Ухвала суду № 40097267, 04.08.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2014 року м. Київ К/800/50372/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.

Голубєвої Г.К.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26.04.2012

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2013

у справі № 2а/1570/10421/2011

за позовом Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія Одесаобленерго"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби

треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергобудпроект-3", Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕК Одесенергосеті", Товариство з обмеженою відповідальністю "Вилайн", Науково-виробниче об'єднання "АВІА" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, Приватне підприємство спеціалізоване виробничо-технічне об'єднання "Спецпроект"

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 26.04.2012, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2013, позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області від 30.06.2011 № 0000801620.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами заявника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем позапланової невиїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при взаємовідносинах достовірності визначення об'єкту оподаткування податком на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «ЕК Енергобудпроект-3», ТОВ «ЕК Одесенергосети», ТОВ «Вилайн», НВО «АВІА»Т.О.В., ПП СВТО «Спецпроект», складено Акт перевірки від 10.06.2011 № 251/16-1/00131713/39, в якому зафіксовано порушення вимог пп.7.4.1, пп.7.4.4. п.7.4 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті в бюджет за грудень 2010 року у розмірі 352 046,73 гривень.

На підставі вказаного акта перевірки, відповідачем 30.06.2011 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000801620, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 616 082,25 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно із абзацом третім підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту.

Судами встановлено, що на формування податкового кредиту вплинули господарські операції позивача з контрагентами, а саме: договори підряду № 05/26/07, № 04/26/07 від 26.06.2010, № 03/23/07 від 23.07.2010, укладені між ВАТ ЕК "Одесаобленерго» та ТОВ «ЕК «Одеснергосети» щодо виконання будівельних робіт; договір на проектні роботи № 29-09/ПР/06/27/05 від 27.05.2009, договір № 09/03/12 від 03.12.2010, договір підряду № ІП/01/20/08 від 20.08.2010, договір №02/08/11 від 08.11.2010, договір підряду № ІП/01/08/11 від 08.11.2010, договір № 08/03/12 від 03.12.2010, договір підряду № ІП/03/16/06 від 16.06.2010, договір №ІП/03/09/12 від 09.12.2010, договір № ПР-ТУ 529-09/07/28/12 від 28.12.2010, договір № ПР-ТУ 529-09/02/27/12 від 27.12.2010, укладені між ВАТ «ЕК Одесаобленерго» та ТОВ «Енергобудпроект-3»; договір № 134/02/01/03 від 01.03.2008 про технічне обслуговування працюючих та працездатних установок пожежної сигналізації та сповіщення про пожежу в адміністративному приміщенні, укладений між ВАТ «ЕК Одесаобленерго» та ПП СВТО «Спецпроект»; договори на проектні роботи № 587-08/ПРБМ/03/19/03 від 19.03.2010, №263-09/ПРБМ/02/16/03 від 16.03.2010, № 1048-07/ПР/06/22/12 від 22.12.2009, №359-09/ПРБМ/07/16/03 від 16.03.2010, оплати експертизи по рахунку №199 від 29.11.2009, укладені між ВАТ «ЕК Одесаобленерго» та НВО «Авіа»ТОВ; договір № 02/14/01 від 14.01.2010, укладений між ВАТ «ЕК Одесаобленерго» та ТОВ «Вилайн».

На підтвердження виконання умов вищезазначених договорів та подальшого використання придбаних товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) у господарській діяльності підприємства, позивачем до перевірки надано, зокрема, податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні, рішення тендерного комітету ВАТ «Одесаобленерго» щодо порівняння, оцінки тендерних пропозицій та вибору переможця відкритих торгів, а також, інші первинні документи, які свідчать про придбання товарів (робіт, послуг).

Отже, як вбачається з матеріалів справи, факт придбання товарів (робіт, послуг) підтверджується первинними бухгалтерськими документами, які складено у відповідності до вимог законодавства, та вказують на товарність проведеної операції, а саме наявність операції та передачу товару (надання послуг), яка узгоджується з метою діяльності товариства .

Слід зазначити, що чинне законодавство не ставить в залежність право на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з його контрагентами, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність у податкового органу підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 30.06.2011 № 0000801620.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів - відхилити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26.04.2012 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) Г.К. Голубєва