Постанова № 40105434, 06.08.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2014 року № 813/3149/14

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лейко-Журомської М.В.,

секретар судового засідання Гойна Є.А.,

за участю представника позивача Пастернака П.І., представника відповідача Гейвича М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ІМВО» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ІМВО» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень № 0001592321, № 0001612321, № 0001602321 від 03.08.2012 року. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що між позивачем та Регіональним відділенням фонду державного майна України у Львівській області укладено договір оренди нежитлових приміщень, яким визначено, що орендар зобов'язаний відшкодовувати вартість спожитої електроенергії та інших комунальних послуг на підставі виставлених рахунків. Посилання відповідача на той факт, що до договору оренди повинні бути надані акти виконаних робіт вважає неправомірним, оскільки відповідно до Цивільного кодексу України не передбачено складання акту за користування орендованим майном. Щодо реальності операції, зазначено, що приміщення використовувалось для розміщення виконавчого органу Товариства, орендні платежі в тому числі і відшкодування витрат на електроенергію та інші комунальні послуги підтверджені платіжними дорученнями та рахунками. Вказано, що висновки податкового органу про завищення адміністративних витрат та витрат на збут не відповідають дійсності, оскільки задекларовані суми підтверджуються головною книгою підприємства. Додатково зазначено, що у позивача наявний звіт аудитора, в якому аудитор після аналізу податкової декларації, облікових регістрів, оборотної відомості, первинних документів та внутрішньо-нормативних документів підприємства приходить до висновку про підтвердження адміністративних витрат та витрат на збут 1 кварталі 2012 року. Зазначено, що позивач є крупним виробником систем стелажного обладнання та металоконструкцій. Роботи по встановленню універсальних збірних стелажних систем були виконані ПП «Профмонтаж - Сервіс» в повному обсязі та оплачені, що підтверджується актами виконаних робіт. Також зазначено, що на час здійснення господарських операцій контрагенти позивача мали необхідний обсяг цивільної дієздатності і були включені до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. Під час перевірки податковий орган не встановив обставин, які б свідчили про умисел позивача на укладення договорів із контрагентами без наміру створити наслідки, які передбачені цими договорами. Відповідач взагалі не досліджував первинних документів, на підставі яких можна робити висновки про дотримання сторонами вимог цивільного та податкового законодавства. Вказано, що податкові накладні, отримані позивачем від контрагентів містили всі обов'язкові реквізити, та є належно оформленими, а чинним законодавством не передбачено відповідальності платника податків за можливі неправомірні дії своїх контрагентів.

Представник позивача позовні вимоги уточнив, просив скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області ДПС № 0001592321 та № 0001612321 від 03 серпня 2012 року.

Відповідач позов заперечив, подав письмові заперечення на позовну заяву. Вказано, що на підтвердження правомірності віднесення до складу інших витрат у 1 кварталі 2012 року вартості послуг оренди нежитлового приміщення, вартості комунальних послуг, опалення та вартості відшкодування спожитої електроенергії до перевірки позивачем не надано актів наданих послуг оренди за січень - березень 2012 року, розрахунків орендної плати за січень - лютий 2012 року, документального підтвердження даних показників лічильників за спожиту електроенергію та теплопостачання та інших підтверджуючих документів суті та реального виконання наданих послуг у січні - березні 2012 року. Зазначено, що задекларована позивачем сума адміністративних витрат та витрат на збут не відповідала даним головної книги. Надані Товариством акти виконаних робіт по встановленню універсальних збірних стелажних систем ПП «Профмонтаж сервіс» не відкривали суті отриманих послуг, позивачем не надано до перевірки письмових замовлень. Вказано, що перевіркою повноти визначення податкового кредиту встановлено його завищення у зв'язку з невстановленням фактів передачі товарів (послуг) від ТзОВ «Мембрана Техно Імпульс», ТзОВ «Сталевий Дім». Оскільки позивачем не доведена реальність операцій, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, наявність трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна у контрагентів, це свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності.

В судовому засіданні представник відповідача заперечення підтримав. Вважав позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення. Просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та надав їм правову оцінку.

Державною податковою службою у Львівській області проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково - виробниче підприємство «ІМВО» з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.03.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011року по 31.03.2012 року.

