Постанова № 40101875, 11.08.2014, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/4122/14

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2014 року 15 год.50 хв. м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Корой С.М.

секретар судового засідання Філіппова Ю.В.

за участю сторін:

представника позивача - Кривулько М.В. (за довіреністю)

представника відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.05.2014 року № 0001092205, суд, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси (далі - КЕВ м. Одеси) до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - ДПІ у Приморському районі м. Одеси), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморсьокму районі м. Одеси від 05.05.2014 року № 0001092205.

У своєму позові позивач зазначив, що ДПІ у Приморському районі м. Одеси проведено позапланову виїзну перевірку КЕА м. Одеси з питань повноти, своєчасності декларування та сплати податку на додану вартість за період з 0.01.2012 року по 31.12.2013 року, про що складено акт, яким встановлено порушення позивачем пп. 14.1.181 п. 14.1. ст. 14, пп. «б» п. 185.1 ст. 185, п. 187.10 ст. 187, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, ст. 201, п. 10 підрозділу 20 Податкового кодексу України. На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.05.2014 року № 0001092205, яким збільшено суму грошового зобов'язання КЕВ м. Одеси за платежем податок на додану вартість у сумі 487858 грн. основного платежу та 243946,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій. З цього приводу позивач пояснив, що сплата комунальних послуг здійснювалась ним на підставі угод, укладених між ним та енергопостачальником за відшкодування комунальних послуг. Зазначеним договором, на думку позивача, на нього було покладено обов'язок лише оплати послуг, які були спожиті військовою частиною, в тому числі і ПП «Артек-Союз», який надає послуги з харчування. У зв'язку з цим позивач вважає неможливим застосування до нього норм п. 187.10 ст. 187 Податкового кодексу України, оскільки КЕВ м. Одеси не є постачальником теплової енергії, газу природного, водопостачання, не здійснює послуги з його транспортування, а такі послуги військовим частинам та ПП «Артекс-Союз» надають ПАТ «Обленерго», ТОВ «Інфокс» та КП «ТМО». Стосовно завищення податкового кредиту КЕВ м. Одеси на загальну суму 7877 грн. позивач пояснив, що ним на рахунок ПП «Крома» було сплачено кошти за отримані матеріальні цінності у розмірі 5694,00 грн., а також на рахунок ПП БК «Лідер» за надані послуги - у сумі 2183,33 грн., у зв'язку з чим контрагентами позивача виписано та видано йому відповідні податкові накладні, що, на думку позивача, підтверджує його право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість на відповідну суму.

Відповідач надав до суду заперечення (т.1 а.с.149-151), в яких зазначив, що за результатами проведеної позапланової виїзної перевірки КЕВ м. Одеси з питань повноти, своєчасності декларування та сплати податку на додану вартість за період з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року встановлено порушення КЕВ м. Одеси пп. 14.1.181 п. 14.1. ст. 14, п. 185.1 «б» ст. 185, п. 187.10 ст. 187, п. 198.1, п.198.3 ст. 198, ст. 201, п. 10 підрозділу 2 розділу Х Податкового кодексу України, в результаті чого ним занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 487858 грн.. У перевіряємому періоді позивачем укладено договори ПП «Артек-Союз» на відшкодування вартості теплової енергії, електричної енергії та відшкодування послуг з водопостачання та водовідведення спожитих в процесі надавання послуг харчування, на виконання якого позивач отримував від ПП «Артек-Союз» грошові кошти на загальну суму 3337835,51 грн., в тому числі ПДВ. При цьому КЕВ м. Одеси складало податкові накладні та надавало їх своєму контрагенту ПП «Артек-Союз», але не включало їх до реєстру виданих та отриманих податкових накладних та не відображало їх у складі податкових зобов'язань з податку на додану вартість. Посилаючись на норми п. 187.10. ст. 187 Податкового кодексу України, відповідач наголошує на тому, що позивачем не включено до об'єкта оподаткування податком на додану вартість за ставкою 20% за касовим методом податок на додану вартість з вартості сплачених послуг ПП «Артек-Союз», в результаті чого ним занижені податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 556307 грн. Також перевіркою встановлено, що КЕВ м. Одеси сформовано податковий кредит з податку на додану вартість у березні 2012 року за податковою накладною від 27.03.2012 року № 001, отриманою від ПП «Крома» на суму 5694 грн., у вересні 2012 року - за податковою накладною від 04.09.2012 року № 11078, отриманою від ПП БК «Лідер» на суму 2183,33 грн., проте, аналізом даних Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України встановлені розбіжності щодо вказаних сум податку на додану вартість, оскільки податкові зобов'язання вказаних контрагентів позивача у відповідних звітних періодах складають 0 гривень у зв'язку з неподанням ними податкових декларацій.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги та обґрунтування адміністративного позову у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно.

