львівської області про стягнення 79366,92грн., з яких 70073,10грн. основного боргу, 9293,82грн. 3 % річних.

Ухвалою суду від 06.06.2014р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 16.06.2014р. Ухвалою суду від 16.06.2014р. розгляд справи відкладено на 02.07.2014р. з підстав, зазначених у ній. В судовому засіданні 02.07.2014р. оголошено перерву до 23.07.2014р. для надання можливості відповідачу ознайомитись із поданими спростуваннями доводів, наведених у відзиві на позовну заяві. В судовому засіданні 23.07.2014р. оголошено перерву до 04.08.2014р.

Представник позивача в судове засідання 04.08.2014р. з'явився, позовні вимоги підтримав повністю з підстав, зазначених у позовній заяві та заяві, поданій на відзив на позовну заяву (вх.№27502/14 від 25.06.2014р.). Ствердив зокрема, що між позивачем та відповідачем - ТзОВ «Мисливське господарство «Надбужжя» в квітні 2010 року укладено договір поставки сільськогосподарської техніки, на виконання якого ТзОВ «Компанія ЛАН» поставлено відповідачу товар, який останнім оплачено частково, що зумовило звернення ТзОВ «Компанія ЛАН» до суду із позовом у 2012 році (справа №5015/4782/12). Рішення суду по вказаній справі відповідачем в межах виконавчого провадження виконано добровільно, однак, зважаючи на те, що сплачена за рішенням суду за товар сума коштів є меншою, ніж встановлена договором, ТзОВ «Компанія ЛАН» звернулось до суду із позовною заявою про стягнення з ТзОВ «Мисливське господарство «Надбужжя» 70073,10грн. основного боргу та 9293,82грн. 3 % річних. Просив позов задоволити.

Представник відповідача в судове засідання 04.08.2014р. з'явився, проти позову заперечив з мотивів, вказаних у відзиві (вх.№25847/14 від 16.06.2014р.) та письмових поясненнях (вх.№31855/14 від 22.07.2014р.). Пояснив, що заборгованість за товар, поставлений за договором, погашено повністю, оскільки ТзОВ «Мисливське господарство «Надбужжя» добровільно виконано рішення суду у справі №5015/4782/12 та сплачено присуджену до стягнення вартість товару. У задоволенні позову просив відмовити.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, в яких достатньо доказів для прийняття рішення по суті спору, у відповідності до ч.3 ст.4-3 ГПК України, судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, у зв'язку із чим передбачені у ст.77 ГПК України підстави для відкладення розгляду справи не вбачаються.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія ЛАН» (позивач по справі, продавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мисливське господарство «Надбужжя» (відповідач по справі, покупець за договором) укладено договір поставки сільськогосподарської техніки №2104/10-03 від 21.04.2010р., за яким продавець зобов'язався поставити сільськогосподарську техніку (далі по тексту товар) на умовах 20% передоплати, а покупець - прийняти товар і оплатити його ціну, сплативши за нього визначену договором грошову суму (п.1.1).

Так, відповідно до п.2.1 договору, ціна та загальна вартість товару, що постачається згідно даного договору, зазначається у додатку №1, який є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з п.2.2 договору, сторони встановлюють ціну та загальну вартість товару в гривнях, а також визначають їх еквівалент в Євро (EUR). Сума в гривнях, яку покупець повинен сплатити продавцю як оплата вартості товару, визначається шляхом множення грошового еквівалента вартості товару в Євро на курс продажу Євро на Міжбанківській валютній біржі (за інформацією Українського фінансового сервера http://currencу.іn.ua), який буде встановлений на день фактичної оплати вартості товару. Положення цього пункту застосовуються при збільшенні курсу Євро до гривні на 0,1 і більше %. У випадку зниження курсу продажу Євро до гривні на 0,1 і більше % на Міжбанківській валютній біржі (за інформацією українського фінансового сервера http://currencу.іn.ua), який буде встановлений на день фактичної оплати вартості товару, еквівалент у Євро буде визначатися згідно курсу зазначеного у Додатку №1 до даного договору. Платіжні реквізити продавця вказані в кінці тексту договору. Окрім цього, п.2.3 договору встановлено, що зміна способу та порядку розрахунку за товар можлива лише за письмовою згодою сторін (акт, протокол, зміни та доповнення до цього договору і т.ін.).

Рішенням господарського суду Львівської області від 17.05.2013р. у справі №5015/4782/12, яке набрало законної сили, встановлено, що станом на момент звернення ТзОВ «Компанія ЛАН» до суду із позовом ТзОВ «Мисливське господарство «Надбужжя» здійснило часткову оплату за отриманий товар, в той час як позивачем повністю виконано свої зобов'язання, визначені договором щодо поставки товару відповідачеві, відтак, до стягнення, з врахуванням постанови Львівського апеляційного господарського суду, присуджено 133475,01грн. основного боргу, 3% річних в сумі 60841,87грн., а також 3886,34грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

На підставі постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження ВП №43276025 від 13.05.2014р. і наданого строку для добровільного виконання рішення суду, ТзОВ «Мисливське господарство «Надбужжя» сплачено 194316,88грн., що підтверджується випискою з рахунку ТзОВ «Компанія ЛАН» від 19.05.2014р. (копія знаходиться в матеріалах справи).

