Рішення № 40103306, 04.08.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" серпня 2014 р.Справа № 922/2489/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Доленчука Д.О.

при секретарі судового засідання Івахненко І.Г.

розглянувши справу

за позовом Публічного АТ "Укртелеком" в особі Донецької філії ПАТ "Укртелеком", м. Донецьк до Військової частини А 1451, м. Харків про стягнення 6918,12 грн. за участю представників:

позивача - Бойко Р.О. за довіреністю № 1786 від 11.12.2013 р.

відповідача - Черепов К.В. за довіреністю № 225/11/199 від 15.03.2014 р.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Донецької філії ПАТ "Укртелеком" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Військової частини А 1451 (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором № 14-142500-780 про надання в користування кабельної каналізації електрозв'язку ПАТ "Укртелеком" від 13.11.2013 р. у сумі 6918,12 грн., у т.ч.: 6820,03 грн. - сума основного боргу; 22,68 грн. - сума 3% річних та 75,41 грн. - сума нарахованої пені.

Відповідач, через канцелярію господарського суду 04.07.2014 р. за вх. № 22834, надав відзив на позовну заяву, який судом долучений до матеріалів справи. Згідно відзиву відповідач вказував, що Військова частина А 1451 є неприбутковою установою та утримується за рахунок коштів державного бюджету, борг у сумі 6918,12 грн. виник не з вини відповідача.

Судом розгляд справи був відкладений на 04.08.2014 р. о 10:00.

Представники сторін до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду 04.08.2014 р. за вх.№ Д503/14, надали заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Відповідач, через канцелярію господарського суду 04.07.2014 р. за вх. № 22833, надав клопотання про зменшення пені по справі на 90 % на підставі ст. 233 ГК України та п.3 ст. 83 ГПК України, оскільки установа відповідача є неприбутковою організацією та фінансується з державного бюджету, та знаходиться у скрутному матеріальному становище.

Також, відповідач, через канцелярію господарського суду 31.07.2014 р. за вх. № 26515, надав клопотання про зменшення пені по справі на 100 % на підставі ст. 233 ГК України та п.3 ст. 83 ГПК України, оскільки установа відповідача є неприбутковою організацією та фінансується з державного бюджету, та знаходиться у скрутному матеріальному становище.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, вказував, що проти задоволення клопотання відповідача про зменшення пені по справі на 90 % не заперечує.

Представник відповідача у судовому засіданні вказував, що борг у сумі 6918,12 грн. виник не з вини відповідача.

Беручи до уваги, що відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, та те, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

13.11.2013 р. між сторонами був укладений договір № 14-142500-780 про надання в користування кабельної каналізації електрозв'язку ПАТ "Укртелеком" (надалі -договір).

Предметом цього договору є технічні, організаційні та економічні умови прокладання кабелів електрозв'язку відповідача в каналах кабельної каналізації електрозв'язку позивача. Позивач відповідно до умов договору надає відповідачу в користування кабельну каналізацію електрозв'язку, що передбачає виконання комплексу організаційно-технічних заходів та надання послуг відповідно до договору.

Пунктом 10.1. договору було передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2013 р. Умови цього договору поширюються на відносини сторін, що виникли до його укладання, а саме з 01.01.2013 р. згідно ч.3 ст. 631 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 10.2 договору, термін дії продовжується на кожний наступний рік на тих самих умовах, якщо жодна із сторін не заявить письмо іншій стороні про своє небажання продовжити дію договору не менше ніж за чотири місяці до закінчення строку його дії.

Розрахунки за цим договором, відповідно до п. 4.3. договору проводяться наступним чином: оплата вартості послуги з бронювання місця в каналі кабельної каналізації здійснюються відповідачем щомісяця не пізніше 20-го числа поточного місяця на підставі рахунку.

Згідно позову позивач вказував, що відповідачем були порушені вимоги чинного законодавства та умови договору, зокрема: п.п. 3.2.1., 4.З., 4.8. та 4.10. договору, якими передбачалося своєчасне внесення плати за користування наданими послугами.

За таких обставин за період з квітня 2013 року по червень 2013 року та з листопада 2013 року по січень 2014 року за надані послуги у відповідача виникла заборгованість у сумі 6820,03 грн.

Відповідно до п. 6.2. договору, яким передбачено відповідальність за порушення строків сплати, передбачених договором, відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня, від вартості неоплачених послуг за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Таким чином, відповідачу за період з травня 2013 р. по липень 2013 р. та грудень 2013 р. по січень 2014 р. була нарахована пеня у сумі 75,41 грн.

Також, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України відповідачу були нараховані 3% річних у розмірі 22,68 грн.

21.05.2014 р. позивачем була направлена відповідачу претензія на суму 6918,12 грн., яка відповідачем не була задоволена.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.3 ст. 631 Цивільного кодексу України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене господарський суд прийшов до висновку, що сума основного боргу у розмірі 6820,03 грн. та сума 3% річних у розмірі 22,68 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до п.3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно зі ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 90% і враховуючи те, що установа відповідача є неприбутковою та фінансується з державного бюджету України, а представник позивача проти задоволення даного клопотання не заперечував, суд вважає за можливе задовольнити дане клопотання відповідача та у відповідності до ст. 233 ГК України, п.3 ст. 83 ГПК України зменшити розмір пред'явленої позивачем до стягнення пені на 90%.

В задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 100 % господарський суд вважав за необхідне відмовити у зв'язку з відсутністю можливості для його задоволення.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню в розмірі 7,54 грн.

За таких обставин позов підлягає частково задоволенню.

Враховуючи те, що з вини відповідача спір було доведено до суду, господарський суд відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України вважав за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму судового у розмірі 1827,00 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 230, 231, 232, 233, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526, 530, 549, 611, 625, 629, 631 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Військової частини А 1451 (61018, м. Харків, вул. Дерев'янко, 3, ідентифікаційний код 08208941, п/р 35218001000423 ГУ ДКСУ в Харківській області, МФО 851011) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 18, ідентифікаційний код 21560766) в особі Донецької філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (83001, м. Донецьк, пр. Комсомольський, 22, ідентифікаційний код 01183764, р/р 26001442944 в ПАТ "Райффайзен банк "Аваль", МФО 380805) суму основного боргу у розмірі 6820,03 грн., суму 3% річних у розмірі 22,68 грн., суму пені у розмірі 7,54 грн. та суму судового у розмірі 1827,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Повне рішення складено 11.08.2014 р.

Суддя Д.О. Доленчук