Рішення № 40103024, 06.08.2014, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 12/12/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.08.2014 Справа № 908/2809/13

Господарський суд Запорізької області у складі колегії суддів: головуючий суддя Смірнов О.Г., судді - Корсун В.Л., Сушко Л.М., розглянувши матеріали справи

№ 908/2809/14

за позовом Першого заступника прокурора Південного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Державного підприємства Міністерства оборони України "Запорізький автомобільний ремонтний завод" (військова частина А0652)

до відповідача: Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1. Приватне підприємство "Спец"

2. фізична особа ОСОБА_2

3. фізична особа ОСОБА_3

про визнання незаконними та скасування рішення

за участю представників:

від прокуратури - Чалий М.Г., довіреність № 194/05/2 від 21.01.13

від першого позивача - Лупанова Н.В., довіреність № 220/367/д від 14.04.14 р.

- Ященко В.В., довіреність № 220/220/д від 12.03.14 р.

від другого позивача - Гранкін А.В., довіреність від 23.07.13 р.

від відповідача - не з'явився

від першої третьої особи - не з'явився

від другої третьої особи - не з'явився

від третьої третьої особи - ОСОБА_8, договір № 01-08/14 від 01.08.14 р.

від Держземагенства - не з'явився

Розпорядженням заступника голови Господарського суду Запорізької області від 22.05.2014 року по справі № 908/2809/13 призначено розгляд справи колегіально у складі трьох суддів: головуючий суддя - Смірнов О.Г., судді - Корсун В.Л., Сушко Л.М.

За клопотанням прокуратури південного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, першого позивача у справі та першої третьої особи у справі, з урахуванням виняткових обставин справи, строк слухання спору по даній справі було продовжено додатково на 15 (п'ятнадцять днів), що відповідає вимогам частини 3 статті 69 ГПК України і знайшло своє відображення у процесуальних документах суду згідно вимог ст. 81-1 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ: Перший заступник прокурора Південного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Державного підприємства Міністерства оборони України "Запорізький автомобільний ремонтний завод" (військова частина А0652) звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватного підприємства «Спец», про:

- визнання незаконним та скасування рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 15.08.2005р. № 80 "Про внесення змін до Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою бази відпочинку "Дельфін" повністю;

- визнання незаконним та скасування рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 02.03.2006р. № 8 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під розміщення бази відпочинку "Дельфін" ПП "Спец" повністю.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 13.11.2013 року зупинено провадження у справі № 908/2809/13 до розгляду пов'язаної з нею справи № 908/2846/13. Оскільки обставини, що зумовили зупинення провадження у справі № 908/2809/13 усуненні, тому відповідно до ухвали суду від 23.04.2014 року провадження у даній справі поновлено та призначено її до розгляду в судовому засіданні.

Господарським судом Запорізької області задоволено клопотання третьої особи, подане в порядку приписів ст. 27 ГПК України, та залучено до участі у справі в якості третіх осіб які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - фізичну особу ОСОБА_3 та фізичну особу ОСОБА_2.

Згідно з ухвалою Господарського суду Запорізької області від 08.07.2014 року в задоволенні клопотання прокурора про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 0,5978 га, яка знаходиться в межах АДРЕСА_1 (кадастровий номер 2320355400:01:004:0028) відмовлено.

Учасників судового процесу було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності перед законом.

Від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника. Неприбуття до судового засідання представників відповідача, першої та другої третіх осіб, які були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання, не перешкоджає розгляду спору по суті, а тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами згідно статті 75 ГПК України.

Перший позивач у справі - Міністерство оборони України надало суду пояснення по справі, в яких підтримує позов прокурора та зазначає, що відчуження земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого військового майна, що підлягають реалізації, та земельних ділянок, які вивільняються у процесу реформування Збройних сил України, державної спеціальної служби транспорту, здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. При цьому вказує, що Кирилівська селищна рада Якимівського району Запорізької області, приймаючи спірні рішення порушила порядок вилучення та передачі земель оборони. Відтак спірні рішення ради підлягають скасуванню.

Другий позивач у справі - Державне підприємство Міністерства оборони України "Запорізький автомобільний ремонтний завод" (військова частина А0652) письмових пояснень по справі не надав, однак безпосередньо в судовому засіданні надав усні пояснення в яких підтримав позов прокурора та зазначив, що оскаржувані розпорядження прийнято сільською радою з порушенням норм законодавства.

