Рішення № 40102996, 05.08.2014, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.08.14р. Справа № 904/4248/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю промислове підприємство "ЗІП", м. Дніпродзержинськ

до Публічного акціонерного товариства "ДИЗЕЛЬНИЙ ЗАВОД", м. Кривий Ріг

про стягнення 572 089,81 грн.

Суддя Золотарьова Я.С.

Представники:

від позивача: Соломяна Н.О. - представник (дов. № 31 від 14.03.14 р.)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю промислове підприємство "ЗІП" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Публічного акціонерного товариства "ДИЗЕЛЬНИЙ ЗАВОД" про стягнення заборгованості за договором поставки № 08/133-2011 від 29.09.2011 у розмірі 572 089,81 грн., з яких 483 247,57 грн. основний борг, 35 484,30 грн. пеня, 16 631,12 грн. 3% річних та 36 726,82 грн. інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 08/133-2011 від 29.09.2011, в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2014 порушено провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 02.07.2014.

У межах строків передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався з 02.07.2014 на 05.08.2014.

Відповідач відзив на позов не надав, у судові засідання, призначені для розгляду справи, явку свого повноважного представника не забезпечив. Був належним чином повідомлений про дату та місце судового засідання.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 05.08.2014 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника ...., господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

29.09.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю промислове підприємство "ЗІП" (постачальник) та Публічним акціонерним товариством "ДИЗЕЛЬНИЙ ЗАВОД" (покупець) було укладено договір поставки № 08/133-2011 (а.с.23).

Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити покупцю лакофарбовану продукцію у кількості та асортименті, передбаченому даним договором та специфікаціями (рахунками-фактурами) в передбачений договором строк, а покупець зобов'язується прийняти та своєчасно сплатити поставлений товар.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що найменування товару, його асортимент, кількість, ціна, а також строк поставки кожної партії попередньо узгоджується сторонами та вказується в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.

Сторонами були підписані специфікації № 1 від 01.03.2013, № 2 від 13.03.2013 та № 3 від 08.05.2013, відповідно до яких сторони визначили асортимент, кількість та ціну товару (а.с.44-46).

На виконання умов договору, позивач поставив товар відповідачу на загальну суму 518 181,30 грн., що підтверджується видатковими накладними:

- № ГП-0000078 від 01.03.2013 на суму 68 658,30 грн.;

- № ГП-0000088 від 05.03.2013 на суму 34 346,70 грн.;

- № ГП-0000089 від 06.03.2013 на суму 21 254,40 грн.;

- № ГП-0000090 від 06.03.2013 на суму 18 235,80 грн.;

- № ГП-0000091 від 07.03.2013 на суму 94 297,50 грн.;

- № ГП-0000099 від 13.03.2013 на суму 78 902,10 грн.;

- № ГП-0000118 від 18.03.2013 на суму 54 707,40 грн.;

- № ГП-0000353 від 13.05.2013 на суму 75 438,00 грн.;

- № ГП-0000382 від 17.05.2013 на суму 72 341,10 грн. (а.с.28,30-32,34,36,38,40,42).

Відповідач отримав товар на підставі довіреностей:

- № ЯПЕ 0056 від 01.03.2013;

- № ЯПЕ 0080 від 05.03.2013;

- № ЯПЕ 0096 від 07.03.2013;

- № ЯПЕ 0113 від 13.03.2013;

- № ЯПЕ 0131 від 18.03.2013;

- № ЯПЕ 0232 від 13.05.2013;

- № ЯПЕ 0274 від 17.05.2013 (а.с.29,33,35,37,39,41,43).

Пунктом 6.1 договору передбачено, що ціни та товар за даним договором встановлюються на момент підписання договору. Оплата за даним договором здійснюється з відстрочкою платежу 30 календарних днів після поставки товару, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, якщо інші умови не вказані в специфікації.

Відповідач частково оплатив поставлений товар на суму 34 933,73 грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с.56-59).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 483 247,57 грн.

Відповідачем суму заборгованості у розмірі 483 247,57 грн. не оплачено, що є причиною виникнення спору.

Приймаючи рішення господарський суд виходив з наступного.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 6.1 договору, строк оплати поставленого товару за видатковими накладними є таким, що настав.

Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості у повному обсязі від представників сторін не надійшло.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 483 247,57 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 Цивільного кодексу України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник має передати кредиторові у випадку порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 8.4 договору за прострочку оплати товару згідно строків вказаних в п.6.1 договору покупець сплачує постачальнику штрафні санкції в розмірі 1% від суми несплаченого товару за кожний день прострочки.

У зв'язку з тим, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, позивачем нараховано пеню за період з 01.04.2013 по 15.12.2013 у сумі 35 484,30 грн.

Перевіривши розрахунок позивача (а.с.12-18), судом встановлено, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 35 484,30 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивачем нараховано 3 % річних за період з 01.04.2013 по 04.06.2014 у сумі 16 631,12 грн. та інфляційні втрати за період липень 2013 - квітень 2014 у сумі 36 726,82 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки позивача (а.с.19-22), судом встановлено, що вимоги позивача щодо стягнення 3 % річних у сумі 16 631,12 грн. та інфляційних втрат у сумі 36 726,82 грн. є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволені позову судові витрати у справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ДИЗЕЛЬНИЙ ЗАВОД" (50106, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Електрозаводська, 34; ідентифікаційний код 00190957) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю промислове підприємство "ЗІП" (51901, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул. Широка, 107-А; ідентифікаційний код 21875464) - 483 247,57 грн. основний борг, 35 484,30 грн. пеню, 16 631,12 грн. 3% річних, 36 726,82 грн. інфляційні втрати та 11 441,80 грн. судовий збір, про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 11.08.2014

Суддя Я.С. Золотарьова