Рішення № 40103222, 04.08.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" серпня 2014 р.Справа № 922/1960/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Лук'яненко Ю.Ю.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Луганської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Луганськ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Велтон.Телеком", м. Харків про стягнення коштів за участю проедставників сторін:

від позивача: Протопопова І.В. (дов. № 1790 від 11.12.2013 року);

від відповідача: Бочарова Н.В. (дов. 2619 від 23.05.2014 року).

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Луганської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Велтон.Телеком" (відповідач) про стягнення коштів у розмірі 32 219 грн. 30 коп., з яких: 31 730 грн. 01 коп. - сума основної заборгованості, 54 грн. 58 коп. - пеня, 409 грн. 51 коп. - інфляційних нарахувань, 25 грн. 20 коп. - 3% річних, та до стягнення заявлені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором № 448303-743 від 01.04.2010 року про надання послуги доступу та використання місця в каналі кабельної каналізації, у частині своєчасного розрахунку.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.05.2014 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 02.06.2014 року.

11.06.2014 року відповідач через канцелярію суду (вх. № 19433) надав відзив на позовну заяву у якому зазначає що повністю заперечує проти заявлених позовних вимог, оскільки за період з 01.10.2011 року по 01.12.2012 року було вирішено спір у справі № 5023/4868/12, а з грудня 2012 року по лютий 2014 року усі рахунки повністю сплачено(а.с. 79).

01.07.2014 року позивачем через канцелярію суду (вх. №22181) було надано клопотання про долучення документів до матеріалів справи, в тому числі про уточнення періоду заборгованості з 01.12.2013 року по 01.03.2014 року, та зазначено, що відповідний період заявлено не було.

01.07.2014 року суд відклав розгляд питання щодо уточнення періоду та розпочав розгляд справи по суті.

15.07.2014 року відповідач надав заперечення щодо заяви про уточнення періоду заборгованості.

Судом відмовлено у клопотанні відповідача, оскільки заяву позивача про уточнення періоду заборгованості з 01.12.2012 року по 01.04.2014 року було подано до початку розгляду справи по суті та відкладено її розгляд до наступного судового засідання, що відповідає пункту 3.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду № 18 від 26.12.2011 року.

Згідно пп. 3.11. пункту 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011року, встановлено, що зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинні розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову; збільшення або зменшення розміру позовних вимог; об'єднання позовних вимог; зміну предмета або підстав позову.

Судом у судовому засіданні 15.07.2014 року прийнято заяву позивача про уточнення періоду заборгованості з 01.12.2012 року по 01.04.2014 року до розгляду як заяву про зменшення розміру суми позовних вимог.

Відповідно до положень статті 69 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався з 02.06.2014 року на 11.06.2014 року, 11.06.2014 року оголошено перерву до 01.07.2014 року, 01.07.2014 року відкладено на 15.07.2014 року, ухвалою від 15.07.2014 року продовжено строк розгляду справи та відкладено на 04.08.2014 року.

У відповідності до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 04.08.2014 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

01 квітня 2010 року між позивачем - ПАТ "Укртелеком" (Укртелеком) та відповідачем - ТОВ "Велтон.Телеком" (Замовником) було укладено Договір № 448303-743 про надання послуг доступу до місця в каналі кабельної каналізації (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов'язання надати відповідачу (замовнику) послуги доступу до місця в каналі кабельної каналізації для виконання замовником (або підрядною будівельною організацією за дорученням Замовника) робіт з прокладання кабелю в каналі кабельної каналізації Укртелекому та у подальшому надавати Замовнику на використання місця в каналі кабельної каналізації у м. Луганськ, а замовник (відповідач) прийняв на себе зобов'язання своєчасно та у повному обсязі оплачувати вартість послуг на підставі виставлених Укртелекомом рахунків (п.п. 1.1, 2.2.1 Договору).

Пунктом 3.5 вищенаведеного Договору № 448303-743 від 01.04.2010р. сторони погодили, що оплату вартості послуг за використання місця в каналі кабельної каналізації відповідач (замовник) здійснює щомісячно не пізніше 20-го числа поточного місяця на підставі рахунку Укртелекому виставленого до 10-го числа поточного місяця.

Позивач звернувся з позовом до господарського суду, в якому зазначає, що свої зобов'язання за Договором № 448303-743 від 01.04.2010р. виконує належним чином, проте відповідач, прийняті за себе зобов'язання в частині повної та своєчасної оплати вартості послуг виконує неналежним чином, чим порушує вищенаведені умови пунктів п. 2.2.1 та 3.5 Договору, у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість за період з 01.12.2012 року по 01.04.2014 року в розмірі 31 730,01 грн. (а.с. 113).

У зв'язку з існуючою заборгованістю 28.11.2013 року позивач направив на адресу відповідача Лист - претензію за вих. № 448303/2-1340 року, в якому вказав про наявну у відповідача заборгованість та просив останнього провести з позивачем остаточні розрахунки (а.с. 65).

Таким чином, позивач зазначає, що у відповідача станом на 01.04.2014 року наявна заборгованість за Договором № 448303-743 про надання послуг доступу до місця в каналі кабельної каналізації від 01.04.2010р. за період з 01.12.2012 року по 01.04.2014 року в розмірі 31 730,01 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (стаття 610 ЦК України). Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 ЦК України).

З наданого представником позивача уточненого розрахунку заборгованості вбачається, що у відповідача наявна заборгованість за березень 2013 року в розмірі 4582,49 грн., за січень 2014 року в розмірі 12838,37 грн. та за березень 2014 року в розмірі 14253,88 грн. та січень 2014 року (а.с. 128).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачу було виставлено рахунок-акт за березень 2013р. на загальну суму 17516,47 грн. (з врахуванням ПДВ 20 %), проте відповідач, платіжним дорученням 4541 від 30.05.13р. оплатив його частково, сплативши лише 12933,98 грн. (з врахуванням ПДВ 20%), включаючи 95,61 грн. пені.