За результатами перевірки складено акт № 123/22-10/19177304 від 23.07.2012 року, яким встановлено порушення товариством п. 44.1, п.44.3 ст. 44, п.138.2, ст. 138, п.п 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України) внаслідок чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за період 1 кв. 2012 року на 454 724,00 грн.; п. 44.1 , п.44.3 ст. 44, п. 138.2, п. 138.1.1, п. 138.2., п.п. 138.10.2, п.п. 138.10.3, п. 138.10 ст. 138, п.п. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 ПК України; п. 198.3 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України.

На підставі встановлених порушень 03.08.2012 року відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення: № 0001592321 - яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 454 724,00 грн.; № 0001602321 - яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 5 366,00 грн. (в т.ч. 4 293, 00 грн. - основний платіж, 1 073,00 грн. штрафна санкція); № 0001612321 - яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 53 040,00 грн. (в т.ч. 42 432,00 грн. - основний платіж, 10 608,00 грн. - штрафна санкція).

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0001592321 від 03.08.2012 року суд зазначає наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що між ТзОВ НВП «ІМВО» (орендар) та Регіональним відділенням фонду державного майна України у Львівській області (орендодавець) укладено договір оренди нежитлових приміщень № 33 від 29.06.2005 року з наступними змінами та доповненнями. Орендар самостійно здійснює платежі по орендній платі в пропорції 70 % на регіональне відділення фонду державного майна України по Львівській області та 30 % на балансоутримувача - ПТУ № 1 із застосуванням індексації орендної плати. Орендар зобов'язаний відшкодовувати вартість спожитої електроенергії та інших комунальних послуг на підставі виставлених рахунків.

З договору оренди № 33 від 29 червня 2005 року вбачається, що орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування, з метою розміщення офісу, окреме індивідуально визначене нерухоме державне майно - нежитлові вбудовані приміщення загальною площею 379,56 кв.м учбового корпусу ПТУ № 1, який міститься за адресою м. Львів, вул. Ангеловича, 26а. Вартість майна визначена відповідно до звіту про оцінку майна становить 482 500,00 грн. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди. Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати і становить без ПДВ за базовий місяць оренди травень 2005 року 4 044,96 грн. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції звітного місяця. Орендар зобов'язаний укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю (а. с. 66-70 т. 1).

Як встановлено судом з акту перевірки № 123/22-10/19177304 від 23.07.2012 року, відповідачем встановлено, що Товариством безпідставно включено до складу адміністративних витрат 1 кварталу 2012 року витрати на придбання послуг оренди нежитлового приміщення учбового корпусу ПТУ №1, витрати на відшкодування вартості спожитої електроенергії, комунальних послуг та опалення на загальну суму 60 553,00 грн. не підтверджені документами, які б доводили обсяг спожитої електроенергії та постачання, об'єм наданих послуг, їх реальну економічно обґрунтовану вартість, направленість господарських операцій на отримання прибутку в цілому, співрозмірність реального і заявленого змісту господарських операції.

В ході перевірки встановлено, що позивачем віднесено до складу інших витрат у 1 кварталі 2011 року вартість послуг оренди нежитлового приміщення, вартість комунальних послуг, опалення та вартість відшкодування спожитої електроенергії, надані Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (балансоутримувач - ПТУ №1) відповідно до договору оренди нежитлових приміщень № 33 від 23.06.2005 року на загальну суму 60 552,95 грн. без ПДВ, рахунку № 1 від 30.01.2012 року на суму 4 316,00 грн. без ПДВ (відшкодування за спожиту електроенергію згідно показників лічильника за 2011 рік), рахунку № 2 від 10.02.2012 року на суму 8 686,16 грн. без ПДВ (за оренду приміщення 30% за січень 2012 року - 4 657,1 грн. (до ФДМ 70% - 10 866,95 грн.), за комунальні послуги та опалення орендованого приміщення за січень 2012 року - 4 029,06 грн., рахунку № 8 від 12.03.2012 року на суму 8 064,91 грн. без ПДВ (за оренду приміщення 30% за лютий 2012 року - 4666,41 грн. (до ФДМ 70%- 10888,68 грн.), за комунальні послуги та опалення орендованого приміщення за лютий 2012 року - 3398,5 грн., рахунку № 13 від 13.03.2012 року на суму 2128,30 грн. без ПДВ (відшкодування за спожиту електроенергію згідно показників лічильника за 2012 рік).

