Ухвала суду № 40100334, 05.08.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2014 р. Справа № 815/1005/13-а

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Семенюк Г.В. судді - Потапчук В.О. судді - Коваль М.П.при секретаріПолянській А.М.

за участю сторін: ВКФ «Мікромегас»Василенко О.А. (довіреність)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеської області на Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 червня 2014 року по справі за позовом приватного підприємства Виробничо-комерційної фірми «Мікромегас» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеської області по визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановиЛА:

Позивач, звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеської області по визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №№ 0000012250, 0000022250 від 03.01.2013 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11 червня 2014 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби від 03.01.2013 року №№ 0000012250, 0000022250.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 26.11.2012 року № 2820, згідно повідомлення від 26.11.2012 року № 812/10/22-5, відповідно до пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.2 ст.79 ПК України співробітником податкової інспекції проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПП ВКФ «Мікромегас» щодо підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», їх реальності та повноти відображення в обліку за квітень 2011 року, за результатами якої складений акт від 19.12.2012 року № 7860/22-5/30199632.

Перевіркою встановлено порушення п.198, п.198.2, п.198.3 ст.198 ПК України, в результаті чого Підприємством завищено податковий кредит квітня 2011 року на 38374,33 гривень; ст.138 ПК України, в результаті чого Підприємством безпідставно включено до складу валових витрат суми витрат по постачальнику ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» в сумі 191872 гривен, чим занижено податок на прибуток в сумі 44130 гривень.

Не погодившись із викладеними в акті перевірки висновками Підприємство надало до ДПІ у Приморському районі м. Одеси заперечення, за результатами розгляду яких прийнято рішення від 03.01.2013 року № 12/10-13/22-506/12 про залишення викладених в акті перевірки від 19.12.2012 року № 7860/22-5/30199632 висновків перевірки без змін.

На підставі вищевказаного акту перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси прийняті податкові повідомлення-рішення від 03.01.2013 року № 0000012250, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 38374 гривень та застосовано штрафну санкцію в розмірі 1 гривні; від 03.01.2013 року № 0000022250, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 44130 гривень.

Як вбачається з матеріалів справи, ПП ВКФ «Мікромегас» у перевіреному періоді мало господарські відносини із ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» на підставі укладного 05 квітня 2011 року договору № 05-04/2011.

За змістом вищевказаного договору ПП ВКФ «Мікромегас» замовило у ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» сантехнічні роботи по комплексу житлового будинку по вул. Армійська, 8б в м. Одесі (п.1.1) - шістнадцятиповерховий житловий будинок з вбудованими офісними приміщеннями і підземним паркінгом. Вартість послуг, які виконуються з матеріалів Замовника (п.2.3), визначається згідно з актами виконаних робіт, підписаних сторонами угоди (п.2.1).

На виконання зазначених договорів ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» у квітні 2011 року надало комплекс сантехнічних робіт та виписало на користь ПП ВКФ «Мікромегас» акти виконаних робіт та податкові накладні на загальну суму 230245,96 гривень, у т.ч. ПДВ - 38374,33 гривень.

Суми податку на додану вартість за виписаним ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» податковими накладними позивачем включені до податкового кредиту (податкова декларація від 19.05.2011 року № 9003499109 з додатком 5), а суму витрат на придбання товару - до валових витрат, що на думку перевіряючого здійснено безпідставно, оскільки фактичне надання послуг, передбачене договірними домовленостями між ПП ВКФ «Мікромегас» та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», місця не мало. Зазначені висновки за актом перевірки здійснені на підставі досліджених в ході перевірки первинних документів, наданих Підприємством, акту Ленінської МДПІ у м. Луганську від 17.05.2012 року № 129/227/35554567 «Про результатами невиїзної документальної перевірки ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 року по 30.09.2011 року».

Зі змісту вищевказаного акту вбачається, що податковим органом встановлено, що ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» не має власних приміщень, не має обладнання, торгівельних площ, складських приміщень, транспортних засобів та іншого рухомого та нерухомого майна; чисельність працюючих на підприємстві станом на 30.09.2011 року - 3 особи. Товариство за податковою адресою не знаходиться, що встановлено виходом за місцезнаходженням та опитування працівників сусідніх господарюючих суб'єктів. Товариство не дотримується ліцензійних умов на провадження діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що старшим о/у ПНВ ПДВ ВПМ Ленінської МДПІ у м. Луганську 12.01.2012 року затримано директора ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» ОСОБА_6 за підозрою у скоєні злочину, передбаченого ст.212 ч.3 КК України (кримінальна справа № 02/11/8048). Згідно протоколу допиту ОСОБА_6 не задекларував доходи ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» за період з 01.01.2011 року по 30.09.2011 року в сумі 12861857 гривень. На підставі ст.ст. 131, 132 КПК України ОСОБА_6 притягнуто у якості обвинуваченого за вказаною кримінальною справою та пред'явлено обвинувачення у скоєні злочину, передбаченого ч.3 ст.212 КК України.