Суд, заслухавши осіб, що з'явились в судове засідання, дослідивши доводи адміністративного позову, заперечень проти нього, пояснення сторони, наявні матеріали справи та обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, встановив наступне.

Листом від 05.02.2014 року № 086 ПП «Артек-союз» звернулось до Головного управління Міндоходів в Одеській області із зверненням, в якому викладена скарга на дії деяких КЕВ України, в тому числі КЕВ м. Одеси, що полягають у ненаданні ними податкових накладних на включені до вартості послуг з відшкодування вартості комунальних послуг суми податку на додану вартість, а також прохання повести відповідну перевірку діяльності відповідних суб'єктів господарювання (т. 1 а.с. 152-153).

На підставі наказу ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 28.03.2014 року № 707 (т. 1 а.с. 154), направлення на перевірку, виданого ДПІ у Приморському районі м. Одеси 28.03.2014 року № 000812/650 (т. 1 а.с. 155) відповідно до вимог пп. 20.1.4. п. 20.1. ст. 20, пп. 78.1.1, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України у період з 01.04.2014 року по 07.04.2014 року ДПІ у Приморському районі м. Одеси проведено позапланову виїзну перевірку КЕВ м. Одеси, код ЄДРПОУ 08038284, з питань повноти, своєчасності декларування та сплати податку на додану вартість за період з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року.

За результатами зазначеної перевірки складено акт перевірки від 14.04.2014 року №2160/15-53-22-05/08038284, яким встановлено порушення КЕВ м. Одеси пп. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14, п. 185.1 «Б» ст. 185, п. 187.10 ст. 187, п. 198.1., п 198.3 ст. 198, ст. 201, п. 10 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 487858 грн. (т. 1 а.с. 11-24).

За результатами розгляду поданих позивачем заперечень на вищезгаданий акт перевірки його висновки залишені ДПІ у Приморському районі м. Одеси без змін, про що позивача повідомлено листом від 28.04.2014 року № 14529/10/15-53-22-05 (т. 1 а.с. 25-27).

На підставі вказаного акта перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.05.2014 року № 0001092205, яким КЕВ м. Одеси збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 731804 грн., в тому числі за основним платежем - у сумі 487858 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - у сумі 243946 грн. (т. 1 а.с. 9).

Не погодившись із цим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся із відповідною скаргою до Головного управління Міндоходів в Одеській області, яка була залишена без задоволення рішенням зазначеного контролюючого органу про результати розгляду первинної скарги (т. 1 а.с. 28-31).

Судом встановлено, що відповідно до Положення про квартирно-експлуатаційний відділ м.Одеси, затвердженого начальником Південно-Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління 01.11.2012 року, КЕВ м. Одеси здійснює безпосереднє квартирно-експлуатаційне забезпечення військових частин, дислокованих у межах відповідальності, що передбачає комплекс заходів, спрямований на безпечну експлуатацію, утримання казармено-житлового фонду, об'єктів соціально-культурного призначення, комунальних споруд та інженерних мереж військових містечок, забезпечення військових частин квартирним майном (т. 1 а.с. 35-38).

З цією метою позивачем, зокрема, протягом періоду, що перевірявся, укладались договори про закупівлю послуг з теплопостачання, водопостачання та послуг з водовідведення, послуг з постачання електроенергії, про закупівлю електричної енергії та послуг з перетікання реактивної електроенергії у підприємств-постачальників відповідних послуг (т. 1 а.с. 194-249, .т. 2 а.с. 1-29). Поставлені позивачеві послуги використовувались для забезпечення ввірених КЕВ м. Одеси об'єктів комунальними послугами із подальшим відшкодуванням їх вартості.

Так, між КЕВ м. Одеси та ПП «Артек-Союз» 01.03.2012 року укладено договір № 10 про відшкодування вартості електричної енергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування, відповідно до умов якого КЕВ м. Одеси забезпечує ПП «Артек-Союз» електричною енергією, отриманою від ВАТ «Одесаобленерго», для забезпечення надання послуг з харчування особового складу Збройних Сил України, а ПП «Артек-Союз» відшкодовує КЕВ м. Одеси вартість електричної енергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування, що надаються на підставі договору про закупівлю послуг харчування від 01.03.2012 року № 286/2/12/6 для кожної військової частини, до площ яких ПП «Артек-Союз» має доступ, та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору (т. 1 а.с. 39-46).