Як вказано в акті перевірки рахунок орендної плати за січень-березень 2012 року та акт наданих послуг оренди за березень 2012 року на суму 15 601,95 грн. без ПДВ товариством до перевірки не надано. Також не надано документального підтвердження даних показників лічильників на спожиту електроенергію та теплопостачання та інших підтверджуючих документів суті та реального виконання наданих послуг у січні - березні 2012 року.

Однак з такими висновками податкового органу суд не погоджується виходячи з наступного.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до абзацу 1 п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Кодексу.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За змістом наведених правових норм, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХГУ - обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (пункт 2 стаття 9 цього Закону).

Згідно з Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення, а господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з п.2.4 цього Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В матеріалах справи наявні акти зняття показників лічильника, складених комісією у складі начальника та менеджера ДЛіЗ ТзОВ «НВП «ІМВО», помічника директора з АГР та електрика ДНЗ Львівський ПЛЗТ за періоди з січня по березень 2012 року. За вказаними актами зняття показників, позивачу виставлялися рахунки щодо відшкодування вартості спожитої електроенергії. Окрім того, як встановлено з рахунків, виставлених ДНЗ Львівський ПЛЗТ, плата за комунальні послуги та за опалення орендованого приміщення визначалася за м2 орендованого приміщення.

Щодо ненадання актів надання послуг оренди суд зазначає, що оренда не є діяльністю по своїй суті, оскільки це можливість на законних підставах володіти і користуватися чужою річчю, а акт як такий не свідчить про факт надання послуги. Тому, орендна плата є платою не за послугу, а за користування майном. Обов'язкове складання актів прийому-передачі послуг ні Податковим кодексом України, ні Цивільним кодексом України чи нормами законодавства про бухгалтерський облік - не передбачено.

Аналізуючи положення статті 795 Цивільного кодексу України суд приходить до висновку, що обов'язковим є оформлення актів під час передавання нерухомості орендареві і в разі її повернення орендодавцеві. Цими документами підтверджується строк, протягом якого тривають орендні відносини, а отже, орендарем споживаються комунальні послуги, які підлягають компенсації орендодавцю.

Тому, для документального підтвердження витрат на такі послуги акт не потрібний, оскільки акт не свідчить як такий про факт надання послуги. Щодо реальності операції, то суд зазначає, що за умовами договору приміщення використовувалось для розміщення виконавчого органу позивача, орендні платежі в тому числі і відшкодування витрат на електроенергію та інші комунальні послуги підтверджені платежами та рахунками.

Посилання відповідача на ту обставину, що до перевірки не надано всіх підтверджуючих документів суті та реального виконання наданих послуг у січні - березні 2012 року, судом не беруться до уваги, оскільки ні під час перевірки, ні у судовому засіданні відповідачем не конкретизовано які саме документи, окрім наданих, повинні бути представлені, а також якою законодавчою нормою це передбачено.

Як вбачається з акту перевірки перевіркою встановлено, що відповідно до даних бухгалтерського обліку Товариства (журнали-ордери, дані головної книги та аналізи рахунків) та представлених до перевірки первинних документів, що підтверджують факт здійснення господарських операцій, у 1 кварталі 2012 року, адміністративні витрати підприємства склали 299 775 грн., що відображено у головній книзі підприємства за 1 квартал 2012 року. Задекларована платником сума адміністративних витрат склала 458 143,00 грн. (а.с. 76 т. 1) відповідно перевіркою встановлено відхилення за 1 квартал 2012 року в сумі 158 368,00 грн.

Також перевіркою встановлено, що відповідно до даних бухгалтерського обліку ТзОВ НВП «ІМВО» (журнали-ордери, дані головної книги та аналізи рахунків) та представлених до перевірки первинних документів, що підтверджують факт здійснення господарських операцій, у 1 кварталі 2012 року витрати на збут склали 513 686,00 грн., що відображено у головній книзі підприємства за 1 квартал 2012 року.

Задекларована платником сума витрат на збут, яка відображена в податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2012 року, складає 652 908,00 грн. (а.с. 76 т.1). Відповідно перевіркою встановлено відхилення за 1 квартал 2012 року в сумі 139 222,00 грн.

Однак, як вбачається з головної книги, оригінал якої був оглянутий в судовому засіданні, та сальдово - оборотної відомості, що висновки податкового органу не відповідають дійсності.

