Ухвала суду № 40097060, 22.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" липня 2014 р. м. Київ К/9991/90743/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

за участю секретаря судового засідання: Мосійчук І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2011 року

та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2011 року

у справі № 2-а-36368/08/0570

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Лафарж Гіпс»

до Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області,

за участю Прокуратури Донецької області

про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю «Лафарж Гіпс» (далі - ТДВ «Лафарж Гіпс»; позивач) звернулось до суду з позовом до Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області (далі - Артемівська ОДПІ у Донецькій області; відповідач) про визнання протиправними та недійсними податкових повідомлень-рішень № 0001202342/3 від 02 грудня 2008 року та № 0000952342/3 від 02 грудня 2008 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2011 року позов задоволено частково. Визнано протиправним податкове повідомлення-рішення № 0000952342/3 від 02 грудня 2008 року в часині визначення ТДВ «Лафарж Гіпс» суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 371 883,00 грн. за основним платежем та 185 942,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. В задоволенні позову про визнання протиправним в іншій частині податкового повідомлення-рішення № 0000952342/3 від 02 грудня 2008 року та визнання протиправним податкового повідомлення-рішення № 0001202342/3 від 02 грудня 2008 року відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТДВ «Лафарж Гіпс» судові витрати в розмірі 1,70 грн. та витрати, пов'язані з проведенням судово-економічної експертизи, в розмірі 16 744,32 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач та позивач оскаржили його в апеляційному порядку.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2011 року апеляційну скаргу Артемівської ОДПІ у Донецькій області залишено без задоволення, а апеляційну скаргу ТДВ «Лафарж Гіпс» задоволено. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2011 року скасовано в частині відмови в задоволенні позову про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення № 0001202342/3 від 02 грудня 2008 року в частині визначення ТДВ «Лафарж Гіпс» суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 143 467,00 грн. за основним платежем та 157 335,10 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. Визнано протиправним податкове повідомлення-рішення № 0001202342/3 від 02 грудня 2008 року в частині визначення ТДВ «Лафарж Гіпс» суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 143 467,00 грн. за основним платежем та 157 335,10 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. В іншій частині постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2011 року залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, Артемівська ОДПІ у Донецькій області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2011 року, постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2011 року та прийняти нове рішення про залишення позову без задоволення.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Крім того, ТДВ «Лафарж Гіпс» заявлено клопотання про заміну позивача у справі - ТДВ «Лафарж Гіпс» на Товариство з додатковою відповідальністю «Сініат» у зв'язку з припиненням внаслідок перетворення, яке згідно із статтею 55 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи в межах доводів касаційної скарги відповідно до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку ТДВ «Лафарж Гіпс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2006 року по 30 вересня 2007 року, за результатами якої складено акт № 962/23/00290601 від 17 квітня 2008 року.

На підставі зазначеного акту перевірки та за результатами адміністративного оскарження, Артемівською ОДПІ у Донецькій області остаточно прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001202342/3 від 02 грудня 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 347 006,60 грн. (174 270,00 грн. - основний платіж, 172 736,60 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та податкове повідомлення-рішення № 0000952342/3 від 02 грудня 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 587 794,00 грн. (391 863,00 грн. - основний платіж, 195 931,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення ТДВ «Лафарж Гіпс» пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням витрат на службові відрядження працівників з м. Артемівська до невідокремленого структурного підрозділу в м. Києві та з м. Києва до м. Артемівська, витрат на оренду офісу в м. Києві, а також вартості інформаційно-консультаційних, юридичних, аудиторських, маркетингових послуг та послуг з добору кадрів до складу валових витрат.

Крім того, відповідач, зокрема, дійшов висновку про порушення товариством підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) з огляду на безпідставне зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість у жовтні 2006 року на суму в розмірі 371 883,00 грн. внаслідок здійснення коригування попереднього податкового періоду.

Задовольняючи адміністративний позов частково, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до підпункту 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 Закону № 334/94-ВР до валових витрат включаються витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження, оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), найм інших жилих приміщень, телефонних рахунків, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкового страхування, витрат на усний та письмовий переклади, інших документально оформлених витрат, пов'язаних з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, включаючи будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку зі здійсненням таких витрат.

Зазначені витрати можуть бути включені до складу валових витрат платника податку лише за наявності підтверджуючих документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків з готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, страхових полісів тощо. Не включається до складу витрат платника податку готівка, витрачена на цілі, визначені підпунктами 5.3.1 та 5.4.4 цієї статті, а також на цілі, не пов'язані з відшкодуванням особистих витрат фізичної особи, яка перебуває у відрядженні.