01.03.2012 року між КЕВ м. Одеси та ПП «Артек-Союз» укладено договір № 11 про відшкодування вартості послуг з водопостачання та водовідведення, спожитих у процесі надання послуг з харчування, відповідно до умов якого КЕВ м Одеси забезпечує ПП «Артек-Союз» послугами з водопостачання та водовідведення, отриманими від ЖКГ «Чорноморська СР», ПП «Фірма «Орлан», КВЕП «Котовськводоканал», ПП «Балтаводоканал» для забезпечення надання послуг з харчування особового складу Збройних Сил України, а ПП «Артек-Союз» відшкодовує КЕВ м. Одеси вартість електричної енергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування, що надаються на підставі договору про закупівлю послуг харчування від 01.03.2012 року № 286/2/12/6 для кожної військової частини, до площ яких ПП «Артек-Союз» має доступ, та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору (т. 1 а.с. 47-54).

Крім того, між КЕВ м. Одеси та ПП «Артек-Союз» укладено договір від 02.09.2013 року № 19-Т про відшкодування вартості теплової енергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування, відповідно до умов якого КЕВ м. Одеси забезпечує тепловою енергією для надання послуг з харчування особового складу Збройних Сил України, а ПП «Артек-Союз» відшкодовує КЕВ м. Одеси вартість теплової енергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування, що надаються на підставі договору про закупівлю послуг харчування від 01.03.2012 року № 286/2/12/6 для кожної військової частини, до площ яких ПП «Артек-Союз» має доступ, та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору (т. 1 а.с. 55-59).

На виконання умов вищезгаданих договорів КЕВ м. Одеси на користь ПП «Артек-Союз» здійснювалось постачання зазначених комунальних послуг, отриманих від підприємств-постачальників таких послуг на підставі відповідних договорів, а ПП «Артек-Союз», в свою чергу, відшкодував позивачеві вартість отриманих послуг, що підтверджується наданими до суду виписками по рахунках позивача. При цьому під час постачання вказаних послуг позивачем складались та надавались ПП «Артек-Союз» податкові накладні із визначенням податку на додану вартість за основною ставкою у складі вартості поставлених послуг (т. 1 а.с. 61-154).

Водночас, дослідивши надані до суду реєстри виданих та отриманих податкових накладних за відповідні звітні періоди (т. 2 а.с. 30-183), суд встановив, що податкові накладні, які видавались ПП «Артек-Союз» під час постачання останньому комунальних послуг, не включались до відповідних реєстрів КЕВ м. Одеси та, відповідно, не відносились до складу податкових зобов'язань позивача у відповідних податкових періодах.

Відповідно до пп. «б» п. 185.1. ст. 185 Податкового кодексу України операції платників податку на додану вартість з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Згідно з п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з вимогами п. 188.1. ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Чинним законодавством не встановлено виключень щодо звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання послуг водопостачання, водовідведення, енерго- та теплопостачання на підставі договорів про відшкодування вартості таких послуг, відповідно зазначені операції є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

У разі звільнення від оподаткування у випадках, передбачених статтею 197 цього розділу, у податковій накладній робиться запис «Без ПДВ» з посиланням на відповідний пункт та/або підпункт статті 197 цього Кодексу.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Зі змісту наведених норм законодавства вбачається, що податкова накладна видається платником податку на додану вартість виключно у випадках виникнення у нього податкових зобов'язань та, відповідно, виникнення у його контрагента права на формування податкового кредиту, а показники відповідної податкової накладної мають обов'язково відображатися у реєстрах виданих та отриманих накладних та у податковій звітності.

Втім, надаючи контрагенту ПП «Артек-Союз» податкові накладні, які є підставою для формування останнім показників податкового кредиту з податку на додану вартість, позивач не формував власні податкові зобов'язання, всупереч правовій природі податку на додану вартість не сплачував відповідні суми до бюджету, внаслідок чого позивачем занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету, у розмірі 556307 грн.

За таких умов суд вважає обґрунтованими висновки контролюючого органу щодо заниження КЕВ м. Одеси грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 556307 грн., а позовні вимоги КЕВ м. Одеси у відповідній частині - безпідставними та такими, що не спростовуються належними доказами у справі.

В акті перевірки також встановлено порушення позивачем вимог ст. 198 Податкового кодексу України, яке полягає у завишенні ним суми податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 7877 грн., в тому числі за березень 2012 року - у сумі 5695 грн. та за вересень 2012 року - на суму 2183 грн., а також заниженні податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 76326 грн..

Встановлене заниження податкового кредиту з податку на додану вартість пов'язується контролюючим органом із здійсненням КЕВ м. Одеси операцій з придбання послуг ремонту та утримання приміщень, що надаються в оренду, ТМЦ, послуг зв'язку, інших послуг. Позивач у своєму позові не спростовує цього порушення, а його встановлення контролюючим органом відповідає інтересам позивача, оскільки є підставою для збільшення показників податкового кредиту з податку на додану вартість та, відповідно, зменшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Поряд з цим, вищевказане завищення податкового кредиту з податку на додану вартість пов'язується контролюючим органом із розходженнями у даних Системи автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України, яке викликано неподанням контрагентами позивача ПП «Крома» та ПП БК «Лідер» податкової звітності за відповідні податкові періоди.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. ст. 198 цього Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

При цьому згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Таким чином, іншим визначеним законодавством обов'язковим критерієм щодо підтвердження показників податкової звітності платника податків є забезпечення належного бухгалтерського обліку відповідних господарських операцій, в тому числі дотримання вимог щодо підстав для здійснення такого обліку, якими можуть бути первинні документи, оформлені згідно з вимогами чинного законодавства. З урахуванням зазначеного право платника на формування податкового кредиту з податку на додану вартість є також залежним від забезпечення ведення ним належного бухгалтерського обліку відповідних господарських операцій.