Крім цього позивачем до матеріалів справи долучено копію звіту аудитора № 125/14 від 27 червня 2014 року про підтвердження адміністративних витрат та витрат на збут ТзОВ «Науково - виробниче підприємство «ІМВО» у 1 кварталі 2012 року. У вказаному звіті аудитор після аналізу податкової декларації, облікових регістрів, оборотної відомості, первинних документів та внутрішньо нормативних документів підприємства приходить до висновку, що адміністративні витрати на збут Товариства у 1 кварталі 2012 року сформовані на підставі первинних документів, відображені в облікових регістрах та зведені в «Оборотну відомість - головну за 1 квартал 2012 року» відповідають сумам витрат, відображених у Декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2012 року в повній мірі.

З акту перевірки відповідачем встановлено, що позивачем безпідставно включено до складу витрат на збут вартість робіт з монтажу стелажного обладнання на суму 117 025,00 грн., не підтверджено документами, які б доводили об'єм виконаних робіт, їх реальну економічно обґрунтовану вартість, направленість господарських операцій на отримання прибутку в цілому, співрозмірність реального і заявленого змісту господарських операції. Вказано, що Товариством до перевірки, крім актів виконаних робіт де зазначена інформація тільки про те, що дані роботи були виконані згідно з замовленням, ніяких підтверджуючих документів суті та реального виконання виконаних робіт надано не було. А надані акти виконаних робіт не відкривають суті отриманих послуг, їх об'єм та реальну вартість, крім того, не надано до перевірки письмових замовлень, вказаних в актах виконаних робіт, які визначають місце, терміни встановлення продукції, вартість виконаних робіт, та технічних завдань (схем розміщення стелажів) по кожному з об'єктів, зазначених в актах виконаних робіт.

Так, з матеріалів справи судом встановлено, що між ТзОВ НВП «ІМВО» (замовник) та ПП «Профмонтаж- Сервіс» укладено договір № 03/01-12 від 03.01.2012 року (а.с. 87-92 т. 1) Відповідно до умов вказаного договору Замовник доручає, а Приватне підприємство «Профмонтаж - Сервіс» приймає на себе зобов'язання про виконання власними силами і засобами, та на власний ризик роботи, зі складання та встановлення на об'єкті Кінцевого Замовника стелажів металевих збірно - розбірних виробництва ТзОВ НВП «ІМВО», в обсязі та на умовах визначених цим Договором. Конкретний об'єкт Кінцевого Замовника, на якому виконуються роботи, визначається в письмовому замовленні, а ТзОВ «НВП «ІМВО» зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи. Місце, терміни встановлення продукції, вартість виконаних робіт, умови оплати та інші умови вказуються у письмових замовленнях, які є невід'ємними частинами даного Договору.

На виконання умов договору № 03/01-12 від 03.01.2012 року між його сторонами укладено замовлення № 01 від 03.01.2012 року відповідно до якого ПП «Профмонтаж - Сервіс» зобов'язується встановити універсальні збірні стелажні системи на об'єкті кінцевого замовника: ТОВ «БаДМ» за адресою Одеська область, Беляєвський районн, 1665 км.; ТОВ «БаДМ» за адресою м. Миколаїв, вул. Громадянська, 123; ПАТ «Одескабель» за адресою м. Одеса, Миколаївська дорога 144; ПАТ «Одеський завод шампанських вин» за адресою м. Одеса, Французький бульвар, 36. Також сторонами погоджено вартість робіт в сумі 21 300 грн. без ПДВ.

Відповідно до замовлення № 02 від 23.01.2012 року ПП «Профмонтаж - Сервіс» зобов'язується встановити універсальні збірні стелажні системи на об'єкті кінцевого замовника, а саме ТОВ «Юнілекс» за адресою Львівська область, с. Чишки; ПАТ «Львівська кондитерська фабрика «Світоч» за адресою м. Львів; ТОВ «Клінгспор» за адресою Львівська область, смт. Великі Мости. Вартість робіт складає 6 275 грн. без ПДВ.

Згідно із замовленням № 03 від 09.01.2012 року виконавець зобов'язаний надати послуги по технічному нагляду універсальних стелажних систем на об'єкті кінцевого замовника ТОВ «Дієса» за адресою Київська область, Макарівський район, с. Калинівка, вул. Київська, 49 ж. Вартість робіт становить 9 000 грн. без ПДВ.

