Ухвала суду № 40097152, 07.08.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2014 року м. Київ К/800/55822/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (судді-доповідача), Головчук С.В., Олексієнка М.М.,провівши у порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи

за позовом ОСОБА_4 до Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України про визнання дій протиправними та нарахування одноразової грошової допомоги,

за касаційною скаргою Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2013 року,

встановив:

У квітні 2013 року ОСОБА_4 пред'явив позов до Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України (далі - ГУ ВВ МВС України) про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити нарахування та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності.

Зазначив, що проходив військову службу і був звільнений у 1998 році. У грудні 2012 року йому встановлена ІІІ група інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, а відповідач відмовляється нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі, передбаченому Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, чинній на момент встановлення інвалідності; далі - Закон № 2011-XII) і Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 (в редакції, чинній на момент встановлення інвалідності; далі - Порядок).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2013 року, позов задоволено: зобов'язано ГУ ВВ МВС України провести нарахування та виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_4, звільненому з військової служби, якому встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби.

У касаційній скарзі ГУ ВВ МВС України просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що позивач 14 травня 1999 року за державним обов'язковим особистим страхуванням військовослужбовців отримав нараховану страхову суму у розмірі 740 грн за 20 % втрати працездатності і таким чином реалізував своє право на отримання страхової суми за страховими випадками відповідно до статті 16 Закону № 2011-XII та постанови Кабінету Міністрів України від 19 серпня 1992 року № 488.

В запереченні на касаційну скаргу ОСОБА_4 просить залишити рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до наказу Міністра оборони України від 31 серпня 1998 року № 382 ОСОБА_4 звільнений з військової служби у запас за станом здоров'я.

Згідно з довідкою до акту МСЕК Серія 10 ААА № 791237 позивачу з 18 грудня 2012 року встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби.

14 лютого 2013 року ОСОБА_4 звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, додавши до неї документи згідно Порядку.

Листом ГУ ВВ МВС України відмовлено у виплаті одноразової допомоги, оскільки законодавство, чинне на момент звільнення позивача з військової служби, не передбачало такої виплати, а норми нових нормативних актів не мають зворотної дії в часі, що виключає можливість їх застосування.

Згідно з статтею 41 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції, чинній на момент встановлення інвалідності) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до частини другої статті 16 Закону № 2011-XII у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 встановлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервісті, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 1 січня 2007 року, здійснюється згідно з Порядком, затвердженим цією постановою.

Абзацом четвертим підпункту 2 пункту 2 Порядку встановлено, що одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, - у розмірі, зокрема, інвалідам ІІІ групи 20-місячного грошового забезпечення.

За приписами пункту 3 Порядку особи, яким виплачується одноразова грошова допомога у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) чи в разі настання інвалідності, подають за місцем проходження служби (зборів) або до військомату такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом) чи настанням інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення відсотка втрати працездатності та рішення відповідної військово-медичної установи щодо визнання поранення (контузії, травми або каліцтва); копію документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане з вчиненням особою злочину чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності; копію сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера.

Враховуючи, що позивач проходив службу у внутрішніх військах і йому у грудні 2012 року встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, він має право на отримання спірної одноразової грошової допомоги в порядку та розмірах встановлених Законом № 2011-XII та Порядком.

Що стосується посилання відповідача на те, що ОСОБА_4 14 травня 1999 року за державним обов'язковим особистим страхуванням військовослужбовців отримав нараховану страхову суму у розмірі 740 грн за 20 % втрати працездатності і таким чином реалізував своє право на отримання страхової суми за страховими випадками, то воно є необґрунтованим і безпідставним.

Матеріали справи містять довідку Київської міської дирекції НАСК «Оранта» про те, що ОСОБА_4 у 1999 році отримав нараховану страхову суму за 20 % втрати працездатності.

Відповідно до пункту 3.6. Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22 листопада 1995 року № 212, який був чинний станом на 1999 рік, коли позивачу виплачено суму за втрату працездатності, якщо внаслідок трудового каліцтва або іншого ушкодження здоров'я немає підстав для встановлення групи інвалідності, але за станом здоров'я потерпілий потребує незначного обмеження виконуваної роботи, що призводить до незначного зниження заробітку, МСЕК встановлює до 25 відсотків втрати професійної працездатності.

За правилами пункту 1.9. Порядку та Критеріїв встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 5 червня 2012 року № 420 (чинного на момент встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності), за наявності у потерпілого наслідків, спричинених двома або більше травмами або професійними захворюваннями, ступінь втрати професійної працездатності встановлюється: при I групі інвалідності - не вище 100 %; при II групі інвалідності - не вище 85 %; при III групі інвалідності - не вище 65 %. У випадках невизнання потерпілого інвалідом сумарний відсоток втрати професійної працездатності не повинен перевищувати 40%.

Отже, у 1999 році позивач отримав страхову суму за 20 % втрату працездатності, а не за встановлення ІІІ групи інвалідності, яка передбачає втрату працездатності від 40% до 65%.

Абзацом 6 підпункту 4 пункту 2 Порядку встановлено, що у разі встановлення більшого відсотка втрати працездатності або в разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятих ними рішень.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Судді:Черпак Ю.К. Головчук С.В. Олексієнко М.М.