В подальшому обвинувачення перекваліфіковано за ч.1 ст.366 КК України і постановою Ленінського районного суду м. Луганська від 15.04.2014 року директора ОСОБА_6 звільнено від кримінальної відповідальності згідно з п.2 ч.1 ст.49 КК України, ст.11-1 КПК України (1960р.) у зв'язку із спливом строків давності, а кримінальну справу закрито. При цьому зі змісту судового рішення вбачається, що судом не досліджувалися обставини господарських відносин ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» із ПП ВКФ «Мікромегас» у квітні 2011 року. Натомість судом встановлено складання, видача ОСОБА_6 завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей в інших періодах по відносинам з іншими підприємствами (ТОВ «Луганська виробнича-екологічна фірма «Зефир», ТОВ «Фалби-Луганск») та в інших періодах. Отже у кримінальній справі № 1-270/13 встановлено лише порушення ОСОБА_6 вимог ПК України та Закону України «Про бухгалтерський облік та податкову звітність в Україні» при складанні податкових декларацій та додатків до них, які були подані до податкового органу та враховані у податкові звітності ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж».

При цьому відповідач у цьому спорі посилається на вказане судове рішення в аспекті преюдиційної сили, зважаючи, що податковим органом правомірно винесені спірні податкові повідомлення-рішення.

Оцінюючи вищезазначені доводи податкового органу, суд враховує, що для спростування преюдиційних обставин, передбачених частиною першою статті 72 КАС України, учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами статті 86 КАС України.

При цьому суди також повинні враховувати вимоги частин четвертої та п'ятої статті 11 КАС України щодо необхідності офіційного з'ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках витребувати ті докази, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

В даному випадку обставини у кримінальній справі № 1-270/13 є інакшими, ніж ті, що становлять предмет спору в цьому спорі. Будь-яких преюдиційних обставин, які б мали бути врахованими при вирішенні даної справи, постанова Ленінського районного суду м. Луганська від 15.04.2014 року не встановлює, у зв'язку із чим суд першої інстанції цілком правомірно відхилив відповідні посилання відповідача.

Відповідно до п.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

За змістом пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 зазначеного Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Перевіряючим не надано оцінки фактам, що понесені позивачем витрати обумовлені виробничою необхідністю, а також направлені на організацію виробничого процесу та мали реальний характер; докази того, що дані, наведені в документах, не відповідають дійсності та послуги не придбавались в ході перевірки не встановлені. При цьому перевіряючим не надано оцінки первинним документам, що підтверджують фактичність господарських операцій, які оформлені відповідно до вимог чинного законодавства. Натомість констатовано, що ці документи не доводять реальності операції.

В даному випадку податковий орган обмежився посиланням на акт перевірки іншої податкової інспекції та без самостійного дослідження господарської операції дійшов хибного висновку про безтоварність укладеного позивачем із контрагентом правочину, залишивши поза увагою первинну документацію.

Поряд із тим з наданих позивачем доказів судом вбачається, що договір мав на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ним, оскільки послуги були надані, а договір виконано сторонами в повному обсязі. Вартість робіт підтверджується довідкою про виконані будівельні роботи та витрати за квітень 2011 року, а зміст господарської операції вбачається з актів прийому виконаних будівельних робіт за квітень 2011 року, в яких детально викладені відомості щодо обсягів, вартості, одиниць виміру тощо наданих контрагентом послуг.

Фактичне надання послуг, а також відсутність зауважень з приводу наданих послуг в суді першої інстанції підтвердив допитаний в якості свідка директор ПП ВКФ «Мікромегас».

Отже, доводи перевіряючого щодо безпідставного формування ПП ВКФ «Мікромегас» податкового кредиту, валових витрат, які підтверджені первинними бухгалтерськими документами, та складені належним чином і відповідають вимогам ведення бухгалтерського обліку, є необґрунтованими, оскільки факти отримання товару (надання послуг) підтверджені достатніми та належними доказами.

Встановивши реальність операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», дотримання ПП ВКФ «Мікромегас» вимог Податкового кодексу України, пред'явлення ним контролюючому органу первинної документації, відсутність будь-якої шкоди інтересам держави тощо, суд першої інстанції цілком обґрунтовано дійшов до висновку про правомірне формування позивачем податкового кредиту та валових витрат, та, відповідно, про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

При цьому доводи податкового органу про те, що чисельність працюючих на ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» - 3 особи, оскільки це не свідчить про невиконання контрагентом взятих не себе договірних зобов'язань до уваги не приймаються, оскільки роботи можуть виконуватись силами залучених субпідрядників.

Отже, суд першої інстанції цілком правомірно дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку із чим позов підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги один в один дублюють заперечення на адміністративний позов (а.с. 98), були предметом дослідження в суді першої інстанції та висновків останнього не спростовують.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеської області, - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 червня 2014 року по справі № 815/1005/13-а, - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Ухвалу складено у повному обсязі - 06 серпня 2014 року.

Головуючийсуддя Г.В. Семенюк суддя В.О. Потапчук суддя М.П. Коваль