Ухвала суду № 40104526, 06.08.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

У Х В А Л А

Справа № 910/5370/13 06.08.14

За заявами Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-російське підприємство "Стан-комплект" м. Києва

про заміну боржника його правонаступником, про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню,

скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-російське підприємство "Стан-комплект"

на дії та бездіяльність відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України,

за участю прокуратури міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" Дніпропетровської області, Міністерства енергетики та вугільної промисловості України

Колегія суддів: Паламар П.І. - головуючий,

Ковтун С.А.,

Літвінова М.Є.

Представники:

від боржника: Осіпчук В.Ю.,

від органу Державної виконавчої служби: Артемчук Т.В.,

від стягувача: не з'явився,

від прокуратури: Курбатова І.С.,

від позивача 1.: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

у червні та липні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-російське підприємство "Стан-комплект" звернулося в суд із указаними заявами та скаргами.

Боржник зазначав, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України знаходиться наказ господарського суду міста Києва № 910/5370/13 від 14 травня 2014 р. про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-російське підприємство "Стан-комплект" на користь Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" 14300034,25 грн. боргу.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ВП № 43495113 від 29 травня 2014 р. було відкрите виконавче провадження з примусового виконання цього наказу.

Всупереч вимог ч. 5 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закону) вказана постанова була надіслана йому не на наступний, а лише на четвертий день з дня відкриття виконавчого провадження, а одержана на шостий, тобто передостанній день строку для самостійного виконання рішення суду.

Несвоєчасне надсилання вищевказаної постанови обмежило йому можливість самостійно виконати рішення суду у визначений державним виконавцем строк, у зв'язку з чим на наступний день після її одержання він звернувся в орган Державної виконавчої служби із заявою про відкладення виконавчих дій. Проте, всупереч вимог ч. 1 ст. 35 Закону державним виконавцем жодного рішення щодо його заяви прийнято не було.

Посилаючись на зазначені обставини скаргою № 201 від 13 червня 2014 р. боржник просив визнати дії органу Державної виконавчої служби щодо надсилання постанови про відкриття виконавчого провадження та бездіяльність щодо розгляду заяви про відкладення провадження виконавчих дій неправомірними, зобов'язати останнього розглянути його заяву про відкладення виконавчого провадження.

Також зазначав, що 10 червня 2014 р. він звернувся в суд із заявою про заміну його правонаступником, того ж дня клопотанням він повідомив державного виконавця про наявність обставин, які зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження

Однак всупереч вимог п. 12 ч. 1 ст. 37 Закону після звернення в суд із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому ч. 5 ст. 8 Закону, за наявності обов'язкових обставин, що зумовлюють зупинення виконавчого провадження, державним виконавцем виконавче провадження зупинене не було.

Всупереч цьому 11 червня 2014 р. ним було продовжене примусове виконання та винесено постанови ВП № 43495113 про арешт його коштів та стягнення з нього виконавчого збору.

Вважаючи такі дії та бездіяльність неправомірними, скаргами №№ 210/1 від 19 червня 2014 р. та 211/1 від 20 червня 2014 р. боржник просив суд визнати вищевказані дії та бездіяльність неправомірними, зобов'язати відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винести постанову про зупинення виконавчого провадження, а постанови про арешт його коштів та про стягнення з нього виконавчого збору скасувати.

Також вказував, що з часу подачі зазначених скарг обов'язок по сплаті суми боргу за наказом господарського суду міста Києва № 910/5370/13 від 14 травня 2014 р. у розмірі 14300034,25 грн. був припинений його добровільним виконанням в повному обсязі. Тому на підставі ст. 117 ГПК України заявник просив визнати наказ таким, що не підлягає виконанню.

У судовому засіданні представник боржника підтримав подані ним заяви та скарги.

Представник органу Державної виконавчої служби письмових пояснень на скарги та заяви не надав, його представник у судовому засіданні проти скарг та заяв заперечував, посилаючись на правомірність дій під час проведення виконавчого провадження.

Сторони у справі та прокурор письмових пояснень на скарги та заяви не надали, представники стягувача і позивача 1. у судове засідання не з'явилися, про час і місце його проведення повідомлені в установленому порядку. Прокурор у судовому засіданні проти скарг та заяв заперечував, посилаючись на їх безпідставність.