Поряд з цим, у бухгалтерському та податковому обліку підприємства враховуються лише ті первинні документи, що складені за наслідками фактично проведеної господарської операції, тобто, зміст господарської операції превалює над її формою. За таких умов наявність належним чином оформлених первинних документів з приводу проведення певної господарської операції не може розглядатись як безумовне підтвердження наявності у платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість по відповідних господарських операціях.

Отже, правомірність формування платником відповідних показників бухгалтерського та податкового обліку має оцінюватись з урахуванням сукупності умов, визначених законодавством України.

Водночас, чинним законодавством право формувати податковий кредит з податку на додану вартість не ставиться у залежність від факту дотримання податкового законодавства контрагентами платників податків, тоді як наявність розбіжностей у показниках податкової звітності може свідчити як про порушення вимог податкового законодавства позивачем, так і його контрагентом. Сам по собі факт розбіжностей не може виступати доказом порушення платником податків вимог чинного законодавства, а є лише підставою для з'ясування наявності у нього законних підстав для формування відповідних показників податкової звітності.

Зазначене підтверджується також практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права в Україні. Так, у справі «Булвес АД» проти Болгарії Європейський суд з прав людини постановою від 22.01.2009 року № 3991/03 визначив, що з урахуванням своєчасного і повного виконання компанією своїх обов'язків щодо подачі звітності з податку на додану вартість, неможливості для неї забезпечити дотримання постачальником його обов'язків з подачі звітності з податку на додану вартість і того факту, що ніякого шахрайства відносно системи податку на додану вартість, про який компанія знала або могла знати, не вчинялось, компанія не повинна нести наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного подання звітності з податку на додану вартість та, в результаті, сплачувати податок на додану вартість вдруге. Європейський суд визнав, що такі вимоги з'явилися надмірним тягарем для компанії, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та захисту права власності.

Виходячи з наведеного, доказуванню підлягає факт своєчасного та повного виконання позивачем своїх обов'язків щодо повного та правильного декларування показників податкової звітності. З цією метою суд зобов'язав позивача надати документи, які підтверджують правомірність формування ним зазначених показників податкового кредиту з податку на додану вартість, в тому числі відповідні договори, акти приймання-передачі (видаткові накладні) та інші первинні документи, які дозволяють встановити зміст господарських операцій. Проте, позивачем до суду надано лише податкові накладні та докази оплати поставленого товару (т. 1 а.с. 159-165), тоді як первинні документи, які б засвідчували фактичність здійснення відповідних господарських операцій позивачем всупереч вимог ч. 1 ст. 71 КАС України до суду не надані.

З огляду на вищенаведене суд вважає позовні вимоги позивача у цій частині такими, що не підтверджені ним належними доказами у справі, що унеможливлює прийняття судом рішення про задоволення таких вимог.

Згідно з положеннями ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з вимогами ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши у взаємному зв'язку наявні у матеріалах справи докази, зважаючи на невиконання позивачем визначеного чинним законодавством обов'язку щодо формування показників податкових зобов'язань на підставі виданих ним ПП «Артек-Союз» податкових накладних, беручи до уваги неподання позивачем на вимогу суду документів, які підтверджують фактичність здійснення ним господарських операцій з ПП «Крома» та ПП БК «Лідер», по яких контролюючим органом встановлено завищення позивачем показників податкового кредиту з податку на додану вартість, суд вважає необґрунтованими доводи позивача про протиправність висновків ДПІ у Приморському районі м. Одеси, викладених в акті перевірки від 14.04.2014 року № 2160/15-53-22-05/08038284 стосовно заниження КЕВ м. Одеси податку на додану вартість у сумі 487858 грн..

На підставі встановленого, керуючись приписами ст.ст. 11, 162 КАС України, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 6, 9, 11, 69-72, 86, 94, 158-163, 167,186, 254 КАС України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.05.2014 року № 0001092205 - відмовити.

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 11.08.2014 року.

Суддя С.М. Корой

У задоволенні адміністративного позову квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.05.2014 року № 0001092205 - відмовити.

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 11.08.2014 року.

Суддя С.М. Корой

11 серпня 2014 року.