Постанова № 40100300, 08.08.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" серпня 2014 р. Справа № 917/757/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Івакіна В.О., суддя Бондаренко В.П., суддя Тихий П.В.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників:

позивача - Донець Д.О. (дов. б/н від 29.05.2014 р.)

відповідача - Курнакова Н.О. (дов. №01-05/01-17/516 від 22.05.2014 р.), Ткаченко В.І. (дов. №01-05/01-17/836 від 31.07.2014 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх.№1878П/1-8) на рішення господарського суду Полтавської області від 17 червня 2014 року у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавська інвестиційна компанія", м. Полтава

до Управління майном комунальної власності міста Полтава,

про визнання недійсними змін та доповнень до договору оренди

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ "Полтавська інвестиційна компанія", звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом про визнання недійсними зміни та доповнення від 14.10.2010 р. за №704/197 та від 21.06.2011 р. за №23/197 до договору оренди №197/25 від 07.12.2004 р., стягнути з відповідача судовий збір в розмірі 2436,00 грн.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 17.06.2014 р. у справі №917/757/14 (суддя Іваницький О.Т.) відмовлено в позові.

Позивач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, вважаючи, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити; судові витрати покласти на відповідача.

Відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Представник в судовому засіданні просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Позивач 05.08.2014 р. надав доповнення до апеляційної скарги (вх. №6275), які колегією суддів долучені до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги з доповненнями до неї та відзиву на апеляційну скаргу, вислухавши в судовому засіданні пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.12.2004 р. між управлінням майном комунальної власності міста Полтава (орендодавець) та ТОВ "Полтавська інвестиційна компанія" (орендар) було укладено договір оренди №197/25, який було посвідчено державним нотаріусом 4-ої Полтавської державної нотаріальної контори Оканенко Т.Є. і зареєстровано в реєстрі за № 1-4161 (а. с. 5-6).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає на умовах, визначених договором, в оренду нежитлове приміщення за адресою: м. Полтава, вул. Жовтнева, 31, яке буде використовуватися під демонстрацію кінофільмів і знаходиться на балансі кінотеатру ім. Котляревського.

Об'єктом оренди є нежитлове приміщення загальною площею 494,30 кв. м (п. 2.1. договору). Факт приймання-передачі орендованого приміщення підтверджується актом від 07.12.2004 р. (а. с. 28).

Протягом дії договору сторонами були внесені зміни та доповнення до договору №197/25: №1-334 від 21.02.2005 р., № 704/197 від 14.10.2010 р., №23/197 від 21.06.2011 р. щодо розміру орендної плати та №2-1078 від 01.06.2005 р. щодо площі об'єкту оренди та розміру орендної плати (а. с. 7, 8, 9-10, 11-12).

Зміни та доповнення № 704/197 від 14.10.2010 р. та №23/197 від 21.06.2011 р. не були нотаріально посвідчені.

Вказана обставина стала підставою для звернення ТОВ "Полтавська інвестиційна компанія" до господарського суду Полтавської області з позовом про визнання зазначених змін та доповнень недійсними.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог. Крім того, суд як на підставу для відмови у позові послався на сплив позовної давності, про застосування якої було заявлено стороною у спорі.

Колегія суддів погоджується з висновком суду про відмову в задоволенні позову, але вважає за необхідне зазначити власну правову кваліфікацію спірних правовідносин та надати правову оцінку обставинам справи, змінивши мотивувальну частину відносно відмови в задоволені позову

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно з вимогами ст. 209 Цивільного кодексу України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Відповідно до положень ст. 210 Цивільного кодексу України правочин, який підлягає державній реєстрації є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Державна реєстрація правочинів передбачається як Цивільним кодексом, так і іншими законами. При цьому державну реєстрацію правочину не можна ототожнювати з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно або самого нерухомого майна чи інших об'єктів цивільного права. Порядок реєстрації правочинів, на момент підписання спірних угод, була передбачена Тимчасовим порядком державної реєстрації правочинів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 р. за №671.

Зі змісту частини третьої статті 640 Цивільного кодексу України, чинною на момент виникнення спірних відносин, вбачається, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення, або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

У відповідності до вимог ст. 654 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 793 Цивільного кодексу України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ст. 794 Цивільного кодексу України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше ніж на три роки, підлягає державній реєстрації.

Згідно п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 р. за № 9 відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, що встановлені статтею 203 Цивільного кодексу України, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. У зв'язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205 - 210, 640 Цивільного кодексу тощо). Згідно із статтями 210 та 640 Цивільного кодексу України не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

З огляду на наведене, зміни та доповнення № 704/197 від 14.10.2010 р. та №23/197 від 21.06.2011 р. до договору оренди №197/25 підлягали обов'язковому нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Проте, в порушення вимог чинного законодавства при вчиненні вказаних правочинів сторонами не було здійснено ані нотаріального посвідчення, ані державної реєстрації

Відповідно до положень ч. 1 ст. 220 Цивільного кодексу України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Згідно із ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що правові підстави для задоволення позову відсутні.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити про невірність висновку господарського суду щодо застосування строку позовної давності при вирішенні даного спору, оскільки позовна давність може застосовуватись лише до вимог, визнаних судом законними та обґрунтованими. Крім того, судом першої інстанції не прийнято до уваги заявлені дві вимоги про визнання недійсними змін та доповненнь від 14.10.2010 р. за №704/197 та від 21.06.2011 р. за №23/197, однак, враховуючи дату звернення позивача до суду 18.04.2014 р., судом помилково зазначено про сплив позовної давності за другою вимогою.

Відповідно до вимог статті 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому у суду апеляційної інстанції відсутні правові підстави для їх задоволення.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку рішення господарського суду Полтавської області від 17.06.2014 р. у справі №917/757/14 про відмову в позові залишити без змін з урахуванням мотивів, викладених колегією апеляційного суду, а апеляційну скаргу ТОВ "Полтавська інвестиційна компанія" залишити без задоволення..

Керуючись статтями 22, 75, 85, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 17.06.2014 р. у справі №917/757/14 залишити без змін.

Повна постанова складена 08.08.2014 р.

Головуючий суддя Івакіна В.О.

Суддя Бондаренко В.П.

Суддя Тихий П.В.