Відповідач у справі - Кирилівська селищна рада Якимівського району Запорізької області не скористався правом на подання відзиву, закріпленим ст. 59 ГПК України, однак, у листі № 1123 від 20.09.2013 року (а. с. 78, т. 1) просив суд розглянути справу відповідно без участі його представника. При цьому проти задоволення позовних вимог не заперечив. Однак. Відповідно до клопотання № 393 від 20.05.2014 року (а. с. 123, т. 1) просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Перша третя особа у справі - Приватне підприємство «Спец» надала суду пояснення по справі, в яких проти позову заперечує, вважає позов прокурора недоведеним та протиправним, у зв'язку із чим просить суд відмовити у їх задоволенні повністю.

Друга третя особа у справі - фізична особа ОСОБА_2, не скористався своїм правом на подання письмових пояснень по справі відповідно до ст. 22 ГПК України, однак, усно в судовому засіданні надав суду пояснення та заперечив проти позову, що зафіксовано в протоколі судового засідання від 06.08.2014 року, складеному за приписами ст. 81-1 ГПК України.

Третя третя особа у справі - фізична особа ОСОБА_3 не скористався правом на подання письмових пояснень по справі відповідно до ст. 22 ГПК України. При цьому, безпосередньо в судовому засіданні його представник зазначив, що третьою особою не отримано позов. Однак, в матеріалах справи містяться докази направлення на її адресу позову та доданих до нього документів (а.с. 134, т. 2). Разом з тим, з метою дотримання процесуального закону та забезпечення дотримання прав учасників судового процесу судом було оголошено перерву в судовому з метою надання представнику можливості ознайомитися із матеріалами справи, про що зазначено у протоколі судового засідання від 06.08.2014 року, складеного за приписами ст. 81-1 ГПК України.

Додатково, з посиланням на приписи Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» від 20.12.2011 року № 4176-VI, прокурор зазначає ним строк оскарження спірних рішень органу місцевого самоврядування не пропущено.

Разом з тим, в матеріалах справи міститься клопотання відповідача у справі -Кирилівьскої селищної ради Якимівського району Запорізької області про застосування у справі приписів ч. 1 ст. 257 ЦК України та ч. 1 ст. 261 ЦК України та відмову у позові та застосування строку позовної давності до усіх вимог прокурора.

З'ясувавши фактичні обставини справи, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та доказів на їх підтвердження, та правових норм, які підлягають застосуванню у спірних відносинах, приймаючи до уваги позицію прокурора, доводи позивачів, пояснення третіх осіб, суд встановив:

Позов прокурора мотивований тим, що на підставі державного акту на право користування землею серії Б № 012923 від 1981 року 402 воєнному заводу ГСП- 161 (м. Запоріжжя) правонаступником якого на даний час є Державне підприємство Міністерства оборони України «Запорізький автомобільний ремонтний завод» (військова частина А0652) (згідно наявної в матеріалах справи довідки № 86 від 30.05.2013 року, а.с. 23, т.1.), виконавчим комітетом Якимівської районної ради депутатів трудящих у 1981 році були надані у безстрокове та безоплатне користування земельні ділянки загальною площею 4 га., з яких 3 га. надано для розміщення спортивного комплексу, 1 га. - для бази відпочинку.

Розпорядженням Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області прийнято № 20 від 21.01.2004 року Державний акт серії Б № 012923 від 1981 року скасовано, вилучено земельну ділянку площею 3 га. та переведено її до земель запасу Кирилівської селищної ради, надано державному підприємству земельну ділянку площею 1, 2436 га. під розміщення бази відпочинку «Дельфін» в постійне користування.

В подальшому, 06.05.2005 року начальником Державного підприємства Міністерства оборони України "Запорізький автомобільний ремонтний завод" (військова частина А0652), далі ДП МОУ «ЗАРЗ», на адресу Голови Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, далі Кирилівська селищна рада, направлено лист № 223 (а.с. 26, т.1), відповідно до якого керівництво та профспілковий комітет ДП МОУ «ЗАРЗ» не заперечує проти вилучення та передачі частини земельної ділянки ПП «Спец» бази відпочинку «Дельфін». Так, за результатами розгляду зазначеного листа, Кирилівською радою прийнято рішення № 80 від 15.08.2005 року (а.с.27, т.1), відповідно до якого:

- внесено зміни в державний акт від 19.03.2004 року № 4 на право постійного користування земельною ділянкою в частині площі на 0, 6436 га для розміщення бази відпочинку «Дельфін» в зв'язку із добровільною відмовою від частини земельної ділянки площею 0, 60 га (загальна площа згідно державного акту становила 1, 2436 га);

- зобов'язано ДП «Запорізький автомобільний ремонтний завод» (військова частина А0652) в термін 2-х місяців з дати прийняття даного рішенні внести відповідні зміни до Державного акту при невиконанні даного рішення в зазначений термін воно втрачає чинність, далі Рішення 1.

