Ухвала суду № 40101692, 11.08.2014, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Попова О.Г.

Суддя-доповідач:Франовська К.С.

УХВАЛА

іменем України

"11" серпня 2014 р. Справа № 806/341/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Франовської К.С.

суддів: Бондарчука І.Ф.

Моніча Б.С.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Соколівський кар"єр" на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "11" лютого 2013 р. у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в м.Житомирі Житомирської області до Публічного акціонерного товариства "Соколівський кар"єр" про відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій ,-

ВСТАНОВИВ:

В січні 2011 року Управління Пенсійного фонду України в м. Житомирі (далі- Позивач,УПФУ в м.Житомирі) звернулось в суд із позовом до Публічного акціонерного товариства "Соколівський кар"єр" ( далі- Відповідач, ПАТ "Соколівський кар"єр") про стягнення заборгованості по виплаті та доставці пільгових пенсій за жовтень та листопад 2012 року в сумі 27781,44 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2013 року позов задоволено.

Суд першої інстанції виходив з доведеності вимог УПФУ щодо наявності у Відповідача заборгованості та підстав для відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

Не погодившись з даним судовим рішенням, ПАТ "Соколівський кар"єр" оскаржило його в апеляційному порядку, зазначивши в скарзі, що справа судом першої інстанції в порушення ч.1 ст.183-2 КАС України розглянута в скороченому провадженні, у зв"язку з чим судом не досліджено зміст спірних правовідносин та неправильно застосовано норми матеріального права.

Так, на думку ПАТ "Соколівський кар"єр", пенсійне забезпечення працівників, яким здійснено виплату пільгової пенсії, має здійснюватись на підставі пункту «а» статті 100 Закону № 1788-XII, який набрав чинності з 1 січня 1992 року, а не на підставі пунктів "а", «б»-«з» частини першої статті 13 Закону № 1788-XII, оскільки вказані особи набули свій пільговий стаж до 01.01.1992 року, а тому пенсії таким особам призначаються за нормами ст. 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а саме за п. "а" даної статті. Відтак, позивач не несе обов'язку здійснювати покриття витрат на виплату і доставку пенсій вказаним особам. Разом з тим вказує, що при наявності неповного стажу, але більше половини, тобто стажу роботи достатнього для призначення пільгової пенсії з відповідним пропорційним зниженням встановленого законодавством загального віку для призначення пенсії, особам на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, які здобули пільговий стаж до 01.01.1992 року та відсутності стажу роботи даних осіб після 01.01.1992 року, пенсії призначаються за нормами ст.100 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а саме п."б" даної статті, і позивач не несе обов'язку здійснювати покриття витрат на виплату і доставку пенсій вказаним особам.

Відповідач вважає, що УПФУ в порушення вимог чинного законодавства призначило пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.п."а" і "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788 особам, які отримали на підприємстві позивача повний, або більше половини, пільговий стаж у період до 01.01.1992 року.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги УПФ, суд першої інстанції виходив із того, що заборгованість ПАТ "Соколівський кар"єр" по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах в сумі 27781,44 грн. підтверджується розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за період жовтень-листопад 2012 року. Факт наявності спірного боргу відповідача є доведеним, однак на час постановлення судом рішення залишається непогашеним, а отже адміністративний позов УПФ про його примусове стягнення підлягає до задоволення.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, вимоги позивача стосуються компенсації його витрат на виплату і доставку пенсій працівникам ПАТ "Соколівський кар"єр за період з жовтня по листопад 2012 року, призначених відповідно до пунктів "а", "б"-"з" статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» загальною сумою 27781,44 грн.

Судом встановлено , що ПАТ "Соколівський кар"єр" зареєстроване в якості юридичної особи виконавчим комітетом Житомирської міської ради 24.04.2011 року та перебуває на обліку в УПФУ в м.Житомирі як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до п. 2.1.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р., № 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 р., за № 64/8663.

Управління Пенсійного фонду України в м. Житомирі Житомирської області за жовтень-листопад 2012 року здійснило витрати на виплату і доставку працівникам Публічного акціонерного товариства "Соколівський кар'єр" пенсій, призначених на пільгових умовах на підставі пункту "а", "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", тобто за списком № 1 у сумі 3846,00 грн. та за списком № 2 у сумі27781,44 грн.

Сума заборгованості підтверджується розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, на пільгових умовах на підставі пункту "а", "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", які надсилалися відповідачу (а.с.6-10).

Статтею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788) визначено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема: працівники зайняті повний робочий день на роботах за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць (пункт "а" ст. 13 Закону), за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць (пункт "б" ст. 13 Закону) та інші (пункти "в"- "з" ст. 13 Закону).

Відшкодування Пенсійному фонду України, крім суми виплаченої пенсії, підлягають витрати на доставку пенсії згідно Тарифів на оплату послуг, пов'язаних з виплатою і доставкою державних пенсій та грошової допомоги, які затверджені наказом Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 22.07.2004 р., № 166, що становлять у місті - 0,79%, у селі та селищі міського типу - 1,56% від суми пенсії; згідно з наказом Міністерства транспорту та зв'язку від 19.09.2007 року за № 828 на період до 31.12.2007 року витрати на доставку пенсії становлять - у місті - 0,80%, у селі та селищі міського типу - 1,95% від суми пенсії.

