Ухвала суду № 40097134, 22.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" липня 2014 р. м. Київ К/9991/83590/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2011 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2011 року

у справі № 2а/0570/12382/2011

за позовом Публічного акціонерного товариства «Донецьке обласне підприємство автобусних станцій»

до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2011 року, позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Донецьке обласне підприємство автобусних станцій» (далі - ПАТ «Донецьке обласне підприємство автобусних станцій»; позивач) до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька (далі - ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька; відповідач) задоволено в повному обсязі. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000033500 від 13 липня 2011 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати в розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2011 року, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2011 року та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити в повному обсязі.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

В зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Донецьке обласне підприємство автобусних станцій» з питання визначення повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток при здійсненні господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «ТВІК» СВК» за період: грудень 2010 року - лютий 2011 року, за результатами якої складено акт № 687/23-2/03113785 від 20 травня 2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000033500 від 13 липня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 4 119 241,30 грн. (3 295 393,00 грн. - основний платіж, 823 848,30 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення товариством пунктів 198.3, 198.6 статті 198, Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України), підпунктів 7.2.3, 7.2.4 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу ТОВ «ТВІК» СВК» за нікчемними правочинами.

Зазначений висновок податковим органом зроблено з огляду на відсутність у постачальника позивача в достатній кількості трудових ресурсів, складських приміщень, основних фондів, необхідних для здійснення фінансово-господарської діяльності, що, на переконання ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька, свідчить про здійснення правочинів без мети настання реальних наслідків.

Також, відповідач наголошував на невизнанні органом державної податкової служби за місцем реєстрації ТОВ «ТВІК» СВК» поданих ним податкових декларацій з податку на додану вартість за грудень 2010 року, січень 2011 року та лютий 2011 року.

Задовольняючи позовну заяву в повному обсязі, суди попередніх інстанцій, зокрема, виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналогічне регулювання встановлено і ПК України, зокрема, підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пунктами 198.3, 198.6 статті 198 ПК України.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарських операцій.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, фактичне здійснення господарських операцій з придбання позивачем послуг суборенди приміщень та споруджень у ТОВ «ТВІК» СВК» підтверджується належним чином оформленими первинними, розрахунковими та платіжними документами, що, зокрема, податковим органом не заперечується, як і не заперечується, що понесені ПАТ «Донецьке обласне підприємство автобусних станцій» витрати безпосередньо пов'язані з його господарською діяльністю, а розглядувані операції здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект.

Також, слід враховувати, що пунктами 3, 6 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року № 984, (далі - Порядок) визначено, що акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до пункту 5.2 розділу ІІ Порядку у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Однак, в розглядуваній ситуації під час проведення документальної перевірки відповідачем не досліджувались первинні документи, які стали підставою для формування позивачем даних податкового обліку, а всі висновки щодо порушення ПАТ «Донецьке обласне підприємство автобусних станцій» податкової дисципліни, викладені в акті, ґрунтуються виключно на даних податкової звітності товариства, автоматизованих інформаційних систем податкового органу та акту Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька № 1111/23-3/36811425 від 31 березня 2011 року про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «ТВІК» СВК» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за грудень 2010 року, січень 2011 року та лютий 2011 року, які, в свою чергу, не можуть бути беззаперечним підтвердженням порушення позивачем вимог Закону № 168/97-ВР та ПК України.

А відтак, враховуючи встановлений судовими інстанціями факт реального здійснення спірних господарських операцій, що податковим органом не спростовано, а також з огляду на те, що податкове законодавство не ставить в залежність право платника податку-покупця на формування податкового кредиту з податку на додану вартість від іншої особи, зокрема, від господарських та виробничих можливостей постачальника або від звітування ним до органу державної податкової служби за місцем реєстрації (визнання контролюючим органом поданих контрагентом податкових декларацій), висновок судів попередніх інстанцій про відсутність у ДПІ у Ворошиловському район м. Донецька в даній ситуації правових підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слід визнати правильним.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.