Відповідно до замовлення № 04 від 06.02.2012 року ПП «Профмонтаж - Сервіс» зобов'язується надати послуги по технічному нагляду універсальних збірних стелажних систем на об'єкті кінцевого замовника ТзОВ «Е Ван Вайк і Моя Логістік» за адресою Львівська область, Пустомитівський район, с. Солонка. Вартість робіт становить 8000грн. без ПДВ.

Згідно із замовленням № 05 від 10.02.2012 року ПП «Профмонтаж - Сервіс» зобов'язується надати послуги по шефмонтажу універсальних збірних стелажних систем на об'єкті кінцевого замовника ТОВ «АТБ - Маркет» за адресою м. Донецьк. Вартість робіт становить 8000 грн. без ПДВ.

Відповідно до замовлення № 06 від 24.02.2012 року ПП «Профмонтаж - Сервіс» зобов'язується надати послуги по шефмонтажу універсальних збірних стелажних систем на об'єкті кінцевого замовника ФОП ОСОБА_4 за адресою м. Івано - Франківськ. Вартість робіт 8700 грн. без ПДВ.

Замовленням № 07 від 14.02.2012 року визначено, що ПП «Профмонтаж - Сервіс» зобов'язується встановити стелажні системи на об'єкті кінцевого замовника ТОВ «Факро» за адресою м. Львів. Вартість робіт становить 2700 грн.

Відповідно до замовлення № 08 від 24.02.2011 року ПП «Профмонтаж - Сервіс» здійснюватиме встановлення універсальних збірних стелажних систем на об'єкті кінцевого замовника «ПАТ «Одеський завод шампанських вин» за адресою м. Одеса, Французький бульвар, 36. Вартість робіт складає 6300 грн. без ПДВ.

Замовленням № 09 від 17.02.2012 року визначено, що ПП «Профмонтаж - Сервіс» зобов'язується надати послуги по шефмонтажу універсальних збірних стелажних систем на об'єкті кінцевого замовника ПП «Браво ЛВ» за адресою м. Луцьк. Вартість робіт становить 1700 грн. без ПДВ.

Замовленням № 10 від 23.02.2012 року встановлено, що ПП «Профмонтаж - Сервіс» зобов'язується встановити універсальні збірні стелажні системи на об'єкті ТОВ «Ніка - Захід» за адресою м. Львів. Вартість робіт становить 2700 грн. без ПДВ.

Відповідно до замовлення № 11 від 12.03.2012 року ПП «Профмонтаж - Сервіс» зобов'язується встановити універсальні збірні стелажні системи на об'єкті ТОВ «Люстдорф» за адресою Вінницька область, м. Іллінівці, вул. М. Коцюбинського, 1. Вартість робіт становить 29780 грн. без ПДВ.

Замовленням № 12 від 14.03.2012 року встановлено, що ПП «Профмонтаж - Сервіс» зобов'язується встановити універсальні збірні стелажні системи на об'єкті ТОВ «Локо» за адресою м. Львів. Вартість робіт становить 4400 грн. без ПДВ.

Згідно із замовленням № 13 від 19.03.2012 року ПП «Профмонтаж - Сервіс» зобов'язується встановити універсальні збірні - стелажні системи на об'єкті ТОВ «Тема» за адресою м. Львів. Вартість робіт становить 4400 грн. без ПДВ.

Замовленням № 14 від 22.03.2012 року встановлено, що ПП «Профмонтаж - Сервіс» зобов'язується встановити універсальні збірні стелажні системи на об'єкті ТОВ «Ніка - Захід» за адресою м. Львів. Вартість робіт становить 1920,00 грн. без ПДВ.

Згідно із замовленням № 15 від 22.03.2012 року ПП «Профмонтаж - Сервіс» зобов'язується встановити універсальні збірні стелажні системи на об'єкті ТОВ «Ніка - Захід» за адресою м. Львів. Вартість робіт становить 1850,00 грн. без ПДВ.

На підтвердження факту виконання робіт за договором № 03/01-12 та замовленнями позивачем надано акти виконаних робіт, у яких зазначено, що роботи виконані в повному обсязі згідно із відповідними замовленнями, здійсненими розрахунками з ПП «Пофмонтаж - Сервіс» та планом розташування стелажних систем.