Відповідач заперечував проти нарахувань здійснених позивачем у рахунку від 31.03.2013 року за березень місяць у сумі 4678,10(з урахуванням ПДВ) в частині нарахованих послуг не передбачених договором, а саме видача і продовження тех. умов (ТУ), надання місця в каналі, надання місця в каналі та погодження проектної документації.

Таким чином, заборгованість відповідача за березень 2013 року в розмірі 4582,49 грн. не підтверджена матеріалами справи та спростована відповідачем, та не підлягає задоволенню в цій частині.

Окрім того, в матеріалах справи наявні докази оплати заявленої позивачем до стягнення заборгованості за березень 2014 року та січень 2014 року. Після порушення провадження у справі відповідачем на рахунок позивача було перераховано суму за березень 2014 року у розмірі 14369,45 грн. що підтверджується платіжним дорученням №4203 від 02.07.2014 року та за січень 2014 року у сумі 12971,73 грн. що підтверджується платіжним дорученням № 1731 від 30.05.2014 року (а.с. 157, 82).

Факт оплати підтвердив присутній у судовому засіданні 04.08.2014 року представник позивача.

Позивачем нарахована пеня у розмірі 54,58 грн. за лютий 2014 та березень 2014 року, але відповідно до платіжного доручення № 2692 від 27.03.2014 року на суму пені за лютий у розмірі 106,26 грн. та № 4203 від 02.07.2014 року сплачено пеню за березень 2014 року у розмірі 115,57 грн.

Відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет позову.

Згідно з пунктом 4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

З огляду на викладене, провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості за березень 2013 року у сумі 12838,37 грн., березень 2014 року 14253,88 грн., пені за березень та лютий 2014 у розмірі 54,58 підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із відсутністю предмету спору.

Щодо стягнення за період заборгованості з грудня 2012 року по лютий 2013 року, з квітня 2013 року по грудень 2014 року, за лютий 2014 то судом встановлено, що відповідні періоди були оплачені до звернення позивача до суду платіжними дорученнями які містяться в матеріалах справи (а.с. 96, 114-127).

Таким чином, суд дійшов висновку про помилковість та необґрунтованість тверджень позивача щодо вищевказаного періоду заборгованості та відмовляє у його задоволенні.

У відповідності до ст. 4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд неодноразово забов'язував позивача ухвалами господарського суду Харківської області надати останньому обґрунтований розрахунок пред'явленої до стягнення суми боргу із зазначенням періоду виникнення заборгованості, проте позивачем проігноровано вказані вимоги суду, чим з боку позивача не витримано тягар доведення заявленої до стягнення суми боргу.

Позивачем нарахована за січень 2014 року та лютий 2014 року за період з 21.02.2014 по 31.03.2014 року 409, 51 грн. - інфляційних нарахувань та 25,20 грн. - 3% річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом здійснено перерахунок, та встановлено, що розрахунок 3% та інфляційних втрат підтверджений матеріалами справи і підлягає стягненню.

Стосовно доводів відповідача щодо наявності підстав для припинення провадження у справі в порядку пункту 2 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, викладених останнім у відзиві на позовну заяву (а.с. 79-80) та в поданій 11.06.14 року заяві (а.с. 100), в яких відповідач посилався на наявність судового рішення зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет спору і з тих же підстав, суд зазначає про наступне.

Рішенням господарського суду Харківської області від 03.12.2012 року по справі № 5023/4868/12 було вирішено спір в частині стягнення боргу за Договором № 448303-743 про надання послуг доступу до місця в каналі кабельної каналізації від 01.04.2010р., який утворився у ТОВ "Велтон.Телеком" станом на 01.12.2012 року (а.с. 101-103).

Предметом спору у справі № 922/1960/14 є стягнення заборгованості за Договором № 448303-743 про надання послуг доступу до місця в каналі кабельної каналізації від 01.04.2010р. за період з 01.12.2012р. по 01.04.2014р. (а.с. 113), тому обставини, на які посилається відповідач ґрунтуються на довільному тлумаченні норм, закріплених в пункті 2 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, на підставі чого у суду відсутні правові підстави припиняти провадження у справі № 922/1960/14, оскільки в матеріалах справи відсутнє рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої, витрати по сплаті судового збору покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у розмірі 1827,00 грн. за вимоги майнового характеру спору в даному разі, покладається пропорційно на позивача у розмірі 260,30 грн. та відповідача у розмірі 1566,70 грн.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1, 4, 12, 33, 43, 44, 47-49, 65, пунктом 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Велтон.Телеком" (ЄДРПОУ: 35074228, 61002, м. Харків, вул. Сумська, 50, р/р 26001010003867 в філії ПАТ "УніКредитБанк" у м. Київ, МФО 300744) на користь публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Луганської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (ЄДРПОУ 01182820, 91016, м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 1, р/р 26000442462 в АТ "Райффайзен Банк Аваль", м. Луганськ, МФО 380805) - 409,51 грн. - інфляційних нарахувань, 25,20 грн. - 3% річних.; 1566,70 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення заборгованості у розмірі - 4582,49 грн. - відмовити.

В частині стягнення основної заборгованості за березень 2013 року у сумі - 12838,37 грн., березень 2014 року у сумі - 14253,88 грн., пені за березень та лютий 2014 у розмірі - 54,58 грн. провадження у справі - припинити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного господарського суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складено 11.08.2014 року

Суддя О.О. Ємельянова