Постанова № 40103318, 06.08.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" серпня 2014 р.Справа № 923/786/14Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Савицького Я.Ф.

Суддів: Гладишевої Т.Я.

Журавльова О.О.

(склад судової колегії змінено відповідно до розпорядження в.о. голови суду від 05.08.2014р. №449)

при секретарі судового засідання Будному О.В.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 06.08.2014р.:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення господарського суду Херсонської області

від 19 червня 2014 року

по справі № 923/786/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Публічного акціонерного товариства "Херсонгаз"

про стягнення 45653,57 грн.

В судовому засіданні 06.08.2014р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В с т а н о в и в:

Рішенням господарського суду Херсонської області від 19.06.2014р. по справі №923/786/14 (суддя Ємленінова З.І.) частково задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Публічного акціонерного товариства "Херсонгаз" про стягнення 45653,57 грн.: з відповідача на користь позивача стягнуто 11413,38 грн. пені, 7608,93 грн. у якості 3% річних та 1827,00 грн. витрат по сплаті судового збору з посиланням на те, що відповідачем неналежним чином виконані зобов'язання щодо своєчасних розрахунків за поставлений природний газ згідно з умовами договору №08/14-98-ВТВ від 30.03.2012р., тому нарахування 3% річних та пені є обґрунтованим, при цьому, місцевим господарським судом зменшено розмір пені на 70%.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції, до Одеського апеляційного господарського суду звернулося Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з апеляційною скаргою, в якій позивач просить скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 19.06.2014р. по справі №923/786/14 в частині відмови у стягненні 26631,26 грн. пені та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" щодо стягнення 26631,26 грн. пені, в іншій частині рішення залишити без змін, мотивуючи це тим, що в оскаржуваному рішенні в частині зменшення пені місцевий господарський суд не врахував жодного доказу чи доводу позивача, крім того, судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду - без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.03.2012р. між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець, позивач) та Публічним акціонерним товариством "Херсонгаз" (покупець, відповідач) укладено договір купівлі-продажу природного газу №08/14-98-ВТВ, за умовами п. 1.1 якого продавець зобов'язується поставити покупцю в 2012 році природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Пунктом 6.1 договору купівлі-продажу від 30.03.2012р. встановлено, що розрахунки за газ покупець здійснює шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу з урахуванням положень п.6.2 договору .

Оплата за газ здійснюється з поточного рахунку покупця на поточний рахунок продавця та зараховується як оплата за газ. Остаточний розрахунок за фактично спожитий газ здійснюється до 20 числа наступного за місяцем поставки газу (п.6.2 договору).

Відповідно до п.7.2 договору у разі невиконання покупцем умов п.п. 6.1, 6.2 цього договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Як свідчать матеріали справи, протягом березня - липня 2012р. позивач поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 13879724грн.32коп., що підтверджується наданими до матеріалів справи актами приймання-передачі, які підписані представниками обох сторін.

Як стверджує позивач, розрахунок за отриманий газ відповідач здійснив повністю, але з незначним порушенням строків, передбачених пунктами 6.1, 6.2 договору, що стало підставою для звернення ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до господарського суду Херсонської області з позовом про стягнення з ПАТ "Херсонгаз" 38044грн.64коп. пені, 7608грн.93коп. - 3% річних, посилаючись на невиконання відповідачем обов'язків по своєчасних розрахунках за поставлений природний газ згідно з умовами договору №08/14-98-ВТВ від 30.03.2012р.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

За правилами ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає його правильним, отже, місцевий господарський суд правомірно задовольнив дану позовну вимогу.

Також позивач просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 38044 грн.64 коп.

Згідно з п. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлена неустойка (пеня, штраф), то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

За ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 3 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписом ст. Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та ч.2 ст. 343 Господарського кодексу України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до п.7.2 договору у разі невиконання покупцем умов п.п. 6.1, 6.2 цього договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Апеляційний господарський суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, вважає його правильним, при цьому, щодо вказаної позовної вимоги, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, у відзиві на позовну заяву відповідач просить зменшити розмір заявленої до стягнення пені на 90%.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з положеннями п. 3 ч.1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

При розгляді даного питання за доцільне звернутися також до приписів п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011р. № 18 (з наступними змінами та доповненнями), якими встановлено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Матеріалами справи підтверджується, що розрахунки між сторонами здійснювалися не тільки відповідно до вимог договору, а і відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2012року "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам та надання пільг, субсидій та компенсацій", а також спільних протокольних рішень, укладених протягом 2012р. Головним управлінням Державної казначейської служби України в Херсонській області, головним фінансовим управлінням Херсонської облдержадміністрації, Публічним акціонерним товариством "Херсонгаз", Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", якими чітко передбачено призначення платежів та суми, які з державного бюджету перераховуються позивачу.

Надані до матеріалів справи спільні протокольні рішення підписані також і позивачем, що свідчить про те, що він погодився на такий порядок розрахунків за договором №08/14-98-ВТВ від 30.03.2012р.

Крім того, слід зазначити, що тариф на транспортування природного газу є важливим джерелом фінансування відповідача. Однак, матеріалами справи підтверджено, що станом на 18.06.2014року позивач має заборгованість перед відповідачем за договором транспортування природного газу в сумі 8813929 грн.94 коп.

За умовами п.6.5 договору від 30.03.2012р. основна сума боргу погашається в третю чергу, після погашення неустойки, однак вимоги зазначеного пункту договору позивачем не було дотримано.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем було вжито необхідні та залежні від нього заходи для недопущення заборгованості та повністю сплачено вартість спожитого газу, а прострочка виконання обов'язків по розрахунках була незначною (від 1 до 11 днів), що свідчить про добросовісне відношення відповідача до виконання своїх обов'язків за договором.

Враховуючи вищезазначені норми законодавства, оскільки порушення зобов'язання відповідачем не потягло за собою значних збитків для позивача, приймаючи до уваги специфіку діяльності відповідача, а також наявні в матеріалах справи докази, які свідчать про вжиття відповідачем всіх необхідних та залежних від нього заходів для недопущення прострочки платежів та повне погашення боргу за укладеним договором, а також наявну заборгованість відповідача перед позивачем за договором транспортування газу, що також вплинуло на розрахунки між сторонами, враховуючи надані відповідачем до відзиву докази, якими підтверджується скрутне фінансове становище відповідача, місцевий господарський суд правомірно приходить до висновку, що застосування до відповідача штрафних санкцій у стовідсотковому розмірі може призвести до погіршення його фінансового становища, тому зменшення належної до сплати суми пені на 70% є обґрунтованим, у зв'язку з чим, з відповідача підлягає стягненню пеня в сумі 11413 грн.38 коп.

Враховуючи вищенаведене, Одеський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення господарського суду Херсонської області від 19.06.2014р. по справі №923/786/14 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П о с т а н о в и в :

Рішення господарського суду Херсонської області від 19.06.2014р. по справі №923/786/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 11.08.2014р.

Головуючий суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Гладишева Т.Я.

Суддя Журавльов О.О.