Ухвала суду № 40097067, 22.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2014 року м. Київ К/9991/3427/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя

на постанову Господарського суду Запорізької області від 10 квітня 2008 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2009 року

у справі № 9/278/08-АП

за позовом Приватного акціонерного товариства «Зап-Екоресурс»

до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Запорізької області від 10 квітня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2009 року, позов Приватного акціонерного товариства «Зап-Екоресурс» (далі - ПрАТ «Зап-Екоресурс»; позивач) до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя (далі - ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя; відповідач) задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000352302/0 від 04 березня 2008 року в частині визначення ПрАТ «Зап-Екоресурс» суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 038 575,00 грн. за основним платежем та 949 905,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у справі.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, ставиться питання про скасування постанови Господарського суду Запорізької області від 10 квітня 2008 року, ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2009 року та прийняття нового рішення про повну відмову в задоволенні позову.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову документальну перевірку ПрАТ «Зап-Екоресурс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2004 року по 30 вересня 2007 року, за результатами якої складено акт № 26/23-2/20025663 від 21 лютого 2008 року.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000352302/0 від 04 березня 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 2 026 992,50 грн. (1 070 250,00 грн. - основний платіж, 956 742,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою, зокрема, встановлено порушення товариством підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1, підпункту 4.1.3 пункту 4.1 статті 4, підпунктів 7.4.1, 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР) у зв'язку із заниженням валового доходу внаслідок реалізації квартири за ціною, нижчою за звичайні ціни.

При цьому судами з'ясовано, що позивачем на підставі договору купівлі-продажу від 18 липня 2000 року придбано у п'яти фізичних осіб квартиру за адресою: АДРЕСА_1, за ціною 70 000,00 грн., з метою її переведення в нежитлове приміщення та використання як офісу для Київського філіалу.

09 січня 2007 року, з огляду на незадовільний стан квартири, а також з метою ефективного та раціонального використання майна, ПрАТ «Зап-Екоресурс» розміщено на сайті http://www.arsenal.com.ua, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Арсенал», оголошення про продаж придбаної квартири на конкурсних умовах. Початкова ціна продажу склала 70 000,00 грн.

В подальшому, відповідно до договору купівлі-продажу від 30 січня 2007 року здійснено продаж спірної квартири у м. Києві фізичній особі - ОСОБА_3 за ціною 123 000,00 грн. (726,95 грн. за 1 кв. м.).

Обґрунтовуючи свою правову позицію щодо заниження товариством рівня звичайних цін, контролюючий орган посилався на інформацію, надану Агентством нерухомості «Арсенал», Центральною Універсальною біржею «Запоріжжя», Агенцією нерухомості «Gala Realty».

Водночас, задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 334/94-ВР доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Аналіз наведеної норми права дає підстави вважати, що доход отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг), повинен бути не меншим за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), які діяли на дату такого продажу, у тому випадку, коли договір купівлі продажу укладається між платником податку і пов'язаною особою.

Підпунктом 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону № 334/94-ВР передбачено, що якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Згідно з цим підпунктом справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону № 334/94-ВР обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених Законом № 334/94-ВР, покладається на податковий орган у встановленому порядку. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін.

Таким чином, якщо не доведене зворотне, звичайною вважається ціна, визначена сторонами договору. При цьому обов'язок доведення невідповідності ціни договору рівню звичайних цін покладається на податковий орган.

Для визначення звичайної ціни використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Однак, при цьому необхідно враховувати, чи є умови таких договорів співставними, важливе значення також мають і властивості товарів, які є предметом купівлі-продажу.

При визначенні звичайної ціни на об'єкт нерухомості слід враховувати такі умови, як його місце розташування, фізичний стан, а також те, чи здійснювалось поліпшення такого об'єкта. Звичайна ціна об'єкта нерухомості не може бути визначена без належної оцінки зазначених економічних факторів.

З'ясування рівня звичайних цін має відбуватись відповідно до визначеної процедури, а необхідна інформація - надаватись уповноваженим державним органом.

Будь-які ж дані, надані приватними структурами чи не уповноваженими на це державними органами (висновки, результати досліджень, витяги з реєстру прав власності на нерухоме майно тощо), не є статистичними документами стосовно звичайних цін на товари (роботи, послуги) та не можуть бути підставою для визначення звичайної ціни.

Для товарів (робіт, послуг), які продаються шляхом прилюдного оголошення умов їх продажу, підпунктом 1.20.3 пункту 1.20 статті 1 Закону № 334/94-ВР встановлено спеціальне правило, за яким звичайною визнається ціна, що міститься у такому оголошенні, а відповідно до підпункту 1.20.4 пункту 1.20 статті 1 Закону № 334/94-ВР, якщо товари (роботи, послуги) продаються з використанням конкурсу, аукціону, біржової пропозиції або їх продаж здійснюється у примусовому порядку згідно із законодавством, звичайною є ціна, отримана при такому продажі.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли правильного висновку про недоведеність відповідачем в розглядуваній ситуації правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Господарського суду Запорізької області від 10 квітня 2008 року та ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2009 року.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя відхилити, а постанову Господарського суду Запорізької області від 10 квітня 2008 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.