Рішенням Кирилівської селищної ради від 02.03.2006 року № 8 затверджено проект відведення земельної ділянки ПП «Спец» під розміщення б/в «Дельфін», яка розташована в АДРЕСА_1; надано ПП «Спец» земельну ділянку загальною площею 0, 5978 га під розміщення б/в «Дельфін» в довгострокову оренду на 50 років за рахунок земель житлової та громадської забудови кирилівської селищної ради; встановлено ПП «Спец» орендну плату в сумі 1662, 90 грн. щорічно за перші два роки користування та у сумі 8314, 49 грн. щорічно за останній період користування; при укладанні договору оренди земельної ділянки передбачити обмеження у використанні земельної ділянки у відповідності до земельного, водного кодексів України, Кодексу України про надра, прохід відпочиваючих через земельну ділянку; зобов'язати ПП «Спец» в термін двох місяців з дати прийняття даного рішення укласти договір та пройти його державну реєстрацію; при не укладенні договору оренди та його державної реєстрації в двомісячний термін з дати прийняття даного рішення воно втрачає чинність; ПП «Спец» виконувати обов'язки землекористувача згідно чинного законодавства України, далі Рішення 2.

Однак, на думку прокурора вказані рішення Кирилівської селищної ради прийняті з перевищенням її повноважень порушують права держави як власника землі в особі Міністерства оборони України як належного землекористувача, а тому є незаконним та підлягають скасуванню.

Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать про те, що прокурор обґрунтовано стверджує що вказані рішення органу місцевого самоврядування є незаконними та підлягають скасуванню, а заперечення відповідача та третіх осіб спростовуються наступним, зокрема:

Запорізький автомобільний ремонтний завод (військова частина А0652) є державним підприємством, заснованим на державній власності і підпорядкованим Міністерству оборони України в силу п. 1.1. його Статуту. Одночасно є самостійним господарюючим суб'єктом, який має права юридичної особи.

Згідно ст. 3 ЗК України (в редакції, чинній на час прийняття спірного розпорядження) земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України та відповідно до них нормативно-правовими актами.

У ст. 3 ЗК УРСР (в редакції станом на 1981 рік) зазначено, що відповідно до Конституції СРСР і Конституції Української РСР земля є державною власністю, тобто всенародним добром. Земля є виключною власністю держави і надається тільки в користування. Дії, які в прямій або прихованій формі порушують право державної власності на землю, забороняються.

Статтею 14 Закону України «Про збройні сили України» (в редакції від 19.06.2003 року) визначено, що земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків відповідно до законів з питань оподаткування.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до акту Б № 012923, від 1981 року, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право користування землею № 24, за 402 військовим заводом ГСП -161 м. Запоріжжя (на час слухання справи- ДП МОУ «ЗАРЗ»), як за землекористувачем, закріплюються в безстрокове і безоплатне користування 4,0 гектарів землі, яка надана для спортивного комплексу - 3,0 га. та бази відпочинку 1,0 га.

Так, в матеріалах перевірки прокурора міститься розпорядження № 20 від 21.01.2004 року Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області відповідно до якого:

- затверджено матеріали інвентаризації земельної ділянки ДП МОУ "ЗАРЗ" для розміщення бази відпочинку "Дельфін";

- Державний акт серії Б № 012923 від 1981 року скасовано;

- вилучено земельну ділянку площею 3 га. та переведено її до земель запасу Кирилівської селищної ради;

- надано державному підприємству земельну ділянку площею 1, 24 га. під розміщення бази відпочинку "Дельфін" в постійне користування.

При цьому прокурор посилається, що вказане розпорядження оскаржено ним у судовому порядку.