Відповідно до п. 2 "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-VI (далі - Закон №1058) до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 1 січня 2004 року.

При цьому згідно з ч. 16 "Прикінцевих положень" вказаного Закону до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону №1788 застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Відповідно до абз. 4 п.п. 1 п. 2 "Прикінцевих положень" Закону № 1058 підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Відповідно до Закону № 1058 та Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 № 400/97-ВР постановою правління Пенсійного фонду від 19 грудня 2003 року № 21-1 затверджено Інструкцію про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України.

Вказана Інструкція визначає процедуру добровільної участі осіб у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, стягнення заборгованості зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду України, нарахування і сплати фінансових санкцій та пені, а також відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Пункт 6 Інструкції регулює питання відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, відповідно до частини 2 "Прикінцевих положень" Закону № 1058.

Згідно з п.п. 6.1. п. 6 Інструкції ці розміри становлять:

- для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції (крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку), - 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах;

- для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції, - фактичні витрати на виплату і доставку пенсій працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім працівників, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, у таких розмірах:

-100 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених з 2012 року.

Відповідно до п.п. 6.4 п. 6 Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 "Прикінцевих положень" Закону № 1058, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Пунктом 6.8 Інструкції передбачено, що підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного Фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання та ін.), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства в місячний термін з моменту виникнення цих обставин.

Відповідно до пункту 6.10 Інструкції, відшкодування сум і фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного Фонду за місцем його реєстрації.

Судом встановлено, що громадянам ОСОБА_3,ОСОБА_4,ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 ОСОБА_13 ,- які працювали на підприємстві відповідача, виплачуються пенсії на пільгових умовах відповідно до пунктів "а", "б"-"з" статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за списком № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України.

На адресу відповідача в жовтні та листопаді 2012 року направлено розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "а", "б" - "з" ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зазначеним пенсіонерам, які відповідачем отримані, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача на копіях зазначених розрахунків та не заперечується представником відповідача.

Однак, відповідачем у передбачені строки не здійснено відшкодування сум понесених позивачем витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. Заборгованість по фактичних витратах на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком № 1 та № 2, згідно із поданими розрахунками становить27781,44 грн.

Оскільки, ПАТ «Соколівський кар"єр» не було відшкодовано фактичні витрати на виплату та доставку пенсій за вказаний період, позовні вимоги управління Пенсійного фонду України в місті Житомир про стягнення заборгованості з відповідача в загальній сумі 27781,44. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За таких обставин, постанова суду першої інстанції відповідає матеріалам справи, наявним в ній доказам, правильно застосованим нормам матеріального права, тому підстав для її скасування колегія суддів не знаходить.

Твердження, викладені в апеляційній скарзі ПАТ "Соколівський кар"єр" про наявність підстав для призначення пенсії працівникам позивача на підставі пункту «а» статті 100 Закону № 1788-XII, який набрав чинності з 1 січня 1992 року, не ґрунтуються на фактичних обставинах щодо часу виникнення права на таке призначення оформленні працівниками пенсій після 1 січня 2004 року, що було встановлено судом.

Водночас призначення згаданим особам пенсії на підставі пунктів а», «б»-«з» частини першої статті 13 Закону № 1788-XII ґрунтується на нормах чинного законодавства.

За змістом пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-XII. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону № 1058-IV. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Законом № 1058-IV питання про відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених, зокрема, відповідно до пунктів «б»-«з» частини першої статті 13 Закону № 1788-XII, було врегульовано Законом України від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР, відповідно до положень якого позивач входив до переліку платників збору на обов'язкове державне пенсійне забезпечення.

Згідно ж із абзацом четвертим пункту 1 статті 2 Закону № 400/97-ВР для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону № 1788-XII до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону № 1788-XII.

Абзацом третім пункту 1 статті 4 Закону № 400/97-ВР встановлено ставку на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що витрати на виплату та доставку пенсій, призначених особам відповідно до пунктів «а», «б»-«з» частини першої статті 13 Закону № 1788-XII за списком № 1 та списком № 2, покриваються підприємствами та організаціями. При цьому обов'язок підприємств та організацій з відшкодування цих витрат, понесених ПФУ після 1 січня 2004 року, не пов'язаний із датою призначення такої пенсії чи часом набуття необхідного для цього пільгового стажу (до чи після набрання чинності Законом № 1058-IV).

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України, зокрема від 25 вересня 2012 року № № 21-251а12, 21-293а12, від 17 грудня 2013 року 21-453а-13

Доводи апеляційної скарги про незаконний розгляд судом даної справи в порядку скороченого провадження є обґрунтованими, оскільки дана категорія справ відповідно до приписів ч.1 ст.183-2 КАС України не входить до вичерпного переліку адміністративних справ, які розглядаються в порядку скороченого провадження.

Між тим, допущене порушення на правильність висновків суду першої інстанції не вплинуло.

Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Соколівський кар"єр" залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністратитвного суду від "11" лютого 2013 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя К.С. Франовська

судді: І.Ф.Бондарчук

Б.С. Моніч

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Управління Пенсійного фонду України в м.Житомирі Житомирської області вул.Перемоги, 55,м.Житомир,10003

3- відповідачу/відповідачам: Публічне акціонерне товариство "Соколівський кар"єр" вул. Гранітна,16,м.Житомир,10031

4-третій особі: - ,