Однак, зважаючи на те, що на момент оплати ТзОВ «Мисливське господарство «Надбужжя» курс євро перевищував той, за яким проведено розрахунки при зверненні до суду ТзОВ «Компанія ЛАН» із позовною заявою по справі №5015/4782/12, останній, вважаючи, що за поставлений товар на підставі рішення суду сплачено суму меншу, ніж встановлено умовами договору, звернувся до суду із позовною заявою про стягнення з відповідача 70073,10грн. основного боргу та 9293,82грн. 3 % річних.

При винесенні рішення у даній справі суд керувався наступним:

згідно ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.

Судом встановлено, що предметом позову у справі, що розглядається, є вимога ТзОВ «Компанія ЛАН» про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки сільськогосподарської техніки, яка виникла внаслідок коригування платежу за товар у відповідності до офіційного курсу валюти на день платежу.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Як передбачено ч.1 ст.712 ЦК України та ч.1 ст.265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.2 ст.712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.691 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару.

Як визначено укладеним між сторонами договором, продавець зобов'язується поставити сільськогосподарську техніку (далі - товар) на умовах 20% передоплати, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його ціну, сплативши за нього визначену договором грошову суму. Найменування товару, його кількість, номенклатура, асортимент, ціна товару в гривнях та її еквівалент в іноземній валюті, строк передачі товару покупцю та базис поставки, а також інші умови, визначені крім тексту цього договору також і в додатку №1, який є невід'ємною частиною договору ( п.1.2 договору).

Відповідно до п.1.5 договору товар, що постачається на умовах даного договору, переходить у власність покупця за умови 100% оплати його вартості, що вказана в Додатку №1.

Розділ 2 Договору поставки сільськогосподарської техніки №2104/10-03 від 21 квітня 2010 року визначає вартість товару, термін, форму та порядок розрахунків.

Так, відповідно до п.2.1 договору, ціна та загальна вартість товару, що постачається згідно даного договору, зазначається у додатку №1, який є невід'ємною частиною цього договору .

Згідно п.2.2 договору, сторони встановлюють ціну та загальну вартість товару в гривнях, а також визначають їх еквівалент в Євро (EUR). Сума в гривнях, яку покупець повинен сплатити продавцю як оплата вартості товару, визначається шляхом множення грошового еквівалента вартості товару в Євро на курс продажу Євро на Міжбанківській валютній біржі (за інформацією Українського фінансового сервера http:// currencу.іn.ua), який буде встановлений на день фактичної оплати вартості товару. Положення цього пункту застосовуються при збільшенні курсу Євро до гривні на 0,1 і більше %. У випадку зниження курсу продажу Євро до гривні на 0,1 і більше % на Міжбанківській валютній біржі (за інформацією українського фінансового сервера http:// currencу.іn.ua), який буде встановлений на день фактичної оплати вартості товару, еквівалент у Євро буде визначатися згідно курсу зазначеного у Додатку №1 до даного договору. Платіжні реквізити продавця вказані в кінці тексту договору.

Відповідно до п.2.3 договору зміна способу та порядку розрахунку за товар можлива лише за письмовою згодою сторін (акт, протокол, зміни та доповнення до цього договору і т.ін.).

Стаття 524 ЦК України визначає, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.

Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно зі статтею 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Отже, положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни НБУ курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

Ураховуючи те, що вищезазначені положення договору поставки узгоджуються з вимогами чинного законодавства та не суперечать їм, при укладенні договору поставки відповідач не заперечував проти його умов, а також те, що відповідно до п.8.1 договору, договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором, що узгоджується також із ст.598 ЦК України, згідно якої зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, заперечення відповідача судом до уваги не приймаються.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зокрема, стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Таким чином, оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, тому суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, а також для застосування до спірних правовідносин положень статті 625 ЦК України. Такі висновки узгоджуються з позицією Верховного суду України, викладеною у постанові від 14.11.2011 року по справі №3-116гс11.

Отже, провівши відповідні розрахунки, враховуючи, що ціна с/г техніки в євро становила 12416,28, курс євро по відношенню до гривні станом на день оплати - 16.05.2014р. становив 16,4690грн. (за інформацією українського фінансового сервера http:// currencу.іn.ua), а рішенням господарського суду Львівської області по справі №5015/4782/12 стягнуто 133475,01грн. заборгованості за товар, вимога позивача про стягнення 70073,10грн. обґрунтована матеріалами справи, відповідачем не спростована і підлягає до задоволення, зважаючи на відсутність у суду підстав виходу за межі позовних вимог (ст.ст.55,83 ГПК України). Проте, здійснивши перерахунок 3% річних, врахувавши суму боргу та строки виникнення зобов'язання, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення 3% річних підлягає частковому задоволенню - в сумі 6172,81грн., нарахованих за період з 06.11.2012р. по 28.05.2014р., в тому числі - з 06.11.2012р. по 31.12.2012р. і з 01.01.2013р. по 15.05.2014р. - з суми 133475,01грн., а також з 16.05.2014р. по 28.05.2014р. - з суми 70073,10грн.

Згідно з ч.1 ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, ч.3 ст.35 ГПК України, передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відтак, суд приходить до висновку, що витрати зі сплати судового збору в розмірі 1755,20грн. слід покласти на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 116 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мисливське господарство «Надбужжя» (Львівська область, Золочівський район, с.Сасів, вул.Шкільна, буд.10; код ЄДРПОУ 30947615) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ЛАН» (м.Тернопіль, вул.С.Будного, 4а; код ЄДРПОУ 32941987) 70073,10грн. основного боргу, 6172,81грн. 3% річних та 1755,20грн. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

4. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

5. Строк і порядок оскарження рішення суду визначені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повне рішення складено 11.08.2014р.

Суддя Щигельська О.І.