Матеріали справи свідчать, що ухвалою Господарського суду Запорізької області від 13.11.2013 року зупинялося провадження у справі у зв'язку із тим, що Господарським судом Запорізької області розглядається справа № 908/2846/13 за позовом Першого заступника прокурора Південного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Державного підприємства Міністерства оборони України "Запорізький автомобільний ремонтний завод" (військова частина А0652) до Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області про визнання незаконним та скасування розпорядження. Прокурор наголошував що предметом вказаної справи є розпорядження № 20 від 21.01.04 року на підставі якого були винесені спірні рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області № 80 "Про внесення змін до Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою бази відпочинку "Дельфін" від 15.08.05р та № 8 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під розміщення бази відпочинку "Дельфін" Приватному підприємству "Спец" від 02.03.06р.

Так, рішенням Господарського суду Запорізької області від 20.02.2014 року по справі № 908/2846/13, яке залишено без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2014 року позовні вимоги задоволено, у зв'язку із чим визнано недійсними пункти 2, 3 розпорядження Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області від 21.01.2004 року "Про затвердження матеріалів інвентаризації" про скасування державного акту на право постійного користування Б № 01223 від 1981 року під розміщення бази відпочинку "Дельфін" та вилучення земельної ділянки площею 3,0 га та переведення її до земель запасу Кирилівської селищної ради.

За загальним правилом, кожна особа, що бере участь у справі, повинна довести обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень(стаття 33 ГПК України). Водночас стаття 35 ГПК України визначає підстави, з яких ці особи звільняються від обов'язку доказування. Підстави звільнення від доказування можна поділити на три групи:

· а) обставини, визнані господарським судом загальновідомими (частина першої статті 35 ГПК України;

· б) преюдиціальні факти (частини 2-4 статті 35 ГПК України);

· в) законні презумпції ( частина п'ята статті 35 ГПК України).

Відповідно до частини 3 статті 43 ГПК України визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими. Отже, таке визнання не є підставою звільнення від доказування, тобто незалежно від того, що одна сторона визнає певні обставини, які наводяться іншою стороною, остання повинна надати відповідні докази.

Так, рішенням суду першої інстанції у справі № 908/2846/13 встановлено, що у листопаді 2002 року начальник Державного підприємство Міністерства оборони України "Запорізький автомобільний ремонтний завод" (військова частина А0652) спрямував на адресу голови Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області лист № 790, відповідно до змісту якого керівництво підприємства не заперечувало проти передачі раніше відведеної земельної ділянки площею 3 га. (відповідно до державного акту 1981 року) на користь ТОВ "ЛОНО", за результатами розгляду якого Якимівською районною державною адміністрацією Запорізької області прийнято розпорядження № 20 від 21.01.2004 року, п. п. 2, 3 якого визнано недійсними. Разом з тим встановлено, що фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать, що спірна земельна ділянка площею 3,0 га в установленому ч. 4 ст. 83 ЗК України порядку до земель комунальної власності не передавалася. Таким чином, в розумінні ст. 14 Закону України "Про збройні сили України" (в редакції від 19.06.2003 року), Якимівська районна державна адміністрація Запорізької області фактично змінила право державної власності на спірну земельну ділянку.

Одночасно, відповідно до змісту постанови Донецького апеляційного господарського суду від 31.03.2014 року у справі № 908/2846/13 земельна ділянка, яка була надана у користування позивачеві-2 (ДП МОУ «ЗАРЗ») згідно Державного акту Б № 012923 - є державною власністю. При цьому судова колегія погодилася із твердженням суду першої інстанції про те, що спірна земельна ділянка у встановленому ст. 83 ЗК України порядку до земель комунальної власності не передавалась.

Згідно положень п. 2.6. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (із змінами та доповненнями внесеними Постановою ленуму Вищого господарського суду України від 10.07.2014 року № 6 «Про внесення змін і доповнень до деяких постанов пленуму Вищого господарського суду України») не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Так, відповідно до наявного в матеріалах справи державного акту на право користування землею серії Б № 012923 від 1981 року 402 воєнному заводу ГСП- 161 (м. Запоріжжя) правонаступником якого на даний час є Державне підприємство Міністерства оборони України "Запорізький автомобільний ремонтний завод" (військова частина А0652), виконавчим комітетом Якимівської районної ради депутатів трудящих у 1981 році були надані у безстрокове та безоплатне користування земельні ділянки загальною площею 4 га., з яких 3 га. надано для розміщення спортивного комплексу, 1 га - для бази відпочинку.