З вказаних актів можливо встановити, які роботи виконано, у якій кількості, на яку суму та на підставі якого договору та за якою адресою, що відповідає положенням Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». У свою чергу норми Податкового кодексу України не встановлюють вимог щодо обов'язкової інформації, котра вимагається податковим органом, саме у актах виконаних робіт.

Наведені документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та містять всі необхідні відомості та реквізити для належного підтвердження виконання зобов'язань.

Як зазначив позивач, в подальшому дані послуги були використані в реалізації продукції та її монтажу за договорами укладеними між Товариством та його контрагентами, технічними завданнями відповідно до яких позивач зобов'язувався виготовити, провести монтажні роботи і передати у власність на об'єкті Замовника стелажі металеві збірно - розбірні.

Щодо посилань відповідача на ненадання позивачем технічних завдань (схем розміщення стелажів) по кожному з об'єктів, зазначених в актах виконаних робіт, які не є первинним бухгалтерським документом, що дає підстави для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій, суд зазначає, що їх наявність чи відсутність не може бути підставою для визнання господарської операції безтоварною.

Як зазначив представник позивача, до перевірки були надані замовлення, однак, перевіряючими безпідставно в акті зазначено про їх ненадання. Вказані копії замовлень наявні в матеріалах справи.

Факт порушення позивачем вимог пункту 44.1 статті 44 ПК України матеріалами справи непідтверджений, відповідачем недоведений жодним доказом, тобто з боку позивача відсутнє порушення за яке передбачено накладення штрафу відповідно до п. 121.1 ст. 121 ПК України.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0001612321 від 03.08.2012 року суд зазначає наступне.

З акту перевірки вбачається, відповідачем встановлено , що у липні 2011 року ТзОВ НВП «ІМВО» включено до складу податкового кредиту та відображено у реєстрі отриманих податкових накладних та податковій декларації з ПДВ за липень 2011 року ПДВ в сумі 4 666,67 грн. з вартості придбаних технічних послуг по розвантаженню і переміщенню стелажних систем згідно отриманої від ТзОВ «Мембрана Техно Імпульс» податкової накладної №197 від 24.06.2011 року на загальну суму 28 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 4 666,67 грн. та ПДВ в сумі 12 000,00 грн. з вартості придбаних послуг оренди електро-навантажувальної техніки і підйомних платформ згідно отриманої від ТзОВ «Мембрана Техно Імпульс» податкової накладної №198 від 24.06.2011 року на загальну суму 70 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 12 000,00 грн.

Дані послуги відповідно до актів виконаних робіт № ОУ-0000393 від 30.06.2011 року та № ОУ-0000394 від 30.06.2011 року оприбутковано у 3 кварталі 2011 року.

При перевірці відповідачем встановлено, що згідно з центральною базою даних України ТОВ «Мембрана Техно Імпульс» перебуває на обліку в ДПІ у Печерському p-ні м.Києва ДПС.

За даними інформаційної бази «Контрагенти» за червень місяць 2011 року сума задекларованого ТзОВ НВП «ІМВО» податкового кредиту від ТзОВ «Мембрана Техно Імпульс» - 16 666,67 грн., сума задекларованого податкового зобов'язання по ПДВ ТзОВ «Мембрана Техно Імпульс» - 0 грн., розбіжність відповідно складає 16 666,67 грн.

В ході проведення перевірки ТзОВ НВП «ІМВО» ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС на запит про проведення зустрічної звірки ТзОВ «Мембрана Техно Імпульс» з приводу взаємовідносин з ТзОВ НВП «ІМВО» скеровано на адресу ДПІ у Галицькому районі м.Львова ДПС акт від 16.01.2012 року №105/23-7/35060241, яким встановлено відсутність об'єктів оподаткування з податку на додану вартість по операціях з продажу товарів (послуг) до контрагентів-покупців за період з 01.01.2010 року по 31.12.2011 року.

В акті перевірки позивача вказано, що ТзОВ НВП «ІМВО» до перевірки, крім актів виконаних робіт із зазначенням інформації тільки про те, що дані послуги були виконані, ніяких підтверджуючих документів суті та реального виконання наданих послуг надано не було.

Таким чином, відповідачем встановлено, що господарські операції з ТзОВ «Мембрана Техно Імпульс», які відображені ТзОВ НВП «ІМВО» в досліджуваних документах, не мають достатньої доказовості, фактичного здійснення господарських операцій, як наслідок, така діяльність була спрямована лише на створення умов для отримання права на формування податкового кредиту, тобто права на податкову вигоду, що вплинуло на розмір сплаченого ним податку до бюджету.