Суд вважає можливим розглянути заяви та скарги відповідно до вимог ч. 3 ст. 117, ч. 2 ст. 1212 ГПК України у відсутності представників стягувача та позивача 1. за наявними матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Заслухавши пояснення прокурора, представників боржника та органу Державної виконавчої служби, суд вважає, що скарги підлягають частковому задоволенню, заява про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню підлягає - задоволенню, а провадження за заявою про заміну боржника його правонаступником - припиненню з таких підстав.

Судом встановлено, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України знаходиться наказ господарського суду міста Києва № 910/5370/13 від 14 травня 2014 р. про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-російське підприємство "Стан-комплект" на користь Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" 14300034,25 грн. боргу.

Виконавче провадження було відкрите 29 травня 2014 р. постановою цього відділу № 43495113, якою надано боржнику семиденний строк для самостійного виконання рішення.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 25 Закону копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Як вбачається з матеріалів скарги, вищевказана постанова була надіслана скаржнику 2 червня 2014 р., тобто з порушенням встановленого ч. 5 ст. 25 Закону строку, а одержана ним 4 червня 2014 р. у передостанній день визначеного строку для самостійного виконання рішення суду.

Це підтверджується поясненнями боржника, копією конверта зі штампом поштового відправлення та витягом із сайту УДППЗ "Укрпошта" (http://ukrposhta.ua/ua/vidslidkuvati-forma-poshuku).

Зазначені обставини свідчать, що внаслідок несвоєчасного одержання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження він фактично був позбавлений можливості самостійно виконати рішення у визначений державним виконавцем строк.

5 червня 2014 р. боржник у порядку ст. 35 Закону звернувся до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України із заявою № 190/1 про відкладення виконавчих дій у зв'язку з несвоєчасним одержанням ним документів виконавчого провадження.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 35 Закону за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладання провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.

Визначений указаною нормою механізм - єдиний передбачений Законом спосіб поновлення прав сторони виконавчого провадження, порушених несвоєчасним надсиланням матеріалів виконавчого провадження. При цьому, відкладення виконавчого провадження є правом державного виконавця, а не його обов'язком. Проте, принцип юридичної визначеності зумовлює обов'язок державного виконавця належним чином вирішити питання про відкладення виконавчих дій та в установленому порядку повідомити сторін про прийняте рішення.

Всупереч указаних вимог державним виконавцем жодного рішення з приводу зазначеного звернення боржника прийнято не було. Це підтвердив у судовому засіданні також представник органу Державної виконавчої служби.

Згідно вимог ч. 1 ст. 6 Закону державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Невирішення питання про відкладення виконавчих дій свідчить про бездіяльність державного виконавця, що порушує права боржника, тому є неправомірною.

Також встановлено, що 10 червня 2014 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-російське підприємство "Стан-комплект" звернулося в господарський суд міста Києва із заявою про заміну його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Станенергокомплект".

Відповідно до вимог п. 12 ч. 1 ст. 37 Закону виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі звернення до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому частиною п'ятою статті 8 цього Закону.

За змістом ч. 5 ст. 12 Закону сторони зобов'язані протягом трьох робочих днів письмово повідомляти державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження.

Поясненнями боржника, наявною у матеріалах справи копією заяви № 129 підтверджується, що державного виконавця про наявність обставин, які зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, було повідомлено 10 червня 2014 р.

Згідно з ч. 1 ст. 39 Закону постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтями 37 і 38 цього Закону, державний виконавець виносить не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Таким чином, питання про зупинення виконавчого провадження державний виконавець повинен був вирішити не пізніше 11 червня 2014 р.

Доказів належного вирішення зазначеного питання суду не надано. Така бездіяльність відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України також є неправомірною, що порушує права скаржника.

Всупереч указаних вимог Закону, що зумовлюють відкладення виконавчих дій та зупинення виконавчого провадження, 11 червня 2014 р. вищевказаним органом Державної виконавчої служби було винесено постанови ВП № 43495113 про арешт коштів боржника та про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 1430003,43 грн.