Згідно Державного акту на право постійного користування землею від 19.03.2004 року № 002959 (а.с. 24-25, т.1) Державному підприємству Міністерства оборони України «Запорізький автомобільний ремонтний завод» надано у постійне користування 1, 2436 гектарів землі для розміщення бази відпочинку «Дельфін» відповідно до рішення Якимівської районної державної адміністрації від 21.01.2004 року № 20.

В подальшому, як свідчать докази по справі, рішенням Кирилівської селищної ради № 80 від 15.08.2005 року, внесено зміни в державний акт від 19.03.2004 року № 4 на право постійного користування земельною ділянкою в частині площі на 0, 6436 га для розміщення бази відпочинку «Дельфін» в зв'язку із добровільною відмовою від частини земельної ділянки площею 0, 60 га (загальна площа згідно державного акту становила 1, 2436 га).

Однак, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що Кирилівська селищна рада Якимівського району Запорізької області не мала права розпоряджатися вказаною земельною ділянкою, оскільки п. 2 розпорядження Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області, яким скасовано державний акт на право постійного користування серії Б № 012923 від 1981 року, визнано недійсним в судовому порядку, оскільки земля за вказаним актом є державною власністю.

Пунктом 1 рішення 1 внесено зміни в державний акт від 19.03.2004 року № 4 на право постійного користування земельною ділянкою в частині площі на 0, 6436 га для розміщення бази відпочинку «Дельфін» в зв'язку із добровільною відмовою від частини земельної ділянки площею 0, 60 га (загальна площа згідно державного акту становила 1, 2436 га).

У відповідності до ст. 141 Земельного Кодексу України (в редакції від 01.01.2004 року), далі ЗК, підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою, вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 142 ЗК України припинення права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 149 ЗК України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Частина 2 вказаної статті передбачає, що вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Втім, лист ДП МОУ «ЗАРЗ» № 223 від 06.05.2005 року не може розцінюватися судом як клопотання, про яке зазначено у преамбулі рішенням Кирилівської селищної ради № 80 від 15.08.2005 року та добровільну відмову від землекористування, оскільки за вказаним листом керівництво другого позивача не заперечило лише проти вилучення земельної ділянки. Однак, в матеріалах справи відсутні докази вилучення земельної ділянки площею 0, 6436 га у встановленому порядку.

Рішенням Кирилівської селищної ради від 02.03.2006 року № 8 затверджено проект відведення земельної ділянки ПП «Спец» під розміщення б/в «Дельфін», яка розташована в АДРЕСА_1; надано ПП «Спец» земельну ділянку загальною площею 0, 5978 га під розміщення б/в «Дельфін» в довгострокову оренду на 50 років за рахунок земель житлової та громадської забудови кирилівської селищної ради; встановлено ПП «Спец» орендну плату в сумі 1662, 90 грн. щорічно за перші два роки користування та у сумі 8314, 49 грн. щорічно за останній період користування; при укладанні договору оренди земельної ділянки передбачити обмеження у використанні земельної ділянки у відповідності до земельного, водного кодексів України, Кодексу України про надра, прохід відпочиваючих через земельну ділянку; зобов'язати ПП «Спец» в термін двох місяців з дати прийняття даного рішення укласти договір та пройти його державну реєстрацію; при не укладенні договору оренди та його державної реєстрації в двомісячний термін з дати прийняття даного рішення воно втрачає чинність; ПП «Спец» виконувати обов'язки землекористувача згідно чинного законодавства України.

Втім, орган місцевого самоврядування у цій справі не мав права розпоряджатися спірною земельною ділянкою площею 0, 60 га, оскільки її в установленому ст. 83 ЗК України порядку не було передано у комунальну власність, а земельна ділянка, яка була надана у користування ДП МОУ «ЗАРЗ» згідно Державного акту Б № 012923 - є державною власністю.

При прийнятті актів як нормативного, так і ненормативного (індивідуального) характеру, державний чи інший орган повинен бути на це уповноважений, діяти в межах наданої йому компетенції, що закріплено у ст. 19 Конституцією України. Так, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, у справах щодо оскарження рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, суд повинен перевірити чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, пропорційно, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Пунктом 2.8. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 «Про деякі питання практики застосування розгляду справ у спорах, що виникають з земельних відносин» від 17.05.2011 року (із змінами і доповненнями) визначено, що право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб'єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 ЗК України, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою. Господарські суди повинні мати на увазі, що відповідно до частини другої статті 149 ЗК України вилучення земельних ділянок здійснюється за згодою землекористувачів у випадках, передбачених законом, на компенсаційних засадах з визначенням повноважень органів, які здійснюють таке вилучення, та обмежень, встановлених статтею 151 ЗК України.