Перевіркою встановлено, що ТзОВ НВП «ІМВО» у липні 2011 року включено до складу податкового кредиту та відображено у реєстрі отриманих податкових накладних та податковій декларації з ПДВ за липень 2011 року ПДВ в сумі 25 765,23 грн. з вартості придбаних ТМЦ (фарба порошкова, дріт зварювальний) згідно отриманих від ТзОВ «Сталевий Дім» податкових накладних.

Згідно центральної бази даних України ТзОВ «Сталевий Дім», перебуває на обліку в ДПІ у Франківському районі м. Львова ДПС.

В ході проведення перевірки ТзОВ НВП «ІМВО» ДПІ у Франківському районі м. Львова ДПС на запит про проведення зустрічної звірки ТзОВ «Сталевий Дім» з питань взаєморозрахунків з ТзОВ НВП «ІМВО» скеровано на адресу ДПІ у Галицькому районі м.Львова ДПС акт про неможливість проведення зустрічної звірки від 06.07.2012 року №175/22-4/37399035.

ДПІ вказано, що при перевірці підприємством не доведена реальність операції, не підтверджується реальність часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявність трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна (технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів), які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності,

Також в акті зазначено, що позивачем не надано документів, які засвідчують про якість товару, не надано комплекту перевізних документів, договори на навантаження та поставку ТМЦ іншими суб'єктами господарювання, тощо.

У зв'язку з чим Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 42 432,00 грн. за основним платежем.

Однак з такими висновками податкового органу суд не погоджується виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України є дата здійснення першої з наступних подій: а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); б) дата отримання податкової накладної.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом наведених правових норм, податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Суд зазначає, що достатньою підставою для правомірного формування податкового кредиту за умови реальності проведених господарських операцій є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка є водночас податковим і розрахунковим документом, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість.

З матеріалів справи судом встановлено, що між ТзОВ «Мембрана Техно-Імпульс» (виконавець) та ТзОВ «НВП «ІМВО» (замовник) укладено договір № 000091 від 02.06.2011 року. Відповідно до умов вказаного договору замовник доручає, а виконавець зобов'язується власними силами (власними технічними засобами) на власний ризик виконати роботи з розвантаження автомобільного транспорту і приймання продукції, транспортування продукції до місць встановлення, складання зборка рам. Місце виконання робіт визначено Київська область Києво - Святошинський район., с. Стоянка, Житомирське шосе 21 км, буд. 7. Факт виконання робіт підтверджується актом здачі - приймання виконаних робіт ОУ-0000393 та податковою накладною, та здійсненими розрахунками.

Окрім того, між ТзОВ «Мембрана Техно-Імпульс» (орендодавець) та ТзОВ «НВП «ІМВО» (орендар) укладено договір № 00090 від 02.06.2011 року. Відповідно до умов вказаного договору орендар приймає у строкове платне користування електронавантажувальну техніку і підйомні платформи для монтажу стелажного обладнання. Позивачем до матеріалів справи долучено акт ОУ-0000394 здачі-приймання об'єкта оренди та податковою накладною.

З матеріалів справи судом встановлено, що між позивачем та ТзОВ «Сталевий дім» укладено договір поставки продукції. Відповідно до умов договору № 902/ДЗ поставки продукції від 10 червня 2011 року ТзОВ «Сталевий дім» зобов'язується поставити, а ТзОВ «НВП «ІМВО» прийняти та оплатити порошкову фарбу та дріт зварювальний.

На підтвердження факту приймання - передачі продукції та реального виконання господарської операції позивачем долучено до матеріалів справи розрахунки між ТОВ «НВП «ІМВО» та ТОВ «Сталевий дім», видаткову накладну РН-0000426 від 19.07.2011 року, видаткову накладну РН-0000122 від 29.06.2011 року, видаткову накладну № РН - 0000057 від 17.06.2011 року, видаткову накладну № РН - 0000431 від 07.07.2011 року та податкові накладні № 87 від 07.07.2011 року, № 180 від 17.06.2011 року, № 289 від 29.06.2011 року, № 176 від 19.07.2011 року. Також долучено копії карточок комірного обліку матеріалів, копії накладних на видачу товарно-матеріальних цінностей та копії рахунків-фактур.