Враховуючи, що постанови про накладення арешту на кошти боржника та стягнення з нього виконавчого збору винесені в період, коли виконавче провадження підлягало обов'язковому зупиненню і державний виконавець не мав права вчиняти будь-які інші виконавчі дії, окрім поновлення виконавчого провадження, то його дії під час винесення указаних постанов є неправомірними, а відповідні постанови - незаконними.

Виходячи з наведеного суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги скарг про визнання протиправними дій щодо несвоєчасного надсилання постанови про відкриття виконавчого провадження, бездіяльності щодо відкладення виконавчих дій та зупинення виконавчого провадження, а також дій щодо винесення постанов про арешт коштів боржника та стягнення з нього виконавчого збору і визнання цих постанов незаконними.

Враховуючи, що права боржника у виконавчому провадженні, порушені діями та бездіяльністю, пов'язаними з несвоєчасним направленням постанови про відкриття виконавчого провадження і зупиненням виконавчого провадження, повністю відновлені визнанням незаконним застосування до нього негативних наслідків у вигляді постанов про накладення арешту на грошові кошти та стягнення виконавчого збору, то вимоги скарг в частині зобов'язання відкласти виконавчі дії та зупинити виконавче провадження задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 117 ГПК України господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

Поясненнями боржника, поданими ним платіжними дорученнями №№ 51 від 10 липня 2014 р. та 85 від 15 липня 2014 р. підтверджується сплата ним на користь стягувача належних за наказом господарського суду м. Києва № 910/5370/13 від 14 травня 2014 р. сум у повному обсязі в загальному розмірі 14300034,25 грн.

Враховуючи зазначені обставини, які свідчать, що обов'язок боржника за рішенням господарського суду від 27 листопада 2013 р. по сплаті на користь Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" 14300034,25 грн. відсутній, то відповідний наказ господарського суду міста Києва № 910/5370/13 від 14 травня 2014 р. відповідно до вимог ч. 4 ст. 117 ГПК України слід визнати таким, що не підлягає виконанню.

За таких обставин відповідну заяву згідно вимог ст. 117 ГПК України слід задовольнити.

З матеріалів вбачається, що 9 липня 2014 р. рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-російське підприємство "Стан-комплект" було скасоване рішення від 23 квітня 2014 р. про реорганізацію боржника, що зумовило його звернення про заміну правонаступником.

Враховуючи, що предмет заяви про заміну боржника його правонаступником відсутній, то провадження за такою заявою стосовно до вимог п. 11 ст. 80 ГПК України слід припинити.

Керуючись ст. 25, п. 11 ст. 80, ст. 86, 117, 1212 ГПК України, суд

У Х В А Л И В :

скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-російське підприємство "Стан-комплект" м. Києва на дії та бездіяльність відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України задовольнити частково.

Визнати дії відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України щодо несвоєчасного надсилання постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 43495113 від 29 травня 2014 р. неправомірними.

Визнати бездіяльність відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України щодо вирішення питань про відкладення виконавчих дій та зупинення виконавчого провадження ВП № 43495113 неправомірною.

Визнати дії відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України щодо винесення постанов ВП № 43495113 від 11 червня 2014 р. про арешт коштів боржника та про стягнення з боржника виконавчого збору неправомірними.

Визнати постанову відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про арешт коштів боржника ВП № 43495113 від 11 червня 2014 р. незаконною.

Визнати постанову відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про стягнення з боржника виконавчого збору ВП № 43495113 від 11 червня 2014 р. незаконною.

У скаргах в іншій частині відмовити.

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-російське підприємство "Стан-комплект" м. Києва про визнання наказу господарського суду міста Києва № 910/5370/13 від 14 травня 2014 р. таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.

Визнати наказ господарського суду міста Києва № 910/5370/13 від 14 травня 2014 р. про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-російське підприємство "Стан-комплект" на користь Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" 14300034,25 грн. боргу таким, що не підлягає виконанню повністю.

Провадження за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-російське підприємство "Стан-комплект" м. Києва про заміну його правонаступником припинити.

Колегія суддів : П.І.Паламар - головуючий

С.А.Ковтун

М.Є.Літвінова