Разом з тим, рішенням 1 внесено зміни до державного акту у зв'язку із добровільною відмовою від частини земельної ділянки площею 0,60 га, а рішенням 2 затверджено проект відведення земельної ділянки ПП «Спец» під розміщення б/в «Дельфін», яка розташована в АДРЕСА_1; надано ПП «Спец» земельну ділянку загальною площею 0, 5978 га.

З матеріалів справи, зокрема проекту відведення земельної ділянки Приватному підприємству «СПЕЦ» для розміщення бази відпочинку «Дельфін»на території Кирилівської селищної ради Якимівського району запорізької області (а.с. 15-61, т.2), вбачається, що вказані земельні ділянки площею 0, 60 га та площею 0, 5978 га тотожні, що безпосередньо підтвердив у судовому засіданні представник Державного земельного агентства в Якимівському районі Запорізької області. Одночасно, представник земагенства повідомив суд, що різниця у площі вказаних земельних ділянок виникла в результаті уточнення при проведення геодезичної зйомки.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім, ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Під час звернення з позовом прокурором надано відповідні докази порушення інтересів держави, а позивачами доведено порушення їх прав на час винесення спірних рішень органом місцевого самоврядування щодо внесення змін в державний акт від 19.03.2004 року № 4 на право постійного користування земельною ділянкою та подальшим переданням земельної ділянки загальною площею 0, 5978 га у довгострокову оренду ПП «Спец». В тому числі доведено, що спірні рішення прийняті органом місцевого самоврядування із перевищенням повноважень, оскільки вказана земельна ділянка належить до державної власності. Відповідач у справі - Кирилівська селищна рада Якимівського району Запорізької області, на виклик суду не з'явився, доказів правомірності прийняття рішень № 80 від 15.08.2005 року та № 8 від 02.03.2006 року суду не надав.

Судом дослідженні обставини, пов'язані із застосуванням до спірних відносин сторін (клопотанням відповідача) строків позовної давності, в тому числі коли, прокурор, позивачі довідалися чи могли довідатися про своє порушене право.

Законом України № 4176-VI від 20.12.2011 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» (який набрав чинності 15.01.2012 року) 2) пункт 4 частини першої статті 268 ЦК України виключено, а п. 5 перехідних положень вказаного закону визначено, що протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про, зокрема, визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи. Тобто законодавець імперативно визначив, що право особи звернутися до суду протягом трьох років з 15.01.2012 року про визнання незаконним, зокрема, акту органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи.

Докази по справі свідчать, що Кирилівська селищна рада не мала права розпоряджатися спірною земельною ділянкою площею 0, 60 га, оскільки її в установленому ст. 83 ЗК України порядку не було передано у комунальну власність, а відтак порушено право державної власності на спірну земельну ділянку. Як вбачається з позову, прокурор звернувся до суду 19.08.2013 року, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції Господарського суду Запорізької області. При цьому, прокурор стверджує, що йому стало відомо про обставини передачі спірної земельної ділянки лише з проведеної перевірки, а саме 17.05.2013 року, що підтверджується матеріалами перевірки. Враховуючи викладене, прокурором строк на звернення з позовом до суду не пропущено.

Разом з тим, перший позивач у справі - Міністерство оборони України, усно зазначає, що про своє порушене право дізнався лише із запиту прокурора № 05/2/1991вих.13 від 30.05.2013 року, про що зазначено у протоколі судового засідання від 06.08.2014 року, вкладеному відповідно до приписів ст. 81-1 ГПК України. Однак, на вимогу суду письмових пояснень з цього приводу не надав.