Внаслідок проведення даних операцій позивач як платник податків мав намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності не прагнув отримати вигоду виключно чи переважно за рахунок відшкодування з державного бюджету податку на додану вартість (безпідставного формування податкового кредиту).

У свою чергу, відповідачем не доведено неотримання позивачем ТМЦ та робіт. Фактично, висновки перевірки ґрунтуються на припущенні про неспроможність контрагентів позивача на здійснення господарської операції, які викладені у висновках актів про неможливість проведення зустрічної звірки та розбіжністю в задекларованих ними зобов'язаннях.

Суд зазначає, що зустрічна звірка є заходом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, в той час, як функція податкового органу щодо контролю за дотриманням податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, реалізується останніми шляхом проведення перевірок у випадках та в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Таким чином, за своєю правовою природою акт про неможливість проведення зустрічної звірки не є актом перевірки контролюючого органу та не може містити в собі аналізу господарських операцій платника податків та висновків про нікчемність укладених ним договорів.

Крім того, використання податковим органом акту перевірки, проведеної щодо іншого платника податків, як належного та допустимого доказу є необґрунтованим.

Висновок про безтоварність господарської операції, як і висновок про наявність протиправної мети при вчиненні правочину, може ґрунтуватись на належних та допустимих доказах і не може ґрунтуватись на припущеннях.

Отже, висновки відповідача, викладені в акті перевірки щодо безтоварності господарських операцій між позивачем та його контрагентами не підтверджуються належними та допустимими доказами і спростовуються фактичними обставинами, встановленими судом під час розгляду справи.

Зазначене свідчить про необґрунтованість та упередженість висновків податкового органу щодо встановлених порушень.

Щодо посилань відповідача на відсутність у позивача комплекту перевізних документів, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документи для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб, є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України.

Пунктом 2 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 року № 207 для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб обов'язковою є накладна або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж.

З наведених вище правових положень та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 вбачається, що обов'язок ведення, зберігання товарно-транспортних накладних покладено на особу, яка здійснює діяльність по наданню послуг з перевезення, а тому виникнення у позивача права на формування податкового кредиту не ставиться в залежність від наявності чи відсутності у нього товарно-транспортних накладних при наявності у нього інших належним чином складених та оформлених первинних документів, як того вимагає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема стаття 9 цього Закону.

Окрім того, укладеними договорами не передбачається здійснення перевезення товару, який був предметом договорів, транспортними засобами.

Щодо фактів ненадання документації про якість товару, договорів на навантаження та поставку ТМЦ іншими суб'єктами господарювання тощо, то суд ввaжає, що їх наявність чи відсутність не може бути підставою для визнання господарської операції безтоварною.

Крім того, податковий орган обґрунтовуючи правомірність своїх доводів не пояснив, яким чином наявність цих документів вплине на реальність господарської операції.

Факти поставки та отримання товарів позивачем підтверджуються податковими та видатковими накладними, відображенням придбаних товарів в бухгалтерському обліку, використанням позивачем придбаних товарів (робіт) у власній господарській діяльності.

Господарські операції позивача підтверджені належним чином оформленими первинними документами, а правочин не визнаний у встановленому законом порядку недійсним. Відповідачем у встановленому законом порядку не спростовано презумпцію правомірності правочину, добросовісності платника податку та достовірності поданих документів.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Враховуючи викладене вище та норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішень органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 04.03.2013 року у справі № К/9991/2038/11, від 11.02.2013 року у справі № К/9991/66857/11.

Аналіз норм ПК України дає підстави зробити висновок, що формування підприємством податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Наведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03). Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Вказана правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року, справа № 21-47а10.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України, а згідно з частиною 2 цієї ж статті, невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Проте відповідачем конкретних доказів, на підставі яких можна дійти висновку про порушення платником податків норм податкового законодавства, суду надано не було.

Згідно зі статтею 162 КАС України суд вправі постановою визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення.

Сукупність вищенаведених встановлених обставин справи дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до статті 94 КАС України слід стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ІМВО» 852,60 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області ДПС № 0001592321 та № 0001612321 від 03 серпня 2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ІМВО» 852,60 грн. (вісімсот п'ятдесят дві гривні 60 коп.) судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 11 серпня 2014 року.

Суддя М.В. Лейко-Журомська