Будь-які витрати на відрядження можуть бути включені до складу валових витрат платника податку за наявності підтверджуючих документів щодо зв'язку такого відрядження з основною діяльністю такого платника податку - запрошень приймаючої сторони, діяльність якої збігається з діяльністю платника податку; укладеного договору (контракту); інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь особи, яка відряджена стороною, у переговорах, конференціях або симпозіумах, які проводяться за тематикою, що збігається з основною діяльністю платника податку.

За змістом Загальних положень Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 27 грудня 2004 року № 827 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства, об'єднання, установи, організації на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи.

Витрати на відрядження особи, яка перебуває в трудових відносинах з платником податку, включаються до складу валових витрат платника податку лише за наявності документів, що підтверджують зв'язок такого відрядження з основною діяльністю підприємства, а саме: запрошень сторони, яка приймає і діяльність якої збігається з діяльністю підприємства, що направляє у відрядження; укладеного договору (контракту) та інших документів, які відрегульовують або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, які проводяться за тематикою, що стосується основної діяльності підприємства, яке відряджає працівника.

Надаючи оцінку правомірності віднесення позивачем витрат на службові відрядження працівників до складу валових витрат суд апеляційної інстанції обґрунтовано врахував наявні в матеріалах справи наказ № 01/03-04 від 02 січня 2006 року про створення у м. Києві структурного підрозділу ТДВ «Лафарж Гіпс», заявки на відрядження, накази про відрядження, звіти про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, посвідчення про відрядження, звіти про відрядження, які достеменно підтверджують зв'язок понесених позивачем за розглядуваним епізодом витрат з його господарською діяльністю.

Щодо віднесення товариством витрат на оренду офісу в м. Києві до складу валових витрат, то, на переконання колегії суддів, Донецький апеляційний адміністративний суд, з огляду на положення пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР, а також, встановивши, що створення структурного підрозділу у м. Києві обумовлено необхідністю забезпечення успішного виконання проекту з реалізації гіпсокартону, який виготовляється позивачем, подальшого розвитку продажу традиційних видів продукції товариства в межах центральної та західної частин України, а також у м. Києві, розширення стратегічних направлень розвитку, в тому числі будування заводу з виготовлення гіпсокартону та сухих будівельних сумішей, дійшов цілком об'єктивного висновку про пов'язаність зазначених витрат з господарською діяльністю ТДВ «Лафарж Гіпс».

При цьому доводи податкового органу, підтримані судом першої інстанції, про створення структурного підрозділу в м. Києві з порушенням норм Цивільного кодексу України та Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», як на підставу для визнання діяльності зазначеного структурного підрозділу такою, що не пов'язана з господарською діяльністю товариства, з огляду на принцип автономії норм податкового законодавства обґрунтовано відхилено судом апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 1.32 статті 1 Закону № 334/94-ВР визначено, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, визначальним для висновку про правомірність віднесення платником податку вартості отриманих послуг до складу валових витрат є наявність у нього мети на отримання прибутку, здійснення діяльності у відповідності з визначеними цілями, а також підтвердження отриманих послуг відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Варто також враховувати, що відповідно до пункту 5.11 статті 5 Закону № 334/94-ВР установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Як з'ясовано Донецьким апеляційним адміністративним судом, на підтвердження правомірності формування даних податкового обліку за операціями з придбання інформаційно-консультаційних, юридичних, аудиторських, маркетингових послуг та послуг з добору кадрів позивачем долучено до матеріалів справи акти виконаних робіт, в яких конкретизовано обсяг та зміст наданих позивачу послуг та які в повній мірі підтверджують зв'язок придбаних послуг з господарською діяльністю ТДВ «Лафарж Гіпс».

Що стосується доводів контролюючого органу про безпідставне зменшення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість у жовтні 2006 року на суму в розмірі 371 883,00 грн., то судами встановлено що таке коригування узгоджується з положеннями пункту 5.1 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та обумовлено самостійним виявленням товариством некоректного розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість в декларації за вересень 2006 року, що призвело до завищення суми податку.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2011 року такою, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до її зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Замінити в даній справі позивача - Товариство з додатковою відповідальністю «Лафарж Гіпс» його правонаступником - Товариством з додатковою відповідальністю «Сініат».

Касаційну скаргу Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.