Другий позивач у справі - ДП МОУ «ЗАРЗ», усно зазначає, що про своє порушене право дізнався проведеної прокуратурою перевірки, про що зазначено у протоколі судового засідання від 06.08.2014 року, вкладеному відповідно до приписів ст. 81-1 ГПК України. Однак, на вимогу суду письмових пояснень з цього приводу не надав. При цьому судом враховано, що листи відносно спірної земельної ділянки від імені ДП МОУ «ЗАРЗ» підписано директором вказаної юридичної особи - ОСОБА_10 щодо якого відкрите кримінальне провадження № 32013170690000017 від 04.06.2013 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 424, ч. 3 ст. 365 КК України. Отже він є упередженою особою ДП МОУ «ЗАРЗ». Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Так, законодавець встановлює, що коли суд на підставі досліджених у судовому засіданні доказів установить, що право позивача про захист якого він просить відповідачем не порушено, приймається рішення про відмову у задоволенні позову саме з цих підстав, а не через пропуск строку позовної давності. Якщо буде встановлено, що право позивача порушено і строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд приймає рішення, яким відмовляє в позові у зв'язку із закінченням строку позовної давності, а у випадку визнання причин пропуску цього строку поважними - порушене право має бути захищене.

Статтею 21 ЦК України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Як вбачається із прохальної частини позову, прокурор просить суд визнати незаконними та скасувати рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 15.08.2005р. № 80 "Про внесення змін до Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою бази відпочинку "Дельфін" повністю та від 02.03.2006р. № 8 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під розміщення бази відпочинку "Дельфін" ПП "Спец" повністю.

Однак, слід зазначити, права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Отже, вимога про визнання незаконним та скасування рішень органу місцевого самоврядування є тотожною вимозі про визнання недійсними:

- рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 15.08.2005р. № 80 "Про внесення змін до Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою бази відпочинку "Дельфін" повністю;

- рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 02.03.2006р. № 8 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під розміщення бази відпочинку "Дельфін" ПП "Спец" повністю.

Аналогічний висновок міститься в Інформаційному листі Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права" № 01-08/33 від 21.01.2009 року.

В матеріалах справи міститься копія договору купівлі-продажу від 11.10.2012 року, відповідно до умов якого гр. ОСОБА_11, як Продавець, продає та зобов'язується передати у власність гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_3, як Покупців в наступних частках кожному: гр. ОСОБА_2 - 2/3 (дві третіх) частини та гр. ОСОБА_3 - 1/3 (одну третю) частини що складається з об'єктів нерухомого майна розташованих за адресою: АДРЕСА_2, яке розташоване на земельній ділянці загальною площею 0, 5978 га, переданій в оренду для розміщення бази відпочинку в межах АДРЕСА_1 за договором оренди земельної ділянки, укладеним між Кирилівською селищною радою Якимівського району Запорізької області та Приватним підприємством «Спец» 29.03.2006 року. Відтак, захист права вказаних фізичних осіб, в разі його порушення, може бути здійснений відповідно до приписів глав 32, 34 ЦК України.

За такими обставинами, позов першого заступника прокурора Південного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Державного підприємства Міністерства оборони України «Запорізький автомобільний ремонтний завод» (військова частина А0652) до Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області обґрунтований та підлягає задоволенню, в зв'язку з чим слід визнати недійсними:

- рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 15.08.2005р. № 80 "Про внесення змін до Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою бази відпочинку "Дельфін" повністю;

- рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 02.03.2006р. № 8 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під розміщення бази відпочинку "Дельфін" ПП "Спец" повністю.

Судовий збір, від сплати якого прокурор у встановленому порядку звільнений, за подання позовної заяви стягується з відповідача у справі - Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області в дохід державного бюджету, згідно вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 06.08.2014 року, згідно частини 2 статті 85 ГПК України, після виходу суду з нарадчої кімнати, було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 4-4, 4-6, 22, 27, 29, 33, 34, 35, ч. 3 ст. 43, 44, 49, 69, 81-1, 82, 82-1, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги першого заступника прокурора Південного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Державного підприємства Міністерства оборони України "Запорізький автомобільний ремонтний завод" (військова частина А0652) до Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області задовольнити.

2. Визнати недійсним рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 15.08.2005р. № 80 "Про внесення змін до Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою бази відпочинку "Дельфін" повністю;

3. Визнати недійсним рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 02.03.2006р. № 8 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під розміщення бази відпочинку "Дельфін" ПП "Спец" повністю.

4. Стягнути з Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, 72563, Запорізька обл., Якимівський район, смт. Кирилівка, вул. Калініна, буд. 67, код ЄДРПОУ 25489968, на користь державного бюджету судовий збір в сумі 2436, 00 грн., видавши наказ.

Повне рішення складено 08.08.2014 року

Головуючий О.Г. Сімрнов

Судді В.Л. Корсун

Л.М. Сушко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.